КОНЦЕПТ-ОБРАЗ ПІСНЯ ЯК РЕПРЕЗЕНТАТОР КОНЦЕПТУ ЛЮДИНА В ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТАХ М. СТЕЛБМАХА

Анна Пікалова

(Харків, Україна)

Статтю присвячено аналізу концепт-образу “пісня " в поезії М. Стельмаха. В роботі з'ясовано особливості репрезентації концепт-образу “пісня " в поетичній концептосфері автора.

Ключові слова: концепт, художній концепт, поетичне мовлення, поетична картина світу, концептосфера.

Статья посвящена анализу концепт-образа “песня " в поэзии М. Стельмаха. В работе прослеживаются особенности репрезентации концепт-образа “песня " в поэтической концептосфере автора.

Ключевые слова: концепт, художественный концепт, поэтическая речь, поэтическая картина мира, концептосфера.

The article is devoted to the analysis of the concept-image “song" in the poetic speech of M. Stelmah. The peculiarities of the representation of the concept - images “song" in the poetic conceptsphere of the author

Key words: concept, concept-image, poetic speech, the poetic pictures of the world, conceptsphere.

Постановка проблеми та аналіз останніх досліджень. У науці існує численна кількість визначень поняття «концепт», проте жодне не є таким, що задовольнило б науковців різних напрямів. Концепти є компонентами свідомості й знань про світ, вони є предметом вивчення філософії, психології, когнітивної лінгвістики, лінгвокультурології та інших гуманітарних наук.

У сучасному мовознавстві концепти досліджують передусім такі зарубіжні й українські науковці, як М. Алефіренко, Ю. Апресян, Н. Арутюнова, В. Карасик, Т. Космеда, О. Кубрякова, О. Левченко, Л. Лисиченко, ДЛихачов, 3.Попова, О. Селіванова, І. Слишкін, Ю. Степанов, И. Стернін, Р. Фрумкіна та ін.

Спільним для усіх підходів у визначенні концепту є твердження про

Безперечний зв’язок мови й культури, розбіжності зумовлені різним баченням ролі мови у формуванні концепту.

Науковці виходять з лінгвокультурної природи концепту, тоді сам концепт стає виразником ідіостилю письменника. Звідси очевидно, що наслідки й способи концептуалізації світу кожного письменника, зокрема й М. Стельмаха, відображаються в його творах.

Людина, набуваючи досвіду та знань, трансформує їх у конкретні концепти, які логічно поєднуються логічно й утворюють концептуальну систему; людина безперервно її конструює, модифікує й уточнює.

Проблема художнього концепту, як доводять учені, тісно пов’язана з проблемою художнього слова, символу в мистецтві. У художньому тексті конвенційне значення концепту деформується, видозмінюється під упливом особистісних інтерпретацій. Саме так створюється художній концепт, або концепт-образ, який можна вважати продовженням концепту пізнавального.

Узагальнивши існуючі напрацювання щодо теорії дослідження концептів - образів, можна констатувати, що відмінність художнього концепту від пізнавального полягає, по-перше, у тому, що він базується на асоціаціях; по - друге, художній концепт містить не лише потенцію до розкриття образу, але й різноманітні емотивні смисли; по-третє, він тяжіє до образів і містить їх у собі. Художні концепти, перебувають у відношеннях взаємозумовленості, складають у сукупності поетичну картину світу окремого автора.

У зв’язку з цим набуває актуальності дослідження концептосфер окремих митців слова, до яких належить М. Стельмах.

Мета статті - простежити концепт-образ пісня, який є одним із репрезентаторів концепту людина в поезії М. Стельмаха в межах його поетичної концептуальної сфери.

Виклад основного матеріалу. Поетичну творчість М. Стельмаха розглядаємо в проекції на специфіку відображення концепту людина, кваліфікуємо його як мегаконцепт творчості поета, тобто концепт з найбільш місткою інформацією у межах стельмахівського поетичного тексту, його концептосфери. Цей концепт є ядром концептосфери митця. Мегаконцепт людина у поезії М. Стельмаха став епіцентром, на який скерована його інтелектуальна та емоційна активність, став базою усієї концептосфери автора. Можна констатувати, що антропоцентризм - найбільш виразна ознака ідіостилю поета.

У вірші «Рідня» [4, с. 14] актуалізується концепт пісня, який, за М. Стельмахом, також входить у концептосферу людина. Сам поет визнає: «Може, тим без пісні я не можу працювати, жити навіть дня, що округ земля моя хороша, а на ній - моя рідня!» [4, с.14]. Названий концепт-образ письменник виокремив як особливо важливий у поезії «Ще пісня у серці...» [4, с.107], де поєднав його з важливим для людини концептом серце. Якщо згадати, що відповідно до своєї світоглядної концепції М. Стельмах стрижневим образом власної поезії вважає людину-землероба, то цілком зрозуміло, чому концепт пісня ототожнюється з концептом зерно («ще пісня у серці, моє зерно в ріллі»), тобто з тим, що є найбільш цінніш, дорогим і близьким для землероба. Пісня супроводжує людину у житті: вона була поруч й у тяжкі роки війни («вона із тобою ходила в бої»), пісня виконує найголовнішу місію у житті людини, слугує тому, «щоб помисли чисті, правдиві твої зійшли на погожих ланах

Придніпров ’я». Пісня, крім зазначених, містить ще й такі смисли, як чистота і правдивість. Вона супроводжує в житті справжнього господаря землі («Ще пісня у серці, мов зерно в ріллі..., а ти вже господарем йдеш по землі»). Якщо людина з піснею, то «краю немає... врожаю» [4, с. 107].

