Книги по психологии

ОБРАЗ ПРОФЕСІОНАЛА ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА Я-КОНЦЕПЦІЇ МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА
Периодика - Психологічні перспективи

УДК 377.3:159.9 І. Ю. Філіппова

У статті представлено результати теоретичного аналізу досліджень пробле­ми образу, зроблено акцент на особистість професіонала, подано удосконалену автором модель цілісного Я-образу психолога-професіонала. У ході емпіричної перевірки встановлено, що особистісно-професійний рівень значною мірою визначається спрямованістю особистості, її полімотиваційними тенденціями, соціальними настановами та особистісними рисами фахівця.

Ключові слова: образ, модель цілісного Я-образу психолога-професіо - нала, рівні формування Я- образу, структурні компоненти моделі.

Филиппова И. Ю. Образ профессионала как составная Я-концепции будущего психолога. В статье представлены результаты теоретического ана­лиза исследований проблемы образа, сделан акцент на личность профессио­нала, представлена усовершенствованная автором модель целостного Я-образа психолога-профессионала. В ходе эмпирической проверки установлено, что личностно-профессиональный уровень в значительной мере определяется направленностью личности, ее полимотивационными тенденциями, социаль­ными установками и личностными качествами специалиста.

Ключевые слова: образ, модель целостного Я-образа психолога-профес - сионала, уровни формирования Я-образа, структурне компоненты модели.

Filippova I. Y. Image of Professional as Component of I-Conception of Futu­re Psychologist. The results of theoretical analysis of image problem are highligted in the article. The attention is focused on the personality of professional and the model of holistic I-image of psychologist is presented. The results of empirical investigation show that personal-professional level is defined by personality’s direction, polymotivational tendenies, social attitudes and personal peculiarities of specialist.

Key words: image, model of holistic I-image of psychologist-professional, levels of formation of I-image, structural components of model.

Постановка наукової проблеми. Як глобальні цивілізаційні процеси, так і стрімкі економічні й соціально-політичні зміни, що відбуваються в нашій країні, гостро ставлять нові, підвищені вимоги до навчання й підготовки майбутніх психологів. Інтегруючись у світову психологічну науку, ми не можемо не турбуватися системою професійної підготовки майбутніх фахівців, її якістю. Важливим атрибутом професійної діяльності психолога є його взаємодія з інши­ми людьми, у якій основним засобом вагомого впливу є сам психолог. Особистість не просто реалізує себе в діяльності, а самореалізується в конкретний спосіб, відповідно до бажань, здібностей, інтере­сів, цінностей, уподобань.

І • • • і і •• ^ Т 7 •

Аналіз останніх досліджень із цієї проблеми. У сучасній психо­логії активно розробляються теоретичні принципи та поняття профе­сійного становлення й кар’єри, професійного самовизначення та активності особистості в цьому процесі. Це висвітлено в працях К. Абульханової-Славської, В. Бочелюка, Є. Клімова, А. Маркової, Л. Мітіної, О. Саннікової, а також - Д. Майерса, Р. Баумейстера, Р. Уайля тощо. Однак, незважаючи на глибоке вивчення проблеми вибору професії, професійної свідомості, рефлексивного опосередку­вання професійного становлення психологів, на нашу думку, психо­логічні підходи до особистості професіонала, етапи його трудової кар’єри, причини вибору та зміни професії, настанови, життєві цін­ності, цілі, проблеми й способи їх вирішення в професійному середо­вищі на новочасному етапі еволюції недостатньо розроблені, а квалі­фікаційні характеристики психологів вельми невизначені та невиразні.

Пошук типового в особистості професіонала не дає можливості враховувати те, що різні сфери діяльності, де сьогодні потрібна професія психолога, ставлять специфічні вимоги до його особистості. На це впливає і державне замовлення, і стан матеріального вироб­ництва в країні, і директивні документи, і трансформаційні процеси в системі освіти, і нестабільна соціально-політична ситуація. Згідно з цим розумінням психолог стає професіоналом лише внаслідок ціле­спрямованого науково-методичного впливу, довготривалої практич­ної діяльності та саморозвитку особистості.

Загальновідомо, що вимоги до певної професії не є незмінними. Адже ці зміни детермінує не тільки розвиток суспільства й атмосфера в ньому, але і сама особистість професіонала через свою практичну, творчу діяльність, змінюючи і саму професію, і себе в ній.

