ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОМОТОРИКИ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Ф. Товстенюк

Ця стаття - спроба розкрити проблему психомоторного розвитку дитини з вадою розумового розвитку. Читачам пропонується класифікація форм рухової недостатності, опис загальної рухової недостатності та дрібної моторики учня перших класів допоміжної школи. У статті наголошується на актуальності й важливості моторики у повсякденному житті дитини, необхідності всебічного обстеження, а також корекційної роботи у цій сфері.

Ключові слова: загальна і дрібна моторика, координація рухів, диференціація рухів, вища нервова діяльність, психофізичний розвиток, довільність, лікувальна фізкультура.

Товстенюк Ф. Особенности психомоторики умственно отсталых младших школьников. Эта статья - попытка раскрыть проблему психомоторного развития ребенка с изъяном умственного развития. Читателям предлагается классификация форм двигательного недостатка, описание общего двигательного недостатка и мелкой моторики ученика первых классов вспомогательной школы. В статье акцентируется внимание на актуальности и важности моторики в повседневной жизни ребенка, необходимости всестороннего изучения, а также коррекционной работы в этой сфере.

Ключевые слова: общая и мелкая моторика, координация движений, дифференциация движений, высшая нервная деятельность, психофизическое развитие, произвольность движения, лечебная физкультура.

Tovstenyuk F. The Pacularities of Psychomotorics of Children with Mental Disoders. Given article - an attempt to reveal the problem an developments agile child with defect of the mental development. The Reader is offered categorization of the forms of the motor defect, description of the general motor defect and small agile of the pupil of the first classes of the auxiliary school. Attention is accented In article on urgency and importance agile in everyday life child, need of the all-round study, as well as correcting work in this sphere.

Key words: a general and fine motility, coordination of movements, differentiation of movements, the supreme nervous activity, psychophysical development, randomness of movement, physiotherapy exercises.

На сьогодні актуальною проблемою лишається психомоторика, її недорозвиток і вади. Умови вагітності та життєдіяльності організму, його взаємодія з довкіллям, руховий режим, діяльність - важливий індикатор багатьох психічних процесів.

Як результат сучасних досліджень (В. Нечипоренко, Т. Супрун та ін.) створена умовна система психомоторики розумово відсталих учнів, яка складається із загальної та дрібної моторики, статичної координації, динамічної координації, переключення, диференціації, ритмічності рухів. Стан психомоторики дає змогу передбачити можливі труднощі в навчальній діяльності загальній руховій активності молодших школярів.

Учні допоміжної школи, поряд з особливостями вищої нервової діяльності, часто мають різноманітні недоліки моторики та фізичного розвитку. Всі ці відхилення у розвитку дітей є наслідком ураження їх організму різними патогенними чинниками. На сьогодні вже не викликає сумнівів реальність соматопсихічних зв’язків (В. Ганонг). Психомоторика учнів допоміжної школи тісно пов’язана з інтелектом та психічним розвитком. У розумово відсталих учнів трапляються такі типи рухової недостатності [5]:

- тип Дюпре (моторна дебільність) - загальний недорозвиток моторики. Недостатність багатьох моторних систем;

- тип Гамбургера (моторний інфантилізм) - уповільнений розвиток моторики, ознаки рухів, властивих немовлятам;

- тип екстрапірамідальної недостатності - відсутність або недостатність асоційованих, автоматичних, захисних виразних рухів (міміки, жестів, мови);

- тип фронтальної недостатності - відсутня формула рухів, уміння їх виробляти. Характерні недоліки та недорозвиток мови. Надмірна рухливість. Іноді легка мозкова атаксія. Різка недостатність активної уваги.

