Книги по психологии

НЕВРОГЕНЕЗ ПРОФЕСІЙНИХ ДЕСТРУКЦІЙ ОСОБИСТОСТІ
Периодика - Психологічні перспективи

УДК 159.98:622 Ж. П. Вірна

У статті подано теоретичний аналіз професійних деструкцій особистості, який стосується розгляду невротичних ознак професійних деформацій через по­двійні етичні стандарти, професійний маргіналізм і професійне вигорання, про­фесійних адикції через трудоголізм, професійний перфекціонізм і ургентну залежність.

Ключові слова: професійні деструкції, професійна деформація, професій­на адикція.

Вирна Ж. П. Неврогенез профессиональних деструкций личности. Рас­сматривается теоретический анализ профессиональных деструкций личности, который включает рассмотрение невротических признаков профессиональних деформаций через двойные этические стандарты, профессиональний маргина - лизм и профессиональное выгорание, профессиональных аддикций через трудо­голизм, профессиональный перфекционизм и ургентную зависимость.

Ключевые слова: профессиональные деструкции, профессиональная де­формация, профессиональная аддикция.

Virna Zh. P. Neurogenesis of Professional Destructions of Personality. The

Article shows the theoretical analysis of professional destructions of personality concerns consideration of neurotic signs of strain through double professional ethical standards, professional and occupational burnout margins and professional addictions through workaholism, perfectionism and urgent professional relationship.

Key words: professional destructions, professional deformation, professional addiction.

Постановка наукової проблеми та її значення. Проблема ви­вчення професійних деструкцій є актуальною так само як проблема професійного здоров’я, адже це дві сторони одного й того ж психо­логічного явища - професійної адаптації особистості. Якщо погля­нути на сучасну людину, то сфера її професійної реалізації займає чи не найважливіше місце у житті. І це є гарною ознакою, адже робота сприяє розвиткові людини як особистості, підвищує її самооцінку та дає можливість самореалізуватися. Постає питання як людина пере­живає процес професійної адаптації, тобто у якому режимі вона від­находить свою соціальну значущість та будує авторитет і кар’єру? Вирішити цю проблему допоможе послідовний теоретичний аналіз та систематизація усіх професійних деформацій та адикцій у ракурсі виділення їх невротичних ознак, що й визначатиме мету нашої статті.

З огляду вивчення зазначеної проблеми у медико-психологічній та соціально-психологічній літературі, зазначимо, що останнім часом професійні деформації та адикції у патологічній формі прояву стають все частішим явищем, а це означає, що з’являється більша кількість людей, яка потребує психологічної допомоги. Це, у свою чергу, актуалізує питання врахування шляхів подолання професійної невро­тизації як в індивідуальній, так й в груповій формах.

Виклад основного матеріалу та обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. Теоретичне поле розгляду проблеми профе­сійних деструкцій можна поділити на два сектори: 1 сектор - профе­сійні деформації (подвійні етичні стандарти, професійний маргіна - лізм, професійне вигорання); 2 сектор - професійні адикції (трудого - лізм, професійний перфекціонізм, ургентна залежність). Також виді­лено два блоки представлення їх ознак (конструктивні та негативні).

Під професійною деформацією особистості слід розуміти зміни, які відбуваються в особистості під впливом певної професії. Пере­важно це певні специфічні особливості поглядів на світ та поведінку (стереотипи, звички), які можуть проявлятися й поза професійною сферою. Характеристиками професійної деформації особистості є швидкість її розвитку, глибина деформування, міра її стійкості та широта. Професійна деформація містить конструктивні ознаки (що виявляється у досвіді, навичках і уміннях, інтересах і потребах, у сумлінному ставленні до праці, дисциплінованості й інших позитив­них рисах характеру), так й деструктивні (що, у свою чергу, познача­ється на негативних рисах характеру, установках). Вона виявляється в професійному жаргоні, у манерах поведінки, навіть у фізичному вигляді. Дуже добре це простежується на більш пізніх етапах профе­сійної кар’єри. Основною причиною професійної деформації є регла- ментованість змісту професійної діяльності, незмінність процесу та жорстока алгоритмізація. Крім того, розвиток професійної деформації не обмежується професійною сферою, її наслідки починають заявляти про себе й в особистому житті людини, у її взаємодії з іншими людьми.

Однією з ознак професійної деформації вважають подвійні етичні стандарти спеціаліста, які розглядаються як результат пристосу­вання низького і середнього рівня особистісних моральних норм до високих вимог професійної діяльності. Виділяють щонайменше два варіанти прояву «подвійних стандартів» у професійній діяльності (перший варіант - позитивний, коли високий етичний стандарт про-


Фесії змушує людину розвиватися і підтягуватися до вищого ідеалу, при цьому нейтралізуючи внутрішній конфлікт подвійності), все ж таки частіше йдеться про негативний - коли етичні передумови ко­дексу можуть заучуватися спеціалістом як система правил поведінки при виконанні професійної ролі [1].

