Книги по психологии

ВПЛИВ СІМ’Ї НА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНУ АДАПТАЦІЮ ПІДЛІТКІВ
Периодика - Психологічні перспективи

УДК 159.922.7:316.356.2 В. С. Вайда

Стаття присвячена вивченню впливу сім’ї на соціально-психологічну адаптацію підлітка. На основі результатів досліджень розкривається залежність адаптації від характеру відносин у сім’ї. Особлива увага приділяється порів­нянню особливостей стосунків у сім’ях адаптованих та дезадаптованих підліт­ків. Доведено, що проблеми в адаптації підлітків до умов навколишнього сере­довища пов’язані із впливом сім’ ї та сімейних стосунків.

Ключові слова: соціально-психологічна адаптація, підлітки, сім’я.

Вайда В. С. Влияние семьи на социально-психологическу адаптацию подростков. Статья посвящена изучению влияния семьи на социально-психо­логическую адаптацию подростка. На основе результатов исследований рас­крывается зависимость адаптации от характера отношений в семье. Особое вни­мание уделяется сравнению особенностей отношений в семьях адаптированных и дезадаптированных подростков. Доказано, что проблемы в адаптации под­ростков к условиям окружающей среды связанные с влиянием семьи и семей­ных отношений.

Ключевые слова: социально-психологическая адаптация, подростки, семья.

Vayda V. S. The Influence of Family to the Social-Psychological Adaptation Teenagers’. The article is devoted the study of influence of family on social-psycho­logical adaptation of teenager. On the basis of results of researches dependence of adaptation opens up on character of relations in a family. The special attention is spared comparison of features of relations in the family of the adapted and dezadap­tation teenagers. It is well-proven that problems in adaptation of teenagers to the terms of environment the family related to influence and domestic relations.

Key words: social-psychological adaptation, teenagers, family.

Постановка наукової проблеми та її значення. Процес вход­ження дитини в соціальне середовище відбувається під впливом батьків та тієї атмосфери, що склалася в сім’ї. Важливість сім’ї як інституту виховання обумовлена і тим, що в ній дитина перебуває протягом значної частини свого життя, і за тривалістю своєї дії на особу жоден з інститутів виховання не може порівнятися із сім’єю. У ній відбувається не тільки фізичне народження людини, але й первинна соціалізація й виховання, духовне становлення особистості. Дослідження впливу сім’ї на формування особистості є особливо актуальним для підлітків, адже саме в підлітковому віці, коли най - інтенсивніше відбувається розвиток самосвідомості, вплив сімейної атмосфери набуває вирішального значення для становлення та закріплення образу “Я”.

Аналіз останніх досліджень із цієї проблеми. Сім’я набуває особливо важливого значення у формуванні системи цінностей, зав­дяки якій дитина входить у систему соціальних зв’язків, завойовує ті чи інші норми поведінки. Стосунки з дорослими членами сім’ї є важливим фактором соціальної орієнтації підлітка в навколишній дійсності, бо саме тут закладаються основи оцінки дитиною різнома­нітних життєвих ситуацій. І. С. Кон вважає, що нема ні одного соціального чи психологічного аспекту поведінки підлітків, який би не залежав від їхніх сімейних умов [5].

Таким чином, для підлітка роль батьків велика - це і джерело емоційної та соціальної підтримки [3, 52], і приклад для наслідування, і джерело життєвого досвіду [11, 221], і передача певних норм, пра­вил, цінностей, життєвих принципів [9, 178], і оволодіння соціаль­ними навичками, формами, способами міжособистісної взаємодії. У цьому плані батьки виконують роль зразка, еталона соціального світу; взаємодія з ними визначає ефективність взаємодії дитини з ото­чуючим світом [9]. Послаблення соціальної адаптації підлітка пов’я­зане безпосередньо з дефектами сімейного виховання в дитинстві, яке впливає на подальшу взаємодію із суспільством, а також на форму­вання певних особистісно-психологічних і поведінкових особливостей.

Актуальність зазначених вище проблем і визначила тему та мету нашої роботи, яка полягає у визначенні поняття соціально - психологічної адаптації, особливостей її прояву в підлітковому віці та з’ясуванні ролі сім’ї у формуванні соціально-психологічної адаптації підлітків.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. Під адаптацією (латин. айарію - пристосо­вую) в біології розуміють пристосування будови й функцій організмів та їхніх груп до умов існування [1]. Усе частіше поняття “адаптація” використовується і в соціальних науках.

