Книги по психологии

ЕТНІЧНІ МАС-МЕДІА КАРАЇМІВ ПОЛЬЩІ
Периодика - Психолінгвістика

Наталія Яблоновська

(Сімферополь, Україна)

У статті досліджено історію та сучасний стан соціально - комунікативних ресурсів караїмської громади Польщі: інтернет-порталу, видавництва «Bitik», журналу «Awazymyz», участі в роботі інтернет-радіо LEM. fm та ін.

Ключові слова: Польща, караїми, соціальна комунікація, етнічні мас-медіа.

В статье исследуется история и современное состояние социально­коммуникативных ресурсов караимской общины Польши: интернет-портала, издательства «Bitik», журнала «Awazymyz», участия в работе интернет-радио LEM. fm и др.

Ключевые слова: Польша, караимы, социальная коммуникация, этнические масс-медиа.

The article tells about the history and the current state of the social-commu­nicative resources of the Karaite community of Poland: the web-portal, the publish­ing house «Bitik», the magazine «Awazymyz», the participation in the Internet radio LEM. fm.

Key words: Poland, the Karaites, the social communication, the ethnic mass - media.

Постановка проблеми. Мас-медіа польських караїмів - діаспори невеличкого кримського корінного народу - важко назвати невивченими. Але якщо минуле етнічної преси польських караїв вже ставало об’єктом певної кількості публікацій [5-9, 11], то сучасний стан новітніх соціально- комунікаційних ресурсів караїмської громади Польщі ще не привертав уваги дослідників, хоча саме він становить цікавий приклад того, як за нових умов етнічна преса навіть нечисленної діаспори може набути вагомого значення у справі підтримки й популяризації культури власного народу. Заповнити цю прогалину, а також дослідити основні етапи історії польської караїмської діаспори та її періодичних друкованих видань і стало на меті нашої наукової розвідки.

Виклад основного матеріалу. Кримські караїми (самоназва - караї) - один з найменших народів планети: їх чисельність становить приблизно 2000 осіб у світі, з них 1200 - в Україні, у т. ч. 700 на історичній батьківщині, у Криму.

Перша хвиля караїмської еміграції до Польщі припадає на середньовіччя. Ще 1246 року, при князюванні Данили Галицького, на землі Галича переселилося близько 100 караїмських родин [2]. В 1396-1398 рр. великий князь Литовський Вітольд під час своїх кримських походів захопив і переселив 383 караїмські родини у Тракай, пізніше - у Луцьк і Галич [10, с. 143].

Із Західної України й Литви деякі караїмські родини незабаром емігрували до Польщі. Дотепер групи караїв Польщі й Литві найбільш тісно пов’язані родинними узами між собою й з одноплемінниками Західної України [2].

Польські й литовські караїми здавна займалися військовою справою й сільським господарством, виконували дипломатичні місії і були перекладачами при контактах із Кримським Ханством і Туреччиною. Історія зберегла ім’я старшого полковника реєстрового козацтва польського короля, представника князівського роду Узунов - Ільяша Караїмовича [2].

Друга хвиля караїмської еміграції у Польщу була викликана громадянською війною й голодом у Криму 1921-1922 рр. Як указує Т. Полканова, караїми, що потрапили на чужину, «намагалися об’єднуватися, тому що спільно, у взаємодопомозі, легше було вистояти й фізично, і морально. Різні товариства, земляцтва й братерства формувалися за національною релігійною ознаками, родами військ, професіями тощо. При цьому для більшості вихідців з Росії об’єднуючої залишалася ненависть до більшовиків, у яких бачили причину всіх зол» [4].

Так, наприклад, вибраний в 1928 р. гаханом караїмських громад Польщі й Литви С. М. Шапшал відрікся від посади в 1940 році, після насадження в Литві й Східній Польщі радянської влади, потім, однак, у роки німецької окупації Литви й Польщі де-факто знову став виконувати обов’язки гахана, і в 1945 році повторно офіційно відрікся від посади, звернувшись із відповідною заявою до Уповноваженого в справах релігійних культів при Раді Міністрів Литовської РСР.