Концепт пісня поет систематично відтворює в своїх віршах, розширюючи та вдосконалюючи його («Тесля», «Римар» та ін.). У вірші «Тесля» [4, с. 15-

16] з’являється концепт-образ пісні, що в усі часи, в щасті та в недолі супроводжує українця - ремісника, землероба, поета. Під час війни, коли сіяч на фронті, «коли жита димлять-палають в полі - вода жива всихає у річках, і на столі дрібок останній солі тремтить в густих окривджених сльозах. І у безводді смерть приходить рибі», тоді «заливає-гасить пісню плач» (Вірш «Коли жита димлять-палають в полі») [4, с.56].

Пісня в М. Стельмаха поєднується з макроконцептом природа, рослинним і тваринним світом, як «тужлива пісня журавля» [4, с.66], набуває конкретних ознак, порівн.: «пісня прозора» [4, с.73], ототожнюється з діяльністю видатних поетів, наприклад «спів Кобзаря» [4, с.73] тощо. Пісня близька передусім самому поету, порівн.: «Чого я схвильований знову іду, мов сіяч, навесні? Бо зіткане серце з любові роняє на землю пісні» («І знову усе по-новому...» [4, с.116]), «Отут би й пісню обірвати, і не топтати ряст в лісах» («Минаєм фронт в холодну ніч» [4, с.67-68]). Концепт обірвана пісня вдало доповнює концепт ряст. Топтання рясту символізує життя, порівн.: Топчу, топчу ряст [5, с.53], а також фразеологізм відтоптати ряст - «наблизитися до смерті; нажитися» [6, с.483], пустити ряст топтати кого - «подарувати життя кому-небудь, помилувати когось» [3, с.926].

Заначимо, що Л. Козловська, досліджуючи концепт пісня в часовому вимірі української літератури, також зауважила вагомість цього концепту для художнього мислення М. Стельмаха як мовної особистості. Вона стверджує, що «структурно-функціональний підхід до аналізу концепту пісня дає змогу виявити слова-поняття, які входять до складу цього лексико-семантичного поля, оскільки його одиниці є найбільш частотними серед засобів введення народної пісні в текст творів» [1, с. 153] передусім саме М. Стельмаха, зокрема в його прозаїчних текстах названа авторка виявила кілька своєрідних «музичних» синонімів до опорної лексеми пісня, порівн.: «І саме в цю хвилю від далекого, невидимого за вербами містка сумовитим зітханням прибилася дівоча пісня... Здавалося, це була навіть не пісня, а сама жіноча скорбота, яка всюди шукала і ніде не могла знайти своєї долі: «Шкода, мамцю, шкода Вишневого цвіту, Що розвіяв вітер По всім білім світу» [1, с.154].

У вірші «Ми розійшлися, коли заграви...» [4, с.65-66], виокремлюючи із лексичного складу словосполучення «тужлива пісня журавлина», простежуємо репрезентацію душевних станів, ознак, дій, що ними мотивовані, - тужливий, порівн.: А нам новіш ввижалось все: /Щербатий місяць, крик гусей, /7 Тужлива пісня журавлина, / В далечині жовтавий дим - / Це, як ніколи, Батьківщино, / Ставало рідним, дорогим, / І ми, як соняшник, до неба, / Крізь фронт тягнулися до тебе» [4, с.65-66]

Очевидно, є знаковим те, що представникам різних родів військ присвячені вірші-пісні, назви яких субстантивувалися, порівн.: «Артилерійська», «Чорноморська», «Застольна бойова», «Величальна», «Правофланговий», «Партизанська» та ін. В окремих випадках простежуємо цікаве явище подвійної субстантивації, порівн.: «Застольна бойова». Як бачимо, субстантивація прикметників відбувається за рахунок опущення позначуваного слова «пісня», тобто ця субстантивація має еліптичний характер. Експліцитно «нульова» присутність слова «пісня» тут чітко простежується. Цей морфолого - синтаксичний неморфологічний спосіб творення іменників у поетичному тексті підвищує їхню виразність, указує на «близькість» концепту пісня людині, підсилює аксіологічну семантику цих предметно-ознакових слів. Специфіку предметно-ознакових слів докладно описала Т. Космеда [2].

