ГІПЕРАКТИВНИЙ РОЗЛАД ІЗ ДЕФІЦИТОМ УВАГИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

О. Соловей

У статті викладено результати теоретичного та емпіричного вивчення гіперактивного розладу з дефіцитом уваги. Методом дослідження слугував опитувальник для виявлення особливостей поведінки дітей із ГРДУ. Отримані результати підтверджують наявність вікових і гендерних відмінностей у прояві гіперактивного розладу та дефіциту уваги.

Ключові слова: гіперактивність, імпульсивність, моторна гіперактивність, дефіцит уваги.

Соловей О. Синдром гиперактивности с дефицитом внимания у детей дошкольного возраста. В статье изложены результаты теоретического и эмпирического исследования синдрома гиперактивности с дефицитом внимания. Методом исследования служил опросник для выявления особенностей поведения детей с СГДВ. Полученные результаты подтверждают наличие возрастных и гендерных отличий в проявлении синдрома гиперактивности и дефицита внимания.

Ключевые слова: гиперактивность, импульсивность, моторная гиперактивность, дефицит внимания.

Solovei O. Syndrome of Hyperactivity with the Deficit of Attention for the Children of Preschool Age. In the article the results of theoretical and empiric study of syndrome of hyperactivity with the deficit of attention are highlighted. A questionnaire served as a research method for the revealing features of children’s conduct with ADHA. The results confirm the differences in age and gender criteria in the syndrome of hyperactivity and deficit of attention.

Key words: hyperactivity, impulsiveness, agile hyperactivity, deficit of attention.

Сучасні інтенсивні форми навчання дітей, зростання психоемоційних навантажень під час соціально-економічного прогресу, водночас погіршення соціального благополуччя населення, ріст внутрішньо-сімейного напруження, поширення асоціальних тенденцій у суспільстві - усе це зумовлює наростання нервово-психічних відхилень і порушень поведінки серед дітей різних вікових категорій.

В останні роки наболілою проблемою для батьків та педагогів стали так звані “гіперактивні діти”.

Метою роботи є аналіз причин, чинників й особливостей гіперактивного розладу з дефіцитом уваги (далі ГРДУ) в дітей, зокрема дітей дошкільного віку.

Проблема діагностування та поведінкової корекції дітей, котрі страждають на ГРДУ, є однією з найдосліджуваніших у Європі та США. Ряд зарубіжних учених та наших співвітчизників займалися цією проблемою: І. П. Брязгунов, О. В. Касатікова, Г. Моніна, О. Лю - това-Робертс, Л. Чутко, О. І. Політика, О. В. Єфименко, О. Ромачук, Є. Суковський і т. д.

Виникнення ГРДУ може бути зумовленим впливом різноманітних факторів. Аналіз літератури з цієї проблематики показав, що на сучасному етапі виділяють три основні групи чинників, які детермінують розвиток гіперактивного розладу з дефіцитом уваги: раннє ураження ЦНС, пов’язане з негативними впливами на мозок, що розвивається, різноманітних форм патологій протікання вагітності й родів; генетичні чинники та зовнішні соціальні чинники [1, 3, 4]. Цікавою є думка з цього приводу Є. Суковського. Він вважає, що достовірними причинами ГРДУ є спадковість (генетичні чинники) та порушення функціонування кори головного мозку. А “погане” батьківство й неприязні стосунки між членами родини він відносить до переліку міфів про причини цього розладу на рівні з іншими [6]. Водночас психологи І. Лангмейєр і З. Матейчик поряд із біологічними та генетичними аналізують соціальні чинники виникнення ГРДУ і виділяють серед них педагогічну занедбаність, депривацію і такі негативні фактори, як недостатня освіченість батьків, неповна сім’я, деформація материнського догляду [4]. О. В. Єфіменко велике значення у виникненні ГРДУ надає умовам розвитку дитини у віці немовляти та дошкільному. Діти, виховані в дитячих будинках або в атмосфері конфліктних і холодних взаємовідносин між батьками, частіше піддаються нервовим зривам, ніж діти із сімей із доброзичливою атмосферою. Також уважається, що виникненню ГРДУ сприяє деліквентна поведінка батьків - алкоголізм, паління. З. Тржесоглава показав у своїх дослідженнях, що у 15 % дітей із ГРДУ батьки страждали хронічним алкоголізмом.

