МЕДИЧНІ АСПЕКТИ ПСИХОЛІНГВІСТИКИ

Сергій Руденко (Київ, Україна)

У статті висвітлено проблеми необхідності покращання співпраці між педагогами, психологами та медичними працівниками. Подані основні вимоги до стандартизації принципів співпраці, приведені результати дослідження з психо-фізичних співвідношень у дітей шкільного віку. Наведено параметри фізичних обстежень, які було б корисно запровадити для більш повного аналізу психолінгвістичних проблем особистості.

Ключові слова: психологія, педагогіка, медицина, співпраця, здоров'я, стандартизація.

В статье освещены проблемы необходимости улучшения сотрудничества между педагогами, психологами и медицинскими работниками. Поданы основные требования к стандартизации принципов сотрудничества, приведены результаты исследований по психо-физическим соотношениям у детей школьного возраста. Приведены параметры физического обследования, которые было бы целесообразно ввести в практику для более полного анализа психолингвистических проблем личности.

Ключевые слова: психология, педагогика, медицина, сотрудничество, здоровье, школьники, стандартизация.

The problems of the necessity to improve the cooperation between teachers, psychologists and medical workers are shown in article. Fundamental requirements to standardization of principles of cooperation are submitted, results of the researches on psychological and physical correlation in schoolchildren are given. Parameters of physical inspection which would be appropriate to introduce into practice for fuller analysis of the psycholingustic problems of a person are revealed.

Key words: psychology, pedagogics, medicine, cooperation, health, school children, standardization.

Постановка проблеми. Розвиток науки психолінгвістики набирає розмаху. Час комунікативних технологій, інтенсифікація інформаційного простору, ускладнення й деталізація інформації, яка передається вербальними засобами вимагає більш диференційованого та всебічного підходу до поняття психолінгвістика. Прийшов час прийняти за аксіому поняття, що людина (дитина), яка є суб’єктом психолінгвістичного впливу й відповідного психолінгвістичного самовираження є психобіофізичним організмом. Кожен психобіофізичний організм має свої закони повноцінного комфортного існування, яке виражається в понятті - «здоров’я». Згідно класичного визначення поняття «здоров’я» воно включає в себе три основні компоненти: фізичний компонент, психологічний компонент і соціальний компонент. Психолінгвістика, широко засвоюючи аспекти психолого-педагогічного аналізу мовленнєвої діяльності на сучасному рівні має більш повно використовувати інструментарій, який їй може запропонувати сучасна медична наука. Вивчити медико-біологічні аспекти реалізації психолінгвістичного потенціалу особистості й соціальної групи є перспективним і вимагає більшої уваги з боку провідних вчених - педагогів і психологів.

Аналіз основних досліджень з проблеми. Питання психології особистості, її індивідуальності дуже актуальні в сучасному суспільстві. Особистість є надзвичайно складне соціально-психологічне утворення, яке формується перш за все в процесі цілеспрямованого навчання і виховання [1]. Людина, як суб’єкт, - це найвища системна цілісність усіх її найскладніших і суперечливих якостей. Кожен людський індивідуум не народжується, а стає суб’єктом у процесі спілкування, діяльності та інших видів активності. На якісно новому етапі розвитку відповідно видозмінюється вся основна система нейробіопсихічних процесів і властивостей. Суб’єктом є не психіка, а людина, що володіє психікою; не ті чи інші психологічні властивості, форми активності, а сама людина, що здійснює діяльність, поведінку, спілкування тощо. Суб’єкт, який здійснює психічне як процес - це нерозривна жива єдність природного й психосоціального; навіть на вищих етапах духовного розвитку особистості психічне не втрачає природного і не стає «чисто» соціальним. Воно зберігає в собі їх синкретичну єдність. Природне й соціальне - цілісний суб’єкт із живим психічним процесом саморегуляції усіх форм активності особистості [2]. Мовленнєва діяльність є предметом дослідження вітчизняної психології й базується на психофізіологічній основі. Зокрема, універсально-предметний код, як психофізіологічна база для образу й уявлень, у результаті індивідуального сприйняття дійсності є необхідною умовою для того, щоб фрагмент дійсності втілився у відповідне слово [3]. Адже психолінгвістика займається не лише мовленням суб'єкта в нормативному стані, а й у стані емоційної напруги [4], що дуже характерно для мікросередовища школи. О. О. Леонтьєв стверджує актуальність співвідношення розвитку особистості зі структурою й функціями мовленнєвої діяльності, а з іншого - фізичної особистості з мовою як основною складовою частиною її образу світу [5]. Автори акцентують увагу на необхідності системного підходу до вивчення особливостей психолінгвістичного розвитку особистості.