У соціально-педагогічному розумінні адаптація трактується як формування найбільш адекватних стереотипів поведінки в умовах змінюваного мікросоціального середовища [2].

Соціально-психологічна адаптація пов’язана із входженням осо­бистості в соціальне оточення та визначається як найбільш опти­мальне пристосування дитячої психіки до умов середовища шляхом засвоєння й прийняття цілей, цінностей, норм і стилів поведінки, прийнятих у цьому середовищі [3; 6]. Теоретичний аналіз психологіч­них адаптаційних механізмів особистості виявив надзвичайну їх різноманітність: від активних, гнучких і конструктивних, до пасив­них, ригідних та дезадаптивних. Дослідниками вони розглядаються і як стратегії поведінки пристосування особистості в “значущих”, “важких” ситуаціях, як механізми інтрапсихічної адаптації. До них належать і механізми психологічного захисту (Л. Ф. Бурлачук, Ю. Б. Захарова тощо).

Соціально-психологічна адаптація завжди спрямовується поляр­ними тенденціями - процесами адаптованості-неадаптованості, тобто тими психорегулятивними механізмами, які реально представлені у внутрішньому світі особистості [3].

Деякі дослідники розглядають адаптацію як складову частину соціалізації [6]. Представники другої групи дотримуються протилеж­ної позиції й вважають, що більш глибоким соціальним процесом є адаптація, а соціалізація є формою адаптації, її частиною [3, 20]. Під соціалізацією вони розуміють процес становлення особистості як суспільної істоти, у ході якого складаються різноманітні зв’язки особистості із суспільством, засвоюються цінності, орієнтації, норми, відбувається розвиток властивостей особистості, здобувається со­ціальний досвід. Різницю процесів соціалізації та адаптації вони вба­чають у тому, що соціалізація - більш тривалий процес, тоді як адап­тація пов’язана зі змінами середовища та триває до моменту досяг­нення вільного функціонування в середовищі. Для успішної адаптації особистості необхідний певний рівень соціалізації. Чим вищий рівень соціалізації, тим успішніше, активніше проходить адаптація. Проті­кають ці процеси одночасно в ході сімейного виховання, розвитку й удосконалення особистості.

Таким чином, психологічна адаптація - це процес узаємодії осо­бистості із середовищем, за якого особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпе­чити задоволення своїх основних потреб та реалізацію значущих ланцюгів. Процес узаємодії особистості й середовища полягає в пошуку та використанні адекватних засобів і способів задоволення основних потреб. Тим самим закладаються можливості для успішної соціальної адаптації й соціалізації людини [3]. Якщо ж підліток шукає неадекватні засоби та способи для задоволення своїх потреб, які проявляються в порушеннях моральної поведінки, звичок, різнома-


Нітних відхиленнях поведінки, можна говорити про порушення про­цесу адаптації.

Важливими новоутвореннями й необхідними показниками адап­тації особистості є здатність впливати на середовище для досягнення своїх цілей і задоволення основних потреб, здатність реалізувати свій потенціал так, щоб результат був бажаний для суспільства і для самого суб’єкта (О. В. Красавина, Л. А. Петровська) [6; 10].

Інші автори серед важливих особистісних рис, які можуть впли­вати на процеси адаптації, виділяють такі показники: упевненість, урівноваженість, моральна нормативність, тривожність, нервово- психічна стійкість, прийняття себе й інших, зовнішній і внутрішній контроль [3]. Саме сім’я може забезпечити формування цих власти­востей. Аналіз літератури з проблеми дослідження свідчить про те, що сімейні стосунки - сильний специфічний виховний фактор і в той же час дуже вразливе місце в сім’ї [9].

Протилежним процесу адаптації особистості є поняття дезадапта­ції, яке визначається як невідповідність можливостей підлітка вимо­гам ситуації життєдіяльності, що, зі свого боку, не дає йому змоги адаптуватися в оточуючому середовищі. Поняття “соціально-психо­логічна дезадаптація” охоплює широке коло порушень, які можуть виникнути в дитини під дією різноманітних складних соціальних умов, обставин її життя й розвитку (фактичне або соціальне сиріт­ство, розлучення чи конфлікти в сім’ї, зміна місця проживання або звичної обстановки, тривала хвороба, фізичний недолік та ін.) [1].