Ми розглядаємо особистість із точки зору її індивідуальних особливостей, що знаходять свій вияв у професійній діяльності. У цьому підході акцент зміщується з поняття “професійна діяльність ” на поняття “особистість професіонала ”. Не заперечуючи принципи діяльнісного підходу, професійна діяльність розглядається нами як сфера докладання творчих можливостей індивідуальності, а не жорст­ка імперативна детермінанта в формуванні особистості психолога. Як і ряд учених-психологів (Г. Балл, О. Бондаренко, В. Давидов, Е. Климов, В. Моргун, В. Рибалка, О. Саннікова, В. Семиченко, Б. Федори­шин, Т. Яценко, Н. Чепелєва та інші), ми вважаємо, що саме особис - тісно орієнтований підхід є системним і гуманістичним, оскільки акцент робиться на саморозвиток, самоактуалізацію, свободу особис­тості в професійному самовизначенні й формуванні індивідуального стилю діяльності, розширення своїх можливостей та сфери їх при­кладання, тобто її цілісну професіоналізацію. Концепція індивідуаль­ності професіонала є центральною в цьому підході.

Вивчаючи професію психолога, ми на сьогодні, на жаль, не маємо єдиного концептуального підходу до образу професіонала в акаде­мічній науці. Наше бачення цієї проблеми випливає з наступного її розуміння.

Успішність професійної діяльності психолога залежить не лише від володіння сукупністю спеціальних знань і вмінь, але значною мірою - також від рис особистості психолога, рівня їх розвитку й усвідомлення Я-образу професіонала майбутніми фахівцями. Чим краще психолог усвідомлює образ професіонала, свій професійний потенціал, своє “реальне Я”, тим більше його професійний розвиток утрачає стихійності та стає фактором творчого самовиховання й самозміни як переосмислення власної сутності, що сприяє не тільки успішній професійній діяльності, але й успішності всього життя.

Метою нашого дослідження є розробка моделі цілісного образу професіонала у майбутніх фахівців-психологів, виявлення та аналіз особливостей цього образу.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування результатів до­слідження. Практична значущість вивчення образної сфери універ­сальна, оскільки немає сфери людської діяльності, де не функціо­нують певні образи. “Образ” є результатом узаємодії оригіналу та його відображення. Дуже важливо, який саме стимул у своєму різно­манітті сприяє побудові образу, а який ні. С. Д. Смирнов зауважує, що це “визначається значущістю об’єктів - джерел стимуляції, їхнім ставленням до цілей та умов нашої діяльності” [2, 5]. Але спочатку об’єкт чи суб’єкт треба сприйняти, і тут важливим є попередній досвід (слід) у пам’яті. Виникаючи, образ набуває самостійного характеру, відображає активну, дієву роль у поведінці людини. Глибинні механізми формування образів вивчав М. Хоровітц. Автор відзначав, що породження будь-якого образу пов’язане, передусім, з емоційно-мотиваційною сферою людини й визначається переважно


Неусвідомленими мотивами, потребами та в цілому минулим досві­дом (особливо стресогенними враженнями) і їх динамікою [3]. Ми бачимо, що реально образ зливається з предметом у нашому спри - иманні, а набір категорій, до яких ми віднесли той чи іншии об єкт, завжди залишається його більш чи менш точним описом, і образ виходить із самої моделі, ідеалу, еталону.

Аналізуючи погляди різних учених, зауважимо, що Ж. Піаже розглядав “образ” як “активну копію, інтеріоризоване відтворення дій перцептивного дослідження суб’єкта”, а за У. Найссером “образ - це перцептивне передбачення чи план збору інформації з потенційно доступного оточення”. А. Спіркін розуміє під образом Я певну соціальну настанову, яка містить низку взаємопов’язаних складників, що полегшують пристосування особистості до середовища й пізнан­ня, полегшують самореалізацію та психічний самозахист.

На нашу думку, об’єктивність образу полягає в тому, що його зміст і характер перебігу зумовлені взаємодією суб’єкта з об’єктом. Образ є нічим іншим як відображенням об’єктивного стану речей, а об’єкт - вихідним у виникненні й функціонуванні психічного образу. Зміст образу в людини детермінується продуктами суспільно-істо­ричної практики, яка є незалежною ні від бажань, ні від суб’єктивних намірів окремих індивідів.

