ІНТЕРПЕРСОНАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ ЯК ФОРМА ВЗАЄМОДІЇ З БАТЬКАМИ АУТИЧНИХ ДІТЕЙ

М. Химко

У статті описано програму інтерперсонального тренінгу з батьками аутичних дітей. Проведено психокорекційну роботу з батьками аутичних дітей та з’ясовано її ефективність за допомогою комплексу психологічних методик.

Ключові слова: аутизм, внутрішньо-особистісний конфлікт, цінності, інтерперсональний тренінг.

Химко М. Интерперсональный тренинг как форма взаимодействия с родителями аутичных детей. В статье описана программа интерперсонального тренинга с родителями аутических детей. Проведена психокорекционная работа с родителями аутических детей и выяснена ее эффективность с помощью комплекса психологических методик.

Ключевые слова: аутизм, внутренний конфликт, ценности, интерперсональный тренинг.

Khymko M. Interpersonal Training as Form of Co-Operating with the Parents of Autistic Children. In the article is described the program of the interpersonal training with the parents of autistic children. Psychocorrectional work is conducted with the parents of autistic children. The effectiveness of this work was ascertained by the instrumentality of the complex of psychological methods.

Key words: autism, inwardly conflict, values, interpersonally training.

Основна форма роботи з батьками аутичної дитини полягає в тому, щоб допомогти батькам змінити бачення порушень розвитку власної дитини за допомогою подолання їх внутрішньої емоційної напруги та вирішення внутрішньо-особистісних конфліктів. Звичайно, батьки не є причиною неповносправності дитини, але компетентне батьківство та їх внутрішній стан є надзвичайно важливими факторами, що сприятимуть повноцінному розвитку дитини, попередять вторинні проблеми та покращать рівень функціонування дитини [5]. Існує ряд досліджень (за: [5]), які підтверджують, що характеристика сім’ї (особливо стосунки дитини з батьками й методи впливу на поведінку дитини) є визначальними факторами щодо прогнозу розвитку дитини.

Метою дослідження є проведення інтерперсонального тренінгу з батьками аутичних дітей; виявлення ефективності психокорекційної роботи.

1. Імовірно, після проведення інтерперсонального тренінгу, в батьків аутичних дітей знизиться рівень внутрішньоособистісного конфлікту.

2. Можливо, робота в психокорекційній групі сприятиме зниженню рівня негативних емоційних станів у батьків аутичних дітей.

3. Можливо, після завершення роботи психокорекційної групи у батьків зміниться ставлення до власної аутичної дитини.

Завдання дослідження

1. Скласти програму інтерперсонального тренінгу для батьків аутичних дітей.

2. Провести психокорекційну роботу з батьками аутичних дітей за допомогою інтерперсонального тренінгу.

3. Перевірити ефективність психокорекційної роботи за допомогою комплексу методик.

Врахувавши результати емпіричного дослідження, проаналізувавши індивідуально-психологічні та соціально-психологічні чинники виникнення проблем, що впливають на внутрішньосімейну інтеграцію дітей з аутизмом та їх батьків, було проведено психологічний тренінг “Світ наших цінностей” із батьками аутичних дітей. Це є модифікація тренінгу Кристини Островської “В пошуку цінностей”. Під терміном “цінності” маємо на увазі компонент спрямованості особистості; прийняті нею матеріальні та духовні цінності, які є основою для прийняття рішення та регулювання поведінки [1, З2З]. Для активації діяльності використано психогімнастичні вправи [З] і вправи, які допомагають створити в групі атмосферу довіри [7].

Ця програма модифікована спеціально для батьків аутичних й апробована у Львівському благодійному фонді “Відкрите серце” для дітей із загальними розладами розвитку. Програма інтерперсонального тренінгу складається з 12 занять, кожне триває не більше ніж дві години. Періодичність проведення - один раз на тиждень.

