Книги по психологии

ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ЧИННИК УСПІШНОСТІ ВИРІШЕННЯ ГОЛОВНИХ ЖИТТЄВИХ ЗАВДАНЬ
Периодика - Психолінгвістика

Аліна Четверик-Бурчак (Дніпропетровськ, Україна)

На підставі аналізу існуючих моделей емоційного інтелекту (ЕІ) у статті розглядається його зв’язок з успішністю життєздійснення особистості. Зокрема, виокремлені механізми його зв ’язку з ефективністю вирішення головних життєвих задач особистості. Висвітлені результати емпіричної перевірка гіпотези стосовно наявності каузального зв’язку між рівнем емоційного інтелекту та ефективним функціонуванням людини.

Ключові слова: емоційний інтелект, внутрішньоособистісний емоційний інтелект, міжособистісний емоційний інтелект, життєдіяльність особистості, життєві задачі.

На основании анализа существующих моделей эмоционального интеллекта в статье рассматривается его связь с успешностью жизнедеятельности личности. В частности, выделены механизмы связи ЭИ с эффективностью решения основных жизненных задач. Обозначены результаты эмпирической проверки выдвинутой гипотезы касаемо наличия каузальной связи между уровнем развития эмоционального интеллекта и эффективным функционированием личности.

Ключевые слова: эмоциональный интеллект, внутриличностный эмоциональный интеллект, межличностный эмоциональный интеллект, жизнедеятельность личности, жизненные задачи.

Based on the analysis of existing models of emotional intelligence, the article discusses its relation to the success of the individual’s vital activity. In particular, it highlights the communication mechanisms of EI with the efficiency of solving the basic tasks of life. The results of empirical testing of the hypothesis with regards to the presence of a causal link between the level of the development of emotional intelligence and effective functioning of the individual are denoted.

Key words: emotional intelligence, intrapersonal emotional intelligence, interpersonal emotional intelligence, individual’s vital activity, basic life tasks.

Постановка проблеми. Однією з найбільш значущих проблем сучасної психології є дослідження особистісних факторів досягнення життєвого успіху особистості. У якості вірогідної детермінанти якого усе частіше проголошують феномен «емоційного інтелекту». Перспективність та обґрунтованість використання концепту «емоційний інтелект» була висвітлена у багатьох роботах виконаних у межах загальної, соціальної та організаційної психології. Розвиток поглядів на феномен «емоційного інтелекту» сприяє поширенню ідей, згідно до яких адаптація у сучасному суспільстві, професіональні досягнення, сімейні відносини зумовлені не тільки і не стільки формальними здібностями і когнітивним функціонуванням індивіда, скільки особливими тісно пов’язаними з емоційною сферою навичками.

Актуальність проблеми. Наявний статус досліджень у галузі емоційного інтелекту свідчить про те, що феномен став однією з найбільш широко обговорюваних проблем у психології особистості. Проте загальнотеоретичне визначення сутності емоційного інтелекту ще далеке до завершення. Дискусійним залишається питання, чи можливо розглядати емоційний інтелект як провідний фактор успішного життєздійснення, та можливість структурного виокремлення механізмів його впливу на успішність вирішення головних життєвих завдань особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В психології емоційного інтелекту виділяють декілька провідних теорій: теорія емоційно-інтелектуальних здібностей Дж. Майера, П. Саловея, Д. Карузо [11]; теорія емоційних компетентностей Д. Гоулмена [2]; змішана модель емоційного інтелекту Р. Бар-Она [9]; диспозиційна теорія Петрідаса та Фурнхема [12]; двохкомпонентна теорія емоційного інтелекту Д. Люсіна [5]; рівнева модель емоційного інтелекту Е. Л. Носенко [6].

Змістовною характеристикою емоційного інтелекту, яка об’єднує перераховані теорії, є сукупність здібностей до розуміння та управління власними емоціями, розуміння та управління емоціями інших людей, а отже виокремлення внутрішньоособистісного та міжособистісного компонентів емоційного інтелекту.

