Книги по психологии

ОСОБЛИВОСТІ СФОРМОВАНОСТІ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Периодика - Психологічні перспективи

УДК 81 272 - 057.87 О. Л. Лавриненко

У статті пропонується комплексне дослідження когнітивного компонента та комунікативної поведінки мовної особистості студентів математичної й філологічної спеціальностей. Проведено порівняльний аналіз отриманих даних. Установлено, що фахова спеціалізація впливає на деякі параметри мовленнєво - мисленнєвої діяльності й комунікативної поведінки мовної особистості студента.

Ключові слова: мовна особистість, мовна картина світу, картина світу, мислення, мовні знання, мовна компетентність, лексикон, міжособистісна взаємодія, комунікативна толерантність.

Лавриненко А. Л. Особенности сформированости языковой личности студентов высших учебных заведений. В статье предлагается комплексное исследование когнитивного компонента и коммуникативного поведения языко­вой личности студентов математической и филологической специальностей. Проведён сравнительный анализ полученных данных. Установлено, что пред­метная специализация влияет на некоторые параметры речемыслительной деятельности и коммуникативного поведения языковой личности студента.

Ключевые слова: языковая личность, языковая картина мира, картина мира, мышление, языковые знания, языковая компетентность, лексикон, меж­личностное взаимодействие, коммуникативная толерантность.

Lavrinenko O. L. Peculiarities of Lingual Personality Formation in Stu­dents of High Educational Institutions. In article is proposed the complex research of cognitive component and communicative behavior of lingual personality in students, which study on mathematical and philological specialty. The comparative analysis of received data was carried out. It is defined, that subject specialization influence some parameters of speech-thinking activity and communicative behavior of student’s lingual personality.

Key words: lingual personality, lingual world representation, world represen­tation, thinking, language knowledge, lingual competence, lexicon, interpersonal interaction, communicative tolerance.

Постановка наукової проблеми та її значення. Протягом останніх років мовна особистість як цікавий психолінгвістичний феномен нерідко виступала об’єктом дослідження для мовознавців, психолінгвістів та психологів. У роботах дослідників були вдалі спроби описати її структуру [1; 2, 48-62], визначити співвідношення мовної особистості зі спорідненими поняттями [3, 148-152], досліди­ти мовну особистість персонажів відомих літературних творів. Популярність поняття “мовна особистість” пов’язана з тим, що вона виступає найбільш природною й надійною інтеграційною сферою між психологією та мовознавством. Безпідставно було б заперечувати тезу про те, що академічний навчальний процес накладає свій відби­ток як на розвиток особистості взагалі, так і на формування мовної особистості зокрема. Проте досі не було прецедентних спроб дослі­дити, як саме фахова спеціалізація, яку вибирає собі молода людина під час здобуття вищої освіти, впливає на мовленнєво-мисленнєву діяльність та комунікативну поведінку її мовної особистості, що й зумовлює актуальність роботи. Запропоноване в цій статті порів­няльне дослідження когнітивних і комунікативних особливостей мовної особистості студентів різних спеціальностей матиме практич­не значення, оскільки його результати можна використати для покра­щення навчальних і розвиваючих програм, та теоретичне значення, тому що воно дає змогу відкрити деякі закономірності в процесі формування мовної особистості.

Мета дослідження полягає в порівняльній оцінці когнітивних та комунікативних параметрів мовної особистості студентів відповідно до профілю їх підготовки.

Об’ єкт дослідження - мовна особистість як важлива складова частина особистості людини.