Метою цього тренінгу є допомога батькам аутичної дитини подолати внутрішньо-особистісні проблеми, зміна ставлення до власної аутичної дитини та її прийняття; відкриття цінностей батьків, як виховують аутичну дитину, заохочення до їх реалізації в житті. Через вправи цього тренінгу учасники мали змогу пізнати, яким чином емоції, думки, висловлювання і конкретні дії можуть бути вказівниками того, що ми цінуємо і що для нас є важливим. Оскільки це групові заняття, то учасники побачили, що вони не єдині з такою проблемою, батьки мали змогу обмінятися досвідом у подоланні різних кризових ситуацій, які виникають під час виховання аутичної дитини.

Концепція пропонованих вправ базується на певних ідеях [9]. По - перше, кожна людина, починаючи з ранніх років життя, керується тим, що сприяє її розвитку. Пізнаючи світ, із часом, людина переходить від свого первинного критерію пізнання до такого, який є більш поширеним, який акцептується і приймається групою (наприклад критерії співпраці, раціональності, суперництва). По-друге, незважаючи на те, що кожна людина прагне до індивідуальності, існує глибока потреба взаєморозуміння з групою, жити з тим, що приймає більшість, і це допомагає людині отримати визнання, підтримку. По-третє, людина має природну схильність рухатися до реальних цінностей, що дає змогу передати її біологічно-психічний вимір і створити нові якості у світі науки, мистецтва, культури. По-четверте, декларуючи своє прийняття і прив’язання до конкретних цінностей, зовсім не обов’язково їх реалізувати у своєму житті. По-п’яте, визнаючи важливість певних цінностей, людина може їх не втілювати у власне життя, якщо вона не знає їх внутрішньої структури і способів їх реалізації.

Вправи, з одного боку допомагають пізнати світ цінностей і ролі, які вони виконують у житті кожної людини, з іншого - допомагають знайти шлях реалізації тих цінностей, які є важливими для людини, і створити необхідні для цього умови. Вправи не розказують про те, яким повинен бути світ цінностей, як вирішити проблеми пов’язані з вихованням аутичної дитини, а показують, згідно з якими цінностями живе людина і яким чином це впливає на наше життя. Учасник тренінгу сам повинен знайти відповідь, чи обрані цінності його влаштовують, чи такий стиль життя йому відповідає.

Основні цілі тренінгу:

- стимулювати зацікавлення в саморозвитку особистості;

- самопізнання;

- розвинути вміння ставити ближчі й дальші цілі;

- сприяти рефлексії і реалізації обраних цілей;

- покращити почуття власної цінності та цінності інших людей;

- покращити стосунки з оточуючими;

- подолати стан емоційної напруги, тривоги;

- усвідомити та вирішити внутрішньоособистісні конфлікти;

- змінити ставлення до проблеми аутизму;

- навчитися приймати свою аутичну дитину такою, як вона є.

Вправи мають на меті допомогти людині відкрити цінності й реалізувати їх через розпізнання суті цієї цінності, розуміння, як вона збагачує особистість і суспільство в цілому, як формує те, що називається стилем життя, дорогою життя, моделлю життя.

Кожна вправа закінчується серією питань, на які учасники повинні знайти відповідь. Задавання і ставлення питань є дуже важливим і вимагає дотримання таких настанов:

1. Питання не мали моралізаторського, критикуючого характеру. Не вживалося таких понять, як: добрий-злий, прийнятний-неприйнят - ний, дозріла особистість-недозріла.

2. Питання ставилися так, щоб допомогти учаснику змінити свій стиль мислення, діяльності, спосіб прийняття рішень.

3. Якщо учасник не хотів виконувати якусь вправу, завдання, його не змушували до цього, оскільки пасивна участь теж сприяє рефлексії та роздумам.

4. У питаннях не розширювалися проблеми, важливо було зрозуміти суть, з якої потім можна сформулювати ряд питань, що стосуються конкретної цілі.

5. Вправи скеровані на стимуляцію саморефлексії та уявлення про цінності, інших людей, про оточуючий світ і власне місце в ньому.