Професійний маргіналізм як форму деформації розглядають як втрату професійної ідентичності, байдужість до професійних обо­в’язків і норм, заміщення професійних цінностей і моралі цінностями та цілями іншого середовища - професійного або позапрофесійного. Таким чином, професійний маргіналізм - це невідповідність особис­тості професіонала та його поведінки етико-деонтологічним вимогам професії. Етика професіонала як моральна норма замінюється при цьому етикою прагматизму, а її мотиваційним компонентом стає особиста безпека від соціального засудження.

Психічне здоров’я професійного маргінала не відхилено від норми, але через неадекватність його позиції він знаходиться на межі соціально схвалюваного рівня. Для того, щоб набути адекватного стану професійної рівноваги, а це, у свою чергу, означає й рівноваги життєвої, людина часто змушене докладати зусиль для зміни влас­ного життя. Це специфічна робота внутрішнього саморозвитку, яка передбачає сформованість відповідного світогляду, вироблення комп­лексу морально-етичних якостей, що робить можливим здійснення загальнолюдських ідеалів на конкретному особистому прикладі, і, відповідно, передачу цих моделей поведінки іншим людям. Все це створює специфічні умови для тісного взаємозв’язку особистісного та професійного у практичній діяльності і дає можливість для творчого пошуку найбільш оптимального співвідношення цих сторін життя фахівця для досягнення максимальної їх ефективності у кожній з них.

Іншою, досить розповсюдженою формою професійної деформації є емоційне вигорання як особливий психологічний стан, який розвива­ється у здорових людей в умовах перенапруження. Професійне вигорання проявляється у таких добре відомих психосоматичних синдромах: астенізація - переживання стану почуття постійної втоми, стомлюваності, нервового виснаження; погіршення настрою з легко виникаючою тривожністю; порушення режиму сну і пильнування, що, крім усього, пов’язане з добовим режимом роботи і з нічною роботою; короткочасні психогенні реакції у вигляді нав’язливих уявлень, думок, сумнівів; зміна ставлення до себе, своєї професійної діяльності (виявляється у формі сумніву в необхідності і корисності своєї професії, відчутті безглуздості своєї праці). Окрім фізичного виснаження, ознаками професійного вигорання є деперсоналізація як деформація відносин з іншими людьми, що проявляється у байду­жому або навіть негативному ставленні до людей. Контакти з людьми стають більш формальними, виникають негативні установки, і як наслідок з’являється цинізм та роздратування. Також ознакою профе­сійного вигоряння є редукування особистих досягнень, що проявля­ється у негативному оцінюванні себе як професіонала і як особистості або в обмеженні своїх можливостей, знятті із себе відповідальності та перекладанні її на інших.

Переходячи до аналізу професійної залежності, зазначимо, що на відміну від деформації, професійна адикція розглядається як нав’яз­лива потреба до певного виду діяльності. Так, трудоголізм розгля­дають як психологічну залежність людини від роботи та її некон - трольовану потребу постійно працювати. З трудоголізмом пов’язана така реальність: залежність від роботи, надмірне включення у певний виробничий процес, нездатність встановлювати розумний баланс між різноманітними сторонами життя. Виділяють два види трудоголізму - нормальний (здоровий) та залежний (патологічний). Для здорових трудоголіків робота є захопленням, адже вони ніколи не нарікають на завантаженість, втомлюваність, нестерпність життя, оскільки робота супроводжується станом психологічного комфорту. Вони щасливі, тому що займаються улюбленою справою, а їх трудоголізм забезпе­чує високу ефективність роботи та значні професійні успіхи.

Залежний (патологічний) трудоголізм виявляється у таких рисах як наполегливість, енергійність, конкурентоздатність; в той же час вони не позбавлені сумнівів щодо оцінки самого себе, надають пере­вагу роботі, а не відпочинку, найбільшу частину часу чимось зайняті та не можуть розрізнити роботу від задоволення. І як наслідок, така надмірна відданість справі супроводжується невротичними пробле­мами: страх або невміння спілкуватися, страх самотності, низька самооцінка, «відхід» у хворобу, спроба компенсувати втрату близької людини, потреба у визнанні іншими людьми.

Варто зазначити, що у межах полярного прояву трудоголізму ви­діляють такі адикти, як: професійна лінь (відсутність бажання пра­цювати, відраза до роботи та справ і занять із підвищеним нахилом до гуляння та безробства), прокрастинація (як схильність до постійного


Відкладання «на потім» неприємних справ), завчена безпорадність (як порушення мотивації у результаті пережитою суб’єктом непідкон - трольності ситуації, тобто незалежності результату від докладених зусиль), які порушують професійну адаптацію особистості [2].

Такий адикт, як професійний перфекционізм розглядається як прагнення суб’єкта до неперевершеності, високих особистісних стан­дартів, прагнення людини доводити результати своєї діяльності до відповідності найвищим еталонам (моральним, етичним, інтелекту­альним). Психологічними чинниками професійного перфекционізму вважають постійне невдоволення собою та досягнутим, «параліч» діяльності у ситуаціях, де немає впевненості у високій якості її вико­нання, конкурентні відносини з оточуючими внаслідок постійного порівняння себе з ними. Виділяють такі дві форми професійного пер-

1 * * VJ \ ГЧ

Фекціонізму - здоровий та деструктивний (патологічний). Здоровий перфекціонізм демонструє лідерські якості, високу працездатність, активність, мотивацію досягнення цілей. При цьому людина адекват­но оцінює свої реальні здібності та можливості.