Мета статті - провести аналіз впливу психолого-педагогічних факторів на соматичне здоров’я дитини. Запропонувати медичний методичний інструментарій для спільних з педагогами й психологами досліджень у галузі психо - і нейролінгвістики. Акцентувати увагу на актуальності співпраці педагогів і психологів з медичними працівниками. Звернути увагу на те, що вивчення особливостей психофізіологічного розвитку дитини є актуальним при вирішенні проблем сучасної психолінгвістики.

Виклад основного матеріалу. Формування стану здоров’я дитини знаходиться під безпосереднім впливом психологічних, соціальних та педагогічних факторів. Для визначення характеру впливу педагогічних і психологічних чинників нами були відібрані основні захворювання й функціональні відхилення, які можуть бути індикаторами враження відповідної системи організму: для захворювань опорно-рухової системи слугував сколіоз; нервової системи - вегето-судинна дистонія; серцево-судинної системи - кардіопатія; захворювань органів зору - міопія; дихальної системи й органів носоглотки - хронічний тонзиліт; шлунково-кишкового тракту - дискінезія жовчовидільних шляхів.

У якості психолого-педагогічних характеристик були вибрані: вади особистісного розвитку (імпульсивність, агресивність, тривожність, невпевненість та замкненість); соціометричні параметри (соціальний статус дитини - сприйняття дитиною колективу й прийняття дитини в колективі, рівень соціальної та життєвої активності, поняття лідерства в групі); особистісні ціннісні пріоритети (до навчання, праці, здоров’я, друзів і рідної домівки), а також вплив на формування стану здоров’я дитини сім’ї (авторитарна гіперсоціалізація, симбіотичність, соціальна бажаність.). У результаті проведення корелятивного аналізу на базі 1250 школярів молодшого, середнього й старшого шкільного віку нами були встановлені особливості формування нозологічних одиниць і психолого-педагогічних чинників, які впливають на їх формування.

Вади особистісного розвитку відрізнялись за характером захворювання. Наприклад, імпульсивність була найбільш характерною для дітей, які мали захворювання нервової системи (37%), органів зору (30%) та сколіоз (28%). Агресивність виявилась найбільш характерною для сколіозу (42%), захворювань шлунково-кишкового тракту (25%) й хронічного тонзиліту (22%) і найменш характерною для міопії (13%) - діти з проблемами органів зору виявились найменш агресивними, але як було сказано раніше - досить імпульсивними (30%). Тривожність була найбільш характерною для дітей, у яких був діагностований хронічний тонзиліт (37%) (токсичне враження з боку хворих мигдаликів призвели до впливу на щитовидну залозу і відповідно до можливих гормональних порушень), захворювань нервової системи (30%) та органів зору - (23%) і наймеш характерна для дітей з кардіопатіями. Невпевненість найбільш характерна для дітей з проблемами нервової системи (41%), серця (30%) та хронічного тонзиліту (23%), а найменш характерна для дітей із сколіозом.

Низька життєва активність була характерною для дітей з захворюваннями нервової системи - 43%, серцево-судинної системи - 38% та з наявністю хронічного тонзиліту. Заслуговує на увагу високий рівень дітей з короткозорістю, які були виявлені в групах з низькою 26%, нижче середньої (34%) та середній (32%) групах соціальної активності. Рівень соціальної активності вище середнього був характерним для дітей з найвищими параметрами здоров’я - у цій групі соціальної активності лише сколіоз був проявлений вище, ніж у групі дітей з високою соціальною активністю. Діти, які мали високу соціальну активність мали більше проблем зі здоров’ям, ніж діти з групи соціальної активності вище середньої, але значно меншу ніж діти з низьким і нижче середнього рівнем соціальної активності. У дітей з групи високої соціальної активності найбільш характерним паталогічним відхиленням стали проблеми з кардіопатією, що було не характерно для дітей з групи соціальної активності вище середньої. Отже, ми можемо робити попередній висновок: найбільш комфортним і корисним для здоров’я є рівень соціальної активності вище середньої, найбільше хворих дітей концентрувалось у низькій, а також нижче середнього рівня групах соціальної активності. Низька група соціальної активності може бути ознакою наявності хронічних захворювань і функціональних відхилень з боку нервової, серцево-судинної, дихальної, опорно-рухової та інших систем організму дитини.

