ОБРАЗ ПРОФЕСІОНАЛА ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА Я-КОНЦЕПЦІЇ МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА

УДК 377.3:159.9 І. Ю. Філіппова

У статті представлено результати теоретичного аналізу досліджень проблеми образу, зроблено акцент на особистість професіонала, подано удосконалену автором модель цілісного Я-образу психолога-професіонала. У ході емпіричної перевірки встановлено, що особистісно-професійний рівень значною мірою визначається спрямованістю особистості, її полімотиваційними тенденціями, соціальними настановами та особистісними рисами фахівця.

Ключові слова: образ, модель цілісного Я-образу психолога-професіо - нала, рівні формування Я- образу, структурні компоненти моделі.

Филиппова И. Ю. Образ профессионала как составная Я-концепции будущего психолога. В статье представлены результаты теоретического анализа исследований проблемы образа, сделан акцент на личность профессионала, представлена усовершенствованная автором модель целостного Я-образа психолога-профессионала. В ходе эмпирической проверки установлено, что личностно-профессиональный уровень в значительной мере определяется направленностью личности, ее полимотивационными тенденциями, социальными установками и личностными качествами специалиста.

Ключевые слова: образ, модель целостного Я-образа психолога-профес - сионала, уровни формирования Я-образа, структурне компоненты модели.

Filippova I. Y. Image of Professional as Component of I-Conception of Future Psychologist. The results of theoretical analysis of image problem are highligted in the article. The attention is focused on the personality of professional and the model of holistic I-image of psychologist is presented. The results of empirical investigation show that personal-professional level is defined by personality’s direction, polymotivational tendenies, social attitudes and personal peculiarities of specialist.

Key words: image, model of holistic I-image of psychologist-professional, levels of formation of I-image, structural components of model.

Постановка наукової проблеми. Як глобальні цивілізаційні процеси, так і стрімкі економічні й соціально-політичні зміни, що відбуваються в нашій країні, гостро ставлять нові, підвищені вимоги до навчання й підготовки майбутніх психологів. Інтегруючись у світову психологічну науку, ми не можемо не турбуватися системою професійної підготовки майбутніх фахівців, її якістю. Важливим атрибутом професійної діяльності психолога є його взаємодія з іншими людьми, у якій основним засобом вагомого впливу є сам психолог. Особистість не просто реалізує себе в діяльності, а самореалізується в конкретний спосіб, відповідно до бажань, здібностей, інтересів, цінностей, уподобань.

І • • • і і •• ^ Т 7 •

Аналіз останніх досліджень із цієї проблеми. У сучасній психології активно розробляються теоретичні принципи та поняття професійного становлення й кар’єри, професійного самовизначення та активності особистості в цьому процесі. Це висвітлено в працях К. Абульханової-Славської, В. Бочелюка, Є. Клімова, А. Маркової, Л. Мітіної, О. Саннікової, а також - Д. Майерса, Р. Баумейстера, Р. Уайля тощо. Однак, незважаючи на глибоке вивчення проблеми вибору професії, професійної свідомості, рефлексивного опосередкування професійного становлення психологів, на нашу думку, психологічні підходи до особистості професіонала, етапи його трудової кар’єри, причини вибору та зміни професії, настанови, життєві цінності, цілі, проблеми й способи їх вирішення в професійному середовищі на новочасному етапі еволюції недостатньо розроблені, а кваліфікаційні характеристики психологів вельми невизначені та невиразні.

Пошук типового в особистості професіонала не дає можливості враховувати те, що різні сфери діяльності, де сьогодні потрібна професія психолога, ставлять специфічні вимоги до його особистості. На це впливає і державне замовлення, і стан матеріального виробництва в країні, і директивні документи, і трансформаційні процеси в системі освіти, і нестабільна соціально-політична ситуація. Згідно з цим розумінням психолог стає професіоналом лише внаслідок цілеспрямованого науково-методичного впливу, довготривалої практичної діяльності та саморозвитку особистості.

Загальновідомо, що вимоги до певної професії не є незмінними. Адже ці зміни детермінує не тільки розвиток суспільства й атмосфера в ньому, але і сама особистість професіонала через свою практичну, творчу діяльність, змінюючи і саму професію, і себе в ній.

Ми розглядаємо особистість із точки зору її індивідуальних особливостей, що знаходять свій вияв у професійній діяльності. У цьому підході акцент зміщується з поняття “професійна діяльність ” на поняття “особистість професіонала ”. Не заперечуючи принципи діяльнісного підходу, професійна діяльність розглядається нами як сфера докладання творчих можливостей індивідуальності, а не жорстка імперативна детермінанта в формуванні особистості психолога. Як і ряд учених-психологів (Г. Балл, О. Бондаренко, В. Давидов, Е. Климов, В. Моргун, В. Рибалка, О. Саннікова, В. Семиченко, Б. Федоришин, Т. Яценко, Н. Чепелєва та інші), ми вважаємо, що саме особис - тісно орієнтований підхід є системним і гуманістичним, оскільки акцент робиться на саморозвиток, самоактуалізацію, свободу особистості в професійному самовизначенні й формуванні індивідуального стилю діяльності, розширення своїх можливостей та сфери їх прикладання, тобто її цілісну професіоналізацію. Концепція індивідуальності професіонала є центральною в цьому підході.

Вивчаючи професію психолога, ми на сьогодні, на жаль, не маємо єдиного концептуального підходу до образу професіонала в академічній науці. Наше бачення цієї проблеми випливає з наступного її розуміння.

