Книги по психологии

ГРОШОВІ ВІДНОСИНИ ТА СТАВЛЕНЯ ДО ГРОШЕЙ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
Периодика - Психологічні перспективи

Т. В. Скрипаченко

Стаття присвячена дослідженню психологічного аспекту проблеми став­лення до грошей у сучасному суспільстві. Аналізується не тільки сутність грошових відносин, а й психологічний зміст понять “багатство”, “бідність”, “успіх” тощо. Гроші як показник певного економічного статусу сьогодні мають психологічне значення для особистості. У статті визначено також психологічні детермінанти, що формують ставлення до грошей.

Ключові слова: мотивація, рівень домагань, гроші, рівень життя, багат­ство, бідність.

Скрипаченко Т. В. Денежные отношения и отношение к деньгам: психологический аспект. Статья посвящена исследованию психологического аспекта проблемы отношения к деньгам в современном обществе. Автор анализирует не только сущность денежных отношений, но и касается психо­логического содержания понятий “богатство”, “бедность”, “успех”. Деньги как показатель определенного экономического статуса сегодня имеют психологи­ческое значение для личности. В статье также определены психологические детерминанты, которые формируют отношение к деньгам.

Ключевые слова: мотивация, уровень притязаний, деньги, уровень жизни, богатство, бедность.

Skripachenko T. V. Money’s Relations and Attitude to Money: the Psycological Aspect. This article is dedicated to research the psychological aspect of the problem of attitude to money in modern society. The author is analyses not only a nature of money’s relations, but she touches the psychological sense of the notion of riches, poverty, success. Money is an index of the economical status and they have the psychological importance for a personality. In this article is also define the psychological determinates, which are form an attitudes to money.

Key words: motivation, level of pretension, money, level of life, riches, poverty.

Постановка наукової проблеми. Розгляд грошових відносин як системоутворюючих для будь-якої держави наближає до розуміння їх ролі в зміні свідомості та поведінки людей. У сучасному суспільстві гроші виконують не тільки економічні, а й соціальні та культурні функції. Звичайно, вони використовуються для отримання інших цінностей, але сучасна культурна епоха перетворює їх на самоціль, вони набувають абсолютної цінності.

Циркуляція грошей регулюється не тільки економічними, а й більшою мірою соціальними й психологічними законами, водночас більшість економічних теорій не враховують цей аспект. Це зумов­лює актуальність дослідження цього психологічного феномену, об­ґрунтовує нашу мету й завдання - здійснити теоретичний аналіз феномену грошей, грошових відносин та визначити глибинно-психо­логічний зміст понять “багатство”, “бідність” та їх сприйняття осо­бистістю. Дослідженням проблеми грошей і ставлення до них із психологічної точки зору займалися О. С. Дейнека, Л. Є. Душацький,

В. П. Позняков, Н. М. Лебедєва та інші [1; 5; 6; 7].

Виклад основного матеріалу дослідження. Особливості прояву соціальної цінності грошей залежать не тільки від національного менталітету, а й від соціальних характеристик його конкретних носіїв

- індивідів, зокрема віку людини, її приналежності до певного по­коління.

До факторів, які впливають на макроекономічне ставлення до грошей, належать:

- стать;

- вік;

- соціальне оточення;

- економічне становище;

- особистісні характеристики та ін. [1].

Статеві відмінності в ставленні до грошей виявлено в роботах різних авторів. У чоловіків існує тенденція до завищеної цінності грошей. Установлено, що вони виявилися більш компетентні в поводженні з грошима та більш схильні до ризику для їх придбання. Жінки ж виражають більш сильну фрустрацію стосовно відсутності грошей і більше заздрять тим, хто їх має.

Із віком пов’язана звичка планувати бюджет й співвідношення мотивів споживання та накопичення (підвищується накопичення на випадок хвороби та інших неприємностей). Результати досліджень О. С. Дейнеки показали, що жінки більшою мірою, ніж чоловіки, а молодь - ніж зрілі люди та люди похилого віку, використовують витрати, покупки як фактор самозаспокоєння, психотерапії. З’явилося навіть таке слово, яке прийшло до нас поряд із багатьма іншими із Заходу, - “шопінг”. Воно означає, що простий похід за покупками перетворюється в подію та має на меті не тільки придбання окремої речі, а й проводження часу, покращення настрою.