До завдань цієї праці належать визначення середньогрупових показників мовленнєво-мисленнєвої діяльності та міжособистісної комунікативної взаємодії в студентів різних спеціальностей; виявлен­ня істотних особливостей у мовній особистості студента, пов’язаних із фаховою спеціалізацією, шляхом диференційного аналізу отрима­них показників.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. У дослідженні в ролі респондентів узяли участь 60 студентів третього курсу факультету романо-германської філології та 50 студентів другого курсу математичного факультету Волинського національного університету імені Лесі Українки. Проте декілька бланків опитування виявилися заповненими некоректно, тому до уваги бралися результати 102 досліджуваних, із них 59 осіб - представники факультету романо-германської філології, а 43 особи - представники математичного факультету. Для вивчення особливостей у мовленнєво-мисленнєвій діяльності мовної особистості студентів були застосовані такі методики: вільний асоціативний тест [4, 174-177], методика визначення активності вербального та наочно-образного мислення [4, 147-149], методика оцінки понятійного мислен­ня [4, 158-160], ланцюговий асоціативний тест [4, 182-183] і методи­ка доповнення [4, 198-199].

Вільний асоціативний тест дає змогу визначити рівень володіння мовою на рівні мовних знань. Методика пропонує досліджуваному набір слів-стимулів у кількості 30 одиниць, які повинні належати до різних частин мови. У відповідь на кожне слово-стимул досліджува­ний повинен поряд написати перше слово, яке спадає йому на думку. По закінченню виконання асоціативного експерименту кожна пара слів, що складається зі слова - стимулу й реакції на нього. Результат оцінюється за двома критеріями: як логічна та граматична реакція. Логічна реакція може бути центральною або периферичною. Логічні зв язки є змістовними зв язками між словесними стимулами й реак­ціями на них. Якщо такий змістовний зв’язок наявний, то реакцію можна справедливо назвати “центральною”, інакше реакція є “пери­феричною”. Для дорослих носіїв мови характерним є переважання центральних асоціативних реакцій, частка яких повинна складати не менше 65 % від загальної кількості. Менша частка центральних логіч­них реакцій свідчитиме про погане знання мови, порушення динаміч­них особливостей - уповільненість або нестабільність процесів мислення.

Методика визначення активності вербального й наочно-образ­ного мислення дає змогу встановити такі особливості мовленнєво - мисленнєвої функціональності, як вербальна біжучість, образна біжу- чість, вербальна гнучкість, образна гнучкість. Біжучість мислення оцінюється за кількістю виконаних однотипних завдань у межах одного способу вирішення. Г нучкість мислення визначається за його продуктивністю під час виконання завдань різного типу, вирішення яких потребує швидкого переключення від одного способу на інший. Автори методики зазначають, що такі характеристики відображають первинні знання та швидкість добування їх із пам’яті. Виходячи з накопичених досліджень структури мовної особистості та її функціо­нування, можна стверджувати, що образна біжучість і гнучкість відображають здатність мовної особистості діставати й оперувати знаннями власної картини світу. Подібним чином вербальна біжу­чість і гнучкість демонструють, наскільки швидко мовна особистість здатна активізувати знання із власної мовної картини світу та оперу­вати ними. Для визначення вербальної біжучості досліджуваним


Пропонують записати протягом однієї хвилини жіночі або чоловічі імена, що починаються на певну літеру. Кількість правильно записа­них досліджуваним імен буде відповідати показнику вербальної біжучості. Під час визначення образної біжучості досліджуваним пропонують у попередньо підготовлених кружечках протягом хвили­ни намалювати максимальну кількість об’єктів, які належать до певного класу (наприклад флора). Кількість намальованих належним чином об’єктів буде відповідати показнику образної біжучості. Для визначення вербальної гнучкості досліджуваним пропонується протя­гом хвилини скласти максимальну кількість речень, кожне слово в якому буде починатися із наперед визначеної літери (наприклад: З, О, П, Н - Золота осінь прийшла несподівано). Для визначення образної гнучкості експериментатор малює будь-який фрагмент без змістовно­го навантаження (наприклад хвилясту лінію) та пропонує досліджу­ваним протягом хвилини вмонтувати цей фрагмент у максимальну кількість власних завершених малюнків. Кількість створених таким чином малюнків буде відповідати показнику образної гнучкості. Накопичені авторами методики експериментальні дані дають змогу припускати, що для респондентів вікової групи 18-25 років, які мають рівень освіти не нижчий від середнього, нормальними показ­никами активності мислення є показник вербальної біжучості, який дорівнює п’ятьом іменам, показник образної біжучості, що дорівнює п’ятьом малюнкам, показник вербальної гнучкості, який рівний чоти­рьом реченням, показник образної гнучкості, який дорівнює п’ яти малюнкам.

