Книги по психологии

АКТИВІЗАЦІЯ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
Периодика - Психолінгвістика

Олена Мартинчук (Київ, Україна)

У статті висвітлено проблему формування мовленнєвої діяльності дітей раннього віку, які мають затримку мовленнєвого розвитку, в освітньому просторі дошкільного навчального закладу загального типу; визначено оптимальні психолого-педагогічні умови активізації мовленнєвої діяльності дітей третього року життя із затримкою мовленнєвого розвитку.

Ключові слова: мовленнєва діяльність, розвиток мовлення, діти раннього віку із затримкою мовленнєвого розвитку.

В статье представлена проблема формирования речевой деятельности детей раннего возраста с задержкой речевого развития в образовательном пространстве дошкольного учебного учреждения общего типа; определены оптимальные психолого-педагогические условия активизации речевой деятельности детей третьего года жизни с задержкой речевого развития.

Ключевые слова: речевая деятельность, развитие речи, дети раннего возраста с задержкой речевого развития.

In the article the existing problem of molding of the vocal activity of the children of early age with the delay of vocal development in the educational space of general type pre-school training establishment is represented; are determined the optimum psychological and pedagogical conditions for the stimulation of the vocal activity of the children of the third year of life with the delay of vocal development.

The keywords: speech activity, development of speech, speech, the children of early age with the delay of vocal development.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку освітньої системи в Україні активного впровадження набуває організація навчання і виховання дітей раннього віку в освітньому просторі дошкільного навчального закладу, що зумовлює суттєве оновлення змісту, організаційних форм і технологій навчання, виховання і розвитку цієї категорії дітей. Наразі на перший план висуваються завдання створення умов для становлення особистості кожної дитини відповідно до особливостей її психічного і фізичного розвитку, можливостей і здібностей.

Актуальність дослідження. Однією з найголовніших складових становлення дитячої особистості є її мовленнєвий розвиток (А. М. Богуш, М. С. Вашуленко, Н. В. Гавриш, Л. О. Калмикова, Ф. О. Сохін, С. М. Цейтлін та ін.). Підвищення ефективності процесу розвитку мовлення дітей раннього і дошкільного віку завжди було предметом спеціальних досліджень науковців і методистів. Це зумовлено тим, що рівень мовленнєвого розвитку дитини значною мірою визначає й загальний рівень її розвитку. Нині ж, коли значно зросли вимоги до освіченості людини, надзвичайно актуальною вбачається якість дошкільної освіти дітей, яка безпосередньо залежить від достатнього рівня розвитку мовлення.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні [1] визначає кінцевою метою мовленнєвого розвитку випускника дошкільного закладу сформованість у нього комунікативної компетенції, яка є однією з провідних базисних характеристик особистості, що формується на етапі раннього і дошкільного дитинства. Це зумовлює розробку нових підходів до навчання та виховання дітей, що грунтуються на ідеях природовідповідності та індивідуально - особистісного розвитку. Змінюється уявлення про раннє дитинство, що розглядається як найвідповідальніший період людського життя.

Сучасний етап розвитку психолінгвістики, дошкільної лінгводидактики і лінгвометодики, корекційної педагогіки та спеціальної психології характеризується об’єднанням наукових пошуків у напрямі поглибленого вивчення загального, психічного і, зокрема, мовленнєвого розвитку дітей

Раннього віку для створення ефективних умов для їх усебічного розвитку з урахуванням індивідуальних, вікових та психофізіологічних особливостей, а також потенційних можливостей кожної дитини.