Внутрішньоособистісний компонент емоційного інтелекту пов’язаний, з вмінням розуміти власні емоції та управляти власними емоційними станами. Ця здатність забезпечує більш глибинне самопізнання, надає можливість спрямувати активність на забезпечення здорового способу життя, сприяє ефективній протидії тиску та вимогам оточуючого середовища. Крім того, аналіз існуючих теоретичних та емпіричних даних свідчить про те, що розвинений внутрішньоособистісний емоційний інтелект асоціюється з вмінням налаштуватись на активну діяльність. Тобто емоційно розумна людина здатна ефективно використовувати афективні стани задля посилення мотиваційного компоненту діяльності, задля досягнення поставленої мети.

Міжособистісний емоційний інтелект забезпечує налагодження доброзичливих стосунків з оточуючими. Можливість адекватного розпізнання емоцій оточуючих сприяє розвиненню комунікативних навичок, ефективному розрізненню невербальної інформації у спілкуванні. Центральний компонент міжособистісного інтелекту - емпатія, служить підґрунтям для побудови міцних дружніх та сімейних стосунків.

Аналіз змісту і структури емоційного інтелекту дає підстави стверджувати вірогідність впливу емоційного інтелекту на успішність вирішення головних життєвих завдань особистості, серед яких вітчизняні вчені виділяють [7]:

1. Забезпечення власного суб’єктивного благополуччя.

2. Підтримування доброзичливих стосунків з оточуючими як однієї з найважливіших передумов забезпечення усіх видів благополуччя: суб’єктивного, психологічного, соціального.

3. Праця як засіб забезпечення добробуту і здійснення самореалізації особистості.

4. Самовдосконалення як засіб повного розкриття особистісного потенціалу.

Отже, мета статті полягає в обґрунтуванні та емпіричній перевірці механізмів впливу емоційного інтелекту на успішність вирішення головних життєвих завдань.

Враховуючи мету, висунуто такі завдання:

А) на підставі теоретичного аналізу змісту та аспектів виявлення емоційного інтелекту як системної інтегральної особистісної властивості визначити механізми впливу емоційного інтелекту на успішність вирішення життєвих завдань людини;

Б) розробити методологічний підхід та дібрати систему методичних процедур, адекватних меті та завданням дослідження;

В) емпірично перевірити механізми впливу емоційного інтелекту на ознаки ефективності вирішення життєвих завдань і цим довести каузальний зв’язок досліджуваних феноменів;

Г) встановити перспективи подальшої розробки обраної проблематики.

Обґрунтування методологічного підходу до дослідження емоційного інтелекту як чинника успішності життєдіяльності особистості.

Досягнення життєвого успіху неможливо уявити без наявності сенсу життя, який породжує прагнення його реалізації. Феномен емоційний інтелект при цьому, вірогідно виконує подвійну роль. З одно боку він сприяє формуванню сталої мотивації на вирішення поставленого завдання, з іншого уможливлює спрямування внутрішньої активності на його пошук, тобто сприяє сенсопородженню.

Успішність життєдіяльності окремої людини навряд чи можна повно оцінити, враховуючи лише об’єктивні показники та результати діяльності особистості. Найповніше, на наш погляд, її розкриває саме суб’єктивна оцінка її ефективності, задоволеності життям, самореалізацією тощо.

Т. М. Титаренко, визначає вдале життя як таке, що влаштовує, суб’ єктивно задовольняє людину та визначається тим, як вона оцінює свої можливості, враховує свої обмеження та наскільки адекватно моделює майбутню траєкторію відповідно до очікувань оточення та власного потенціалу [8]. Так, схильність людини до переживання позитивних емоцій, вміння у разі необхідності контролювати та модифікувати власні емоційні стани та емоції оточуючих виступають в якості ймовірних детермінант успішності життєдіяльності особистості.

Підґрунтям для розгляду емоційного інтелекту у якості детермінанти відчуття суб’ єктивного благополуччя і психічного здоров’ я є гіпотеза про те, що люди з високим рівнем емоційного інтелекту досягають такого рівня балансу позитивної та негативної афективності, котрий закордонні дослідники описують як стан «flourishing» (процвітання) [13]. Такі індивідууми частіше відчувають позитивні емоції, мають добрі стосунки з оточуючими, відрізняються наявністю сенсу життя, відчуттям залученості у виконувану діяльність та переживання відчуття успішності життя. Доречна та адекватна експресія афективних станів, котра властива індивідуумам з високим рівнем ЕІ, вірогідно, сприяє збереженню психологічного здоров’ я та зменшенню кількості соматичних симптомів. На користь підтвердження цього припущення свідчать відомості проведених наукових досліджень [2; 10] у яких підкреслюється, що низький рівень емоційного інтелекту пов’язаний із соціальною дезадаптацією і передусім з такими емоційними розладами як депресія, тривога, різноманітними формами девіантної поведінки, які усе частіше спостерігаються у молодому віці та негативно позначаються на усіх сферах життєдіяльності особистості.