Р. В. Овчаровою виділено соціально-педагогічні ситуації, які по­роджують дезадаптацію. До них віднесено ситуації “взаємної байду­жості”, “односторонньої симпатії”, “взаємної агресії”, “пригнічення активності дитини”, “інфантилізації дитини” [9].

Серед найбільш універсальних проявів дезадаптації називають емо­ційні порушення, невротичні реакції та стани (Н. А. Єрмолаєнко) [3]; проблеми важковиховуваності та труднощів у навчанні (Н. Ю. Мак­симова, В. М. Овчарова) [8; 9]; медико-біологічні, патохарактероло - гічні й соціопатичні дисфункції, які ускладнюють процес соціальної адаптації в будь-якому віці (О. І. Захаров, В. Н. Арбузова та ін.) [1; 4].

Саме в підлітковому віці спостерігаються труднощі в процесах соціально-психологічної адаптації. Адже в цей період відбуваються якісні зміни всіх сторін психічної діяльності, які є основою станов­лення особистості. Головною ознакою цього періоду є потреба підлітка зайняти внутрішню позицію дорослої людини, усвідомити себе повноцінним членом суспільства, виробити світогляд, правильно обрати свій життєвий шлях [11].

Відомий психолог О. М. Леонтьєв [7] уважав підлітковий період другим народженням особистості. Його ознакою є досить високий рівень самостійності, здатності до самовдосконалення та самовихо­вання, регулювання своєї діяльності на основі поставленої мети. Істотним моментом формування системи саморегуляції поведінки, відносин з оточуючими в підлітковому віці є інтенсивний розвиток й упорядкування ціннісних орієнтацій, які виступають узагальненою характеристикою та показником реального процесу становлення й адаптації особистості до соціального світу. Таким чином, підлітковий вік - це перехід від фізіологічної зрілості до зрілості соціальної, зміс­том якої є включення підлітка до дорослого життя, засвоєння тих норм і правил, які існують у суспільстві.

Стосунки із дорослими членами сім’ї є важливим фактором соціальної орієнтації підлітка й зумовлюють, певним чином, процес його адаптації до оточення. У сім’ях, де відносини батьків і дітей характеризуються байдужістю, лицемірством, підліток важко оволо­діває позитивним соціальним досвідом. Підліток у такій сім’ї прохо­дить складний процес соціально-психологічної адаптації.

Таким чином, сім’я та сімейні стосунки є тією первинною й важ­ливішою інстанцією, яка формує в суб’єкті адаптовану особистість, необхідні для цього навички, риси та властивості, а також способи взаємодії з оточенням, комунікабельність, прийняття соціальної ролі, установки на активну взаємодію із соціальним середовищем, уміння конструктивно вирішувати конфліктні ситуації, здатність брати на себе відповідальність за свої поступки.

Наше дослідження проводилося на базі навчальних закладів м. Ужгорода. В експерименті взяли участь 72 підлітків та їхні батьки. Були використані методи й методики: методика діагностики соціаль­но-психологічної адаптації К. Роджерса й Р. Даймонда; методика самооцінки психічних станів за Г. Айзенком; анкета для визначення емоційного клімату в сім’ї для батьків “Ви і Ваші діти” й для учнів “Ти і твої батьки”; анкета для вчителів.

Для вивчення показників адаптації ми обрали методику діагнос­тики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса та Р. Даймонда. Методика дає змогу дослідити емоційний стан учнів і рівень адапто-


Ваності/дезадаптованості. Міру вираженості цих показників ми оці­нювали за шкалами “прийняття - неприйняття себе”, “прийняття інших - конфлікт з іншими”, “емоційний комфорт - емоційний дис­комфорт”, “домінування - залежність від інших”, “внутрішній кон­троль - очікування зовнішнього контролю” та “втеча від проблем”.

У результаті дослідження рівня соціально-психологічної адапта­ції ми виявили, що не адаптованими в соціально-психологічному плані є 73 % підлітків і лише у 27 % опитаних можна говорити про нормальний рівень соціально-психологічної адаптації. Для учнів із нормальним рівнем соціально-психологічної адаптації характерно: прийняття себе та інших, емоційний комфорт, внутрішній контроль (особистісна відповідальність) і схильність домінувати. В учнів із проявами дезадаптації простежуються високі показники за шкалами: неприйняття себе, неприйняття інших, втеча від проблем, залежність від інших, пасивність у вирішенні життєвих завдань.