6. Основою роботи стала саморефлексія, стимуляція уяви, переосмислення. Важливим елементом вправ був час. Однак дискусії не затягувались, але у кожного була можливість висловити свої відчуття і переживання.

7. Питання не мали встановленої схеми та змінюватися залежно від того, що відбувалося під час вправи.

Очікуваними наслідками психокорекційної роботи були: зниження у батьків аутичних дітей рівня внутрішньої тривоги, напруги та пустки, соціальної фрустрованості; підвищення рівня стресостійкості й соціальної адаптації; зниження рівня внутрішньоособистісного конфлікту; розвиток уміння ділитися своїми проблемами з іншими і не приховувати неповносправність своєї дитини; навчитись акцептувати особистість аутичної дитини; налагодити взаємостосунки з найближчим довкіллям.

Зустріч 1. “Знайомство”. “Що важливе, що необхідне”: знайомство учасників групи; визначення основних правил роботи групи; зрозуміти значення ієрархії потреб.

Зустріч 2. “Оточуючий світ”: відкриття відчуттів до світу природи і матеріальних предметів, що нас оточують. Показати, що природа й речі, які нас оточують, мають свою цінність. Соціальна людина, яка живе у бетонному будинку, відірвана від світу природи і мусить учитися спілкуватися з нею, вона повинна кожного дня здобувати вміння буття з “природою”. Завданням є допомогти зрозуміти природу, її життя, специфіку і корисні моменти, які випливають із позитивних зв’язків.

Зустріч 3. “Я і моя сім ’я показати як можна покращити своє функціонування в сім’ї; яким чином можна краще пов’язати високу оцінку сім’ї із діями, спрямованими на спільне сімейне добро.

Зустріч 4. “Слова та вчинки”: показати значення і вагомість слова у стосунках; показати потребу відповідності між словами й діями та наслідки їх розрізнення; усвідомлення відповідальності за слово.

Зустріч 5. “Автобіграфія”. “Улюблені речі”: відкрити цінності, якими живе ця особа; ознайомити інших із власною системою цінностей. Показати, що речі є показниками цінностей.

Зустріч 6. “Лабіринт”: показати, що прагнення досягнути мети потребує наполегливого долання різних перешкод, а інколи навіть блукання, але найважливішими є чіткість і палке прагнення досягнення мети. Розуміння солідарності та її ролі в нашому житті.

Зустріч 7. “Моїможливості”. “Моїзнання”: показати і відкрити власні вміння і можливості; підштовхнути до відкриття можливостей і здібностей; показати шляхи використання можливостей та вмінь; показати, що зацікавлення можуть стати вказівниками різних цінностей.

Зустріч 8. “Пустеля ”: відкриття тих цінностей, які є найважливішими для учасників, показати механізм прояву системи цінностей; показати, що в ситуації, коли людина втрачає багато речей, віддаляється від близьких, постає загроза життю, проявляється те, що для людини є найважливішим - її система цінностей.

Зустріч 9. “Давати-брати ”. “Мій вибір ”: показати цінність “давати”; навчитися ділитися з іншими; пізнати емоції, пов’язані тим, коли ми щось беремо; показати, що те, що беремо і чого очікуємо від інших, також може бути показником нашої системи цінностей; показати механізми, що виникають із наказу та вільного вибору; задуматися над тим, що людина може реалізувати, коли їй щось нав’язують інші та очікують чогось або, коли вона сама свідомо вибирає те, у чому переконана і що є її власним вибором.

Зустріч 10. “Життя”: показати вартість життя, його крихкість, минущість і водночас зрозуміти, що воно є фундаментом усіх інших цінностей.

Зустріч 11. “Час”: пізнати цінність часу; навчитися використовувати час.

Заняття 12. “Таємничий докумен”: спробувати зрозуміти, що цінності, які для нас є важливими, також можуть бути важливими і для інших людей - подібних до нас, навіть, якщо ми про це їм не говоримо; пізнання прихованих бажань, бачення світу та людей, прихованого неспокою.