У людини з патологічним перфекціонізмом виникає страх перед невдачею. У такої людини бажання стати ще кращою, ніж вона є становить «ідею фікс», тому переважно вона невдоволена. І як наслі­док, таке прагнення до ідеалу, неперевершеної досконалості відобра­жається у таких невротичних характеристиках зниження самооцінки, аж до переживання депресивних станів; нездорова самокритика, почуття вини, які не дають змогу радіти досягненням; максималізм (принцип «все або нічого») заставляє відмовлятися від багатьох мо­ментів життя; надмірна скрупульозність, дріб’язковість, надмірна увага до дрібниць; інші сфери людського буття (сім’я, кохана люди­на, діти) не входять у надумані стандарти, і тому вони потрапляють у розряд «недостойних».

Ургентна адикція - вид залежності, що виражається у суб’єктив­ному відчутті постійної нестачі часу та страху «не встигнути». Причинами ургентної залежності можуть бути висування великої кількості задач при незавершенні попередніх; потрапляння у ситуації, коли необхідно вирішити декілька задач при обмеженні часу; часта зміна цілей; безплідне фантанзування та невдалі прогнози щодо розвитку ситуації, які заганяють людину у цейтнот. Людям з такою залежністю властиві такі особистісні характеристики: бажання кон­тролювати час та усвідомлення неможливості підкорити собі хід подій; прийняття абсолютно усіх вимог, які стосуються професійної діяльності; втрата здатності радіти життю в теперішньому, зацикле­ність на задачах майбутнього або невдачах минулого; страх майбут­нього або прагнення відкладати усе на майбутнє; хронічна фрустрація базових потреб.

Як і попередні види професійних адикцій, ургентна залежність має здорову та деструктивну форму. Так, плануючий ургентний адикт, незважаючи на те, що йому важко визначити, наскільки прийнята ціль відповідає реальним умовам її досягнення, є досить ініціативним. Цю форму адикта можна віднести до здорового, адже така людина усвідомлює неузгодженість між поставленими задачами, ходом діяльності та її результатами, але при цьому вона не приймає рішення про виправлення помилок, не аналізує їх причини. Для такого адикта краще постійно планувати свою діяльність, ніж аналізувати. До деструктивних форм ургентної залежності належать не моделюючий ургентний адикт (який активно висуває цілі і навіть прагне їх реалізувати, але при цьому не враховує внутрішніх умов і зовнішніх обставин діяльності, тобто він настільки захоплений виконанням своїх обов’язків, що позбавляється елементарної орієнтації у зміню­ваних ситуаціях) та негнучкий ургентний адикт (відрізняється висо­кою самоорганізованістю, що виражається у наданні великої уваги контролю і наполегливості у досягненні та реалізації цілей; така людина переживає великі труднощі у розробці програми дій у відпо­відності з конкретною ціллю діяльності).

Кожна з перелічених проблем має невротичний характер, які за своїми витоками знаходять початок у дитинстві, а з часом виклика­ють стійкі невротичні форми реагування на професійні ситуації. Зокрема, трудоголізм і ургентний адикт є яскравими прикладами наслідків виховання у сім’ї, оскільки багатьом дітям батьки погро­жували не любити їх, якщо вони не будуть відповідати їх очікуван­ням, або просто виступали прикладами трудоголіків. Також до про­явів трудоголізму схильні люди, до яких погано ставилися у школі, і ці так звані «жертви», ставши дорослими, починають стверджуватися з допомогою праці; люди, які виросли у несприятливій сім’ї (щоб не бути алкоголіком, краще багато працювати); люди, які виховувались у сім’ї, де батьки-перфекціоністи постійно очікують від своїх дітей високих успіхів; особи, яких виховували прискіпливі батьки та педагоги (вони роблять з дитини «виставкову картинку», якою можна гордитися). На формування перфекціоністського мислення дитини впливають такі форми батьківської поведінки, як: надмірна вимог­ливість і критичність; високі очікування і стандарти; відсутність схвалення і похвали.

Висновки. Таким чином, представлений теоретичний аналіз неврогенезу професійних деструкцій особистості дає змогу доповни­ти основні аспекти становлення професійно зрілого, конструктивного та продуктивного фахівця, який позбавлений невротичних реагувань та патологічних форм професійної поведінки.

Список використаної літератури

1. Вірна Ж. П. Основи професійної орієнтації : навч. посіб. / Ж. П. Вірна. - Луцьк : РВВ «Вежа» ВДУ ім. Лесі Українки, 2003. - 156 с.

2. Ильин Е. П. Работа и личность: трудоголизм, перфекционизм, лень / Е. П. Ильин. - СПб. : Питер, 2011. - 224 с.

3. Психология профессионального здоровья : учеб. пособие / под ред. Г. С. Ни­кифорова. - СПб. : Речь, 2006. - 480 с.