Образ формується на основі певних дій, залежить від них і зміни його відбуваються теж під впливом певних компонентів діяльності. Чуттєвий і розумовий образи базуються й реально функціонують у взаємозв’язку з діями, а також у зовнішній предметній діяльності. Інформуючи про результати діяльності суб’єкта та відображаючи навколишню дійсність, образ виконує певні функції: конструктивну, тобто творить і структурно впорядковує оригінал та відображення, ідентифікує з конкретним оточенням; регулятивну, що допомагає ор­ганізувати й відрегулювати поведінку особистості; прогностичну, що розкриває прогресивні чи деструктивні тенденції розвитку, еталонно- оціночну, що виступає у вигляді ідеалу, прикладу для наслідування.

У діяльності людини роль образної сфери в найширшому розу­мінні визначається тим, що образи являють собою в нашій свідомості певні об’єкти й актуалізують зміст досвіду суб’єкта та моделюють варіанти майбутнього. А образом майбутнього є ідеал, який у думці звільнений від негативних сторін і доведений до статусу взірця.

Ідеал - це бажане майбутнє, він відображає динамічну сторону дійсності, потребу в прогресі. В ідеалі втілюються прагнення людини до досконалості, до повноти прояву своїх здібностей, хисту, потреб, що стимулюють її волю та спонукають до практичних дій. З утратою ідеалу людина втрачає перспективу розвитку й перетворюється в знеособленого суб’єкта.

Завдяки ідеалу людина визначає смисложиттєві орієнтири, стра­тегічні цілі, усвідомлює свої можливості, виявляє творче начало. На основі ідеалу формується діалогічне ставлення людини до навколиш­нього світу, що розширяє параметри її індивідуального буття. Ідеал не можна звести до переліку чеснот, він проявляє себе як узагальне­ний образ, який не є однозначний. Тому в суб’єкта завжди виникає бажання конкретизувати ідеал, виходячи із реальних потреб. Коли ідеал відірваний від реальних потреб людини, він перетворюється на повну абстракцію.

Ідеал “не дарується” людині чи суспільству, він визріває в глиби­ні її душі. А перетворення ідеалу в дійсність - процес багатогранний і суперечливий. Ідеал неможливо втілити в життя шляхом форсування чи насильства, він має стати органічною частиною індивідуальної, а також масової свідомості.

Підсумовуючи такий аспект проблеми, зазначимо, що на відміну від ідеалу як абстрактно-ілюзорної даності, еталону, що формується директивами, але відсутнього в реальному житті, іміджу як копію­вання оригіналу, образ є гнучким індивідуально-варіативним ціліс­ним утворенням, що існує в нашій свідомості та є результатом узаємодії оригіналу і його відображення.

Оскільки предметом нашого дослідження є Я-образ психолога - професіонала у майбутніх фахівців, то особливий інтерес становлять праці, які присвячені соціальній перцепції.

Пізнання людини людиною зумовлює знання особливостей фор­мування й творення образу людини, поняття про неї як про особис­тість та звернення до проблеми залежності процесу перцепції від впливу діяльності того, хто сприймає іншу людину та умов цього сприймання.

Виходячи з розуміння нами “образу” як складного поліфункціо- нального цілісного утворення в психіці людини, що формується й змі­нюється під впливом певної діяльності та залежить від поперед­нього досвіду суб’єкта, ми не можемо погодитись з нівелюванням


Особистості до якогось середнього суб’єкта (за теорією ролей), чи віддати пріоритет тільки об’єктивним особливостям сприймаючої людини (за теорією ізоморфізму), чи залишити осторонь роль чуттє­вих даних та живе споглядання (Г. Олпорт), а підтримуємо думку тих дослідників (О. Бодальова, А. Петровського, С. Смирнова), які роз­глядають образ іншого не ізольовано, поза соціумом, чи міжособис- тісними стосунками, а бачать його ще як реальність, що детермінова­на суб’єктивними й об’єктивними факторами, значущими для нього.