Слід зазначити, що афективні розлади у вигляді депресії та тривоги є важливими факторами ризику суіцидальної поведінки [1], сприяють виникненню хвороб залежності [3], а також значною мірою ускладнюють перебіг та лікування супутніх соматичних захворювань [4].

Важливу роль у забезпеченні власного благополуччя відіграють психологічні стратегії подолання стресу. Адаптивні копінг-стратегії захищають особистість від безпосередньої, руйнівної дії стресу, вони максимізують можливості подолання стресогенної ситуації шляхом активізації усіх людських можливостей, що є необхідними у певній ситуації. Емоційно проникливі індивідууми вірогідно здатні заздалегідь запобігти чи уникнути стресогенної ситуації, тобто вони здатні ідентифікувати, та уникати потенційно загрозливих ситуацій. Емоційно розумні індивідууми, ймовірно здатні швидше набувати необхідних навичок адаптивного стилю поведінки, порівняно з індивідами з низькими показниками рівня сформованості емоційного інтелекту, котрі схильні використовувати деструктивні копінг-стратегії (румінацію), знову і знову.

Інше життєздатне пояснення відносин між емоційним інтелектом і копінг-стратегіями полягає у тому, що індивідууми з високим рівнем ЕІ володіють більш конструктивними понятійним структурами. З одного боку, люди з низькими показниками ЕІ схильні, ймовірно, до непродуктивних роздумів з приводу ситуації, що склалася.

З іншого боку, індивідууми з високим рівнем емоційного інтелекту можуть спостерігати за процесом виникнення своїх думок та їх впливом на власний емоційний стан. Як результат, таким індивідуумам легше виокремити помилкові оцінки та скорегувати деструктивні мислиневі конструкти. Індивідууми, які здатні відділити почуття від розуму мають можливість абстрагуватись від викликаного стресовою подією негативного афекту та від марних роздумів над ним.

Емоції виконують соціальну та комунікативну функції, передаючи інформацію про людські наміри, координуючи ситуації міжособистісної взаємодії. Людина має потребу у передачі емоційної інформації і управлінні емоційною динамікою для орієнтації у соціальному світі. Тобто, емоційна компетентність життєво необхідна для ефективної та успішної соціальної взаємодії.

Розгляд емоцій з точки зору соціальних функцій передбачає, що вони сигналізують про соціально релевантну інформацію. Ця інформація необхідна для розуміння того як досягти успіху у соціальній сфері, а також забезпечує адаптивну та ефективну міжособистісну взаємодію.

Емоції повідомляють значення подій для індивідуума

І оточуючих. Індивідууми з високим рівнем ЕІ, ймовірно, є більш точними у розпізнаванні значення комунікативних повідомлень, та відповідають на них більш соціально прийнятним способом, у порівнянні з індивідуумами з нижчими показниками ЕІ.

Крім того, емоції відіграють важливу функцію у забезпеченні соціальної підтримки. Так, перебуваючи під впливом стресової ситуації, людина часто прагне поділитись своїм травматичним досвідом, отримати виправдання своїм емоційним переживанням, підібрати знаряддя соціальної підтримки, завдяки чому знизити ризик виникнення депресивних розладів.

Притаманність індивідуумам емоційної

Компетентності, зокрема емпатії, цілком ймовірно уможливлює зниження кількості конфліктних ситуацій у соціальних групах, сприяє плідній співпраці, згуртованості, почуттю приналежності до групи, що сприяє забезпеченню соціального благополуччя, задоволеністю якістю соціальної сфери життєдіяльності.

Точність і складність розуміння людських емоцій допомагає розшифрувати наміри, відносини, мотивацію і думки оточуючих людей. У контексті близьких особистих взаємин, розуміння своїх емоцій і емоцій інших може допомогти при створенні позитивних взаємин. Викривлене розуміння своїх і чужих емоцій, навпаки, призводить до неправильної інтерпретації вербальних і невербальних повідомлень, провокуючи напруження і руйнування близьких особистих стосунків.

