Книги по психологии

ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ КРЕАТИВНОСТІ З КОГНІТИВНИМИ ТА ОСОБИСТІСНИМИ ХАРАКТЕРИСТИКАМИ СТУДЕНТІВ
Периодика - Психологічні перспективи

УДК 159.922.6 Я. З. Василькевич

У статті подано теоретичний аналіз проблеми взаємозв’язку креативності з інтелектуальними здібностями і особистісними особливостями студентів. Емпі­рично досліджено особливості прояву вербальної та невербальної креативності, когнітивних стилів полезалежність-поленезалежність та імпульсивність - рефлективність у студентів з різним рівнем інтелекту.

Ключові слова: вербальна та невербальна креативність, інтелект, когні- тивні стилі, полезалежність-поленезалежність, імпульсивність-рефлективність.

Василькевич Я. З. Особенности взаимосвязи креативности с когнитив­ными и личностными характеристиками студентов. В статье представлен теоретический анализ проблемы взаимосвязи креативности с интеллектуальными способностями и личностными особенностями студентов. Эмпирически иссле­дованы особенности проявления вербальной и невербальной креативности, когнитивных стилей полезависимость-поленезависимость и импульсивность - рефлективность у студентов с различным уровнем интеллекта.

Ключевые слова: вербальная и невербальная креативность, интеллект, когнитивные стили, полезависимость-поленезависимость, импульсивность - рефлективность.

Vasylkevych Ya. Z. Intercommunicational Features of the Students Creativity with Cognitive and Personal Descriptions. In the article the theoretical analysis of problem of intercommunication of creativity with intellectual capabilities and personal features is given. The peculiarities of manifestation of verbal and non­verbal creativity, of cognitive styles field-dependence -field-independence and impulsivity-reflexivity for students with the different level of intellect are empirically investigated.

Key words: verbal and non-verbal creativity, intellect, cognitive styles, field - dependence-field-independence, impulsivity - reflexivity.

Постановка наукової проблеми та її значення. Творчість розу­міють здебільшого як створення нового. Труднощі під час визначення поняття пов’язані з відсутністю безпосередньо операціонального, пси­хологічного наповнення творчості, вказує Д. Б. Богоявленська [2, 35]. Більшість сучасних дослідників вважають, що креативність - це здат­ність створювати продукт, який має новизну і при цьому відповідає своєму контексту. Таким продуктом може бути, наприклад, ідея, музичний твір, оповідання або ж реклама. За визначенням, новий продукт є оригінальним і несподіваним, він відрізняється від того, що вже створювали раніше. Із 1980-х років у психології розвивається багатофакторний підхід до креативності. Згідно з цим підходом, креа - тивність ґрунтується на особливому поєднанні індивідуальних факто­рів (розумових здібностей та особистісних рис) і факторів середови­ща. Виділяють також процеси, пов’язані з творчістю, які включають когнітивні стилі, що дають змогу організовувати мислення індивіда під час розв’язування задач.

Т. Любарт [5] пропонує багатофакторну теорію, згідно з якою креативність залежить від поєднання взаємодіючих когнітивних, ко - нативних, емоційних факторів і факторів середовища. Конативні ком­поненти, які тлумачать як звичні або ті, що переважають, способи по­ведінки, розділяють на три категорії: 1) особистісні риси; 2) когні­тивні стилі; 3) мотивація. Дослідження у різних сферах психологічної науки дали змогу визначити креативність як складне, багатокомпо­нентне психологічне явище, яке не можна відокремити від цілісної особистості людини. Таким чином, перспективною тенденцією сьо­годні є пошук способів дослідження креативності як особливої пси­хічної реальності, складного психологічного явища, встановлення зв’язків між факторами, які впливають на креативність.