Методика оцінки поняттєвого мислення дає досліднику змогу оцінити структуру та ступінь сформованості лексикону досліджу­ваного. Поняття визначається як одиниця мислення, яка відображає загальні й найбільш істотні ознаки предметів та явищ дійсності й виражає ці істотні ознаки у вербальній формі. Без удалого оволодіння мовною особистістю поняттєвим мисленням неможливо говорити про її мовну компетентність. Запропонована методика визначає ступінь розвитку та структуру лексикону досліджуваного. Кожному дослід­жуваному дають бланк з 22 парами понять для порівняння, серед яких 15 пар понять належать до спільного семантичного поля, а сім - до різних. Завдання для досліджуваних полягає в тому, щоб указати спільні інтегруючі ознаки для тих пар понять, де така ознака існує, та виявити ті пари понять, які спільних ознак не мають. Правильні відповіді рахують за 15 парами, що належать до одного семантичного поля, при цьому за кожну правильно визначену властивість у парі понять дають один бал. Нормою вважається показник від 10 до 15 балів. Нижчі результати свідчитимуть про недостатнє вміння виді­ляти й узагальнювати ознаки понять.

Методика доповнення також досліджує мовленнєво-мисленнєві процеси мовної особистості. Об’єктивна оцінка розуміння текстової інформації будується на психолого-педагогічних підставах, які пов’я­зані з особливостями протікання когнітивних процесів під час читан­ня. Інакше виглядає ситуація, коли в тексті з певним інтервалом пропущено ряд змістовних фрагментів. Від читача в цьому випадку вимагається залучення його мовної компетентності й загальних енци­клопедичних знань для відновлення повної структури тексту. Повно­та та якість виконання такої роботи продемонструє як рівень склад­ності перфорованого тексту, так і рівень мовної компетентності й інтелекту самого виконавця, на що й направлена методика доповнен­ня. Дослідник роздає кожному досліджуваному перфорований текст, у якому пропущене кожне п’яте слово. Досліджувані заповнюють пропуски та після перевірки правильності заповнення дослідник підраховує кількість правильних доповнень. Показник 70 % правиль­но виконаних доповнень буде свідчити про досить хороший, однак не найкращий результат.

Найчастіше ланцюговий асоціативний тест використовується в психоаналізі, оскільки дає можливість психоаналітику дістати зі сфе­ри підсвідомого пацієнта приховані тривоги, фобії, потяги та нав’яз­ливі стани з метою їх вербалізації й розробки конструктивних заходів для виводу пацієнта з напруженого стану. Проте ця методика також дає змогу визначити швидкість мовленнєво-мисленнєвих процесів, їх структурні й динамічні особливості. Досліджуваному пропонують записувати протягом однієї хвилини будь-які слова, що спадають йому на думку, не перераховуючи при цьому предмети, що перебу­вають у полі його зору, та не згадуючи завчені раніше ряди слів. Аналізуючи експериментальні дані, спочатку підраховують довжину асоціативного ланцюга, яка для здорової активної людини, котра добре володіє мовою, повинна складати 19-21 слово. Нижчі показ­ники вказують на вповільнення мовленнєво-мисленнєвих процесів, яке може викликатися різними причинами: поганим знанням мови, утомою, ригідністю мислення. Більша довжина асоціативного ланцю-


Га вказує на надмірну рухливість мовленнєво-мисленнєвих процесів, яка може бути спричинена хворобливою збудливістю, емоційним напруженням. Аналізуючи структуру асоціативного ряду, слід мати на увазі, що нормою вважається утворення 3-4 гнізд за хвилину із середнім розміром гнізда 5-6 слів. Збільшення кількості гнізд та зменшення кількості слів у гнізді, так само, як і зворотний процес, відображатимуть збудження або вповільнення підсвідомих та свідо­мих процесів, пов’язаних із мовленнєво-мисленнєвою діяльністю.