Відомо, що мовленнєвий розвиток є одним з основних чинників становлення дитячої особистості. Ступінь розвитку цієї сфери психіки визначає рівень сформованості соціальних і пізнавальних досягнень дитини: її потреб та інтересів, знань, умінь і навичок, а також інших психічних якостей, які становлять базис особистісної культури. Це новоутворення змінює хід розвитку всіх психічних процесів: сприймання навколишнього (воно стає осмисленим і усвідомленим), мислення, що стає мовленнєвим, почуттів і бажань, що тепер можуть бути виражені в словах. Мовлення дозволяє дитині керувати своєю поведінкою, думати і фантазувати, будувати уявлювані ситуації й усвідомлювати своє поводження. Отже, оволодіння мовленням дає могутній поштовх для інтенсивного розвитку не тільки спілкування, але і всіх сторін психіки дитини.

Відтак, своєчасне і правильне оволодіння мовленням має надзвичайне значення для загального розвитку дитини. У зв’язку з цим проблема формування і розвитку мовлення дітей раннього віку набуває особливого значення для їх подальшого повноцінного розвитку та навчання (А. М. Богуш, Л. С. Виготський,

О. І. Вінарська, В. І. Лубовський, О. М. Мастюкова, Г. Л.Розенгарт-Пупко, Є. Ф. Соботович, Т. М. Ушакова, Т. Б. Філічева та ін.).

Варто зазначити, що діти другого, третього року життя, які мають відхилення мовленнєвого розвитку, зазвичай, відвідують масові дошкільні навчальні заклади (групи для дітей раннього віку). Враховуючи, що кількість дітей з мовленнєвими порушеннями постійно зростає (згідно даних психолого - медико-педагогічних консультацій) і, як правило, такі малята потрапляють у дошкільні навчальні заклади загального типу, відповідно, вони потребують спеціальної корекційно-спрямованої роботи для збереження їх розвитку, виправляння і компенсації певних вад, відхилень у процесі соціалізації. Тому є потреба в дослідженні щодо визначення ефективних шляхів активізації мовленнєвої діяльності дітей раннього віку, зокрема третього року життя, адже цей вік життя є сензитивним періодом розвитку мовлення людини.

Актуальність своєчасного мовленнєвого розвитку в дошкільному дитинстві визначається завданнями із створення оптимальних психолого-педагогічних умов для якнайповнішого розкриття потенційних можливостей кожної дитини, які мають прояв у специфічно дитячих видах діяльності і пов’язані з комунікацією.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сучасному етапі розвитку психолінгвістики, дошкільної педагогіки, колекційної педагогіки і спеціальної психології зростає роль досліджень, спрямованих на пошук шляхів оптимізації процесу розвитку мовлення дітей, особливо в перші роки життя. Необхідність проведення таких досліджень зумовлена особливою сензитивністю раннього віку для формування різних форм мовленнєвого спілкування, адже своєчасне й повноцінне оволодіння мовленням є передумовою розумової активності в подальшому дорослому житті (А. М.Богуш, Л. О. Калмикова, М. М. Кольцова, К. В. Луцько, Н. В. Манько, Є. Ф. Соботович, Ф. О. Сохін та ін.). Вивчення особливостей мовленнєвого розвитку дітей раннього віку необхідне для забезпечення наступності в мовленнєвій роботі на всіх ступенях дошкільного дитинства.

Аналіз літературних джерел засвідчує про наявність широкого кола психолого-педагогічних, клінічних досліджень, присвячених сучасним методам діагностики і подолання порушень психомоторного розвитку і, зокрема мовленнєвого, дітей перших років життя (Л. О. Бадалян, А. М. Богуш, Л. Т. Журба,

Н. В. Манько, Ф. О. Сохін, Г. Є. Сухарєва, В. В. Тарасун та ін.). Особливості розвитку мовлення в процесі онтогенезу та дизонтогенезу висвітлено в дослідженнях: А. М. Богуш, О. М. Вінарської, Л. М. Галігузової, О. М. Гвоздєва, Г. Л. Розенгарт-Пупко, Т. М. Ушакової, Є. Ф. Соботович.