Для з’ясування ефективності психокорекційної роботи після її завершення проведено повторне опитування з використанням методик емпіричного дослідження.

Середні показники методики “Рівень співвідношення «цінності» та «доступності» в різноманітних життєвих сферах” указують на те, що рівень конфліктів у таких сферах, як активне та діяльне життя, здоров’я, цікава робота, любов, матеріально-забезпечене життя, після проведення тренінгу значно знизився (табл. 1).

Таблиця 1

Середні показники методики “Рівень співвідношення «цінності» та «доступності» в різноманітних життєвих сферах”

Для порівняння результатів дослідження використано матема - тико-статистичний критерій Вілкоксона. Рівень відчуття внутрішньої порожнечі та відсутності інтересу до будь-чого, а також рівень смутку й пригніченості знизився після тренінгу (табл. 2). Натомість зросли показники внутрішнього спокою та комфорту. Критерій Віл - коксона для методики “Рівень соціальної фрустрованості” (В. Бойко) вказує на те, що показники для цієї шкали знизилися (табл. 2).

Після проведеного тренінгу змінилися показники ставлення батьків до певних сторін сімейного життя: знизилися рівні таких показників, як виключення позасімейних впливів, уникнення конфлікту, пригнічення сексуальності, бажання прискорити розвиток дитини (табл. 2).

Одна з ідей цього інтерперсонального тренінгу полягала у використанні такої форми допомоги, як “батьки для батьків”, яка є важливим психотерапевтичним інструментарієм у роботі з батьками неповносправних дітей. Це цінний ресурс для батьків, оскільки вони мають можливість обміну досвідом з особами, які мають такі ж проблеми і досвід “із середини”. Взаємопідтримка батьків аутичних дітей зменшує відчуття самотності, формує солідарність, дає змогу вільно висловлювати свої почуття, знаючи, що тебе зрозуміють [4].

Отримані результати психокорекційної роботи з батьками аутичних дітей дають підставу говорити не лише про її ефективність, але й необхідність. Взаємодія та взаємопідтримка в групах “батьки для батьків” знижує рівень внутрішньоособистісних конфліктів, соціальну фрустрованість, батьки відчувають внутрішній спокій та комфорт.

Отже, результати дослідження дають підставу вважати, що проведений із батьками аутичних дітей тренінг “Світ наших цінностей” мав позитивний влив на учасників і підтвердив наші гіпотези.

Література

1. Дьяченко М. И., Кандыбович Л. А. Краткий психологический словар / М. И. Дьяченко, Л. А. Кандыбович.- Мн.: Хэлтон, 1998.- 399 с.

2. Практическая психодиагностика. Методики и тесты: Учеб. пособ. / Ред. сост. Д. Я. Райгородський.- Самара: БАХРАХ-М, 2000.- б72 с.

3. Психогимнастика в тренинге / Под. ред. Н. Хрящевая.- СПб.: Речь, 2004.

4. Романчук О. Неповносправні дитина в сім’ ї та суспільстві / О. Романчук.- Л.: Літопис, 2008.

5. Романчук О. Гіперактивний розлад з дефіцитом уваги у дітей / О. Роман - чук.- Л., 2008.

6. Фанталова Е. Б. Диагностика и психотерапия внутреннего конфликта / Е. Б. Фанталова.- Самара: Изд. дом “БАХРАХ”, 2001.

7. Фопель К. Сплоченность и толерантность в группе. Психологические игры и упражнения / К. Фопель.- М.: Генезис, 2002.

8. Galkowski T. Problemy rodzin dzieci uposledzonych umyslowo // Zagadnienia Wychowawcze a Zdrowie Psychiczne.- Warszawa, 1978.- № б.- S. б9-75.

9. Ostrowska K. W poszukiwaniu wartosci.- Gdansk: GWP, 2000.