Книги по психологии

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОМОТОРНОГО РОЗВИТКУ АУТИЧНИХ ДІТЕЙ
Периодика - Психологічні перспективи

К. Островська

Статтю присвячено проблемі встановлення взаємозв’язків між профілем психомоторного розвитку та рівнем аутизму в дітей. Особливим завданням цього дослідження було вивчення впливу процесу терапевтичної дії на зміну рівня аутизму й динаміку профілю психомоторного розвитку. Дослідження були проведені у Львівському центрі підтримки осіб із загальними розладами розвитку “Відкрите серце”. Унаслідок проведених досліджень можна зробити висновки про те, що специфічні вміння аутистичних дітей варто використо­вувати в терапії як умови підвищення рівня їх розвитку.

Ключові слова: психомоторний розвиток, аутизм, діти, психотерапія, динаміка.

Островская К. Особенности психомоторного развития аутичных детей. Статья посвящена проблеме установления взаимоотношений между профилем психомоторного развития и уровнем аутизма у детей. Особым зада­нием данного исследования было изучение влияния процесса терапевтического воздействия на изменение уровня аутизма и динамику профиля психомотор­ного развития. Исследования были проведены в Львовском центре поддержки лиц с общими нарушениями развития “Открытое сердце”. В результате прове­денных исследований можно сделать выводы о том, что специфические умения аутичных детей стоит использовать в терапии как условия повышения уровня их развития.

Ключевые слова: психомоторное развитие, аутизм, дети, психотерапия, динамика.

Ostrovska K. Peculiarities of Psychomotor Development of Autistic Children. The paper deals with a problem of establishment of relationships between psychomotor development profile and level of autism in children. Especial task of the investigation was a study of influence of therapy action on a change of autism level and dynamics of psychomotor development profile. The investigations were conducted in Lviv center of support for persons with pervasive development disorder “Open Heart”. As a result of the investigation one can conclude that specific abilities of autistic children should be used in therapy as a condition of their development level increase.

Key words: psychomotor development, autism, children, psychotherapy, dynamics.

Дослідження рівня психомоторного розвитку дітей з аутизмом (М. Малєр, М. Раттер, С. Тимчук, В. Фріз) показали високий розкид отриманих даних. Це пов’язано з існуючою градацією аутизму й різними його проявами. Однак досі відсутнє систематичне вивчення взаємозв’язку між рівнем аутизму та параметрами розвитку дитини.

Метою цієї роботи було встановлення зв’язку між профілем психомоторного розвитку й рівнем аутизму в дітей. Особливим за­вданням цього дослідження було вивчення впливу процесу терапев­тичної дії на зміну рівня аутизму та динаміку профілю психомотор­ного розвитку.

Для дослідження використовувалися такі методики: оцінка рівня дитячого аутизму CARS (Childhood Autism Rating Scale), Е. Шоплера, Р. Райхлера, Б. Реннера і PEP-R (Psychoeducational Profile Revised) Е. Шоплера, Р. Райхлера, А. Бешфорда для визначення психоосвіт - нього профілю.

Дослідження проведено у Львівському центрі підтримки осіб із загальними розладами розвитку “Відкрите серце”, і вони включали три етапи. На першому етапі в дослідженні взяли участь 40 дітей. На другому етапі ці ж дослідження були проведені повторно через рік. Третій етап полягав в аналізі отриманих результатів і підведенні підсумків дослідження.

У групу досліджуваних увійшли 32 хлопці та вісім дівчат віком від 3 до 12 років (середній вік - 7 років). Одержані дані щодо тен­дерних особливостей аутизму (відношення кількість хлопців / кіль­кість дівчат - 4:1) узгоджується із середніми статистичними даними і свідчить про надійність отриманих результатів.

Дослідження показали, що у 22 % дітей діагноз “аутизм” був поставлений у віці від 2 до 4 років, в той час як у 78 % дітей - у віці від 4 до 6 років. 60 % дітей брали участь у терапії перед першим тестуванням, 40 % дітей раніше не підлягали терапевтичній дії. Після першого опитування всі діти брали участь у терапевтичних заняттях, які базувалися на освітньо-терапевтичних вправах Е. Шоплера (TEACCH) [1-3] та біхевіоральній терапії [4].

Застосовувалися такі елементи терапії TEACCH:

- індивідуальні програми навчання, спрямовані на оптимізацію вікового розвитку (описані за допомогою PEP-R);

- домінування візуального контакту з дитиною;

- структурування та організація занять.

Також використовувалися такі елементи біхевіоральної терапії, як:

- базовий тренінг (навчання концентрації уваги на співбесіднику, імітації рухів та звуків);

- робота з проблемною поведінкою (агресія, аутоагресія, ауто - стимуляція);

- зміна поведінки завдяки використанню позитивного підкріп­лення.