У циклі «Соняшник» є вірш «Древлянський ліс вкарбовано у просинь...» [4, с.56], у тексті якого з’являється негативна емоційна оцінка дій лісорубів, які рубають дерева: «змиваю гасом я живицю, що вкрила вигнуту пилу, і знову пилка до зірниці з шипінням тягне пісню злу...». Концепту-образу пісні у М. Стельмаха практично завжди властива позитивна оцінка, але у випадку, коли рубають дерева, вона зла, озвучена шипінням. Герою вірша не зовсім до вподоби робота лісоруба, бо після його роботи «бір шумить, шумить, шумить. І сниться хлопцеві: Полісся встає в чаруючій красі і аж до сонця підвелися на зрубі зрощені ліси».

У вірші «Україні» [4, с.97] письменник репрезентує синкретичний образ рідної матері і матері-Вітчизни, концептуалізуючи почуття сина, який звертається до неньки-України формою повсякденного звертання до рідної матері: «Щоб ти піднімалася, мамо, у щасті. Коли ж мене куля зустріне в поході - не згину - розквітну в прозорому рясті, криницею стану в степу золотому, пшеницею ярою туго наллюся, явірком зросту біля нового дому, у пісні солдатській в поході озвуся» («Україні») [4, с.53-54]. У цій поезії М. Стельмах зреалізовує традиційний для фольклору прийом перевтілення героя, коли він ховається від переслідування, від ворога, як найбільш характерний для казки і влучно його застосовує. Так, герой може втілитися в «пісні солдатській».

У поезії «Прощай, хороший мій Андрію...») [4, с.65], піднімаючи дух свого брата Андрія, який був поранений так само, як і М. Стельмах, і, як наслідок, опинився в госпіталі, поет передає хлопцеві важливі для нього слова матері (вербалізується концепт любов матері), порівн.: «Андрію, брате мій! Добра тобі вповні бажає мати, щоб солов’єм співав пісні у нашій вольній стороні. Хворіти, парубче, доволі - Рушать пора в військову путь...» [4, с.65]. Знову з’являється рідний для українця концепт-образ пісні та містке слово-оцінка «добро».

Концепт-образ пісні, що постійно функціонує у поезії М. Стельмаха, також набуває стосовно матері смислового відтінку - захист («/ далина озветься щедрістю пісень, що рідна мати слала в узголов’я» («Куди не йду, чи спать лягаю, чи встаю...») [4, с.63]).

Концепт-образ дівчини своєрідно репрезентується і через концепт пісня, порівн.: «Не для тебе пісня в лузі», тобто «не для тебе ця дівчина» («Засівав зерном я ниву...») [4, с. 163-164]. Весела вдача дівчини, жінки виявляється і в тому, що вони люблять співати, порівн.: дівча «іде, співаючи» («Поміж березами дівча іде») [4, с.151]. Концепт-образ пісні набуває смислів пісенність, любов до пісні, до співу є характерною ознакою української ментальності, тому логічно, що поет зреалізував цей концепт у своїй поезії, зокрема і характеризуючи жінку.

Погодимося з Н. Шумадою, що саме «фольклорні, пісенні мотиви

Допомагали письменникові створити глибоко народний образ жінки-трудівниці, матері-страдниці» [7, с. 33].

У вірші «Друзям» [4, с. 70] майбутнє конкретизується в традиційній роботі орача («Ще будемо, хлопці, орать перелоги і слухати пісню ласкаву зерна»), де знову простежується концепт-образ пісні.

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що концепт-образ пісні в поетичній концептосфері М. Стельмаха репрезентує такі смисли, як пісенність, любов до пісні, до співу, що є характерною ознакою української ментальності, тому логічно, що поет зреалізував цей концепт у своїй поезії, зокрема й характеризуючи людину.

Дослідженні концепту пісня (одного з базових концептів української ментальності) має подальші перспективи вивчення в проекції на українське мовлення в цілому. Художньо-поетичний, художньо-мистецький аспект соціальної комунікації потребує подальшого вивчення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Козловська Л. С. Концепт пісня у часовому вимірі української літератури / Л. С.Козловська // ХІІ международная конференция по функциональной лингвистике «Функционализм как основа лингвистических исследований» : сборник научных докладов. - Ялта, 3-7 октября 2005 г. - Симферополь : «Доля», 2005. - С. 151-153.

2. Космеда Т. Комунікативна компетенція Івана Франка: міжкультурні, інтерперсональні, риторичні виміри / Т. А. Космеда. - Львів : ПАІС, 2006. - 328 с.

3. Словник української мови : В 11 т. [ред. кол. : І. К. Білодід та ін.]. - К. : Наукова думка, 1970-1980. - Т. 1-11.

4. Стельмах М. П. / М. П.Стельмах.- К. : Дніпро, 1984. - (Твори : в 7 т.). - Т. 7. - 1984.

- 647 с.

5. Українські приказки, прислів’я і таке інше / [укл. М. Номис]. - К. : Либідь, 1993. - 768 с.

6. Фразеологічний словник української мови : у 2 т./ [уклад. : Г. М. Удовиченко та ін.].

- К. : Вища школа, 1984. - 384 с.

7. Шумада Н. Фольклор у романі Михайла Стельмаха «Кров людська - не водиця» / Н. Шумада // Народна творчість та етнографія. - 2005. - № 5. - С. 32-39.