Таблиця 1

Середньогрупові показники мовленнєво-мисленнєвої діяльності мовної

Особистості (група - математики)

З/п

Критерії сформованості мовного рівня

Норма

Середньо-

Груповий

Показник

Макси­

Мальний

Показник

Міні­

Мальний

Показник

Стандарт­не відхи­лення

1

Вербальна

Біжучість

5,00

4,95

8,00

3,00

1,21

2

Вербальна

Гнучкість

4,00

1,51

3,00

1,00

0,63

3

Образна біжучість

5,00

4,32

7,00

2,00

1,19

4

Образна гнучкість

5,00

3,23

5,00

1,00

0,95

5

Логічні централь­ні реакції

>18,00

23,21

26,00

19,00

2,01

6

Бали поняттєвого мислення

10,00-15,00

10,72

13,00

7,00

1,64

7

Бали правильного доповнення

8,00-11,00

6,32

8,00

4,00

1,13

8

Довжина асоціа­тивного ланцюга

19,00-21,00

13,51

25,00

6,00

4,25

9

Кількість гнізд

Асоціативного

Ланцюга

3,00-4,00

4,23

8,00

2,00

1,62

10

Розмір гнізда (слів)

5,00-6,00

3,42

7,00

2,00

1,05

Помітно, що деякі показники відхиляються від нормативних зна­чень методик. Такі показники мисленнєвої діяльності, як вербальна біжучість, вербальна гнучкість, образна біжучість, образна гнучкість, є різною мірою нижчими від нормативних значень, що свідчить про дещо занижену здатність до оперування образами картини світу й вербальною інформацією мовної картини світу в респондентів цієї групи. Такі методики доповнення відобразили невелику заниженість рівня мовної компетентності та загальних енциклопедичних знань.

Ланцюговий асоціативний тест показав істотніші відхилення: значне зменшення довжини асоціативного ланцюга, при цьому збільшення кількості гнізд на фоні зменшення їх середнього розміру. Це свідчить про вповільнення або ригідність мислення з незначними змінами в направленості його свідомих і підсвідомих процесів. Співвідношення між центральними та периферичними логічними реакціями й методи­ка оцінки поняттєвого мислення вказали на нормальний розвиток лек­сикону та достатнє володіння рідною мовою на рівні мовних здібнос­тей і мовних знань.

Таблиця 2

Середньогрупові показники мовленнєво-мисленнєвої діяльності мовної

Особистості (група - філологи)

З/п

Критерії сформованості мовного рівня

Норма

Середньо-

Груповий

Показник

Макси­

Мальний

Показник

Міні­

Мальний

Показник

Стандарт­не відхи­лення

1

Вербальна

Біжучість

5,00

5,93

9,00

3,00

1,59

2

Вербальна

Гнучкість

4,00

1,56

4,00

0,00

0,93

3

Образна біжучість

5,00

4,86

7,00

1,00

1,41

4

Образна гнучкість

5,00

2,98

5,00

0,00

0,99

5

Логічні централь­ні реакціїії

>18,00

23,07

27,00

15,00

3,14

6

Бали поняттєвого мислення

10,00-15,00

10,51

15,00

3,00

2,16

7

Бали правильного доповнення

8,00-11,00

6,10

9,00

2,00

1,65

8

Довжина асоціа­тивного ланцюга

19,00-21,00

15,37

26,00

2,00

4,74

9

Кількість гнізд

Асоціативного

Ланцюга

3,00-4,00

5,78

12,00

1,00

2,27

10

Розмір гнізда (слів)