Вплив на ставлення до грошей особистісних рис виявляється, зокрема, в тому, що стійкі екстраверти ставляться до грошей більш відкрито, комфортно, безтурботно, ніж стійкі інтроверти.

Із низькою самооцінкою та невпевненістю в собі пов’язані і за­надто обмежена поведінка, і, навпаки, марнотратство. Марнотрати мають нижчу самооцінку, ніж типові споживачі.

Цікавою є також думка, що люди, які дотримуються в грошовій етиці накопичення, менше задоволені життям, ніж ті, у кого домі­нують духовні та соціальні цінності.

За даними багатьох досліджень, заробітна плата та економічне становище особистості взагалі впливають на сприйняття людини лю­диною. Багатих людей сприймають як відносно здорових, щасливих та добре адаптованих, а бідних - як непристосованих та нещасних. Отже, матеріальне становище, економічний статус впливають на формування образу особистості в очах інших людей.

Людям, які вміють заробляти гроші або вже вважаються багати­ми, приписують психологічні характеристики щастя та успіху. Експе­риментально встановлено, що людей із високим ступенем мотивації на досягнення успіху відзначає чітко визначена орієнтація на успіх та конкуренцію, вони намагаються піднятися на соціальній драбині й краще пам’ятають і знають те, що їм треба зробити. Людина, яка зорієнтована на успіх, більше керується реалістичною оцінкою своїх шансів на успіх. Тому вона ставить перед собою помірні цілі й покладається більше на свої сили та ділові риси, на оптимальне докладання власних сил, аніж на щасливий збіг обставин. Ті, хто орієнтується на невдачу, обирають непомірно високий або занижений рівень домагань. Для них типовими є спади активності, відмови від цілі. А той, хто ставить перед собою завищені цілі, прирікає себе на постійну боротьбу з невдачами.

Психологічне поняття мотивації на досягнення успіху пов’язане з поняттям рівня домагань особистості. Рівень домагань - це фактично ті цілі, які ставить перед собою особистість. Рівень домагань особис­тості в трудовій діяльності визначається двома групами факторів: біографічними та організаційно-психологічними [2].

Біографічні детермінанти рівня домагань:

- вік;

- стать;

- освітній рівень;

- соціально-економічний статус особистості.

Організаційно-психологічні детермінанти:

- культура організації;

- філософія та цінності організації.

У сучасній культурі словосполучення “багата людина” іноді має негативні змістовні відтінки. Згідно з дослідженням Є. Н. Ємельянова та С. Є. Поварніцина, на спровоковане питання: “багаті люди: які вони?”, експериментатори отримали такі відповіді: “жадібні”, “само - впевнені”, “товсті” й т. ін., тобто дослідники спровокували респон­дентів на створення образу такого собі класичного буржуя.

Треба сказати, що в стабільних суспільствах ставлення до новач - ків-багатіїв традиційно негативне. Так, у старовинній Росії їх могли через недовіру не приймати до купецького зібрання. Найменшою довірою користувалися “майстри” робити гроші із повітря - банкіри. Більше довіряли купцям, але найбільш поважними були промисловці. Останні, до речі, витрачали великі кошти на піклування про робіт­ників, на навчання та лікування їхніх дітей і навіть перевезення їх на дачу. Цим вони створювали собі імідж шановної людини, до грошей якої також ставились із повагою.

Побоювання як основне відчуття, що супроводжує процес зароб - лення багатства, є одним із головних для сьогоднішніх бізнесменів. Іноді багатсво є джерелом негативних переживань, подолати які можливо через реальну або декларовано готовність до необмежених витрат. Символічно знищуване таким чином багатство, з одного боку, знижує тривожність, з іншого - дає змогу отримати зовнішні під­твердження свого соціально-економічного статусу.

На інше питання “Люди, які змогли заробити багато грошей: які вони?” отримали такі відповіді: “ удачливі”, “заповзятливі”, “праце­любні”, “гідні поваги” [3].