Через сприймання інших людей, а це “безпосереднє наочно - образне відображення однією людиною другої” [1, 193], ми вчимося типізувати та класифікувати їх, не усвідомлюючи це в собі, але це ми бачимо, коли даємо оцінку особистості іншого. Система окремих “ланцюжків” щодо пізнання інших людей складається нами самими, виходячи з досвіду пізнання людей, а також під впливом суспільства, членом якого ми є. Це все відбивається на формуванні неповторності особистості, яка розвивається й через практику спілкування, спільну працю та життя пізнає і себе. Адже знання кожного про себе виникає на основі багатьох порівнянь себе з іншими людьми, а це впливає на формування знань про інших людей, їх оцінку та ставлення до них.

Л. С. Виготський, Г. С. Костюк зазначали, що на зміст образу ін­шої людини впливає і культурне середовище, у якому людина вступає в контакт з іншими, і характер та зміст діяльності, яку вона вико­нує, і стосунки, які в ході цього виникають.

Узагальнюючи розглянуте вище, можна зробити такі висновки: найпотаємніші прояви психіки, здібність формувати “Я-образи”, переходити на точку зору цих образів і саме з цих позицій корегувати своє реальне Я та є передумовою самовиховання й саморозвитку культурної творчої особистості.

Виходячи з вищевказаного розуміння Я-образу людини, як скла­дової частини її Я-концепції, ми включили в психологічний аналіз професійного становлення особистості майбутнього фахівця такі ос­новні детермінанти та рівні формування цілісного Я-образу психо - лога-професіонала: об’єктивні фактори становлення, розвитку й функціонування особистості психолога, виокремлюючи особливо практичну професійну діяльність - це соціально-культурний рівень (із його трансформаціями); суб’єктивні структурні його компоненти, що проявляються в поведінці психолога та детерміновані його психо­фізіологічними особливостями й особистісними рисами - це особис- тісно-професійний рівень.

Пізнання образу власного “Я” - ключ не лише до становлення особистості, а й до успішної професійної діяльності. На відміну від професіограм, які “йдуть” від професії до людини (і передбачають при­стосування до вимог конкретної професії), модель цілісного Я-образу психолога-професіонала є гнучкою й творчою у своїй реалізації та орієнтована на індивідуальність майбутнього фахівця. Я-образ завжди індивідуальний, інтегративний і специфічний, і ми виділяємо його основні складники.

Виходячи з того, що специфіка суспільних умов життя та способу діяльності людини визначає особливості її індивідуальних ознак і властивостей, у систему об’єктивних детермінант формування ціліс­ного Я-образу психолога-професіонала (на соціально-культурному рівні) включаємо такі: атмосфера в суспільстві, рівень матеріального виробництва, державне замовлення, система освіти, конкретний ко­лектив, індивідуальна практика психолога.

У ролі суб’єктивних детермінант формування цілісного Я-образу психолога-професіонала (на особистісно-професійному рівні), вихо­дячи з поліфонічної (багатовимірної) організації особистості, ми ви­значаємо такі його структурні компоненти: стратегії особистості; домінуючі потребово-мотиваційні переживання; змістову спрямова­ність особистості (цінності); рівні професіоналізму (компетенції); форми реалізації діяльності особистості.

Психологічно важливою передумовою розвитку цілісного Я-об­разу психолога-професіонала є значущі особистісні риси, що форму­ються як у професійній діяльності, так і протягом усього життя фахівця, і постійними не залишаються. Особистісно-творчі характе­ристики виступають найважливішими детермінантами формування професіоналізму особистості. Особистісні риси психолога-професіо - нала гармонізують та якісно визначають, зміцнюють сам зміст про­фесійної діяльності. Психофізіологічні особливості визначають стиль чи форми реалізації діяльності як психолога-практика, так і дослід­ника, теоретика. У силу розвитку особистості психолога відбувається постійне уточнення змістових та структурних компонентів “Я-образу” психолога-професіонала. Саме ці складники виступають, на нашу думку, найважливішими детермінантами формування професіо­налізму особистості. Як і ряд авторів (М. Ю. Варбан, Л. М. Мітіна), ми вважаємо, що усвідомлення особистістю об’єктивних умов, представленість у самосвідомості психолога професійно важливих та


Особистісних рис стає внутрішнім джерелом професійної самотвор - чості особистості.