Видатними представниками караїмської громади Польщі в міжвоєнне двадцятиліття були Серайя Маркович Шапшал - караїмський філолог- орієнталіст, доктор філологічних наук, професор, уллу газзан (старший священнослужитель караїмів), пізніше гахан - верховний глава караїмських релігійних громад, Ананій Ахиезерович Зайончковський - видатний учений, сходознавець, академік Польської АН, професор Варшавського університету, Товія Симович Леві Бобович - караїмський теолог, педагог, літератор, публіцист, Олександр Маркович Мардкович - письменник, поет, популяризатор караїмського мови й культури, Финееєс Аронович Малецький - видатний учений, учитель, настоятель та ін.

Наприкінці 1920-х - 1930-ті рр, коли для караїв СРСР настало лихоліття, у Польщі були прийняті законодавчі акти про караїмську релігійну спілку, завдяки яким караїми користувалися самоврядуванням на чолі з гаханом, могли розбудовувати національну культуру, зберігати національну й релігійну ідентичність.

У цей час на території Польщі - на відміну від СРСР, де караїми не мали доступу до друкованого слова - виходило кілька караїмських періодичних друкованих видань.

Одним з них був журнал «Karaj Awazy» («Караїмський голос»), який в 1931-1938 рр. видавався караїмською мовою у Луцьку, що належав Польщі. Головним редактором і видавцем журналу виступив Олександр Мардкович (1875- 1944) - поет, письменник, патріот караїмського народу. Журнал знайомив читачів з життям луцької, кримської, литовської і єгипетської караїмських громад, містив історичні статті й розповіді, вірші, нариси про сучасників. Спеціальні випуски присвячувалися поетичним творам Якова Малецького з Паневежіса, С. Рудковського, караїмським пісням про біблійних пророків, героїв та історичних діячів. Усього вийшло 12 номерів журналу. Після захоплення СРСР Західної України випуск журналу став неможливий.

Відома також газета «Sahyszymyz» («Сагышымыз» - «Наша думка»), яка виходила друком у польському Вільнюсі в 1927 р. - «перша караїмська газета з російським перекладом» (редактор і видавець Овадіус Пілецький, 8 сторінок). У рецензії журналу «Караїмська думка» відзначалося, що ця щоденна газета видавалася караїмською мовою (на тракайському її діалекті) разом з паралельним перекладом на російську мову - «внаслідок прохання караїмів, які, перебуваючи в інших краях, не знають ані караїмської, ані польської мови» [9, с. 75].

Найавторитетнішим караїмським виданням довоєнної Польщі був журнал «Mysl Karaimska» («Караїмська думка»), що видавався з 1924 по 1939 роки (10 номерів) у Вільнюсі, що входив до складу Польщі, і в 1946 - 1947 у Вроцлаві (два номери). Ініціатором цього видання, що призначав для дослідників караїмської історії й культури, став видний орієнталіст професор Ананьяш Зайончковський. Постійними співробітниками журналу виступили вчені - тюркологи: С. Шапшал, Т. Ковальський, И. Вежинський, М. Мореловський, Т. Леві-Бобович та ін. Редактором журналу був Ананьяш Роєцький.

Десятий номер журналу (за 1932 - 1934 р.) вийшов як орган Товариства аматорів караїмської історії й літератури. Редактором оновленого видання став Ананьяш Зайончковський.

На час Другої світової війни видання журналу було припинено, а в 1946 році у Вроцлаві вийшла вже нова серія журналу, видавцем якого виступив Караїмська релігійна спілка у Республіці Польща.

У журналі були опубліковані статті про караїмську історію, етнографію, антропологію й філологію, огляд видань і бібліографія караїмознавчих досліджень, хроніка найважливіших подій караїмського громадського життя.

В 1948 р. журнал «Караїмська думка» був реорганізований у журнал загального змісту «Przeglad orientalistyczny» («Орієнталістичний огляд»).

Третя хвиля еміграції караїмів припала на післявоєнні роки, коли в Польщу переїхали караїмські родини з Тракаю, Вільнюса, Луцька й Галича, що стали радянськими.