Несформованість особистісного ціннісного пріоритету до навчання була найбільш характерною для дітей із захворюваннями нервової (34%) та серцево - судинної системи (32%), до праці - для дітей з захворюваннями серцево - судинної системи (50%) та дітей з хронічним тонзилітом. Несформованість пріоритетів щодо здоров’я були характерні для дітей із захворюваннями нервової системи (26%), до друзів - у групі дітей з наявністю сколіозу, нервовими захворюваннями та захворюваннями серцево-судинної системи; несформовані пріоритети до рідної домівки частіше всього зустрічались у групі дітей із сколіозом і захворюваннями нервової системи. Отже, у всіх групах дітей з несформованими життєвими пріоритетами найбільш розповсюдженими були відхилення в стані нервової й серцево-судинної системи за виключенням несформованого ціннісного пріоритету до рідної домівки, де переважав сколіоз.

Негативний вплив на формування здоров’ я дитини виявляють авторитарна гіперсоціалізація й відсутність симбіотичності в сім’ї. Найбільше дітей, які живуть у таких сім’ях нами виявлено в групі зі сколіозом. 56% дітей, які мають сколіоз живуть у сім’ях із авторитарними батьками. Нас вразило, що якраз у групі дітей з несформованою життєвою цінністю щодо рідної домівки теж переважав сколіоз. Діти, в яких виявили нервові захворювання, захворювання очей - міопію та захворювання шлунково-кишкового тракту теж 37-38% мали авторитарних батьків.

Дещо іншу картину спостерігаємо при порушенні симбіотичності в сім’ї. Коли батьки сваряться, розлучаються, не поважають один одного й свою дитину, це дещо по-іншому, але теж вкрай негативно впливає на здоров’я сім’ї. Зокрема, на першому місці порушення симбіотичності нами було виявлено в групі дітей із захворюваннями шлунково-кишкової системи (54%). Коли батьки сваряться, - дитина не може якісно й ефективно вживати їжу: вона нервує і, відповідно, в неї формуються захворювання шлунково-кишкового тракту. На другому місці при відсутності симбіотичності, згідно наших досліджень, знаходились діти з хронічним тонзилітом, на третьому - відхилення з боку нервової (42%) та опорно-рухової системи (43%). Доводиться визнати, що найбільш шкідливою ситуацією для дитини є відсутність симбіотичності в сім’ ї

- родинні конфлікти, сварки, відсутність взаємоповаги життєво небезпечні для здоров’я дитини.

Усі інші фактори сімейного впливу, порівняно з авторитарною гіперсоціалізацією й відсутністю адекватної симбіотичності не мали особливо

Великого впливу на формування здоров’я дитини.

Наукові дослідження, які було проведено за програмою «Здоров’я нації» у 2009-2011 роках показали, що під час навчальних років зменшується відносна кількість школярів з гармонійним фізичним розвитком, зменшується кількість здорових дітей, наростає група з хронічними захворюваннями; значна частина школярів має незадовільну адаптацію до навчання та знижені фізичні можливості.

Що є первинним - фізіологічні, соціальні, психологічні чи педагогічні фактори, які впливають на формування здоров’я дитини в загальноосвітньому навчальному закладі?

Особистісно розвивальний підхід потребує створення інноваційних медико-психолого-педагогічних систем, які мають забезпечити повноцінний розвиток кожної дитини стосовно реалізації спільної мети отримання повноцінної освіти та збереження стану здоров’я під час навчального процесу. Досвід роботи переконує в необхідності розвитку специфічного рівня у медико - педагогічної практики - рівня проектування. Це вимагає використання сучасних наукових здобутків у галузі нових навчально-виховних систем і технологій медико психолого-педагогічної спрямованості через спільну пошукову роботу науковців і практиків, а також реалізацію міжгалузевих науково-практичних програм.

Варіантом інноваційного підходу є створення системи медико-психолого - педагогічного проектування навчального процесу, яка базується на основі комп’ютерної програми «Універсал», розробленої спеціалістами Інституту обдарованої дитини, Академії педагогічних наук та Інституту педіатрії, акушерства і гінекології, Академії медичних наук.

На шляху до вдосконалення психолінгвістичного інструментарію варто було б запровадити створення спільних інформаційних банків. При створенні таких інтелектуальних систем бажано дотримуватись наступних основних вимог:

1. Інформативність - вибір найбільш необхідних параметрів, які можуть дати об’єктивне уявлення про стан психолінгвістичного розвитку дитини.