Дефіцит уваги, рухового контролю та імпульсивність є основними сиптомами гіперактивного розладу з дефіцитом уваги, які перешкоджають процесу соціалізації цих дітей, призводять до появи труднощів під час навчання в майбутньому.

Діти з ГРДУ, на думку О. Романчука, мають типово низький поріг сенсорного насичення, тобто вони потребують вражень, активності, стимуляції. Такі діти значно швидше знуджуються, у зв’язку з чим потребують більш частої зміни активності. Відповідно, імпульс до руху та дослідження середовища так само стримати дуже важко. Цим обумовлений найбільш відомий симптом ГРДУ - моторна гіперактивність. Із віковим дозріванням симптом моторної гіперак - тивності більше, ніж усі інші, піддається редукції, тобто “пом’якшенню”, послабленню [5].

Імпульсивність дітей із ГРДУ проявляється в неохайному виконанні завдань (незважаючи на зусилля все робити правильно), у нестриманості в словах, учинках та діях, у невмінні програвати, дочекатися своєї черги під час ігрової діяльності, надмірній наполегливості у відстоюванні власних інтересів. Імпульсивність проявляється не лише у діях, але й у думках - мислення таких дітей теж може бути надмірно швидке, хаотичне, з перескакуванням із теми на тему, їм важко зосереджено, добре обдумати якесь питання чи завдання - і вони легко перескакують на більш “цікаві та захоплюючі” думки. У зв’язку з недостатньою функцією пригальмовувати імпульси й думати, перш ніж діяти, можна сказати, що дії дітей із ГРДУ дуже часто не пов’язані з часом, вони не встигають ані заглянути у минуле, ані спрогнозувати майбутнє, коли діють. Вони є наче заручниками виключно “тут і тепер” і їхня діяльність визначається лише негайними або ж дуже близькими у часі факторами, що можуть у той чи інший спосіб мотивувати їхню поведінку. Тому дії дітей із ГРДУ, як правило, не пов’язані з усвідомленням віддалених наслідків та цілей.

Типові проблеми із зосередженням уваги знову ж таки полягають не так у тому, що діти з ГРДУ не можуть бути зосередженими, як у їхній нездатності протягом тривалого часу втримувати свою увагу на важливому, особливо, якщо воно є малоцікаве та стимулююче. Це підтверджуються зокрема тим, що діти з ГРДУ можуть довго бути зосередженими й уважними, коли грають у комп’ютерні ігри чи дивляться захоплюючий мультфільм і т. п. Тоді їхня увага не відволікається і в цілому вони не роблять помилок через неуважність, наприклад, граючи в комп’ютерні ігри, а можуть, навпаки, з огляду на швидкість своїх реакцій, бути успішними гравцями. Проблема з’являється тоді, коли дитині треба довгий час зосередитися на чомусь малоцікавому для неї. У таких ситуаціях протистояти імпульсові пошуку нових, цікавіших вражень дитина часто не в змозі, у зв’язку з чим з’являються труднощі з концентрацією, помилки з неуважності, відволікання на сторонні чинники, невиконання належних завдань і т. д.

Говорячи про ГРДУ, слід відзначити, що він трапляється, так би мовити, з “різними обличчями”. Тобто поведінка дитини з ГРДУ є дуже варіабельною, мінливою. Виокремлення підтипів ГРДУ підтверджує той факт, що в різних дітей симптоми розладу виражені по - різному, інколи одна група симптомів є значно більш вираженою, ніж інша. У діагностичній класифікації Э8М-1У виділено три підтипи розладу на основі наявності чи відсутності симптомів із груп гіперактивності-імпульсивності та дефіциту уваги:

1) комбінований підтип - із наявністю виражених симптомів як гіперактивності-імпульсивності, так і неуважності;

2) із домінуючою гіперактивністю-імпульсивністю - коли наявні виражені симптоми цього спектру, а симптоми порушення уваги є мінімальними або ж відсутні взагалі;

3) із домінуючим порушенням уваги - коли, навпаки, значно виражені лише симптоми дефіциту уваги [3].