5,00-6,00

2,89

6,00

1,20

1,00

Ці методики оцінки активності вербального та наочно-образного мислення у цій групі респондентів відкрили цікаву особливість: якщо вербальна й образна біжучість у респондентів приблизно відпові­дають нормі, то гнучкість обох типів мислення помітно поступається нормативним значенням. На практиці це означає, що досліджувані не відчували проблем під час виконання низки однотипних завдань, однак такі проблеми відразу виникали у процесі переключення від одного типу завдань до іншого. Дані вільного асоціативного тесту та


Методики оцінки поняттєвого мислення показали достатній рівень володіння рідною мовою представниками цієї групи. Результати ме­тодики доповнення виявили незначний дефіцит мовної компетент­ності й загальних енциклопедичних знань. Показники ланцюгового асоціативного тесту вказали на зменшену довжину асоціативного ланцюга, збільшену кількість гнізд та зменшення їх розміру. Такі дані свідчать про вповільнення або ригідність процесу мислення й про певні динамічні зміни в його протіканні. Можливо, такі результати спричинені звичайною втомою.

Диференційний аналіз показників мовленнєво-мисленнєвої діяль­ності двох груп респондентів проводився засобами програмного за­безпечення 8Р88 для Windows. Значущі відмінності між показниками встановлювалися з допомогою 1;-критерію Стьюдента для двох неза­лежних вибірок досліджуваних. Такий аналіз виявив значущі відмін­ності між двома групами в таких критеріях, як вербальна біжучість, образна біжучість, довжина асоціативного ланцюга, кількість гнізд асоціативного ланцюга, середній розмір гнізда.

Таблиця 3

Перелік показників зі значущими відмінностями між двома групами респондентів при оцінці мовленнєво-мисленнєвої діяльності мовної

Особистості

Показник

Група 1 (математики)

Г рупа 2 (філологи)

Середньо­

Арифметична

Відмінність

Критерій

T-Стьюдента

Вербальна біжучість

4,95

5,93

G,98

-3,37

Образна біжучість

4,32

4,86

G,53

-2,G4

Довжина асоціатив­ного ланцюга

13,51

15,37

1,86

-2,G4

Кількість гнізд

4,23

5,78

1,55

-3,81

Середній розмір гнізда

3,42

2,89

G,53

2,57

За показниками вербальної та образної біжучості досліджувана група студентів-філологів помітно переважає групу студентів-мате- матиків. Відмінність за першим показником можна пояснити фахо­вою спеціалізацію в другій групі. Відмінність у середньогрупових значеннях образної біжучості є дещо несподіваною. Очевидно, що студенти-філологи навчені краще користуватися мовною картиною світу, оскільки специфіка навчального процесу на факультеті вимагає від них вироблення прийомів зі збагачення та ефективного використання мовної картини світу. Ефективне маніпулювання образами картини світу вимагається від будь-якої людини, яка навчається, неза­лежно від напряму її спеціалізації. Однак і за цією характеристикою, яка вимірювалася показником образної біжучості, - перевага на боці студентів філологічного спрямування. Тому напрошується закономір­ний висновок, що студенти, які представляють факультет романо - германської філології, уміють краще користуватися знаннями, закла­деними в картині світу та мовній картині світу. Ланцюговий асоціа­тивний тест виявив значущі відмінності між двома групами за всіма показниками. Середньогрупова довжина асоціативного ланцюга в обох групах є меншою від норми, проте встановлене відхилення менше в студентів романо-германської філології. Таким чином, студенти цієї групи показали вищу активність мовленнєво-мисленнєвого процесу. Аналіз структури асоціативних ланцюгів у обох групах виявив наступну відмінність: у групі студентів математичного факультету такі ланцюги мали менше гнізд, проте гнізда включали більше слів. При цьому саме результати останніх є ближчими до нормативних значень. Тому студенти математичного факультету програють пред­ставникам романо-германської філології за показником загальної ак­тивності мислення, проте позитивно відрізняються за особливостями його перебігу, вочевидь краще вміючи зосереджувати свою увагу на актуальних завданнях.