Людина з високим рівнем емпатії в близьких взаєминах намагається зрозуміти партнера шляхом ідентифікації з його почуттями. Індивідууми з розвиненою емпатією володіють проникливістю в усвідомленні емоцій інших людей, збираючи тонкі, ледь вловимі вербальні та невербальні натяки. Люди, які схильні до співчуття стражданням партнера, ймовірно, утримаються від прояву агресії в силу емоційного дискомфорту, викликаного непрямою реакцією на значущі для них емоційні реакції оточуючих. Примітно те, що емпатія пов’язана з виразом співчуття і прощенням в конфліктних ситуаціях.

Отже, теоретично, ЕІ підсилює здібності партнерів прощати один одного і позитивно впливає на близькість

І задоволеність взаємовідносинами. Низький рівень емоційного інтелекту, а отже нездатність правильно розуміти емоції партнера навпаки призводить до «взаємодії негативних афектів», збільшення кількості і інтенсивності конфліктних ситуацій і руйнуванню відносин.

Досить важливим аспектом емоційного інтелекту у контексті його зв’язку з задоволеністю соціальними відносинами є регуляція і контроль емоцій. Здатність успішно підтримувати, змінювати і модифікувати емоції, як свої, так і оточуючих, вважається важливим фактором, що впливає на стабільність відносин і відчуття щастя, оскільки, як занадто високий, так і занадто низький рівень експресії негативних емоцій може деструктивно впливати на міжособистісні відносини. Здійснення соціальної взаємодії на найнижчому рівні сформованості емоційного інтелекту характеризується емоційним реагування за механізмом умовного рефлексу, високим рівнем імпульсивності та з високою ситуаційною зумовленістю, що може в свою чергу ускладнити взаємовідносини з оточуючими, а в своїх крайніх формах призвести до агресивної антисоціальної поведінки. Оскільки успіх взаємин є функцією подолання негативного афекту, ЕІ повинен відігравати у цьому провідну роль.

Не менш важливими життєвими завданнями, є праця як засіб забезпечення добробуту і здійснення самореалізації особистості та самовдосконалення як засіб повного розкриття особистісного потенціалу. Ці дві задачі, на нашу думку, доцільно розглядати разом, оскільки, у процесі здійснення самореалізації відбувається особистісне самовдосконалення особистості, а розкриття особистісного потенціалу стає підґрунтям для ефективної професійної реалізації.

Робота та емоції є взаємно детермінованими явищами. З одного боку праця, яка зумовлює суб’єктивне благополуччя людини, її самооцінку, заробітну платню, соціальний статус, є головним джерелом позитивних та негативних емоцій. З іншого боку, емоції є важливими детермінантами поведінки та професійних досягнень особистості, впливаючи на продуктивність діяльності, благополуччя особистості, соціальний клімат у колективі тощо. Таким чином, емоційні здібності впливають на когнітивні та мотиваційні процеси професійної діяльності, які в свою чергу відображаються на її продуктивності.

Зв’язок емоційного інтелекту з успішністю та продуктивністю професійної діяльності можливо пояснити за рахунок його впливу на здатність успішно долати вимоги та тиск оточення. Емоційно розумні індивіди більш успішні у налагодженні спілкування з робочим колективом, що забезпечує сприятливі умови професійної діяльності та підвищує рівень задоволеності працею. Існуючі дослідження підтверджують вплив емоційного інтелекту на успішність та продуктивність командної роботи колективу, оскільки її ефективність безпосередньо пов’язана з розумінням слабких та сильних сторін її учасників. По - перше це зумовлено тим, що індивідууми з високим рівнем міжособистісного емоційного інтелекту здатні розуміти оцінювати та контролювати емоції оточуючих, тим самим вони мають можливість розуміти мотивацію поведінки колег та будувати міжособистісну взаємодію на основі дружніх стосунків та кооперації. По-друге, керівники з високим рівнем сформованості емоційних здібностей здатні допомогти своїм працівникам у керуванні власних емоцій, запобігаючи виникненню негативних ситуацій, які зменшують рівень задоволеності роботою. По-третє, у порівнянні з індивідами з низьким рівнем емоційного інтелекту, емоційно розумні особистості можуть краще розуміти та регулювати свої емоції задля мінімізації впливу організаційного стресу, який впливає не тільки на продуктивність професійної діяльності, але й на сімейні стосунки, фізичне та психічне здоров’я індивідуума. EI сприяє адаптивному подоланню стресових ситуацій на робочому місці. Емоційно розумні індивідууми схильні до суб’єктної активності у напрямку вирішення конфліктних та проблемних ситуацій, що зумовлює домінування у їх поведінці проблемно-орієнтованої копінг-стратегії, яка, як зазначають дослідники, сприяють благополуччю у колективі та на робочому місці [14].