“Я-образ” - це динамічне інтегративне утворення у свідомості людини, що формується під впливом культури, виховання, життєвого досвіду, діяльності й спілкування з іншими. Із позицій якої б мето­дології ми не розглядали “Я образ” людини, у самій її природі є тенденція до суспільного способу існування, необхідності “власного Я”, наближення і взаємодії з іншою людиною. Виникнення протиріч в особистісній і професійній самосвідомості призводить до порушення особистісної та професійної ідентичності психолога. Тому для сприйняття себе як майбутнього спеціаліста й професіонала, студенту важливо не лише набути компетентності (мати фундаментальну тео­ретичну та методологічну базу), але й сформувати суб’єктивну готовність до її застосування в конкретному колективі та досягти адекватної професійної ідентичності, що формує в цілому Я-концеп - цію фахівця. Пізнання власного “Я” - ключ не тільки до становлення особистості, а й до успішної поліфункціональної професійної діяль­ності.

Сьогодні масовість психологічної освіти знижує її якість, при цьому соціальні вимоги до професійно-кваліфікаційного рівня досить високі, тому, на нашу думку, для студентів-психологів із перших років навчання важливо розуміти основні компоненти образу профе­сіонала й детермінанти його формування.

Із метою вивчення проблеми формування образу професіонала в майбутніх психологів ми протягом 2008-2009 рр. вивчали особис - тісні, професійні та соціально-психологічні орієнтації майбутніх пси­хологів, переважаючі тенденції спрямованості особистості майбутніх фахівців, а також полімотиваційні тенденції в “Я-концепції” особис­тості. Для проведення емпіричного дослідження сформовано дві групи респондентів (50 першокурсників і 50 випускників), із них 95 дівчат і п’ять хлопців віком від 17 до 23 років.

У результаті аналізу полімотиваційних тенденцій у Я-концепції особистості (Методика “Діагностика полімотиваційних тенденцій в «Я-концепції» особистості С. М. Петрова ”) можна відзначити, що в 95 % майбутніх психологів яскраво виражені матеріальні, песиміс­тичні й індивідуалістичні тенденції; у 93 % - тенденція уникнення невдач; по 92 % - аскетична, пізнавальна, егоцентрична тенденції; по 82 % - комунікативна, трудова, ненормативна, інпугнічна; у 70 % - орієнтація на досягнення успіху; у 68 % - тенденція позитивного ставлення до людей; у 65 % - моральна. Що стосується нечітко ви­ражених мотивацій, то до таких слід віднести по 5 % - духовної, оптимістичної й колективістської; 7 % - фаталістичної, по 8 % - гедоністичної, емоційної, філантропічної, альтруїстичної; по 18 % - некомунікативної, бездіяльної, нормативної, пугнічної; 30 % - орієн­тацію на процес, 32 % - тенденцію негативного ставлення до людей і 35 % - аморальної.

Таким чином, можна зробити висновок, що сучасні студенти - психологи зосереджуються більшою мірою на проблемах і негараз­дах, ніж на розвагах та безтурботному проведенні часу. Незважаючи на це, потреби в спілкуванні та дружніх стосунках у них залишаються на високому рівні. Окрім того, формуючи образ професіонала в майбутній професійній діяльності, психологи розуміють його як важ­ливу передумову самовиховання особистості й джерело саморозвитку.

Дослідження мотиваційних особливостей формування образу професіонала ми підкріпили діагностикою соціальних цінностей осо­бистості (Методика Н. П. Фітіскина) та виявили, що питома вага соціальних цінностей у першокурсників в ієрархії цінностей така: 30 % займає сім’я й родинні стосунки (перше місце), 20 % - профе­сійна діяльність (друге місце), по 16,7 % - фінансове благополуччя та взаємовідносини в соціумі (третє місце); 10 % - фізична культура і по 3,3 % - інтелектуальні та духовні цінності.

У випускників розміщення соціальних цінностей має інші акцен­ти: 26,7 % - професійні цінності, 23,3 % - фінансова стабільність, 20 % - сімейні, 10 % - соціальні, по 6,7 % - суспільні, духовні, інтелектуальні і 0 % - фізична культура.