Результати досліджень Н. С. Жукової, РЄ. Лєвіної, О. М. Мастюкової, Є. Ф. Соботович, В. В. Тарасун, Т. Б. Філічевої, М. К. Шеремет та ін., присвячені проблемам затримки мовленнєвого розвитку та загальному недорозвиненню мовлення в дітей дошкільного віку, свідчать про те, що діти раннього віку з порушеннями мовлення зі значними труднощами оволодівають мовленнєвою діяльністю в процесі засвоєння рідної мови, відхилення мовленнєвого розвитку зазначеної категорії дітей характеризуються недорозвитком як експресивного, так і імпресивного мовлення.

Аналіз досліджень російських та українських науковців та практиків (Л. І. Аксьонова, Ю. Ф. Гаркуша, Т. О. Датешидзе, Н. В. Манько, М. К.Шеремет, Н. Д. Шматко та ін.) щодо виявлення і подолання порушень мовлення в дітей раннього віку в умовах спеціально організованого навчання і виховання, дає підстави визнати ефективність упровадження методик ранньої діагностики і корекції відхилень мовленнєвого розвитку дітей перших років життя.

Метою статті є визначення оптимальних психолого-педагогічних умов забезпечення активізації мовленнєвої діяльності дітей третього року життя із затримкою мовленнєвого розвитку.

Виклад основного матеріалу. Існуюча нині система навчання мови і розвитку мовлення дітей грунтується на усталеному у психолінгвістиці розмежуванні понять мова, мовленнєва діяльність і мовлення [4, 6] та положенні про те, що мовлення завжди реалізується через певну мову з усіма особливостями її словникового складу і граматичної будови [6].

Для організації навчання рідної мови, для розуміння сутності й механізмів мовленнєвого розвитку дитини і самих підходів до аналізу мовленнєвих порушень та їхнього подолання необхідне розуміння сутності та відмінності таких неоднозначних понять, як мова, мовлення, мовленнєва діяльність.

Мовленнєва діяльність вивчається різними суміжними науками - лінгвістикою і психолінгвістикою, психологією і нейропсихологією. Як показує аналіз робіт із вказаних галузей, у поняття «мовленнєва діяльність» нерідко вкладається різний зміст, в результаті чого воно є неоднозначним і розмитим, але усі спеціалісти згодні з тим, що мовленнєва діяльність має психофізіологічну природу: це робота людського організму, перш за все мозку, яка спрямовується на сприймання і розуміння мовлення або його породження [6].

І. О. Зимня визначає мовленнєву діяльність як активний, цілеспрямований, мотивований (як і усяка довільна дія), предметний (змістовний) процес видачі і прийому сформованої через мову думки, інформації, спрямований на задовольняння комунікативно-пізнавальної потреби людини у процесі спілкування [3, с. 86].

У процесі мовленнєвої діяльності використовується мова - система символічних умовних знаків, створена з метою спілкування. Її роль у структурі мовленнєвої діяльності визначається усіма вченими однозначно: мова є


Внутрішнім засобом, знаряддям мовленнєвої діяльності.

Набагато складніша справа з інтерпретацією поняття “мовлення” і визначенням його місця у структурі мовленнєвої діяльності. Термін “мовлення” використовується у лінгвістиці, психології, фізіології і трактується неоднозначно.

І. О. Зимня [3] здійснила з психологічної точки зору теоретичний аналіз результатів чисельних досліджень даної проблеми і вважає, що двочлен мова

- мовлення необхідно розглядати як засіб і спосіб реалізації мовленнєвої діяльності індивіду. Відповідно, мова розглядається як засіб, а мовлення як спосіб формування і формулювання думки через мову в процесі мовленнєвої діяльності індивіду. Отже, мовлення - це своєрідний, специфічний людський спосіб формування і формулювання думки через мову. З точки зору теорії мовленнєвої діяльності (психолінгвістики) мовлення є кінцевим продуктом мовленнєвої діяльності.