ГРДУ є також розладом, який має певні гендерні відмінності як у презентації симптомів, наявності вторинних проблем та супутніх розладів, поширеності підтипів у групах різних статей, так і щодо клінічних наслідків, діагностики та терапії. Так, у дівчат симптоми ГРДУ проявляються менш екстерналізовано і на перший план виходять симптоми неуважності, проблеми з організацією діяльності, труднощі в спілкуванні, проблеми з навчанням. Труднощі у соціальних стосунках у дівчат частіше призводять до соціальної ізоляції, переважно вербальної та непрямої агресії, на відміну від прямої фізичної агресії у хлопців. У дівчат частіше діагностується підтип із домінуючою неуважністю - відповідно, частіше наявні супутні розлади шкільних навичок й інтелектуальна недостатність. Симптоми ГРДУ у хлопців більш “екстерналізовані” - гіперактивність, імпульсивність, тому їхня проблемна поведінка більше помітна і, можливо, тому їхні батьки частіше звертаються за допомогою. Свої труднощі у соціальних стосунках хлопці частіше вирішують за допомогою агресивної поведінки - відповідно, батьки звертаються за психіатричною допомогою радше тому, що занепокоєні більше агресивною поведінкою, аніж симптомами ГРДУ. У хлопців набагато частіше трапляється комбінований підтип, частіше, ніж у дівчат, присутні супутні розлади у формі агресивної та антисоціальної поведінки [5]. За даними В. Р. Кучми, І. П. Брязгунова, серед хлопчиків ознаки розладу зустрічаються у 2-3 рази частіше, ніж у дівчаток [1]. На їхню думку, висока частота симптомів розладу в хлопчиків може бути зумовлена більшою вразливістю плоду чоловічої статі щодо патогенетичних впливів під час вагітності та пологів. У дівчаток великі півкулі головного мозку менш спеціалізовані, тому вони мають більший резерв компенсаторних функцій при ураженні центральної нервової системи порівняно з хлопцями.

Аналіз літератури показав і те, що в більшості випадків спостереження велися за дітьми шкільного віку, коли ознаки захворювання проявляються найбільш чітко, а умови розвитку в ранньому й дошкільному віці практично не досліджувалися. На нашу думку, особливо актуальним є дослідження, рання діагностика і корекція ГРДУ саме в дошкільному віці. Адже в цьому віці компенсаторні можливості мозку великі і ще є можливість попередити формування стійких паталогічних проявів цього розладу. На думку І. А. Скворцова і співавторів, дошкільний вік - найбільш критичний період дитинства. Очікування навчання в школі, активна підготовка до читання, письма потребує перебудови центральної нервової системи на всіх рівнях інтеграції [4]. За даними дослідження частота прояву цього розладу серед дітей дошкільного віку складає від 4,0 % до 9,5 % (J. Elia Et al., 1990) та 12-21 % (З. Тржесоглава, 1986). Саме тому цей вік важливий для виявлення ГРДУ, який є тривожним показником стосовно шкільної дезадаптації.

У дошкільному віці, на думку ряду авторів, основний прояв розладу - моторна гіперактивність, імпульсивність “некерованість” та схильність до сильних емоційних реакцій [3; 5; 6]. Моторна гіперактивність у цей час звичайно виражена найбільше. Такі діти дуже часто, не замовкаючи, говорять, заважають заняттям інших дітей тощо. На думку О. Романчука, віковий проміжок від одного року до шести є для багатьох батьків найважчим, оскільки типово присутні у цей час у всіх дітей опозиційність, негативізм, схильність до емоційних реакцій, помножені на імпульсивність та гіперактивність дитини з ГРДУ, створюють справжню “вибухову суміш”.

Із метою виявлення особливостей розладу саме в дошкільному віці нами проведено пілотажне дослідження. У ході роботи ми використовували опитувальник J. Swanson, а саме дві його форми: для вихователів та для батьків. Опитувальник J. Swanson призначений

Для оцінки симтомів й особливостей поведінки у дітей із ГРДУ [4]. У дослідженні взяла участь 31 дитина дошкільного навчального закладу віком 5-6 років. Особливості роботи полягали в тому, що дослідження проводилося за посередництвом вихователів і батьків. Саме вони оцінювали, як часто трапляються ті чи інші прояви поведінки в дитини під час діяльності в групі чи вдома.