До соціально-емоційних здібностей, необхідних для досягнення успіху на робочому місці слід віднести також здатність налаштуватись на активну діяльність задля досягнення мети. Людина з розвиненим рівнем емоційним інтелектом, а саме з високим рівнем саморегуляції спрямовує свою активність в напрямку постійного саморозвитку. Такі індивідууми усвідомлюють, що вони можуть відчувати справжнє почуття задоволеності життям лише у разі прийняття повної відповідальності за своє життя. Вони спрямовують свою діяльність на зміну життєвого стилю, отримання освіти, оволодіння новими навичками задля покращення якості свого життя, оскільки усвідомлюють позитивні переваги власних досягнень.

На підставі аналізу потенційних факторів ефективності вирішення життєвих завдань була здійснена емпірична перевірка механізмів впливу емоційного інтелекту на успішність життєдіяльності особистості.

Для проведення емпіричного дослідження було залучено групу досліджуваних у складі 135 осіб (75 жінок та 60 чоловіків) у віці від 18 до 35 років.

Дослідження проводилося у декілька етапів. На першому етапі досліджувані пройшли психологічне тестування за методиками, що дають уявлення про наявний рівень розвитку емоційного інтелекту, а також методиками оцінки ефективності вирішення головних життєвих задач особистості.

На другому етапі емпіричного дослідження за допомогою кластерного аналізу досліджуваних було розподілено на три кластери (алгоритм К-середніх), які максимально відрізнялись за рівнями розвитку емоційного інтелекту: перший - високий (56 досліджуваних); другий - середній (54 досліджуваних); третій - низький (25 досліджуваних). Кластеризація була проведена за обраними нормалізованими показниками рівня розвитку внутрішньоособистісного та міжособистісного компонентів емоційного інтелекту та його диспозиційних ознак.

Міжкластерні розбіжності у показниках цих ознак наведені на рис. 1 та у таблицях 1, 2. Усі три кластери відрізняються за більшістю показників при їх попарному порівнянні за X критерієм Стьюдента на статистично значущому рівні.

image021


Таблиця 1.

Порівняльні характеристики показників рівня сформованості міжособистісного та внутрішньоособистісного компонентів емоційного інтелекту досліджуваних та розбіжності між ними а) кластери 1 3

Назва тестів та їх шкали

Усереднені величини показників

Величина

Показника

^критерію

Стьюдента

Р[4]

Кластер 1

Кластер 3

Н

С

£

Розуміння емоцій оточуючих

35,67857

22,36

18,09191

0.001

Управління емоціями оточуючих

29,51786

16,88

18,99182

0.001

Розуміння власних емоцій

28,96429

15,28

23,39987

0.001

Управління власними емоціями

20,625

12,24

16,42878

0.001

Контроль екпресії

18,73214

11,16

12,26618

0.001

Внутрішньо - особистісний емоційний інтелект

68,32143

38,68

22,79086

0.001

Міжособистісний емоційний інтелект

65,19643

39,24

21,91545

0.001

Управління емоціями

68,875

40,28

22,87773

0.001

Розуміння емоцій

64,64286

37,64

29,67474

0.001

Загальний показник емоційного інтелекту

133,5179

77,92

28,70094

0.001

Методика дослідження соціального інтелекту

Субтест 1 (здатність розуміти наслідки поведінки)

10,5

7,04

7,092449

0.001

Субтест 2 (здатність до розуміння невербальної інформації)

8,42857

6,04

5,1071

0.001


Методика дослідження соціального інтелекту

Субтест 3 (зданість розуміти зміст слів в залежності від характеру міжособистісної взаємодії)

8,964286

6,08

5,816387

0.001

Субтест 4 (здатність розуміти логіку складних ситуацій взаємодії)