На думку Роберта Т. Кіосакі та Шарон Л. Летчер, земля була багатством ще 300 років тому. Той, хто мав землю, мав і багатство. Потім з’явилися заводи й фабрики - промисловець заволодів багат­ством. Сьогодні багатство приносить інформація. Той, хто має най­більш сучасну та останню інформацію, володіє багатством. Але проблема в тому, що інформація циркулює по всьому світові. Нове багатство не може стримуватись, не може перебувати в якихось ме­жах, як це було із землею та заводами. “Грядут еще более драмати­ческие перемены, которые станут протекать еще быстрее. Грядет грандиозный рост количества новых мультимиллионеров. Но будут и те, кто окажется на обочине жизни” [4, 99].


Сьогодні в Україні багата людина опиняється в пастці суспільної свідомості, коли, з одного боку, бути такою, як вона - це погано, тому що це пов’язано із культурним осудженням жадібності й самовдо­волення, а з іншого - “просто” заробити багато грошей - це добре й правильно. Очевидно, такий подвійний “стандарт” соціальної оцінки буде ускладнювати процес самокатегорізації багатих і відіб’ється в їх ідентифікаційних структурах.

Якщо говорити про підприємницьку діяльність, то в уявленні більшості людей для бізнесменів та підприємців найголовніше в житті - це гроші, а точніше, їх кількість. З одного боку, це правильно, але, з іншого, - така характеристика двояка. У розумінні грошей як мотиву діяльності є два аспекти: по-перше, гроші як реальний мотив конкретної діяльності, а по-друге - гроші як головний глобальний мотив життя підприємців.

За даними експериментів, проведених Л. Є. Душацьким, багат­ство як головна цінність і ціль життя займає лише п’яту позицію, але як мотив підприємницької діяльності - чітку другу позицію. Гроші й багатство як ідеал - малопривабливі. Інша справа ті блага, які можна отримати за їх допомогою: свободу, відчуття хазяїна власної долі та навіть владу. Про ці блага як психологічно більш привабливі й соціально прийнятні частіше та говорять респонденти [5].

Підприємці більше, ніж представники інших груп, використо­вують гроші як фактор впливу на людей та форму влади. Вони від­чувають велику залежність від грошей. Підприємці здійснюють по­стійний контроль за своїми грошима, завжди знають, скільки грошей є в гаманці, рідко розтринькують гроші. Гроші можуть сприйматися також деякими підприємцями як предмет гордості.

Дослідження, проведені В. П. Позняковим [6], показали, що ос­новними мотивами підприємницької діяльності опитуваних підпри­ємців є (ранжуються за ступенем значимості для підприємця):

1) незалежність, самостійність у роботі;

2) можливість реалізувати свої здібності;

3) матеріальна забезпеченість;

4) корисність роботи для інших людей;

5) авторитет серед оточуючих.

Таким чином, очевидно, що як мотив підприємницької діяльності гроші займають третю позицію (а не першу, як уважає багато людей).

Загалом, уявлення про сутність грошей та ставлення до них фор­мується тим раніше, чим раніше людина стикається із їх недостачею чи відсутністю. Адже давно відзначено, що в країнах із нестабільною економікою, де доля сімейного прибутку є низькою, діти раніше відчувають нестачу грошей і раніше починають працювати, щоб прогодувати сім’ю. Вони ще в ранньому дитинстві розуміють, що є щось, що може дати змогу їм одягатися та їсти, а іноді й купити що - небудь, чого давно хотілося. За словами К. Маркса: “все то, чего не можешь ты, могут твои деньги: они могут есть, пить, ходить на балы, в театр, могут путешествовать, умеют приобрести себе искусство, ученость, исторические редкости, политическую власть - все это они могут купить, они - настоящая сила” [7, 36]. Усе це формує ставлення до грошей як до необхідного засобу життя.