Отримані результати оброблялися згідно із ключами у діапазоні від “ніколи” до “дуже часто”. Опитувальник дає змогу інтерпретувати чотири області (типи) функціонуваня дітей із ГРДУ: неуважність із гіперактивністю - INATT, неуважність без гіперактивності - ADDH, гіперактивність/імпульсивність - IMP/HYP, опозиційні розлади - ODD (визначаються наявністю негативної, ворожої, непослушної, провокуючої поведінки). Під час аналізу отриманих показників оцінок поведінки дітей із боку батьків і вихователів ми керувалися середніми значеннями для кожної шкали. Слід відзначити, що середні значення для батьків є дещо нижчими, ніж для вихователів, адже батьки - досить суб’єктивні й пристрасні експерти. Середні значення за кожним типом ГРДУ наводяться в табл. 1.

Таблиця 1

У визначенні наявності у дитини того чи іншого типу ГРДУ ми орієнтувалися на збіг значення вищого за середнє в оцінці батьків і вихователів. Виявилося, що, як уже зазначалося вище, для дітей дошкільного віку найбільш характерним є тип гіперактивного розладу з домінуючим сиптомом імпульсивності. Саме цей тип ГРДУ виявлено у 12,9 % досліджених дітей (рис. 1). Інші типи розладу не були виявлені в ході дослідження.

■ частка д і тей із Г РДУ (ІМР/НУР)

■ частка д і тей із в ід сутністю ГРДУ

Рис. 1. Відсоткове відношення дітей із ГРДУ в загальній кількості

Досліджуваних

Також слід відзначити, що такий тип гіперактивного розладу був виявлений саме в хлопчиків, незважаючи на представленість у групі досліджуваних і дівчаток. Це ще раз підтверджує відзначений багатьма авторами факт про більш високу розповсюдженість розладу саме серед хлопчиків.

Цікавим для подальшого аналізу є і той факт, що оцінки батьків часто були вищими від середнього значення, тоді як оцінки вихователів - нижчими від середнього під час оцінювання поведінки тіє ж дитини.

Аналіз результатів теоретичного й емпіричного вивчення проблеми гіперактивного розладу з дефіцитом уваги дали змогу дійти таких висновків.

Проблема дослідження гіперактивного розладу з дефіцитом уваги в дошкільному віці належить до актуальних, теоретично і практично значимих завдань. У проявах цього розладу є певні вікові та гендерні особливості. Характерною особливістю прояву ГРДУ у дошкільному віці є надмірна імпульсивність дитини, яка притаманна більшою мірою саме хлопчикам, а не дівчаткам. Дієвим та важливим способом роботи з дітьми із цим розладом є допомога батьків, педагогів і чітка, передбачувана, зовнішня структура: система таймерів, будильників, нагадувань, заохочень, нагород і т. д., які уможливлюють ефективну, організовану в часі діяльність дітей із гіперактивним розладом та дефіцитом уваги.

Література

1. Брязгунов И. П., Касатикова Е. В. Непоседливый ребёнок, или всё о гиперактивных детях.- М.: Психотерапия, 2008.- 208 с.

2. Заваденко Н. Гиперактивность и дефицит внимания в детском воздасте: Учеб. пособ.- М.: Академия, 2005.- 255 с.

3. Монина Г. Б., Лютова-Робертс Е. К., Чутко Л. С. Гиперактивные дети: пси- холого-педагогическая помощь: Монография.- СПб.: Речь, 2007.- 186 с.

4. Политика О. И. Дети с синдромом дефицита внимания и гиперактивностью.- СПб.: Речь, 2006.- 208 с.

5. Романчук О. Гіперактивний розлад з дефіцитом уваги // Практ. керівництво.- Л.: Крео, 2008.- 323 с.

6. Суковський Є. Гіперактивний розлад з дефіцитом уваги у дітей // Порадник для батьків.- Л.: Колесо, 2008.- 141 с.