Отже, аналіз понять мова, мовленнєва діяльність, мовлення показує, що мова і мовлення є двома складовими частинами, двома ланками мовленнєвої діяльності. Вони входять у структуру мовленнєвої діяльності як внутрішні засоби (мова) і засоби її реалізації (мовлення) [6].

Проведений Є. Ф. Соботович [6] психолінгвістичний аналіз структури мовленнєвої діяльності дає змогу з нових методологічних позицій підійти до розробки змісту, методів корекції, активізації мовленнєвої діяльності дітей раннього віку з відхиленнями мовленнєвого розвитку.

Сучасним науково-методичним обгрунтуванням особливостей організації педагогічного процесу і комплексної корекції затримки мовленнєвого розвитку в ранньому та дошкільному віці в умовах дошкільних закладів і спеціальних груп займаються А. М. Богуш, Н. Ю. Борякова, А. М. Гончаренко, Н. В. Манько,

І. В. Ульянова, М. К. Шеремет та ін. На їх думку, в основу формування особистості покладені механізми саморозвитку. В умовах дизонтогенезу ці механізми неспроможні реалізуватися в повному обсязі. Дитина з нормальним розвитком дуже багато засвоює інформації в процесі повсякденного спілкування з дорослими, у самостійній діяльності. Дитині із затримкою мовленнєвого і психічного розвитку, на думку Н. Ю. Борякової, необхідне постійне співробітництво, яке крок за кроком веде її «сходинками розвитку», розкриваючи потенційні можливості малюка [2].

Основна стратегія здійснення корекційно-педагогічного впливу полягає в тому, що на основі розвитку когнітивної активності й компетентності, певний рівень якої наявний у дітей із затримкою мовленнєвого розвитку, поступово формувати потребу дитини у вербальному спілкуванні, стимулювати становлення самостійної мовленнєвої діяльності дітей у контексті онтогенетично адекватних форм спілкування.

Як відомо, проблема розвитку і корекції мовлення дітей раннього віку є комплексною, вона спирається на дані не тільки загальної та спеціальної лінгводидактики, психології, медицини, а й лінгвістики та психолінгвістики. Наукові розробки представників різних галузей науки переконливо свідчать, наскільки важливе значення для подолання відхилень мовленнєвого розвитку малюків перших трьох років життя мають спеціально організовані умови для здійснення комунікації.

Крім того, комплексний підхід до вирішення проблеми корекції мовленнєвого розвитку в дітей раннього віку в дошкільному закладі передбачає значне збільшення можливостей кожної дитини оволодіти навичками мовленнєвого спілкування в максимально сензитивний для цього період [5].

Теоретичний підхід до проблеми дослідження грунтується на уявленнях про закономірності мовленнєвого розвитку дітей раннього віку, які були сформульовані в працях В. І. Бельтюкова, Л. С. Виготського, О. М.Гвоздєва, Д. Б. Ельконіна, О. О. Леонтьєва, О. Р. Лурія, Ф. О. Сохіна, Т. М.Ушакової та ін. У загальному вигляді їх погляди на природу формування мовлення є наступними: мовлення дитини розвивається в результаті генералізації мовних явищ, сприймання мовлення дорослих та власної мовленнєвої активності; орієнтування дитини в мовних явищах створює умови для самостійного розвитку мовлення; провідним завданням під час розвитку мовлення є формування мовних узагальнень й елементарного усвідомлення явищ мови та мовлення.

У процесі теоретичного аналізу спеціальної науково-методичної літератури із зазначеної проблеми та результатів спостереження за навчально-виховним процесом в групах раннього віку нами визначено основні психолого-педагогічні умови активізації мовленнєвої діяльності дітей раннього віку з уповільненим темпом розвитку мовлення:

- відповідність навчально-виховного процесу програмним вимогам, використання у корекційно-розвивальній роботі адекватних форм, методів та прийомів, врахування вікових, індивідуальних мовленнєвих і психофізичних особливостей дітей;