Сьогодні караїмська громада Польщі нараховує близько 120 осіб [1]. З 1945 року суспільні й релігійні потреби громад Варшави, Тройместа (Ґданська, Гдині й Сопоту), Вроцлава й Опілля забезпечувала головна організація польських караїмів - Караїмська Релігійна Асоціація. Вона діє на підставі Закону про взаємини польської держави й Караїмської Релігійної Асоціації від 21.04.1934 г. - спадкоємця закону про караїмське Духовне правління в Троках. Караїмська Релігійна Асоціація працює сьогодні за Статутом, оновленим у 1970 р. Її голова

- професор Шимон Пілецький з Варшави.

З 1998 року діє ще й Асоціація Польських караїмів. У 2003 - 2007 роках 'її робота була зосереджена на організаційній і популяризаторській діяльності: організації караїмських зустрічей і конференцій, проведених на різних рівнях

- від наукового до повсякденного.

Діяльність Асоціації Польських Караїмів фінансово підтримують Міністерство культури, Міністерство Внутрішніх Справ і Адміністрації, Воєводства Нижньої Сілезії, Управління міст Варшави, Вроцлава, Гданська на підставі проектів, підготовлених Асоціацією.

Важливе місце в житті караїмської громади займаЄ видавниЧ діяльність. При громаді функціонує караїмське видавництво «Вшк» («Книга»). За останні роки ним були підготовлені, відредаговані й випущені із друку унікальний

Фотоальбом «KarAJ JOLLARY - KARAIMSKIE DROGY. KarAIMY W DAWNEJ FOTOGRAFII»

(упор. М. АбковиЧ і А. СулімовиЧ; B шк: Wroclaw, 2010), книги Ш. Пілецького «Chlopiec z Lesnik. Dziennik z lat 1939-1945» (Bitik: Wroclaw, 2009), С. Шишмана «Karaimizm. Historia i doktryna» (Bitik: Wroclaw, 2005), А. ЗайонЧшвського «Osnovy karaimskoi religii» (Bitik: Wroclaw, 2006), «Karaj Kiunlari: Dziedzictwo narodu karaimskiego we wspolczesnej Europie» (Bitik: Wroclaw, 2004).

Постійну увагу караїмські організації приділяють і виходу свого періодичного друкованого органу - журналу «Awazymyz» («Наш голос»).

Після перепрофілювання «Думки караїмської» у Польщі довгий час не було регулярного караїмського видання. Ситуацію не змінив і випуск Мареком Фірковичем і групою караїмської молоді в 1979 р. двох номерів журналу «Cos» («Щось») [11].

У 1989 р. цей журнал був виданий вже під назвою «Awazymyz». Становлення журналу проходило з більшими труднощами: давалися в знаки значна перерва у видавничій діяльності караїмської громади й нестача професійних кадрів.

Так, між виходом першого й другого номера журналу «Awazymyz» пройшло цілих 10 років, допоки у 1999 р. роль видавця не взяла на себе Асоціація польських караїмів. З 1999 р. «Awazymyz» став виходити раз на рік, з 2004 р.

- два рази на рік, з 2006 р. - три рази на рік, з 2008 р. - щоквартально. У період з 1999 по 2003 рік журнал виходив тільки в електронному варіанті й поширювався серед представників караїмських громад Польщі й Литви.

B 2004 року «Awazymyz» був зареєстрований у Національному центрі ISSN Національної бібліотеки Польщі, де йому був присвоєний міжнародний стандартний серійний номер ISSN 1733-7577 для друкованої версії та ISSN 1733-7685 для електронної версії.

З 2004 року часопис виходив у світ у чорно-білому варіанті з кольоровою обкладинкою, a c 2007 року став повністю кольоровим. Формат журналу - А

4, обсяг номерів коливається від 16 до 20 с. Мова часопису - польська. На момент написання статті всього було випущено 33 числа журналу.