Аналіз останніх досліджень із цієї проблеми. Креативність як психологічний феномен є предметом спеціального вивчення у дослід­женнях Дж. Гілфорда, E. Торренса, Ф. Баррона, Дж. Рензуллі, Р. Стернберга, М. Воллаха, Н. Когана, С. Медника, Я. О. Пономарьова,

О. М. Матюшкіна, В. О. Моляко, В. М. Дружиніна, Д. Б. Богоявлен - ської, А. М. Вороніна та ін. Питання розвитку креативних здібностей дітей і дорослих досить широко розроблене у працях Ю. З. Гільбуха, В. М. Дружиніна, Н. С. Лейтеса, В. О. Моляко, О. М. Матюшкіна, Л. Ф. Обухової, Н. В. Хазратової, Т. Любарта, Т. О. Баришевої,

Н. Ф. Вишнякової, Д. В. Ушакова, І. Пуфаль-Струзик, О. І. Щеблано - вої та ін. Проте проблема творчості та особливо феномен креатив­ності до сьогодні ще недостатньо вивчені. Відсутні однозначно ін­терпретовані поняття, феномен креативності не має єдиного пояснен­ня та змісту, не визначена психологічна структура креативності, мало вивчені зв’язки креативності з особистісними характеристиками, не знайдені надійні способи визначення і розвитку креативності.

Мета нашого дослідження - виявити особливості співвідношення креативності з когнітивними та особистісними характеристиками


Студентів. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі дослідницькі завдання: зробити теоретичний аналіз основних підхо­дів до визначення взаємозв’язку когнітивних і особистісних чинників у розвитку креативності; виявити та емпірично дослідити особливості прояву вербальної та невербальної креативності, когнітивних стилів полезалежність-поленезалежність і імпульсивність - рефлективність у студентів з різним рівнем інтелекту.

Для аналізу основних підходів до визначення взаємозв’язку ког - нітивних і особистісних чинників у розвитку креативності викорис­тані методи теоретичного дослідження проблеми на базі вивчення наукових літературних джерел. Для виявлення впливу на креатив - ність когнітивних і особистісних характеристик студентів використо­вували такі психодіагностичні методики: методика «Прогресивні матриці» Дж. Равена для визначення рівня розвитку інтелекту, тест віддалених асоціацій С. Медніка (RAT) для оцінки вербальної креа­тивності, субтест «Завершення малюнків» із тесту творчого мислення Е. Торренса для оцінки невербальної креативності, методика «Порів­няння подібних малюнків» Дж. Кагана для визначення імпульсив- ності-рефлективності, методика «Включені фігури» Г. Уіткіна для вимірювання когнітивного стилю полезалежність-поленезалежність.

Виклад основного матеріалу та обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. Серед великої кількості дослідницьких під­ходів до вирішення проблеми взаємозв’язку креативності з когні - тивними та особистісними характеристиками умовно можна виділити два напрями досліджень.

У рамках першого напряму вивчають взаємовідношення між інте­лектом і креативністю. Дослідження зосереджені навколо питання про залежність креативності від інтелекту та зорієнтовані на вимір пізнавальних процесів у зв’язку з креативністю. Другий напрям фор­мують дослідження особистісних і мотиваційних рис креативів для вияснення того, чи є психологічні особливості особистості істотним аспектом креативності. Результати робіт у рамках цього напряму пе­реважно збігаються і показують, що висококреативним особистостям притаманні незалежність, відкритість досвіду, внутрішня мотивація, самоповага, наполегливість, енергійність.

Результати досліджень з проблеми взаємозв’язку інтелектуальних здібностей з креативністю суперечливі, іноді взаємовиключні. Виді­ляють три основних підходи до вирішення цієї проблеми. Прихильники першого визнають, що креативність - це виявлення стійких особливостей особистості та своєрідна основа її глибинної Я-кон - цепції (Д. Б. Богоявленська, О. М. Матюшкін, А. Маслоу та ін.).

Представники другого підходу розглядають креативність лише в рамках якісно високих рівнів інтелекту як різновидність інтелектуаль­ної поведінки (Д. Векслер, Г. Айзенк, Р. Стернберг, Л. Термен та ін.). Так, Г. Айзенк, опираючись на значущі кореляції між коефіцієнтом інтелекту і тестами Гілфорда на дивергентне мислення, вважає креативність компонентом загальної розумової обдарованості.