Спираючись на практичний досвід роботи допоміжної школи, можна зробити такі висновки:

1. Найчастішим випадком відхилення є загальне відставання у фізичному розвитку. Такі діти мають недостатній для свого віку зріст, вагу тіла, окружність грудної клітки, життєву ємність легенів. Також є чимало дітей із неправильною поставою та порушенням пропорцій будови тіла. У більшості учнів допоміжної школи спостерігаються різноманітні за своїм характером і глибиною порушення рухової діяльності. Спеціальними дослідженнями встановлено, що майже в половини учнів перших та других класів мають місце недоліки в процесі ходи. У більшості випадків це обумовлено загальним дефектом розвитку їх моторики.

2. Одним із типових недоліків моторики розумово відсталих дітей є недорозвиток у них диференційованих рухів пальців рук. Третина учнів перших класів навіть під контролем зору не може правильно розвести і звести пальці рук через недостатній розвиток активних рухів пальців. Особливості рухів дрібної моторики проявляються на уроках ручної праці: учні недостатньо маніпулюють пальцями, діють усією кистю руки. Часто спостерігається ще одна особливість: діти виконують дії переважно однією рукою (частіше правою). Друга рука лише утримує предмет, тобто виконує допоміжну роль.

3. Недоліки дрібної моторики виявляються у розумово відсталих дітей не лише під час виконання ними певних вправ, а й у побуті. Так, у значної кількості учнів спеціальних шкіл виникають труднощі під час застібання ґудзиків і зашнуровування взуття.

Як зауважив І. Бех [1], корекція та розвиток психомоторики учнів допоміжної школи важливі, насамперед, для кращої адаптації дитини у соціум, підготовки її до самостійного життя та продуктивної праці. Не треба забувати, що психомоторика є основою подальшої професійної підготовки учня допоміжної школи. Оскільки специфічні недоліки моторики у розумово відсталих дітей зумовлені вадами вищих рівнів регуляції рухів, корекційно-розвивальний вплив є системоутворюючим фактором. Це досягається за допомогою вправ і методичних прийомів, які полегшують запам’ятовування структури рухових завдань, сприяють формуванню інтелектуального компонента рухових дій. Із допомогою спеціального педагогічного впливу паралельно вдосконалюється аналітико-синтетична діяльність кори великих півкуль, утворюються програми тимчасових зв’язків, які є основою вироблення динамічного стереотипу рухів [6].

Недостатність моторних навичок виявляється вже в перший рік навчання в школі. Про це свідчать уповільненість, вайлуватість, нерівномірний характер рухових дій. Це може бути зумовлено як затримкою, недорозвитком певних рухових систем мозку, так і ураженням певного його відділу (табл. 1) [4, 165].

Таблиця 1

У зв’язку з цим в учнів допоміжної школи спостерігаються різні за своїм характером та глибиною порушення моторики. У частини з них помітні важкі порушення рухової функції у вигляді парезів, часткової атрофії м’язів, гіперкінезів.

Характерним порушенням моторики для більшості розумово відсталих є нездатність здійснювати чітку організацію та регуляцію власних рухів.

Діяльність й окремі дії керуються людиною довільно. Уже саме це слово підказує сутність такого управління, що походить від волі. Однак на сьогодні існують дві протилежні точки зору на це питання [3, 43]. У фізіології воля нерідко ототожнюється з довільними діями. У психології, навпаки, ряд учених відділяють вольові дії від довільних, вважаючи, що не в кожній довільній дії проявляється воля.

Недорозвиток чи порушення загальної моторики у розумово відсталих дітей проявляється у вигляді недоліків побудови цілеспрямованих дій, поганої координації складних рухів. Тому в корекційній роботі з такими дітьми педагоги все частіше відмовляються від розвитку у них вольових зусиль, замінюючи мотиваційним обґрунтуванням досягнення мети та заучуванням. Проте слід пам’ятати, що планування такої роботи носить суто індивідуальний характер.