7,5

4,12

7,063655

0.001

Б) кластери 2 3

Назва тестів та їх шкали

Усереднені величини показників

Величина

Показника

^критерію

Стьюдента

Р*

Кластер 2

Кластер 3

9

Т

О

£

Розуміння емоцій оточуючих

30,25926

22,36

8,631148

0.001

Управління емоціями оточуючих

26,51852

16,88

12,42262

0.001

Розуміння власних емоцій

26,74074

15,28

16,92408

0.001

Управління власними емоціями

18,33333

12,24

10,02041

0.001

Контроль екпресії

16,09259

11,16

7,06222

0.001

Внутрішньо - особистісний емоційний інтелект

61,16667

38,68

15,12364

0.001

Міжособистісний емоційний інтелект

56,77778

39,24

12,3489

0.001

Управління емоціями

60,94444

40,28

14,05618

0.001

Розуміння емоцій

57

37,64

17,06389

0.001

Загальний показник емоційного інтелекту

117,9444

77,92

17,99055

0.001

Методика дослідження соціального інтелекту

Субтест 1 (здатність розуміти наслідки поведінки)

8,703704

7,04

2,813146

0.001

Субтест 2 (здатність до розуміння невербальної інформації)

6,555556

6,04

1,079198

0.001

Субтест 3 (зданість розуміти зміст слів в залежності від характеру міжособистісної взаємодії)

7,351852

6,08

2,341708

0.001

Субтест 4 (здатність розуміти логіку складних ситуацій взаємодії)

4,925926

4,12

2,055176

0.001

Таблиця 2

Порівняльні характеристики показників диспозиційних ознак рівня сформованості емоційного інтелекту досліджуваних та розбіжності між ними а) кластери 1 3

Усереднені величини показників

Величина

Показника

^критерію

Стьюдента

Назва тестів та їх шкали

Кластер 1

Кластер 3

Р*

Локатор Великої П’ятірки

Інтроверсія

22,03571

23,68

-1,33436

-

Сумлінність

34,75

31,12

3,331436

0.001

Доброзичливисть

30,96429

27,08

3,790589

0.001

Нейротизм

19,33929

19,44

-0,07117

-

Відкритість новому досвіду

29,67857

23,35185

2,63102

0.01


А) кластери 2 3

Назва тестів та їх шкали

Усереднені величини показників

Величина

Показника

^критерію

Стьюдента

Р*

Кластер 2

Кластер 3

Локатор Великої П’ятірки

Інтроверсія

23,22222

23,68

-0,36776

-

Сумлінність

31,77778

31,12

0,505275

-

Доброзичливисть

27,2963

27,08

0,201041

-

Нейротизм

21,01852

19,44

1,032561

-

Відкритість новому досвіду

26,56

23,35185

2,31707

0.01

Таким чином, статистично значущі розбіжності при порівняння кластерів за незалежними змінними дають підстави для розгляду впливу емоційного інтелекту на залежні змінні.

подпись: міжкластерні розбіжності за показниками смисложиттєвих орієнтаційПри порівнянні полярних кластерів були виявлені статистично значущі розбіжності за показниками смисложиттєвих орієнтацій (див. Таблиця 3).

Назва тестів та їх шкали

Усереднені величини показників

Величина

Показника

^критерію

Стьюдента

Р*

Кластер 1

Кластер 3

Тест смисложиттєвих орієнтацій

Цілі в житті

34,64286

27,08

6,108967

0.001

Емоційна насичність життя

32,92857

29,12

3,479033

0.001

Задоволеність

Самореалізацією

27,92857

23,68

4,355596

0.001

Локус контролю Я

22,94643

18,76

3,761453

0.001

Локус контроля життя

32,66071

21,76

8,705028

0.001

Загальний рівень

111,0179

93,72

5,436778

0.001

Таблиця 3



подпись: міжкластерні розбіжності за шкалами психологічного благополуччяЗначущі розбіжності між полярними кластерами встановлено також за шкалами психологічного благополуччя, за показником суб’єктивного благополуччя а також за ознаками суб’єктивного благополуччя (Таблиця 4,5,6).