Дослідники, які працюють у рамках третього підходу, розгляда­ють інтелект як необхідний компонент творчих здібностей (Дж. Гіл - форд, К. Тейлор, Е. Торренс та ін.). Інтелект, включений у структуру творчих здібностей, певним чином пов’язаний з ними. Згідно з «теорією інтелектуального порогу» Е. Торренса, якщо IQ нижчий 115-120, інтелект і креативність утворюють єдиний фактор, але при IQ вище 120 творчі здібності стають незалежною величиною. Відпо­відно, немає креативів із низьким інтелектом, але є інтелектуали з низькою креативністю. Порогова теорія пояснює парадокс, згідно з яким креативність та інтелектуальні здібності становлять два різних, але взаємопов’язаних явища. Сутність порогового показника полягає в тому, що на нижчих рівнях розумової діяльності креативність знач­ною мірою залежить від рівня інтелекту. Але на певному інтелекту­альному рівні (IQ > 120) креативність стає незалежною від інтелекту.

Е. Торренс продовжує дослідження Дж. Гілфорда, в яких також було показано, що креативність може проявитися тільки на достатньо високих рівнях інтелекту. Між коефіцієнтом інтелекту та результа­тами дивергентних тестів встановлено залежність певного характеру: при низькому інтелекті ніколи не виявляються високі показники дивергентного мислення, але чим вищий коефіцієнт інтелекту, тим більша ймовірність великого творчого потенціалу, хоча сам по собі високий коефіцієнт інтелекту ще не характеризує високий рівень дивергентних здібностей.

Підтверджують ці положення і дослідження Д. Б. Богоявленської, яка запропонувала якісно новий підхід до трактування та вивчення творчості. Вона подає оригінальне розуміння природи творчих здіб­ностей в рамках процесуально-діяльнісної парадигми та екологічно валідний метод діагностики творчих можливостей суб’єкта (метод «креативного поля»). Одиницею дослідження креативності запропо-


Новано вважати «інтелектуальну активність» (ІА) у вигляді інтелекту­альної ініціативи як «продовження мисленнєвої діяльності за межами ситуативної заданості, і не обумовленої ні практичними потребами, ні зовнішньою або суб’єктивною негативною оцінкою роботи» [1, 22]. Інтелектуальна ініціатива операціонально визначається через показ­ники діяльності досліджуваного в незвичній для нього ситуації гри у «циліндричні шахи» з виділенням стимульно-продуктивного, еврис­тичного і креативного рівнів ІА. Творчі здібності автор розглядає не як особливий, самостійний вид здібностей чи окрему модальність, во­ни характерні для будь-якого виду праці. Креативність - це здатність не просто виконувати будь-яку діяльність на вищому рівні, але й пе­ретворювати і розвивати її, здатність до ситуативно нестимульованої продуктивної діяльності.

Отже, не особлива специфічна здібність, а позиція суб’єкта діяль­ності визначає можливість творчих досягнень, вважає Д. Б. Богояв - ленська. Своєрідним фундаментом інтелектуальної активності є розумові здібності, які визначають ширину і глибину пізнавального процесу, але проявляються не безпосередньо, а переломлюючись через мотиваційну структуру особистості. Високі показники інтелек­туальної активності завжди передбачають і високо розвинуті загальні розумові здібності, проте самі по собі високі показники цих здібностей не можуть гарантувати високого розвитку інтелектуальної креативності. Творчість як готовність до пізнання за межами вимог заданої ситуації, тобто як здатність до розвитку діяльності, не можна пояснити лише властивостями інтелекту, оскільки вона є властивістю цілісної особистості в єдності її пізнавальних і мотиваційно-афектив­них особливостей. Д. Б. Богоявленська розглядає кореляцію інтелек­туальної активності та загальних розумових здібностей як зіставлення «цілого» і «частини» на відміну від тестологічних досліджень, де співвідносяться рівнозначні інтелектуальні та творчі здібності або ж креативність розглядають як верхній етап інтелекту.