Аналіз проведеного нами анкетування учнів за методикою “Са­мооцінка психічних станів” дав можливість дослідити прояви таких станів особистості підлітків, як тривожність, фрустрація, агресив­ність, ригідність, які, на нашу думку, тісно пов’язані з процесами соціально-психологічної адаптації. Отримані дані представлені у фор­мі діаграми (рис. 1).

image039


18

16

14

12

10

8

6

4

2

0


1П Тривожність 2 □ Фрустрація 3П Агресивність 4 □ Ригідність


Адаптовані

Підлітки


Дезадаптовані

Підлітки


Рис. 1. Вираженість показників самооцінки в підлітків із проявами адаптації

Та дезадаптації

Аналіз показників самооцінки тривожності свідчить про середній і високий рівень тривожності в підлітків із проявами дезадаптації. У підлітків із групи адаптованих нами простежується низький рівень показників тривожності.

Показники самооцінки фрустрації підлітків, віднесених нами до групи дезадаптованих, свідчать про низьку самооцінку, уникнення труднощів і страх невдач. У той же час, підлітки з групи адаптованих демонструють високу самооцінку, що свідчить про стійкість перед невдачами й труднощами.

Самооцінка агресивності в дезадаптованих підлітків указує на середній рівень, який можна охарактеризувати негативним емоцій­ним фоном, злістю, грубістю. Низькі показники агресивності в адап­тованих підлітків дають нам змогу охарактеризувати їх як спокійних, витриманих, урівноважених.

Показники самооцінки ригідності, яка вважається однією з важ­ливіших характеристик особистості, указує на те, що в групі дезадап­тованих підлітків ми спостерігаємо її середній рівень, що проявля­ється в тенденції до збереження особистісних установок, стереотипів, способів мислення, нездатність змінити власну думку, навіть якщо цього вимагають об’єктивні обставини. У групі адаптованих підлітків можна простежувати низький рівень ригідності.

Отже, результати дослідження емоційних станів підлітків за методикою Г. Айзенка дають змогу стверджувати, що дезадаптовані підлітки характеризуються високим рівнем тривожності й фрустрації та середнім рівнем агресивності й ригідності, що свідчить про проблеми й труднощі в процесі адаптації підлітків.

На нашу думку, на рівень адаптації впливає передусім сімейний фактор. Для підтвердження чи спростування цієї гіпотези ми провели опитування батьків із метою визначення емоційної атмосфери в сім’ї. На основі даних, отриманих у процесі анкетування батьків, усі досліджувані нами сім’ї були умовно поділені на дві групи - сім’ї із сприятливим (тобто таким, що позитивно впливає на формування особистості підлітка) типом стосунків і сім’ї з несприятливими внут - рісімейними відносинами (тобто такими, що негативно позначаються на особистості дитини).

Аналіз проведеного анкетування дав змогу виявити певну залеж­ність між типом стосунків у сім’ї та рівнем адаптації підлітків. Отримані дані наведено в табл. 1.

Дані табл. 1 дають змогу стверджувати, що рівень адаптації/дез­адаптації підлітків певною мірою залежить від стосунків у сім’ї. Так, довірливі і спокійні відносини між підлітками й батьками сприяють нормальному процесу адаптації підлітка до умов середовища. Напру-


Жені та конфліктні стосунки в сім’ї ускладнюють процеси адаптації підлітків.

Таблиця 1

Вираженість типів сімейних стосунків у адаптованих та дезадаптованих

Підлітків

N=72

Грі • •

Тип стосунків у Сім’ї

Адаптовані підлітки

Дезадаптовані підлітки

Абс.

%

Абс.

%

Довірливі

19

26

2

3

Спокійні

14

19

1

1

Напружені

4

6

13

18

Конфліктні

2

3

16

24

На основі характеристик, наданих учителями, в учнів першої групи (з проявами дезадаптації) домінуючими формами поведінки є підозрілість, низький інтерес до навчання та однолітків, невпевненість, агресія, злість, дратівливість, безвідповідальність, конфліктність, па­сивність. Учні другої групи (віднесені нами до категорії адаптованих) характеризувалися педагогами як такі, що проявляють самостійність, комунікабельність, відповідальність, урівноваженість, самокритичність, наполегливість, цілеспрямованість, чесність, дисциплінованість.