Але водночас, якщо в грошах загублена або не виражена доля реальної праці, у людей домінує уявлення про них, як про явище, котре породжує саме себе. Психологічними наслідками цього фено­мену стають:

- по-перше, гіпертрофована віра у фінансові ігри, випадок, фі­нансову вдачу, миттєве збагачення;

- по-друге, надмірна споживча активність (гроші треба зараз же витратити), знижений фінансовий самоконтроль господарчого суб’єкта на всіх рівнях (від родини до уряду), який є спровоко­ваним мінімізацією стабілізаційної складової частини грошей;

- по-третє, посилення відчуття непередбачуваності, непідвлас - ності людині (її контролю) економічних процесів та викликана цим тривога, яка переходить у страх чи депресію.

На рівні правлячої еліти згідно із закономірностями теорії обміну співвідношенням вклад/віддача “легкі гроші” (отримані через неви­правдану приватизацію, займи, малоконтрольований бюджет) поро­дили таке ставлення до грошей, яке небезпечне психологічною орієн­тацією на миттєвий економічний інтерес, а не на майбутнє, на неви­правдані витрати та розчарування, а не на збереження та накопи­чення, на особисті й локальні вигоди, а не на прибутковість еконо­міки та країни в цілому. Стихія первинного накопичення капіталу в основному під час торгових операцій та махінацій із бюджетними грошима притупила почуття відповідальності й економічної безпеки. Усе це гальмувало та далі гальмує інвестування виробничо-техно­логічної бази економіки країни.


У молодіжному середовищі гроші пов’язані із самоствердженням. Великий будинок, красивий одяг, дорога машина, дорога та хороша їжа підвищують, звичайно, соціальний статус того, хто цим володіє, і детермінують його сприйняття оточуючими людьми.

Тому в більш широкому розумінні гроші - це не тільки мож­ливість придбання якої-небудь речі, а й придбання особистісного статусу, авторитету, кар’єри тощо. Ставлення до цих благ і визначає ставлення до грошей.

Аналіз поняття “гроші” та проблеми ставлення людини до гро­шей підтверджує суто психологічну проблематику цих питань. Став­лення людини до грошей залежить від багатьох факторів: вікових, статевих, приналежності до певного соціального й економічного класу, психологічних особливостей оточення особистості, власного ставлення до проблеми грошей та їх накопичення, особливостей національного менталітету, культури тощо.

Джерела більшості труднощів, які пов’язані з грошима, лежать не в самих грошах як таких, а у ставленні до них людини. Більше того, більшість проблем у ставленні до грошей пов’язана не з багатством, а з бідністю. Як у прямому, так і в переносному значенні. Бідність - це нездатність підтримувати мінімальний рівень життя.

Рівень життя узгоджується із мірою забезпеченості людини та родини споживчими благами (їжа, одяг, житлова площа й ін.), із грошовими прибутками населення (зазвичай вимірюється місячний прибуток, який повинен перевищувати прожитковий мінімум). Рівень життя визначається також:

- суспільними благами (тими, що держава пропонує людині безкоштовно);

- майновими та грошовими накопиченнями;

- середньою тривалістю життя;

- кількістю вільного часу;

- прибутками та цінами.

Однією з психологічних причин бідності в нашій країні й біль­шості країн колишнього СРСР зарубіжні вчені називають завищений рівень споживчих домагань нашого населення після відкриття так званої “залізної завіси”. У нас бідні люди - часто це жертви страти­фікації та витрат економічної політики перехідного періоду.

За даними О. С. Дейнека, існує три групи причин бідності:

Індивідуалістичні (причини бідності полягають у поведінці та психологічних рисах бідних людей);

- структуральні (причини бідності полягають в економічних силах);

- фаталістичні (причина бідності - відсутність удачі) [8].

Г роші загалом - проблема для бідної, а не для багатої людини.

Особистісними індикаторами економіко-психологічної адаптова­ності, зокрема матеріального благополуччя, є внутрішній локус кон­тролю, існування часової перспективи в економічній поведінці, висока й адекватна самооцінка та переважання мотиву досягнення успіху над мотивом уникнення невдач.

Згідно з дослідженнями Є. П. Белінської, сьогодні багаті люди мають можливість насамперед не тільки бути вільними від необхід­ності вирішувати домашні проблеми, пов’язані із побутом, а й демонструвати бажання внутрішньої свободи й самодостатності.