- використання спеціально розробленої методики активізації формування мовленнєвої діяльності дітей раннього віку, яка передбачає стимуляцію й корекцію їхнього мовлення;

- розробка індивідуальних програм роботи з урахуванням компенсаторних можливостей та індивідуальної динаміки поступального розвитку дошкільника;

- створення спеціально організованих умов для здійснення комунікації дітей;

- урахування закономірностей мовленнєвого розвитку і поетапного формування мовлення у нормальному онтогенезі у процесі роботи з дітьми із затримкою мовленнєвого розвитку;

- урахування загальнодидактичних і спеціальних принципів корекційно - розвивальної роботи з формування мовленнєвої діяльності в освітньому процесі дошкільного навчального закладу;

- створення мовленнєвого розвивального оточення;

- використання предметно-ігрової діяльності як ефективного засобу формування і розвитку мовлення дітей раннього віку;

- забезпечення успішної адаптації дитини у дошкільному навчальному закладі шляхом емоційного контакту вихователя з дитиною, тактовного, доброзичливого ставлення педагогів до дитини, позитивної емоційної оцінки будь-якого її досягнення;

- організація співпраці вихователя з батьками, спрямованої на підвищення ефективності роботи з мовленнєвого розвитку дитини, шляхом повідомлення про актуальні та потенційні можливості кожної дитини, залучення батьків до спільної роботи у межах тріад «вихователь - дитина - батьки», «батьки - група

- дошкільний навчальний заклад».

Висновки. Науково-теоретичний аналіз психолого-педагогічної, лінгводидактичної та спеціальної літератури, сучасних підходів до виховання і навчання дітей раннього віку засвідчує посилений інтерес науковців і практиків до проблеми формування і розвитку мовленнєвої діяльності дітей раннього віку.

Однак, варто зазначити, що аналіз наукових джерел і педагогічної практики дав можливість дійти висновку, що в системі дошкільної освіти з дітьми раннього віку майже не проводиться цілеспрямована послідовна робота з діагностики і подальшої корекції відхилень мовленнєвого розвитку, не розроблено методичний аспект корекційно-розвивального навчання зазначеної категорії дітей в освітньому процесі дошкільного навчального закладу загального типу.

Перспективи подальших розвідок. Одержані дані свідчать про необхідність розробки й застосування спеціальної методики з активізації формування мовленнєвої функції та організацію відповідного корекційно - розвивального навчання з урахуванням індивідуальних, вікових особливостей, стану мовленнєвої діяльності та потенційних можливостей дітей раннього віку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні: [затв. рішенням Колегії М-ва освіти України та Президії Акад. пед. наук України] / розроб.: О. Л. Кононко, Л. Ю. Корміліцина; брали участь: А. М. Богуш, Є. С. Вільчковський [та ін.] // Дошкільне виховання - 1999. - № 1. - С. 3-19.

2. Борякова Н. Ю. Ступеньки развития. Ранняя диагностика и коррекция задержки психического развития у детей: [учебно-методическое пособие] / Наталья Юрьевна Борякова. — М.: Гном-Пресс, 2002. — 64 с.

3. Зимняя И. А. Лингвопсихология речевой деятельности: [монография] / Ирина Александровна Зимняя. - Москва-Воронеж, 2001. - 428 с.

4. Калмикова Л. О. Психологія мовлення і психолінгвістика:[навч. посіб.] / Л. О. Калмикова, Г. В. Калмиков, І. М. Лапшина, Н. В. Харченко. - Переяслав-Хмельницький, 2008. - 234 с.

5. Манько Н. В. Діагностика та корекція мовленнєвого розвитку дітей раннього віку: [навчально-методичний посібник] / Наталія Володимирівна Манько. - К.: КНТ, 2008.

- 256 с.

6. Соботович Е. Ф. Методика выявления речевых нарушений у детей и диагностика их готовности к школьному обучению: [учебно-методическое пособие] // Евгения Фёдоровна Соботович. - К., 1998. - 127 с.