Отже, отримані дані свідчать про те, що серед представлених соціальних цінностей у майбутніх психологів домінуючими ціннос­тями є наступні: сімейні - 25 %; професійні - 23,3 %; фінансові - 20 %; соціальні - 13,3 %. Найменш значущими як для студентів - першокурсників, так і для студентів-випускників виявилися суспільні цінності - 3,3 %. Таким чином, порівняльний аналіз відсоткового співвідношення домінуючих цінностей у першокурсників і випускни­ків факультету психології дає змогу зробити такий висновок: уявлен­ня про домінуючі цінності, що характеризують суб’єктивні детермі­нанти образу професіонала, у майбутніх психологів віком 17-18 років відрізняється від уявлення цінностей притаманних професіоналу у випускників 20-23 років, що свідчить про переоцінку цінностей, яка


Пов’язана, як із віковими особливостями майбутніх фахівців, так і набуттям життєвого й практичного досвіду в професійній діяльності.

У результаті аналізу спрямованості особистості (Опитувальник Б. Басса), можна відзначити, що першокурсники більше спрямовані на процес виконання певних завдань (50 %), ніж на його результа­тивність (30 %) чи особисту значущість (спрямованість на себе - 20 %). Однак у випускників найбільш вираженою є спрямованість на інших (53,3 %), що свідчить про розвиток рефлексивного ставлення до майбутньої професії, прагнення надати допомогу та підтримку тим, хто цього потребує, спрямованість на справу - 30 %, спрямова­ність на себе тільки - 16,7 %.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Результати дослідження показують, що найважливішими для майбутніх психо­логів є благополуччя та комфорт соціуму загалом і кожного індивіда зокрема, оскільки тенденція спрямованості на інших становить найбільший відсоток від загальної характеристики - 41,7 %, а тенден­ція спрямованості на себе - лише 18,3 %. Крім того, це є ознакою того, що студенти прагнуть за будь-яких обставин підтримувати теплі стосунки з людьми, зорієнтовані на взаємодію, хоча часто мають здатність орієнтуватися на соціальне схвалення. У студентів першого курсу в ієрархії цінностей пріоритетними є сім’я та родинні стосунки, а у випускників - професійна діяльність і фінансова стабільність.

Порівняльний аналіз відсоткового співвідношення результатів діагностики спрямованості особистості майбутніх фахівців показав, що першокурсники більшою мірою зорієнтовані на процесуальний аспект професійної діяльності, а випускники - на її вплив, результа­тивність й особисту значущість для інших.

За результатами кореляційного аналізу можна зробити висновок, що між тенденціями спрямованості особистості у першокурсників і випускників факультету психології існує негативний (обернений) узаємозв’язок. Низький показник спрямованості особистості на інших в першокурсників відповідає високому показнику у випускників; високий показник спрямованості на справу в першокурсників - низькому у випускників і середній показник спрямованості на себе в першокурсників - середньому показнику у випускників. Отже, коефі­цієнт кореляції становить між тенденцією спрямованості особистості на інших =0,32 (р<0,01); між тенденцією спрямованості особистості на справу - =0,31 (р<0,01); між тенденцією спрямованості на себе - =0,27 (р<0,05). Таким чином, ми бачимо, що всі параметри спрямова­ності особистості (на себе, на інших, на справу) у першокурсників і випускників факультету психології корелюють між собою.

Узагальнюючи особливості досліджень щодо професійної діяльності, ми вважаємо, що формування образу професіонала в майбутніх психологів відбувається як на особистісно-професійному рівні, так і на соціально-культурному, у тому числі, у різних видах діяльності, зокрема діагностичній, консультативній, корекційно-роз - вивальній, прогностичній, організаторській та інших. Особистісно - професійний рівень значною мірою визначається направленістю осо­бистості, її полімотиваційними тенденціями, соціальними цінностями й особистісними рисами фахівця. Тому обґрунтованим та актуальним є емпіричне дослідження образу психолога-професіонала в май­бутньому.

Образ професії - це узагальнене бачення як своєї професійної групи, так і себе в ній у перспективі, із певними стійкими характе­ристиками й особистісними рисами, а становлення професіонала - це рух у просторі здібностей і можливостей людини. Від рівня сформо - ваності Я-образу професіонала у вузі значною мірою буде залежати й ефективність успішної професійної діяльності майбутнього психоло­га фахівця.

Література

1. Бодалев А. А. Восприятие и понимание человека человеком / Бодалев А. А. - М. : МГУ, 1982. - 199 с.

2. Смирнов С. Д. Психология образа : проблема активного психического отра­жения / Смирнов С. Д. - М. : МГУ, 1985. - 231 с.

3. Horowits M. Image formation and cognition / Horowits M. - New York, 1970. - 190 p.