Назва тестів та їх шкали

Усереднені величини показників

Величина

Показника

1-критерію

Стьюдента

Р*

Кластер 1

Кластер 3

Тест психологічного благополуччя

Самоприйняття

63,35714

55,08

3,934595

0.001

Позитивні стосунки з оточуючими

63,76786

57,36

2,756305

0.01

Мета в житті

66,71429

54,44

6,417087

0.001

Особистісне зростання

62,98214

57,96

2,418069

0.01

Екологічна майстерність

61,92857

53,04

5,196684

0.001

Автономія

60,375

51,28

4,676681

0.001

Загальний рівень

379,125

329,16

5,434099

0.001

Таблиця 4


Таблиця 5

Міжкластерні розбіжності за ознаками соціального та суб’єктивного благополуччя

Назва тестів та їх шкали

Усереднені величини показників

Величина

Показника

1-критерію

Стьюдента

Р*

Кластер 1

Кластер 3

Тест соціального благополуччя

Соціальне прийняття

13,23214

8,44

7,216312

0.001

Соціальна актуалізація

13,46429

7,92

8,421796

0.001

Узгодженість із суспільством

13,35714

8,44

7,362632

0.001

Соціальний внесок

13,23214

8,04

8,233887

0.001

Соціальна інтеграція

12,55357

7,36

8,231173

0.001

Загальний рівень

65,83929

40,08

8,579274

0.001

Суб’єктивне благополуччя

38,39286

31,56

2,346955

0.01


Таблиця 6

Міжкластерні розбіжності за вибором стратегій подолання стресових ситуацій

Назва тестів та їх шкали

Усереднені величини показників

Величина

Показника

T-критерію

Стьюдента

Р*

Кластер 1

Кластер 3

Тест копінг-поведінка у стресових ситуаціях

Орієнтація на вирішення проблеми

61,08929

51,24

4,778418

0.001

Орієнтація на емоції

41,01786

46,68

-2,11713

0.01

Уникнення

48,73214

47,84

0,35811

-

Відволікання

20,73214

22,12

-0,94363

-

Соціальне відволікання

18,05357

15,88

2,460574

0.01

Таблиця 6

Міжкластерні розбіжності за показниками задоволеності життям, психологічного здоров’я та самоповаги

Назва тестів та їх шкали

Усереднені величини показників

Величина

Показника

T-критерію

Стьюдента

Р*

Кластер 1

Кластер 3

Тест задоволеності життям

23,69643

20,52

2,627152

0.01

Mental health continuum

50,08929

41,84

3,367896

0.001

Шкала самоповаги

33,375

29,36

4,942947

0.001

Оцінка самонтролю у спілкуванні

5,875

3,92

5,213997

0.001

Переконливим аргументом на користь гіпотези відносно того, що наявність у людини високого рівня сформованості емоційних здібностей зумовлює оптимальне функціонування та життєвий усіх є те, що кластери які статистично відрізняються за показниками емоційного інтелекту мають статистично більш низькі показники за шкалами психопатизації та невротизації (Таблиця 7).

Таблиця 7

Міжкластерні розбіжності за ознаками рівня психопатизації невротизації

Назва тестів та їх шкали

Усереднені величини показників

Величина

Показника

1-критерію

Стьюдента

Р*

Кластер 1

Кластер 3

Методика

Дослідження

Рівня

Невротизації

Психопатизації

Невро­

Тизація

14,07143

-2,44

12,6893

0.001

Психо-

Патизація

7,25

-1,36

12,41939

0.001

Висновки. Теоретичний та емпіричний аналіз сутності феномену емоційного інтелекту уможливив виокремлення механізми впливу емоційного інтелекту на успішність вирішення головних життєвих задач людини:

1) Внутрішньоособистісний компонент емоційного інтелекту сприяє пошуку сенса життя, та забезпечує сталу мотивацію задля досягнення поставленої мети, як необхідної умови забезпечення відчуття змістовності та насиченості життя. Емоційна проникливість, вміння контролювати емоції, модифікувати та у разі необхідності уникати негативних афективних станів сприяє з одного боку задоволеності життям та відчуттю загального благополуччя, з іншого - слугує підґрунтям для мінімізації емоційно - психологічних розладів (депресії, суіцидальної поведінки, патологічної тривоги). Забезпеченню ефективного вирішення життєвої задачі спрямованої на досягнення власного благополуччя сприяє притаманна емоційно розумним індивідам здатність обирати гнучкі та адаптивні стратегії подолання стресогенних ситуацій.