М. С. Лейтес [4] розуміє творчі здібності не як прояв рівня інте­лекту, а як особливу сторону розумових здібностей та особистості в цілому, як індивідуальну своєрідність. Визначення творчої обдарова­ності через знаходження коефіцієнта інтелекту (IQ) не достатньо для виявлення рівня обдарованості. Більше того, надзвичайно високий IQ (170 і вище) у дитини не сприяє розвитку творчо продуктивної особистості.

М. О. Холодна [7] вважає креативність одним із типів інтелек­туальних здібностей, що полягає у здатності породжувати велику кількість оригінальних ідей у нерегламентованих умовах діяльності. Креативність у вузькому значенні слова - це дивергентне мислення (операції дивергентної продуктивності за Дж. Гілфордом), особли­вістю якого є готовність до висунення великої кількості однаково правильних ідей щодо одного й того ж об’єкта. Основою дивергент­них здібностей (показників швидкості (вільності) і оригінальності ідей в тестах вербальної та невербальної креативності) є, на думку автора, високі рівні сформованості понятійного досвіду і мимовіль­ного інтелектуального контролю. Креативність у широкому розумінні слова М. О. Холодна трактує як творчі інтелектуальні здібності, в тому числі здатність доповнювати досвід (Ф. Баррон), породжувати ори­гінальні ідеї під час вирішення або постановки нових проблем (М. Воллах), усвідомлювати прогалини і протиріччя, формулювати гіпотези щодо елементів ситуації, яких не вистачає (Е. Торренс), відмовлятися від стереотипних способів мислення (Дж. Гілфорд).

Аналізуючи проблему співвідношення конвергентних (норматив­них) і дивергентних (творчих) здібностей, М. А. Холодна підкреслює, що ні їхнє протиставлення, ні ототожнення не є правомірним. Якщо низький рівень розвитку конвергентних здібностей означає, що креа­тивність неможлива, то високий рівень не гарантує високої креатив - ності, хоча найвищі показники креативності демонструють досліджу­вані з максимальним значенням IQ. Робота високопродуктивного інтелекту передбачає одночасну участь і конвергентної, і дивергент­ної складових частин. Проте пояснити міру їх включення і характер взаємодії на рівні констатуючого співставлення цих двох типів інтелектуальних здібностей неможливо.

На думку В. М. Дружиніна, поняття творчості не збігається із по­няттям діяльності (творчість спонтанна, не піддається контролю сві­домості, плануванню і т. д.). Творча активність детермінується творчою (внутрішньою) мотивацією, проявляється в особливих (нерегламенто - ваних) умовах життєдіяльності. Але існують обмеження рівня її про­яву: «верхнім» є рівень загального інтелекту, а «нижнім» - мінімаль­ний рівень інтелекту, до досягнення якого креативність не проявляється.

Умовно відношення між творчою продуктивністю та інтелектом В. М. Дружинін зводить до такої нерівності:

IQ «діяльності» < Cr < IQ «індивіда».


Відповідно до цього відношення, вказує автор, про «інтелекту­альний поріг» йтися не може. Інтелект індивіда є «верхнім обмежу­вачем», найвищим рівнем потенційних творчих досягнень. Наскільки використовує індивід дані йому природою можливості, залежить від його мотивації, компетентності в обраній сфері творчості і від тих зовнішніх умов суспільства. Нижній «інтелектуальний поріг» визна­чається «регламентованістю» сфери, в якій індивід проявляє свою творчу активність [3, 252].

Отже, у численних дослідженнях обґрунтовується та підтверджу­ється теза про те, що креативність може проявлятися лише за наяв­ності високого рівня інтелектуальних здібностей. Розвиток інтелекту є своєрідною базою, що визначає прояв і розвиток креативних здібностей. Подальший механізм розвитку креативності не корелює прямо з розвитком інтелекту, а характеризується зростаючим впли­вом мотиваційних та особистісних компонентів.

