САМОМЕНЕДЖМЕНТ ЯК МЕХАНІЗМ САМООРГ АНІЗУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я

О. Штепа

У статті наведено результати емпіричного дослідження впливу рівня самоменеджменту на якість осмисленості життя. Обґрунтованно, що характеристики високого рівня самоменеджменту особистості є мотиваційними індикаторами її психологічного здоров’я.

Ключові слова: самоменеджмент, самоорганізовування, психологічне здоров’я, мотивація.

Штепа Е. Самоменеджмент как механизм самоорганизации психологического здоровья. В статье представлены результаты эмпирического исследования влияния уровня самоменеджмента на качество осмысленности жизни. Обосновано, что характерики высокого уровня самоменеджмента личности являются мотивационными индикаторами ее психологического здоровья.

Ключевые слова: самоменеджмент, самоорганизация, психологическое здоровье, мотивация.

Shtepa O. Self-management as a Mechanism of Self-Organization of Psychological Health. The article contains of empirical research about influence the level of self-management on the quality of the meaning of live. Based arguments about characteristics of high level of self-management persons as a motivation indicators her psychological health.

Key words: self-management, self-organization, psychological health, motivation.

Психологія здоров’я впродовж останніх десяти років набула актуальності та наукового визнання як диференційований напрям сучасної психології. Водночас дефініція психологічного здоров’я та його складників, характеристика становлення потребують консолідації міждисциплінарних зв’язків.

Пропонуємо погляд на психологію здоров’я, з точки зору мотивації особистості, а саме: самоменеджменту, тобто самоорганізації особистістю власного здорового способу життя. Така думка виникла на основі інформації про характеристики осіб із високим рівнем самоменеджменту, які здатні [6]:

- знати особливості індивідуального стилю діяльності;

- робити себе здоровими;

- володіти власним емоційно-вольовим потенціалом;

- до самодисципліни;

- формулювати й реалізовувати життєві цілі.

За теоретичні принципи дослідження було прийнято такі: а) особистість здатна до самоорганізації, б) емпіричним виявом психологічного здоров’я особистості є надання нею сенсу своєму життю.

Ми припустили, що:

1) особи з високим рівнем самоменеджменту більш активні, ніж особи з низьким рівнем самоменеджменту;

2) особи з високим рівнем самоменеджменту бачать своє життя менш сенсовним, ніж особи з низьким рівнем самоменеджменту;

3) особи з високим рівнем самоменеджменту менш оптимістичні, ніж особи з низьким рівнем самоменеджменту.

Активність ми розглядали як “неперервне розв’язання суб’єктом проблем його життєдіяльності” [4]. Активність людини у контексті її ставлення до свого психологічного здоров’я, на нашу думку, доцільно уточнити як особистісну активність - що характеризується як “спрямованість на досягнення кінцевого результату, який має привести до чуття задоволення від досягнення запланованого <...>” [4, 89]. “Реалізація особистісної активності залежить від ступеня ефективної організації ситуації <.> [4, 89].

Під оптимізмом ми розуміли “ціннісну сторону світосприйняття” людини, згідно з якою “доля добра у світі переважає частку зла” [3, 303]. Оптимізм розглядається як система поглядів людини на себе, життя, майбутнє, а також як важливіший фактор стійкості до професійних та життєвих стресів [1].

Самоменеджмент розглядають, як: 1) науку про самокерування і самоорганізацію людини, 2) роботу людини над собою в рамках особистісного розвитку й оволодіння методами ділової активності (зокрема керування проектами і грошима), керування людиною власним життям [6].

Існують особистісні (диспозиційні) та мотиваційні характеристики самоменеджменту [5].

Особистісною диспозицією є готовність людини діяти певним чином, до таких особистісних складових самоменеджменту належать:

1) саморозвиток - людина здатна до самодетермінації; 2) чіткі особисті цілі - людина готова реалізувати свою мету; 3) чіткі особисті цінності - спосіб діяльності людини є відповідним до раніше задекларованих нею цінностей; 4) творчий підхід - людина характеризується дивергентним мисленням, що обумовлює її неупередженість щодо критеріїв найефективнішого розв’язання проблеми за обставин, що склались; З) інтелектуальну ефективність - людина характеризується здатністю до децентрації та компетентності; б) уміння навчати - людина, яка вміє самоорганізовуватися, завдяки притаманій їй рефлексивності здатна передавати власний досвід іншим.