Перевірка моторної функції молодших школярів відбувається як спеціалізовано-багаторівневе обстеження, яке передбачає виявлення і вивчення характеру відхилень у розвитку дитини, а також під час спостережень за діяльністю учнів на уроці та в позаурочний час. Не слід забувати і про заняття фізичними вправами - важливий складник у програмі діагностування психомоторики дитини.

Ми рекомендуємо завдання для молодших школярів під час обстеження їхньої психомоторної сфери проводити в ігровій формі й оцінювати за такими показниками: правильність, точність, чіткість, стійкість, темп (нормальний, уповільнений, прискорений), координація (правильна, уповільнена, відсутня), рівновага, наявність синкіне - зій та вимушених рухів, самостійність виконання.

Недостатність дрібної моторики в дітей, котрі навчаються в допоміжній школі, різко позначається в навчальній діяльності, зокрема на письмі. Так, у більшості учнів початкових класів недоліки рухів проявляються у вигляді порушення просторової орієнтації та регуляції, довільного темпу діяльності нечіткої регуляції натискання ручкою на папері. Такі діти недостатньо рухають пальцями і надмірно напружують м’язи руки.

Спираючись на наукові дослідження та спостереження, а також практичний досвід, можна виділити дві групи дітей.

До першої належать учні, які зовсім не можуть виконати диференційовані рухи пальцями. До другої групи належать ті учні, які не можуть вільно виконувати активні ізольовані рухи одночасно обома руками і без контролю зором. Причиною цього недоліку є недосконалість регуляції довільних рухів, а також відсутність у дітей практичного досвіду виконання дій пальцями.

До кожної застосовується різна за змістом корекційна робота. Так, для дітей першої групи доцільно поєднувати вправи лікувальної гімнастики з медикаментозним лікуванням і фізіотерапевтичними процедурами. Виправлення рухових недоліків другої групи дітей пов’язане, насамперед, з удосконаленням довільної регуляції рухів.

Характерною особливістю рухової діяльності учнів допоміжної школи також є той факт, що вони з великими труднощами виконують рухи і, зокрема, фізичні вправи за словесною інструкцією. Спеціальними дослідженнями встановлено, що понад 85 % учнів перших класів допоміжних шкіл не можуть виконати дію за усною вказівкою вчителя, навіть таку, яка складається з рухів в основних напрямах. Ця особливість пояснюється недостатньо розвиненими абстракцією та словесними узагальненнями у цих дітей, що пов’язано з недорозвитком другої сигнальної системи [10, 91]. Більшість першокласників не диференціюють такі поняття, як “праворуч - ліворуч”, “уверх - униз”, “посередині - скраю”.

Виходячи з вищесказаного, слід акцентувати увагу на наступному. У плануванні й проведенні корекційної роботи з розвитку та відновлення психомоторних навичок учнів допоміжної школи необхідно звернути увагу не стільки на великі фізичні зусилля під час виконання вправ, скільки на чітку послідовність і дозування сили імпульсів до м’язів із центральної нервової системи [2, 188-190]. Механізм корекційного впливу фізичних вправ на рухові недоліки, які виникли через ураження центральної нервової системи, полягає у тому, що під впливом систематичного повторення активних рухів стимулюється діяльність відповідних відділів нервової системи, залучаються до роботи нервові механізми, які раніше не діяли, утворюються нові нервові шляхи за рахунок умовно-рефлекторних зв’язків.

Так, С. Тихвінський [3] наголошує на тому, що під час розвитку в учнів допоміжної школи здатності керувати своїми рухами ефективному результату сприяють вправи, які вимагають чіткості рухів і зв’язку між напрямом, швидкістю або силою рухів. До таких вправ, наприклад, належать метання в ціль, кидання м’яча в стіну, перекочування обруча та ін. Цінність зазначених вправ полягає у тому, що їх виконання спонукає до активної розумової діяльності. Щоб правильно виконати вправи, учні повинні уявити як самі рухи, так і їх результат.