Під час оцінки міжособистісної комунікативної взаємодії застосо­вувалися такі методики: методика “Карта контролю стану мовлен­ня” [4, 188-190], методика оцінки потреби в спілкуванні, методика діагностики комунікативної толерантності [6, 60-65], методика діа­гностики домінуючої стратегії психологічного захисту в спілкуван­ні [5, 281-287].

Методика “Карта контролю стану мовлення” відображає схиль­ність мовної особистості до мовленнєвої тривожності, яка часто пов’язана із самооцінкою та співвідноситься із загальною тривож­ністю. У ситуаціях публічного виступу будь-яка людина відчуває певне хвилювання, пов’язане з відповідальністю, бажанням показати себе з кращого боку, побоюванням насмішок. Іноді мовленнєва три­вожність у мовної особистості досягає такої величини, що спотворює комунікативну поведінку. Під час застосування методики досліджува­ному пропонують 24 твердження, які описують певні емоційні стани досліджуваних у різних ситуаціях. Свою згоду або незгоду із тверд-


Женням досліджуваний позначає знаком “+” або “-”. За одними тверд­женнями зараховуються позитивні, за іншими - лише негативні від­повіді. Зарахована відповідь оцінюється в 1 бал. Нормальним вважа­ється результат 4-5 балів. Більша кількість набраних балів свідчить про підвищену мовленнєву тривожність, менша - про завищену самооцінку.

Для оцінки потреби в спілкуванні слугує методика Ю. М. Орлова “Потреба в спілкуванні”. Досліджуваному пропонується низка поло­жень, із кожним із яких він може погодитися, написавши поряд із номером положення “так”, або ж відхилити положення, написавши “ні”. За одними положеннями зараховуються лише позитивні відповіді, за іншими - лише негативні. Кожне зараховане положення оціню­ється в 1 бал. Чим більша потреба мовної особистості в спілкуванні, тим більше вона є стимульованою до побудови комунікативних ситуацій та входження у різні сфери спілкування.

Із метою діагностики такої якості, як комунікативна толерант­ність, використовувалася методика діагностики загальної комуніка­тивної толерантності В. В. Бойка. Студентам пропонується 45 тверд­жень, які оцінюються за шкалою від 0 до 3 балів, у межах якої 0 - зовсім неправильно, 1 - правильно деякою мірою, 2 - правильно значною мірою, 3 - абсолютно правильно. Усі твердження згруповані в дев’ять блоків, які відображають більш конкретні аспекти прояву інтолератності. Максимальна кількість балів за кожен блок - 15, з усіма блоками разом - 135. Чим вищим є загальний бал, тим більш нетерпима мовна особистість до оточуючих.

Оцінка поведінки мовної особистості в конфліктних комунікатив­них ситуаціях здійснювалася за методикою діагностики домінуючої стратегії психологічного захисту в спілкуванні В. В. Бойка. Ця мето­дика дає змогу визначити домінуючу форму психологічного захисту в конфліктах і побачити, у якому співвідношенні перебувають різні її види. Автор виділяє три основні форми психологічного захисту: “Ми­ролюбність”, “Уникання”, “Агресія”. Для отримання даних респон­денту дають бланк із 24 коротко змальованими конфліктними ситуа­ціями, у кожній із яких дають можливість вибрати один із трьох можливих варіантів поведінки. Вибір респондентом одного із запро­понованих варіантів поведінки є підставою для зарахування 1 бала до відповідного виду психологічного захисту. Домінуючу форму психологічного захисту в спілкуванні визначають шляхом звичайного порівняння отриманих балів. Хорошим результатом уважається по­мірне домінування форми “Миролюбність” над іншими видами психологічного захисту.