У 2008 році була розпочата публікація номерів російською мовою за назвою «Наш голос» у вигляді додатка до «Awazymyz». Ідею випуску російськомовного додатка редакція пояснила бажанням об’єднати караїмів різних країн: «»Наш голос» був задуманий під час останньої літньої школи караїмської мови в Тракай як російськомовний аналог вихідного в Польщі видання з метою більш повноцінного поширення й засвоєння актуальної для караїмів, що мешкають у різних державах, інформації. Адже роз’єднані сьогодні границями й державними мовами етнічні караїми, по своїй волі або в силу обставин, що покинули обжиті століттями місця, усе ще здатні говорити й писати мовою Імперії. На ній говорили й писали їхні предки, на ній творили світочі караїмської культури, і знання 'її ще зовсім недавно було обов’язковим для всіх» [3].

Редакція журналу перебуває у Вроцлаві. Головний редактор видання - Маріола Абкович. У редакційну колегію входять Адам Дубінський, Костянтин Пілецький, Ганна Сулімович. Шеф-редактор російського додатка “Наш голос”

- Тетяна Машкевич.

Випущені номери журналу й додатки доступні в електронній версії на сайті: Www. awazymyz. karaimi. org. Сайт дає можливість перегляду особливо значущих матеріалів журналу не тільки польською, а й російською та англійською мовами.

Культурно-історичний журнал «Awazymyz» адресований, насамперед, караїмській громадськості, а також усім, що цікавиться караїмською тематикою, караїмськими проблемами, історією й мовою караїмів.

Традиційно кожний номер журналу відкривається редакційною статтею. У виданні розповідається про життя караїмських громад Польщі й інших країн, про видатних представників караїмського народу, публікуються караїмські вірші, розповіді, мемуари й публіцистика, історичні й мистецтвознавчі матеріали. Назви рубрик говорять самі за себе: «Забуті імена», «Історія в особах», «Наш Парнас», «Старе минуле», «Клаптики історії», «Хроніка життя початку XX в.», «Мовою предків», «Знайомі й незнайомі», «Події і люди», «Тут і там», « З карт минулого», «Що чути». Останню сторінку часто прикрашають календар караїмських свят і поздоровлення.

Слід зазначити, що видання чудово ілюстровано, часто - унікальними архівними фотоматеріалами. Особливий інтерес викликає рубрика «Стародавня світлина», у якій редакція пропонує читачам розкрити таємницю імені незнайомців, зображених на караїмських світлинах початку XX в.

Журнал видається за підтримки Міністра внутрішніх справ і адміністрації

ПР.

Інформаційний центр караїмів Польщі заснував власний інформаційний веб-портал: Www. karaimi. org, який розширюється й сьогодні містить у собі: інформацію про караїмів і караїмські організації; оголошення про майбутні заходи громади; стрічку новин; дискусійний форум; електронний доступ до караїмського видавництва «Bitik» («Книга»); електронну версію журналу «Авазимиз», сторінку караїмського фольклорного ансамблю «Достлар» («Друзі»); дистанційний курс караїмської мови; фотогалерею; посилання на інтернет-ресурси, пов’язані з караїмами.

Зараз польські караїми активно засвоюють соціальні мережі: на головній сторінці інформаційного порталу присутнє запрошення відвідати сторінку караїмської асоціації на Фейсбуці: Http://www. facebook. com/karaimskiedrogi. На 2.01.2012 ця сторінка мала 92 шанувальника, 5 з яких активно приймали участь у обговореннях.

Безумовним досягненням громади останнім часом стала домовленість із інтернет-радіо лемків (етнографічної групи українців, які мешкають в Лемківщині - Західній Україні, Польщі й Словаччині) LEM. fm час від часу випускати програми караїмської тематики. Перша така програма вже доступна на сайті, головна сторінка якого не тільки містить відповідний лінк у розділі новин, а й банер інтернет-радіостанції LEM. fm.

Висновки. Стан соціально-комунікативних ресурсів караїмської громади Польщі демонструє її здатність, перебуваючи вдалині від історичної батьківщини, брати активну участь у житті свого народу, розбудовувати його культуру й сприяти її популяризації.

ЛИТЕРАТУРА

1. Абкович М., Абкович А. Караимы Польши // Святыни и проблемы сохранения этнокультуры крымских караимов. Материалы научно-практической конференции.

- Симферополь: Доля, 2008. - С. 12-13.