На думку С. Попова [6], для того, щоб в учнів розвинулася здатність чітко регулювати свої рухи, треба під час виконання фізичних вправ спрямовувати їхню увагу на сприймання виконуваних ними рухів. Практичний освід показує, що діти більше зосереджується на сприйманні власних рухів, якщо їм дати завдання виконати вправу, а потім повторити її, точно дотримуючись напряму, темпу, ритму, зусилля рухів. Доцільно цей прийом застосувати тільки під час виконання простих вправ. Наприклад, діти повторюють однакову поставу, ставлять руки в одне положення (з контролем зору і без нього), виконують двічі-тричі декілька послідовних рухів рук та ін. Потім цей прийом можна застосувати під час виконання складних вправ.

Особливої уваги потребує розвиток дрібної моторики [8]. Для розвитку диференційованих рухів пальців рук корисними є такі вправи: розведення і зведення пальців, протиставлення великого пальця іншим, послідовне згинання та розгинання пальців, починаючи з першого або п’ятого, й ін. Вправи для пальців виконуються спочатку на одній руці, потім - на двох, а пізніше вправи виконуються без контролю зору.

Наводимо умовну класифікацію методичних прийомів, що ефективно сприяють корекції моторики учнів допоміжної школи:

- прийоми, які спрямовують увагу учнів на сприймання своїх рухів та їх диференціацію;

- прийоми, які спонукають учнів до самооцінки своїх рухів;

- прийоми, які сприяють вихованню самостійності в організації довільних цілеспрямованих рухових дій;

- прийоми, що сприяють розвитку регулюючої функції мовлення в руховій діяльності розумово відсталих дітей.

В. Нечипоренко [7] наголошує на цінності цих методичних прийомів, що полягають у виробленні в учнів допоміжних шкіл уміння добре відчути рухи під час першого виконання вправи, щоб потім їх точно повторити. Спрямувавши увагу учнів з особливими потребами на сприймання рухів, можна значно активізувати в них розумові процеси й чіткіше регулювати довільні рухи. Застосування таких методичних прийомів сприяє розвитку в дітей точності рухів.

Розвитку в розумово відсталих дітей здібності диференціювати власні дії сприяє такий прийом, коли під час повторення вправи змінюється яка-небудь особливість її виконання.

Зазначені вище прийоми сприяють подоланню розумової інертності в учнів допоміжної школи під час виконання рухових дій чи вправ. Ці прийоми спонукають аналізувати свої рухи, знаходити й усувати самостійно помилки. Діти привчаються стежити за своїми рухами та контролювати їх.

Література

1. Бех І. Д. Виховання особистості.- К.: Либідь, 2003.- 280 с.

2. Ганонг В. Ф. Фізіологія людини.- Л.: Бак, 2002.- 784 с.

3. Детская спортивная медицина. / Под ред. проф. С. Б. Тихвинского.- М.: Медицина, 1980.- С. 39-45.

4. Зверев И. Д. Книга для чтения по анатомии, физиологии и гигиене человека.- М.: Просвещение, 1989.- С. 165-175.

5. Краткая медицинская энциклопедия: В 3-х т. // АМН СССР / Гл. ред. Б. В. Петровский.- 2-е изд.- М.: Сов. энцикл., 1989.- Т. 1.- С. 359.

6. Лечебная физическая культура / Под ред. С. Н. Попова.- М.: Физкультура и спорт, 1988.- С. 8-19.

7. Нечипоренко В. Комплексна реабілітація дітей-інвалідів / В. Нечипоренко // Директор шк.- 2008.- № 17.- С. 41-45.

8. Соколова Ю. Гра з пальчиками.- К.: Країна мрій, 2005.- 48 с.

9. Супрун Т. Розвиток моторної активності у дітей 5-7 років // Дефектолог.- 2008.- № 4.

10. Чайченко Г. М. Фізіологія вищої нервової діяльності.- К.: Либідь, 1992.- С. 91-119.