Таблиця 4

Середньогрупові показники міжособистісної комунікативної взаємодії

(група - математики)

З/п

Критерії

Комунікативної

Взаємодії

Норма

Середньо-

Груповий

Показник

Макси­

Мальний

Показник

Міні­

Мальний

Показник

Стандарт­не відхи­лення

1

Мовленнєва

Тривожність

4,00-5,00

8,46

21,00

2,00

4,29

2

Потреба в спілкуванні

21,32

28,00

11,00

3,62

3

Загальна

Комунікативна

Нетерпимість

42,14

79,00

9,00

15,87

4

Захист

“Миролюбність”

7,74

15,00

1,00

3,94

5

Захист

“Уникання”

10,09

17,00

5,00

3,35

6

Захист “Агресія”

6,37

16,00

0,00

3,50

Досліджувані цієї групи продемонстрували завищений рівень мовної тривожності. Отриманий результат свідчить про певну невро­тизацію процесу мовлення, підвищену тривожність у ситуаціях пуб­лічних виступів, надмірний страх перед провалом або насмішками співрозмовників. “Мовна тривожність часто співвідноситься із за­гальною тривожністю особистості” [4, 189]. Показник потреби в спіл­куванні засвідчив хорошу стимульованість респондентів до участі в комунікативних ситуаціях. Значення показника загальної комуніка­тивної нетерпимості вказує на помірну терпимість досліджуваних до оточуючих людей. Цікавим є співвідношення між різними формами психологічного захисту в спілкуванні. Замість слабкого домінування миролюбності, злегка переважає захист “Уникання”. Такий результат відображає прагнення в представників групи заощаджувати власні інтелектуальні й емоційні ресурси в конфліктних ситуаціях.

Таблиця 5


Середньогрупові показники міжособистісної комунікативної взаємодії

(група - філологи)

З/п

Критерії

Комунікативної

Взаємодії

Норма

Середньо-

Груповий

Показник

Макси­

Мальний

Показник

Міні­

Мальний

Показник

Стандарт­не відхи­лення

1

Мовленнєва

Тривожність

4,00-5,00

8,24

11,00

2,00

2,04

2

Потреба в спілкуванні

21,17

28,00

11,00

4,00

3

Загальна

Комунікативна

Нетерпимість

55,35

104,00

22,00

16,58

4

Захист

“Миролюбність”

7,13

15,00

1,00

3,23

5

Захист

“Уникання”

8,44

17,00

2,00

3,21

6

Захист

“Агресія”

8,37

19,00

0,00

3,65

Деякі дані потребують пояснення. Показник мовленнєвої тривож­ності є помітно вищим від норми. Таким чином, як і представники попередньої групи, респонденти продемонстрували схильність до надмірного хвилювання в ситуаціях виступу перед аудиторією, зай­вого страху зазнати невдачу через негативну реакцію слухачів. Показ­ник потреби в спілкуванні відображає бажання й готовність основної кількості досліджуваних до комунікативної взаємодії. Показники загальної комунікативної нетерпимості вказують на певну нестачу толерантності в студентів цієї групи в спілкуванні з іншими людьми. Виходячи з орієнтуючих даних, які наводить автор методики [6, 65], є підстави вважати результат у 55 балів дещо завищеним. Методика діагностики домінуючої стратегії психологічного захисту також за­свідчила відхилення від нормативних значень: замість легкого пере­важання миролюбності, установлено паритет між захистом “Уникан­ня” та “Агресія”. Таким чином представники цієї групи здатні до уни­кання конфліктних ситуацій або їх вирішують шляхом агресивного впливу на опонентів.

Диференційний аналіз показників міжособистісної комунікатив­ної взаємодії двох досліджуваних груп проводився засобами програм­ного забезпечення SPSS для Windows. Виявлено значущі відмінності

В таких показниках: загальна комунікативна нетерпимість, психоло­гічний захист “Уникання”, психологічний захист “Агресія”.