2) Міжособистісний компонент емоційного інтелекту, зокрема вміння розпізнавати та керувати емоціями оточуючих та розвинена емпатія, забезпечує успішність вирішення життєвої задачі налагодження доброзичливих стосунків з оточуючими через розвинені комунікативні навички та мінімізацію конфліктних ситуацій у міжособистісній взаємодії, що сприяє відчуттю згуртованості та приналежності до певної соціальної групи. Розвинений емоційний інтелект забезпечує широку соціальноу підтримку у стресових ситуаціях. Емпатія, як провідний компонент емоційного інтелекту пов’язана з вираженням співчуття та прощення, що не тільки забезпечує соціальне прийняття особистості але й позначається на позитивному ставленню до себе, відчуттю суб’єктивного благополуччя.

3) Емоційний інтелект забезпечує успішність самореалізації особистості через здатність до ефективного подолання організаційного стресу та протидії тиску оточення. Задоволеність працею досягається завдяки налагодженню доброзичливих стосунків з колегами, плідній співпраці, а також завдяки мотивації на досягнення поставленої мети, спрямованої у напрямку постійного самовдосконалення.

Таким чином, можна стверджувати, що результати розглянутого у статті дослідження розширюють концептуальну базу феномена і відкривають перспективи його операціоналізації як динамічної інтегративної властивості особистості, формування якої може сприяти ефективному життєздійсненню людини.

ЛІТЕРАТУРА

1. Войцех, В. В. Клиническая суицидология. М., 2006. - 280 с.

2. Гоулман, Д. Эмоциональный интеллект [Текст] / Д. Гоулман. - М.: ACT, 2008. - 478 с.

3. Гофман, А. Г. Клиническая наркология: Курс лекций. М., 2003. - с.

4. Краснов, В. Н. Психиатрические расстройства в общей медицинской практике [Текст] // Русский медицинский журнал,

2001. - № 25, С. 1187-1191.

5. Люсин, Д. В. Современные представления об эмоциональном интеллекте / Д. В.Люсин //Социальный интеллект: Теория, измерение, исследования [Текст] /Под ред. Д. В.Люсина, Д. В.Ушакова - М.: Институт психологии РАН, 2004. - С. 29-36.

6. Носенко, Е. Л. Емоційний інтелект: концептуалізація феномену, основні функції [Текст] / Е. Л. Носенко, Н. В. Коврига. - К.: Вища шк., 2003. - 126 с.

7. Носенко Е. Л. Шляхи наближення предмету психологічного дослідження до його об’єкта (на прикладі вивчення активності особистості) [Текст] / Е. Л. Носенко, І. Ф. Аршава. - Актуальні проблеми психології: зб. наук. пр. /за ред. С. Д. Максименка. - Житомир: «Вид-во ЖДУ ім. І. Франка». - 2009. - т.7. - С. 149-154.

8. Титаренко Т. М. Життєві домагання особистості у сучасному потенціалістському дискусі // Наук. зап. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. - К.: Міленіум, 2006. - Вип. 25. - С. 416-430.

9. Bar On, R. Bar On Emotional Quotient Inventory (Eqi) / Technical manual [Текст] / R. Bar On. - Toronto: Multi Health Systems, 1997.

10. Mayer, J. D. Emotional intelligence: Theory, findings, and implications [Текст] / J. D. Mayer, P. Salovey, D. Caruso // Psychological Inquiry,

15, 2004. - P.197-215.

11. Mayer, J. D. Emotional intelligence and the construction and regulation of feelings [Текст] / J. D. Mayer, P. Salovey //Applied and Preventive Psychology. - 1995. - Vol. 4. - P. 197-208.

12. Petrides, K. V, Furnham A. Trait Emotional Intelligence: Psychometric Established Trait Taxonomies [Текст] / K. V. Petrides, A. Furnham // European Journal of Personality. - 2001. - Vol. 15. - P. 425-448.

13. Seligman M. E. P. Authentic Happiness: Using the New Positive Psychology to Realize Your Potential for Lasting Fulfillment/ Martin Seligman. - New York: Free Press, 2006. - 321 p.

14. Zeidner M. What we know about emotional intelligence: how it affects learning, work, relationships, and our mental health [Текст] / Zeidner M., Mattews G., Roberts R. D. - London: The Mit Press Cambridge,

2007. - 441 p.

УДК 81’23