Проведені дослідження згідно з методикою CARS показали, що 15 досліджуваних володіють поміркованим рівнем аутизму, тоді як 25 дітям властивий його високий рівень. На рис. 1 наведено резуль­тати дослідження цих двох груп дітей за методикою PEP-R. Зокрема, на рисунку вказано середнє число виконаних завдань у різних сферах (перцепція, велика та дрібна моторика, пізнавальні здібності й ін.) залежно від рівня аутизму, що наочно демонструє, що діти з високим рівнем аутизму володіють меншими показниками за всіма виміря­ними шкалами, ніж діти з поміркованим рівнем. Цей результат закономірний і підтверджується раніше проведеними дослідженнями. Винятком є лише шкала перцепції, за якою показники практично збігаються. На основі результатів, наведених на рис. 1 можна зробити висновок, що аутистам в основному властива відносно розвинута велика і дрібна моторика, рухова координація, перцепція. Разом із цим вони значно відстають за комунікацією та розвитком пізнаваль­них здібностей.

Діагностика, проведена після терапевтичного втручання, показа­ла, що приблизно 50 % дітей, які спочатку класифікувалися нами як діти з високим рівнем аутизму, перейшли в категорію дітей із поміркованим рівнем. У той же час 1 дитина (близько 7 %), раніше віднесена до групи з поміркованим рівнем, тепер володіла високим рівнем аутизму. Таким чином, терапевтична дія істотно вплинула на рівень аутизму в досліджуваній групі в цілому.


8

 

Re

Ч

M

Re

N

X

 

7

 

6

 

Ряд 1 Ряд 2

 

Re

X

О

A

S

A

О

Ц

И

S

T

 
image004
image005

Моторика

 

Поміркований аутизм

 

Рис. 1. Середнє число виконаних завдань за методикою PEP-R у групах із поміркованим та високим рівнями аутизму

 
image006



Відповідно до проведеного дослідження за методикою CARS серед 13 виміряних показників найбільші позитивні зміни виявлені в таких сферах:

- наслідування;

- адаптація до змін;

- розрізнення запахів, смакових, тактильних відчуттів;

- страх і тривога.

Мінімальний терапевтичний ефект був зафіксований у таких сферах, як:

- соціальні контакти;

- емоційні реакції;

- невербальна комунікація;

- рівень активності;

- слухові реакції.

Особливої уваги заслуговує група з 12 дітей, у якій виявлений суттєвий прогрес - зниження рівня аутизму. Для цих дітей істотні зміни відбулися за такими шкалами:

- соціальні контакти;

- наслідування;

- адаптація до змін;

- страх і тривога;

- розрізнення запахів, смакових, тактильних відчуттів;

- емоційні реакції;

- невербальна комунікація;

- вербальна комунікація.

Такі результати дають можливість припустити, що розвиток соціальних контактів і вербальної комунікації викликає подальший прогрес у різних сферах життя дитини. Характер змін можна про­стежити на схемі:

Соціальні контакти « Вербальна комунікація

І

Невербальна комунікація Наслідування

І

Зменшення рівня тривоги краща адаптація до змін більш адекватні емоційні реакції

Зменшення аутостимуляцій

Схема 1. Схема змін у процесі терапевтичної дії у дітей із високим рівнем аутизму, у яких після терапії виявлений легкий ступінь аутизму

Характер змін у процесі терапевтичної дії в основній групі дітей (40 осіб) показаний на рис. 2. Як видно з рис. 2, найбільші зміни після терапії відбулись у сфері наслідування. Це узгоджується з поперед­ньою схемою - у результаті зростання кількості соціальних контактів на перший план у спілкуванні виходить сфера наслідування. Її ефективний розвиток (вибір відвідних методів у терапії) сприяє роз­витку дрібної та великої моторики, рухової координації, невербальної комунікації. З іншого боку, соціальні контакти сприяють покращен­ню пізнавальних здібностей. Найменші зміни відбуваються у сфері вербальної комунікації, що, на наш погляд, слід віднести до специ­фічних особливостей аутизму.

У результаті проведених досліджень зв’язку рівня аутизму і профілю психомоторного розвитку аутистичих дітей можна зробити висновок, що:

1) існує взаємозв’язок між рівнем аутизму і профілем психо­моторного розвитку;

2) діти з високим рівнем аутизму володіють меншими показни­ками за всіма виміряними шкалами психомоторного розвитку, ніж діти з поміркованим рівнем;

3) здійснення терапії, спрямованої на підвищення психомоторно­го розвитку, привело до зменшення рівня аутизму і розвитку адаптаційних здібностей до змін в аутистичих дітей.

image007

Рис. 2. Зміна показників психомоторного розвитку в процесі терапевтичної дії

В групі аутистичих дітей


Література

1. Островська К., Химко М., Кудрявцева Ю. Особливості абілітації дітей з аутизмом та їх родин.- Л.: Тріада плюс, 2007.

2. Schopler E., Ьаші^ M., Waters L. Cwiczenia edukacyjne dla dzieci autystycz - nych.- Gdansk: SPOA, 1994.

3. Schopler E., Reichler R., Lansing M. Techniki nauchania dla rodzicow i profesjonalistow.- Gdansk: SPOA, 1995.

4. Lovaas O. I. Nauczanie dzieci niepelnosprawnych umyslowo.- Warszawa: WSiP 1993.