Дуже негативно позначаються на самопочутті дитини розлади в стосунках між батьками, адже саме батьки є творцями психологіч­ного клімату в сім’ї. Постійні протиріччя, непорозуміння, напруга між батьками, звичайно, негативно позначаються на розвитку осо­бистості дитини.

Варто звернути увагу й на те, що майже 76 % підлітків є свідками сімейних конфліктів. Як наслідок, підлітки стають злими, агресив­ними, неконтрольованими (42 %); стають на сторону одного з батьків (16 %); переживають, плачуть (19 %); утікають із дому (9 %); зами­каються в собі (14 %).

Висновки та перспективи подальших досліджень. На основі проведеного анкетування батьків і учнів усі досліджувані нами сім’ї були розподілені на дві групи залежно від впливу на адаптацію під­літків: 1) несприятлива соціально-психологічна ситуація для розвитку в сім’ї (напружені й конфліктні стосунки в сім’ї, важке матеріальне становище, зловживання алкоголем членами сім’ї, нерозуміння чле­нами сім’ї один одного, порушення етики взаємовідносин); 2) сприят­лива соціально-психологічна ситуація для розвитку в сім’ї (довірливі та спокійні стосунки в сім’ї, сумісне проведення дозвілля, повага дитини, віра в здібності дитини, інтерес навчанням і друзями дитини).

Результати дослідження свідчать, що соціально-психологічна адаптація підлітків прямо залежить від процесу й характеру сімейних стосунків. Таким чином, у загальному комплексі факторів, які впли­вають на формування особистості підлітка, його адаптації до умов навколишнього середовища, найвизначнішим є характер узаємин у родині. Взаємостосунки в сім’ї виступають важливим фактором у становленні особистості підлітка, його індивідуально-особистісних характеристик, визначають ефективність узаємодії підлітка з оточуючим світом.

Перспективною, на нашу думку, є подальша розробка цієї теми як у теоретичному плані, так і в емпіричному.

Література

1. Арбузова В. Н. Клинико-психологические особенности школьной дезадапта­ции у старшеклассников / В. Н. Арбузова Т. Ю. Проскурина // Охрана здо­ровья детей и подростков / МЗ УССР. - Киев : Здоровье, 1992. - С. 110-112.

2. Дзюбко Л. В. Психологічні особливості ранньої шкільної дезадаптації і шля­хи її подолання : дис. на здобуття вченого ступеня канд. психол. наук : 19.00.07 / Л. В. Дзюбко. - К., 2000. - 196 с.

3. Ермолаенко Н. А. Некоторые вопросы содержания социальной адаптации /

Н. А. Ермолаенко // Молодые ученые - науке. - Ростов н/Д., 1974. - Вып. 2. - 58 с.

4. Захаров А. И. Неврозы у детей и психотерапия / Захаров А. И. - СПб. : Союз, 1998. - 336 с.

5. Кон И. С. Родители и дети / И. С. Кон // Психология ранней юности. - М. : Просвещение, 1989. - С. 16-19.

6. Красавина Е. В. Социальная адаптация молодежи в современном обществе : особенности и специфика / Красавина Е. В. - Новочеркасск : ЮРГТУ (НИИ), 2005. - 20 с.

7. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики / А. Н. Леонтьев // Деятель­ность. Сознание. Личность. - М. : [б. и.], 1975.

8. Максимова Н. Ю. Воспитательная работа с социально-дезадаптированными школьниками : метод. рек. / Максимова Н. Ю. - К. : ІЗМН, 1997. - 136 с.

9. Овчарова Р. В. Технологии практического психолога образования : учеб. по­собие для студ. вузов и практ. работников / Овчарова Р. В. - М. : Сфера, 2000. - 448 с.

10. Петровская Л. А. Компетентность в общении. - М. : Изд-во МГУ, 1989. - 216 с.

11. Психология подростка : учебник / под ред. чл.-кор. РАО А. А. Реана. - СПб. : ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК, 2007. - 480 с.

12. Психологія сім’ї / [В. М. Поліщук, Н. М. Ільїна та ін.] ; за заг. ред. В. М. Поліщука. - Суми : ВТД “Університ. кн.”, 2008. - 239 с.