Основою для виділення окремих груп висококреативних інди­відів є і така психологічна риса, як спрямованість особистості. Тут існують дві протилежні точки зору. Прихильники першої вважають, що для досягнення висококреативного результату індивід повинен бути відкритим зовнішнім враженням, направленим наче назовні, з живим відгуком на все навколишнє, з високим енергетичним потен­ціалом, здатним до спілкування. Це допомагає збирати у зовнішньому світі інформацію, необхідну для отримання оригінального, неорди­нарного результату. Прихильники другої стверджують, що тільки самозаглиблений аналіз, замкнутість, відсторонення від усього буден­ного, суєтного дадуть змогу досягнути того високого ступеня зосе-

’ w w Т Т _____ •

Редженості, який характерний для справжнього творця. У психологіч­ному плані ця проблема проектується на базові характеристики осо­бистості: екстраверсію-інтроверсію, а також, відповідно, на стильові особливості пізнавальних процесів, або когнітивні стилі: полезалеж- ність-поленезалежність, імпульсивність-рефлективність.

Когнітивні стилі за типом сприймання (полезалежності-поле- незалежності) відображають особливості вирішення перцептивних задач. Полезалежність характеризується тим, що людина орієнтується на зовнішні джерела інформації, схильна ігнорувати менш помітні риси об’єкта, який аналізується. Це створює їй певні труднощі у процесі вирішення перцептивних задач. Поленезалежність пов’язана з орієнтацією людини на внутрішні джерела інформації (знання і досвід), тому вона зазнає меншого впливу зовнішніх орієнтирів, схильна виділяти у ситуації її суттєві, а не більш помітні риси. Це глобальна домінуюча тенденція особистості орієнтуватися під час вирішення проблеми або на інших людей (полезалежність), або на самого себе (поленезалежність). Указані стилі розглядають як прояв індивідуальності в мотиваційно-смисловій сфері.

Когнітивні стилі за типом реагування (імпульсивність-рефлек - тивність) характеризують індивідуальні відмінності у схильності приймати рішення швидко або повільно. У ситуації невизначеності, коли потрібно правильно обрати із декількох альтернатив, імпульсив­ні люди схильні реагувати швидко, висуваючи гіпотези без аналізу всіх можливих альтернатив. Для рефлективних осіб характерний уповільнений темп реагування, вони перевіряють гіпотези, рішення приймають на основі ретельного попереднього аналізу ознак альтер­нативних об’єктів. Основна відмінність між полюсами імпульсив - ності-рефлективності полягає в обсязі інформації, яку людина збирає до прийняття рішення: імпульсивні приймають рішення на недостат­ній інформаційній основі, рефлективні ж враховують максимально повну інформацію про ситуацію.

Пізнавальні стилі, як підкреслює М. О. Холодна, є своєрідним по­середником між «ментальним світом» суб’єкта і «світом реальності», забезпечуючи таку унікальну людську якість, як «індивідуальність творчого розуму» [6, 362].

У дослідженні ми спробували проаналізувати особливості вербальної та невербальної креативності і когнітивних стилів залежно від рівня інтелектуальних здібностей студентів педагогічного вузу. В обстеженні взяли участь 50 студентів педагогічного університету (факультети іноземних мов і педагогіки та психології).

Із загальної групи студентів за критерієм порога ір виділили дві підгрупи досліджуваних: з надпороговим рівнем інтелекту (ір > 120) та з «пониженою і середньою нормою» (ір < 110). Середні значення показників вербальної та невербальної креативності в підгрупах з різним рівнем розвитку інтелекту наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Середні значення показників вербальної та невербальної креативності в підгрупах студентів з надпороговим і середнім рівнями інтелекту



Невербальна креативність (тест Торренса)

Вербальна креативність (тест Медніка)


Гнуч­

Кість

Оригі­

Нальність

Розроб­

Леність

Оригі­

Нальність

Унікаль­

Ність

Кількість

Відповідей

Бал

Тшк

Бал

Тшк

Унікаль­

Ність

Nop

Nyn

I

8,7

11

52

60

64

4,69

0,53

5,64

20,14

II

8,4

9,6

48

47

55

3,57

0,56

6,14

20,07

І підгрупа - надпороговий рівень інтелекту (ір > 120); ІІ підгрупа - знижена і середня норма (ір < 110)


Згідно з даними таблиці 1, у двох підгрупах студентів з різним рівнем психометричного інтелекту значні відмінності спостерігають­ся тільки в характеристиках невербальної креативності за тестом Тор­ренса: студенти з надпороговим рівнем інтелекту проявили значно вищий рівень розробленості рисунків, мають більшу кількість уні­кальних картинок, мають перевагу і за індексом оригінальності ри­сунків. Однак за тестом Медніка значних відмінностей у показниках вербальної креативності не виявлено, спостерігається навіть дещо більша кількість унікальних відповідей у студентів з IQ < 110.