2. История крымских караимов. Литва и другие государства. - [Електронний ресурс]. // Официальный сайт - Режим доступу: Ассоциации крымских караимов «Кьрым къарайлар» Http://karai. crimea. ua/karai/istoriya-karalmoY/litva-polsha.

3. Машкевич Т. Почему? // Awazymyz (Наш голос). -2008. - № 4 (21). - С. 2. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. awazymyz. karaimi. org/ index. php? p=421.

4. Полканова Т. Из прошлого. Эмигрантский архив - [Електронний ресурс] // Режим доступу: Http://karai. crimea. ua/karai/istoriya-karaimov/litva-polsha.

5. Сулимович А. Крымская тематика в «Карай Авазы» // Awazymyz. - 2008. - № 4 (21). - С. 9. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// Www. awazymyz. karaimi. org/index. php? p=421&a=6.

6. Яблоновская Н. В. Журнал «Mysl karaimska» (1924-1947): диалог с караимскими периодическими изданиями 1920-1930-х годов // Культура народов

Причерноморья. - 2008. - № 136. - C. 59-63.

7. Яблоновська Н. В. Журнал «Mysl karaimska»: висвітлення життя караїмської громади Криму // Творчі та організаційні особливості функціонування сучасного недійного простору: Збірник наукових праць / Національний університет „Києво- Могилянська академія”, Галицький інститут імені В’ячеслава Чорновола. - Тернопіль-Львів: ЛА „Піраміда”, 2008. - Т. 2. - C. 315 - 321.

8. Яблоновська Н. В Кримська журналістика: етнічні аспекти: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Сімферополь, 2008. - 289 с. - Укр. мовою.

9. Czacki Tadeusz. Rozprawa o Zydach i Karaitach. - Часть 1. - Krakow: Wydanie Kazimierza Jozefa Turowskiego, 1860. - 180 с.

10. Sulimowicz A. Czasopisma karaimskie // Awazymyz. -1999. -№ 2 (3). - S. 13-14.

- [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Www. karaimi. org/awazymyz/ index. php? p=43&a=7.


2

2

2 M. Mazus, Fenomen flash mobu nad Wislq, „Gazeta Wyborcza” 29.06.2009.


[1]Работа выполнена при поддержке РГНФ, грант № 10-06-00 480а.

[2]3десь и далее, если это специально не оговаривается, уровень значимости различий между переменными указан по результатам Difference test из пакета Statistica 6.0.

[3]Ентоні Д. Сміт. Культурні основи націй. Ієрархія, заповіт і республіка. - К.: Темпора, 2009.

- С.69.

^Непосредственное воздействие одной единицы на другую в спонтанной речи М. В.Русакова предложила называть естественным праймингом (см.[ Русакова 2009]).

[5]The term information overload refers to the inability of a person to obtain necessary knowledge from the large number of information. Media theorists see many reasons: first, the consumer does not understand the information available; some, information congestion prevents a full understand­ing; third, individuals are not aware; fourth, individual does not know where to search for some information; fifth, individual know where to search for information, but does not know the manner to approach it [10] and [11].

[6]

2Taloussanomat started working in 1997. It was published from Tuesday to Saturday and focused on financial and political news. Due to circulation decrease and big losses, it ceased to publish on 28 December, 2007. Online version, Internet site continued working and as the first European online newspapers, it was one of the busiest in Finland and occupied second position among the news sites, following Www. Kauppalehti. fi, which maintained print edition.

[7] Short AP, the most powerful world news agency, founded in New York. It is nonprofit news cooperative that does business according to predetermined prices and members - subscribes plan their demands and, therefore, costs.