До мотиваційних складників самоменеджменту доцільно віднести: І) активність - небайдуже ставлення людини до дійсності та чуття себе джерелом зміни реальності; 2) внутрішньоорганізовану мотивацію - людина самостіно обирає ціль власної діяльності та критерії її оптимального досягення; 3) інтерес до життя - людина бачить сенс у своїй діяльності; 4) самопослідовність - людина вибудовує певний план і має обґрунтуваня своїх рішень, її дії не є імпульсивними; З) цільову мотивацію - людина не схильна захоплюватися процесом діяльності, для неї більш важливим є досягнення результату; б) моти - вованість - прагнення людини втілити свій задум у життя, побачити реальні наслідки власної діяльності.

На нашу думку, характеристика складників самоменеджменту дає підстави проінтерпретувати його як здатність людини до самоорга - нізування з метою чуття себе гармонійною - психологічно здоровою.

Метою нашого дослідженя було з’ясувати достовірність впливу рівня самоменеджменту особистості на рівнень сенсовності, як вона радіє своєму життю.

У дослідженні взяли участь ІІ8 осіб віком 2Q-38 років (із них 83 жінки та ЗЗ чоловіків). Діагностичний інструментарій - Шкала самооцінки рівня самоменеджменту [З], “Активність - оптимізм” Г. Никифорова та ін. [І], “Смисложиттєві орієнтації” Д. Леонтьєва [2].

Основні результати дослідження, які отримали підтвердження за допомогою порівняльного, факторного, регресійного аналізу та методу основних компонентів, унаочнено на рис. І та рис. 2.


image020image021

Рис. 1. Співвідношення ініціативності (оптимізму), активності й інтересу до життя в осіб із різним рівнем самоменеджменту


image025

Г?-

Рис. 2. Співвідношення факторів осмисленості життя в осіб із різним рівнем

Самоменеджменту

За результатами дослідження можна стверджувати, що особи з високим рівнем самоменеджменту більш активні, ніж особи з низьким рівнем самоменеджменту. Їхня активність обумовлена гармонійним співвідношенням реальної ініціативності та інтесу до життя. Вони згадують свої успішні дії в минулому і реалістично вибудовують плани на майбутнє.

Особи з високим рівнем самоменеджменту, всупереч припущенням, більш оптимістичні, ніж особи з низьким рівнем самоменеджменту. Їхній інтерес до життя випереджує активність, що дає підстави говорити про сподівання, пов’язані з майбутнім, та широку життєву перспективу.

Інтерес до життя як складник самоменеджменту яскраво виявляється у детермінуванні життєвої активності й високому рівні чуття сенсовності життя в осіб із високим рівнем самоменеджменту (рис. 2).

Результати дослідження спростовують припущення, що особи з високим рівнем самоменеджменту бачать своє життя менш сенсов - ним, ніж особи з низьким рівнем самоменеджменту. Було виявлено, що особи з високим рівнем самоменеджменту характеризуються найбільш гармонійною відповідністю зацікавленості у досягненні цілей у майбутньому та переконаністю у тому, що вони самостійно їх реалізують і незалежні від везіння. Особи з високим рівнем самоменеджменту поважають свій минулий досвід і тому вміють без перенапружень оптимально організувати себе у теперішньому. Особи з низьким рівнем самоменеджменту надають перевагу спогадам і переконані, що вони жодним чином не можуть організуватти своє життя цікаво.

Отож, результати дослідження дають підстави зробити висновки про те, що вміння самоорганізування допомагає людині створювати чуття сенсовності життя. Таким чином, самоменеджмент є виявом особистісної активності людини з метою самоорганізації у життєвих ситуаціях, які є для неї психологічно некомфортними, а саме - механізмом самоорганізування людиню свого психологічного здоров’я.

Література

1. Практикум по психологии менеджмента и профессиональной деятельности / Под. ред. Г. С. Никифорова, М. А. Дмитриевой, В. М. Снеткова.- СПб.: Речь, 200З.- 448 с.

2. Слотина Т. В. Психология личности.- СПб.: Питер, 2008.- З04 с.

3. Жюлиа Д. Философский словарь / Пер. с франц.- М.: Междунар. отношения, 2000.- 544 с.

4. Хайкин В. Л. Активность (характеристики и развитие).- М.: Москов. псих.- социальн. ин-т; Воронеж: Изд-во НПО “МОДЭК”, 2000.- 448 с.

5. Штепа О. С. Складові процесу самоменеджменту та діагностика його рівня // Актуальні проблеми практичної психології: Зб. наук. пр. Ч. І.- Херсон: ПП Вишемирський В. С., 2008.- С. 449-451.

6. Self-management // Http://www. elitarium. ru