За основним показником креативності - індексом оригінальності - із загальної вибірки студентів виділили дві підгрупи. До першої уві­йшли досліджувані, які проявили рівень креативності, вищий від середнього хоча б за однією із методик, до другої - студенти, рівень креативності яких нижчий від середнього за обома тестами. Виділені підгрупи мали однаковий рівень загального інтелекту (середній по­казник за тестом Равена - 51), однак відрізнялись за такими показ­никами когнітивного стилю полезалежність-поленезалежність: се­реднім часом виконання тесту (14,91 хв і 18,58 хв відповідно) і серед­ньою кількістю помилок (3 і 4 відповідно), а також середньою вели­чиною інтегрального показника тесту (23,22 і 26,88 відповідно). У характеристиках когнітивного темпу значних відмінностей між під­групами з різним рівнем креативності не виявлено: загальна кількість помилок однакова - 6,8; у темпі когнітивного реагування різниці практично немає (середній час першої відповіді - 18,26 с і 17,96 с відповідно). Проте в підгрупі з низькою креативністю виявлено знач­но більше студентів із вираженою імпульсивністю (38 %) порівняно з підгрупою з високою креативністю (23 %).

Висновки та перспективи подальших досліджень. Аналіз особ­ливостей стильових характеристик пізнавального контролю осіб із надпороговим рівнем інтелекту з підгрупи висококреативних студен­тів показав, що їм притаманні переважно поленезалежність і реф­лективність або «швидкість/точність». Проаналізувати особливості когнітивних стилів осіб із рівнем інтелекту, нижчим за норму, з під­групи низькокреативних студентів важко через їх невелику кількість, проте всі вони належать до імпульсивних або «повільних/неточних».

Отже, ідея про пороговий ефект показників психометричного інтелекту щодо креативності підтверджується в тому сенсі, що в осіб із надпороговим значенням рівня інтелекту відмічається і високий, і низький рівень творчих здібностей. Подальший механізм розвитку креативності характеризується збільшенням впливу мотиваційних і особистісних компонентів, зокрема спрямованістю особистості, що є основою стилів пізнавального контролю.

Перспективами подальших досліджень проблеми креативності є теоретичне та емпіричне вивчення співвідношення стильових і про­дуктивних характеристик інтелектуальної діяльності, взаємозв’язку креативності з мотиваційно-особистісними особливостями студентів.

Список використаної літератури

1. Богоявленская Д. Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества / Д. Б. Богоявленская. - Ростов н/Д : Изд-во Рост. ун-та, 19S3. - 173 с.

2. Богоявленская Д. Б. Психология творческих способностей / Д. Б. Богоявлен­ская. - М. : Академия, 2002. - 320 с.

3. Дружинин В. Н. Психология общих способностей / В. Н. Дружинин. - 2-е изд. - СПб. : Питер, 2000. - 36S с. - («Мастера психологии»).

4. Лейтес Н. С. Возрастная одаренность и индивидуальные различия : избр. тр. /

Н. С. Лейтес. - Москва ; Воронеж : МОДЕК, 1997. - 44S с.

5. Любарт Т. Психология креативности / Т. Любарт, К. Муширу, С. Торджман, Ф. Зенасни ; пер. с фр. - М. : Когито-Центр, 2009. - 215 с.

6. Холодная М. А. Когнитивные стили. О природе индивидуального ума / М. А. Холодная. - [2-е изд.]. - СПб. : Питер, 2004. - 3S4 с.

7. Холодная М. А. Психология интеллекта. Парадоксы исследования / М. А. Хо­лодная. - 2-е изд., перераб. и доп. - СПб. : Питер, 2002. - 272 с. - («Мастера психологии»).