Уміння дозволяти самому собі вільно користуватися своїм жит­тям (іншими словами, поводитися в багатьох ситуаціях ірраціональ­но, із опорою на власні почуття, а не на соціально задані оцінки та думки) - це той життєвий принцип, який стоїть для респондентів за декларацією прагнення до задоволення. Не випадково, характери­зуючи стилістику своєї споживчої поведінки, “дорогі речі” є для цих респондентів не синонімом престижу чи атрибутом високого мате­ріального становища. Вони, як правило, виступають в семантичному зв’язку із поняттям свободи, і тоді типовим стає, наприклад, вислів: “Роскіш вільного вибору” - як характеристика і стилю життя в цілому, і стилю споживання зокрема [9].

Багатство й пов’язана із ним свобода потрібні багатим людям для створення навколо себе певного середовища (стилю споживання та міжособистісних контактів), для виконання своїх зобов’язань перед близькими, для забезпечення себе цікавим життям, що буде насичене враженнями та розвагами.

Проте багатство, звільнюючи людину від фінансово-економічних проблем, підсилює її переживання в галузі внутрішньоособистісних, характерологічних проблем, які значно гірше та складніше вирі­шуються за допомогою грошей.

Висновки. Таким чином, крім дослідження ставлення до грошей та до багатих людей, сьогодні вкрай необхідні дослідження особис-


Тісних проблем, пов’язаних із багатством. Раптові зміни добробуту (виграші, спадщина) часто пов’язані із руйнівними наслідками у від­ношенні соціальної ідентифікації (відображенням себе як представ­ника іншого класу), із проблемами переходу до інших цінностей, інтересів, норм, моделей поведінки. Адаптація до багатства супровод­жується нерідко загостренням особистих проблем у зв’язку зі зміною способу життя (фінансова безпека, збільшення вільного часу, можли­востей тощо).

Цілком природно бажати чогось кращого, красивішого, більш веселого. Отже, люди, щоб задовольнити свої бажання, заробляють гроші. Вони бажають мати гроші заради тієї радості, яку на них можна придбати. Але радість, яку приносять гроші, часто мала, і людям потрібно ще більше грошей для більшої радості, більших задоволень, більшого комфорту, більшої безпеки. І люди працюють і працюють, уважаючи, що гроші заспокоять їх душі, які роздирає страх та бажання. Але гроші не можуть цього зробити.

Література

1. Дейнека О. С. Экономическая психология : учеб. пособ. / Ольга Сергеевна Дейнека. - СПб. : Изд.-во С.-Петерб. ун-та, 2000. - 160 с.

2. Кричевский Р. Л. Если Вы - руководитель... : Элементы психологии ме­неджмента в повсчедневной работе / Роберт Львович Кричевский. - 2-е изд., доп. и перераб. - М. : Дело, 1996. - 384 с.

3. Емельянов Е. Н. Психология бизнеса / Е. Н. Емельянов, С. Е. Поварницын. - М. : [б. и.], 1998. - 187 с.

4. Роберт Л. Киосаки. Богатый папа. Бедный папа / Роберт Л. Киосаки, Шарон Л. Летчер. - Ужгород : СВІТ, 2001. - 192 с.

5. Душацкий Л. Е. Ценностно-мотивационные доминанты российских пред­принимателей / Л. Е. Душацкий // Социс. - 1999. - № 7. - С. 91-94.

6. Позняков В. П. Психологические отношения и деловая активность субъектов экономической деятельности в условиях разных форм собственности /

В. П. Позняков // Психол. журн. - 2000. - Т. 21. - № 6. - С. 43-50.

7. Лебедева Н. М. Базовые ценности русских на рубеже XXI века / Н. М. Лебе­дева // Психол. журн. - 2000. - Т. 21. - № 3. - С. 73-88.

8. Дейнека О. С. Динамика макроэкономических компонентов образа денег в обыденном сознании / О. С. Дейнека // Психол. журн. - 2002. - Т. 23. - № 2.

- С. 36-46.

9. Белинская Е. П. Богатые современной России : в поисках идентичности / Е. П. Белинская // Психол. журн. - 2004. - Т. 6. - № 7. - С. 157-167.