[8]The author of wild transition, the one who is closest to the power by wealth that becomes a robber and does not work on institutional reform as long as it is in his interest (while the robbery is in progress),especially if the reform depends on him, since he is a processor of power [3]

[9]Marx and Engels in their visionary manifesto announced similar changes: It (the bourgeoisie, note of the author) breaks off all strong, rusted relations with the old notions and beliefs that follow them; all new relations become obsolete before they become strong. Everything that is strong and stable melts into air, everything holy is desecrated and people are forced to see their lives and positions in a true light. The need for the growing markets where they will send their products drives the bourgeoisie over the entire globe. It needs to settle and establish connection every­where. (1976:59)

[10]In the last two years revenues from nespaper adverstising decreased by 23 per cent. Hearst announced thay they would have to sell, shut down and reoganize newspapers in Seattle and San Francisco, The Scripps shut down newspapers in Denver, the owners of Mineapolis Star Tribune. Philadelphia Inquirer and Philadelphia Daily News went bankrupt. One of the last African Ameri­can newspapers the Chicago Defender become a weekly? According to Pew center (Project for Excellence in Journalism: (2009): Annual Report, Pew Research Center, Washington), in 2001, one journalists in five was dismissed and in the end of the decade redactions have had 25per cent less employees!

[11]Loanword from the Portuguese language (1581) which was used by Europeans to name high of­

Ficials from Malaysia and China#. Fransis Baale used this term in mediology to donate media in­tellectuals which are the link between messengers (journalists) and markets (information traders).

O

OIn theory, there is a term infotainment (information and entertainment), a blend created to explain informative programme that combins entertaining and commercial contents, very suitable for manipulating the public with tabloidized, sensational and suspicious values.

[13]Toby Mandel mentions the following characteristics of public services, (according to theoretician Eric Barnett, note of the author): 1) general geographical availability; 2. concern for national identity and culture; 3. Independence from the a and commercial interests; 4) the impartiality of the programme; 5. Breadth nd diversity of the programmes; 6. Significant role in funding, collec­tion of funds obtained by charging the users (2001:7)

[14]Research report: Television across Europe: regulation, policy and independence (Open Society Institute and EU Monitoring and Advocacy Program, Budapest, 2005), points out to alarming crisis of public television identity in Europe where the ratings have been steadily declining since 1995 (around 1% per year).

[15]In the media field, the disappearance of the formerly clear boundaries between the press, film, radio and television is becoming more and more evident, since the electronic transmission is able to integrate all forms of communication.

[16]It is a process of replacing reality with its signs that is about an operation to deter from every real process by using its operational counterpart which is metastable, programmatic, unmistak­able machine that offers all characteristic of the rea. l[2]

[17]Lav Vigotski notes that new stage in the development of generalization is possible only by transforming, not by cancelling of previous stage generalization of objects. [17].

[18]In the first chapter of the first volume of Capital, Marx marked commodity with a linguistic paradox “ as a sensual thing which possesses pretersensual properties”. It is “sensual” since it cannot have ant exchange value (Tauschwert) without having a use value (Gebrauchswert). (Col­lected works, volume 21, page 73).

[19]One should be aware that governments and other centers of power have the right and possibili­ties to develop their own blogging space and spread their ideology. So, the struggle for public space, the placement of information in it almost balanced between these two sides.

[20] In a study carried out in the U. S. in 1999, the changes in political views from ten different sources of information, including TV news commentators, presidents, members of president’s party, opposition parties and interest group were inquired. It was discovered that commentators had the greatest influence - public opinion can change by more than 4% because of a single comment (Janda, Berry, Goldman, 1999:115).

[21]Www. editorsweblog. org, research „Europe Logs On: Internet Trends of Today and Tomorrow“,

That took place in 17 countries of EU

[22]

One of the first promoters of this new term is David Nordfors, the founding executive director of the VINNOA Stanford Research Center of Innovation Journalism at Stanford University in San Francisco (California) and, also, lecturer at universities in Mexico, Heidelberg (Germany) and Uppsala (Sweden). He is famous for his original blog about innovation in communication field and journalism - blog. innovationjournalism

[23] ..Robiac byle co, stajesz sic byle kim”. Motto francuskiego flash mobera i komika Remi Gaillard'a (c'est en faisant n'importe quoi. qu'on devient n'importe qui!). Zob. : Http://www. nimportequi. com/en/index. html.

[24] Zob.: Www. adbusters. org.

[25] Zob.: Http://improveverywhere. com/.

[26] Zob.: Http://portalwiedzy. onet. pl/4870,57556,1610611,1,czasopisma. html.