2. Уніфікація, стандартизація методик, використання сучасних комп’ютерних технологій для обробки й аналізу інформації.

3. Максимальна спрощеність занесення інформації в базу даних - таке занесення має бути мінімально обтяжливим для оператора й спеціаліста, який відповідає за отримання потрібної інформації.

4. Взаємодоповнення - інформація має бути корисною для медичних працівників, педагогів, психологів та інших спеціалістів.

5. Відповідність державним стандартам - отримані дані, зокрема параметри психологічного, педагогічного тестування, фізичного здоров’я, антропометричні дані і т. п., мають бути виражені в показниках, які відповідають існуючим Державним стандартам.

6. Практична значимість отриманих результатів - результати аналізу мають бути адаптовані для практичного використання спеціалістами.

7. Ефективність - після занесення бази даних отримані результати в автоматичному режимі мають бути зрозумілими. Спеціалісти мають бути зацікавленими в їх отриманні.

Після проведеного скринінгу великої кількості параметрів, які характеризують фізичний розвиток дитини, ми зупинились на найбільш, з нашої точки зору, важливих, зокрема:

1. Вік і стать дитини - має значення й специфіку у формуванні особливостей розвитку психо - та нейролінгвістичних особливостей. За кожним віком мають бути зафіксовані варіанти, а також нормативи розвитку психолінгвістичних здібностей.

2. Антропометричні дані: а) зріст; б) окружність грудної клітки; в) вага; г) гармонійність фізичного розвитку (індекс Пушкарьова).

Діти з різними показниками антропометричних параметрів у відповідності до віку й статі мають закономірні нюанси розвитку психолінгвістичних здібностей.

3. Артеріальний тиск - виявляє чіткий вплив на психофізичний розвиток, формування психоемоційного стану дитини й має враховуватись при оцінці психолінгвістичного потенціалу особистості.

4. Фізичний стан здоров’я оцінюється за індексом Руф’є (ІР), що дає можливість вивчати фізичну підготовленість дітей та резервні можливості сердечно-судинної системи [5].

5. Адаптаційні можливості дитини (адаптаційний потенціал) - дозволяє простежувати рівень адаптативних можливостей дитини в умовах шкільного середовища. Рівень адаптації суттєво впливає на розвиток психолінгвістичних здібностей дитини.

6. Медичний діагноз - має чіткий корелятивний зв'язок з якістю формування психолінгвістичних здібностей. Достатньо лише згадати хронічні тонзиліти, фарингіти, синусіти, риніти, проблеми захворювання щитовидної залози та шийно-комірцевої зони хребта, щоб уявити ступінь впливу цих факторів на формування психолінгвістичних здібностей дитини.

7. Група здоров’я дитини є системним індикативним параметром стану здоров’я й має враховуватись при прогнозуванні розвитку психолінгвістичних здібностей особистості

Висновки. Приведені дані обстеження засвідчують необхідність більш тісної співпраці між педагогами, психологами й медичними працівниками на шляху розвитку сучасної психолінгвістики.

Перспективи подальших розвідок. Необхідно проводити всебічне вивчення розвитку дитини з урахуванням її психофізіологічних особливостей. Фізичне тіло є базисною платформою, на якій формуються психолого - педагогічні функції особистості, й саме фізичний субстрат інколи стоїть на заваді реалізації її психолінгвістичного потенціалу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Беспалова Т. М. Анализ особенностей речевой деятельности военнослужащих (на примере курсантов военного вуза) / Т. М. Беспалова // Психолінгвістика: [зб. наук. праць ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»]. - Переяслав-Хмельницький: ПП «СКД», 2012. - Вип. 10. - С. 17-23.

2. Брушлинский А. В. Психология субъекта / Александр Васильевич Брушлинский. - М. : Ин-т психол. РАН ; СПб. : Алетейя, 2003. - 272 с.

3. Жинкин Н. И. Речь как проводник информации / Николай Иванович Жинкин.

- М.: Наука, 1982. - 157 с.

4. Засєкіна Л. В. Вступ до психолінгвістики / Л. В. Засєкіна, С. В. Засєкін. - Острог: Нац. ун-т "Острозька академія", 2002. - 168 с.

5. Леонтьев А. А. Основы психолингвистики / Алексей Алексеевич Леонтьев. - [3-е изд.]. - М.: Смысл ; СПб.: Лань, 2003. - 287 с.