Таблиця 6

Перелік показників зі значущими відмінностями між двома групами респондентів у блоці міжособистісної комунікативної взаємодії

Показник

Група 1 (математики)

Г рупа 2 (філологи)

Середньо­

Арифметична

Відмінність

Критерій

T-Стьюдента

Загальна

Комунікативна

Нетерпимість

42,14

55,36

13,22

-4,05

Психологічний захист “Уникання”

10,09

8,44

1,65

2,52

Психологічний захист “Агресія”

6,37

8,37

2,00

-2,78

Досить помітною є різниця між двома групами за показником загальної комунікативної толерантності, яка вимірюється в балах комунікативної нетерпимості. Якщо в першій групі респондентів значення цього показника є цілком нормальним (порівняно зі значен­нями, які наводить автор), то середньогруповий результат другої гру­пи (55,36 бала) є завищеним. Таким чином полілінгвістичне навчаль­не середовище студентів романо-германської філології, яке передба­чає не лише вивчення іноземних мов, але й ознайомлення з культу­рою та історією інших народів, не створило позитивного впливу на комунікативну толерантність мовної особистості цієї групи досліджу­ваних. Також установлено наявність помітного розходження у спів­відношенні між різними формами психологічного захисту. Студенти математичного факультету більш схильні до залучення такої форми психологічного захисту, як “Уникання”. Це означає, що респонденти першої групи частіше намагаються уникати конфліктних ситуацій, залишаючи опонентів без відповіді, не розтрачаючи емоційної енергії та не напружуючи інтелект. Причини надавання переваги саме цій формі психологічного захисту можуть бути різноманітними: слабка вроджена психоемоційна енергетика, ригідність мислення, млявий темперамент, але й також життєва мудрість, значний досвід спілку­вання в поєднанні з далекоглядністю. У групі студентів-філологів частка такої форми психологічного захисту, як “Агресія”, помітно більша, ніж у їхніх “візаві” з математичного факультету. Агресія закладена в людині генетично як один із базових тваринних інстинк-


Тів і нерідко добре поєднується з роботою вищої психіки особистості. Таким чином, представники другої групи респондентів, яку скла­дають студенти романо-германської філології, схильні частіше вдава­тися до інстинктивної агресивної поведінки в конфліктних ситуаціях, відстоюючи в такий спосіб інтереси свого “Я”. Причина залучення мовною особистістю цієї форми психологічного захисту в конфлікт­них комунікативних ситуаціях більш однозначна: агресія закладена в особистості генетично, тому це найпростіша й найприродніша форма захисного реагування, хоча таким чином людина часто псує відно­сини з оточуючими.

Проведене дослідження дало підстави для висновків. Фахова спеціалізація, яку вибирає собі молода людина під час здобуття вищої освіти, має вплив на такі характеристики її мовної особистості, як структура картини світу й мовної картини світу та ефективність користування ними, динаміка й стабільність процесів мислення та мовлення, рівень комунікативної толерантності, особливості захисно­го реагування в конфліктних комунікативних ситуаціях. Цікаву перспективу матиме кореляційне дослідження вищеописаних особ­ливостей мовної особистості з характеристиками її емоційної й мотиваційної сфер.

Література

1. Засєкіна Л. В. Мовна особистість у сучасному соціальному просторі / Л. В. Засєкіна // Соц. психологія. - 2007. - № 5 (25). - С. 82-90.

2. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность / Караулов Ю. Н. - М. : Наука, 1987. - 210 с.

3. Красных В. В. Основы психолингвистики и теории коммуникации / Крас­ных В. В. - М. : Гнозис ; Кучково поле, 2001. - 270 с.

4. Крылов А. А. Практикум по общей, експериментальной и прикладной пси­хологии / А. А. Крылов, С. А. Маничев. - СПб. : Питер, 2000. - 560 с.

5. Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика, методики и тесты / Райгородский Д. Я. - Самара : Изд. дом “Бахрай - М”, 2002. - 668 с.

6. Солдатова Г. У. Психодиагностика толерантности личности / Г. У. Сол­датова, Л. А. Шайгерова. - М. : Смысл, 2008. - 172 с.