Успішність професійної діяльності психолога залежить не лише від володіння сукупністю спеціальних знань і вмінь, але значною мірою - також від рис особистості психолога, рівня їх розвитку й усвідомлення Я-образу професіонала майбутніми фахівцями. Чим краще психолог усвідомлює образ професіонала, свій професійний потенціал, своє “реальне Я”, тим більше його професійний розвиток утрачає стихійності та стає фактором творчого самовиховання й самозміни як переосмислення власної сутності, що сприяє не тільки успішній професійній діяльності, але й успішності всього життя.

Метою нашого дослідження є розробка моделі цілісного образу професіонала у майбутніх фахівців-психологів, виявлення та аналіз особливостей цього образу.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування результатів дослідження. Практична значущість вивчення образної сфери універсальна, оскільки немає сфери людської діяльності, де не функціонують певні образи. “Образ” є результатом узаємодії оригіналу та його відображення. Дуже важливо, який саме стимул у своєму різноманітті сприяє побудові образу, а який ні. С. Д. Смирнов зауважує, що це “визначається значущістю об’єктів - джерел стимуляції, їхнім ставленням до цілей та умов нашої діяльності” [2, 5]. Але спочатку об’єкт чи суб’єкт треба сприйняти, і тут важливим є попередній досвід (слід) у пам’яті. Виникаючи, образ набуває самостійного характеру, відображає активну, дієву роль у поведінці людини. Глибинні механізми формування образів вивчав М. Хоровітц. Автор відзначав, що породження будь-якого образу пов’язане, передусім, з емоційно-мотиваційною сферою людини й визначається переважно


Неусвідомленими мотивами, потребами та в цілому минулим досвідом (особливо стресогенними враженнями) і їх динамікою [3]. Ми бачимо, що реально образ зливається з предметом у нашому спри - иманні, а набір категорій, до яких ми віднесли той чи іншии об єкт, завжди залишається його більш чи менш точним описом, і образ виходить із самої моделі, ідеалу, еталону.

Аналізуючи погляди різних учених, зауважимо, що Ж. Піаже розглядав “образ” як “активну копію, інтеріоризоване відтворення дій перцептивного дослідження суб’єкта”, а за У. Найссером “образ - це перцептивне передбачення чи план збору інформації з потенційно доступного оточення”. А. Спіркін розуміє під образом Я певну соціальну настанову, яка містить низку взаємопов’язаних складників, що полегшують пристосування особистості до середовища й пізнання, полегшують самореалізацію та психічний самозахист.

На нашу думку, об’єктивність образу полягає в тому, що його зміст і характер перебігу зумовлені взаємодією суб’єкта з об’єктом. Образ є нічим іншим як відображенням об’єктивного стану речей, а об’єкт - вихідним у виникненні й функціонуванні психічного образу. Зміст образу в людини детермінується продуктами суспільно-історичної практики, яка є незалежною ні від бажань, ні від суб’єктивних намірів окремих індивідів.

Образ формується на основі певних дій, залежить від них і зміни його відбуваються теж під впливом певних компонентів діяльності. Чуттєвий і розумовий образи базуються й реально функціонують у взаємозв’язку з діями, а також у зовнішній предметній діяльності. Інформуючи про результати діяльності суб’єкта та відображаючи навколишню дійсність, образ виконує певні функції: конструктивну, тобто творить і структурно впорядковує оригінал та відображення, ідентифікує з конкретним оточенням; регулятивну, що допомагає організувати й відрегулювати поведінку особистості; прогностичну, що розкриває прогресивні чи деструктивні тенденції розвитку, еталонно- оціночну, що виступає у вигляді ідеалу, прикладу для наслідування.

У діяльності людини роль образної сфери в найширшому розумінні визначається тим, що образи являють собою в нашій свідомості певні об’єкти й актуалізують зміст досвіду суб’єкта та моделюють варіанти майбутнього. А образом майбутнього є ідеал, який у думці звільнений від негативних сторін і доведений до статусу взірця.

Ідеал - це бажане майбутнє, він відображає динамічну сторону дійсності, потребу в прогресі. В ідеалі втілюються прагнення людини до досконалості, до повноти прояву своїх здібностей, хисту, потреб, що стимулюють її волю та спонукають до практичних дій. З утратою ідеалу людина втрачає перспективу розвитку й перетворюється в знеособленого суб’єкта.

Завдяки ідеалу людина визначає смисложиттєві орієнтири, стратегічні цілі, усвідомлює свої можливості, виявляє творче начало. На основі ідеалу формується діалогічне ставлення людини до навколишнього світу, що розширяє параметри її індивідуального буття. Ідеал не можна звести до переліку чеснот, він проявляє себе як узагальнений образ, який не є однозначний. Тому в суб’єкта завжди виникає бажання конкретизувати ідеал, виходячи із реальних потреб. Коли ідеал відірваний від реальних потреб людини, він перетворюється на повну абстракцію.

Ідеал “не дарується” людині чи суспільству, він визріває в глибині її душі. А перетворення ідеалу в дійсність - процес багатогранний і суперечливий. Ідеал неможливо втілити в життя шляхом форсування чи насильства, він має стати органічною частиною індивідуальної, а також масової свідомості.

Підсумовуючи такий аспект проблеми, зазначимо, що на відміну від ідеалу як абстрактно-ілюзорної даності, еталону, що формується директивами, але відсутнього в реальному житті, іміджу як копіювання оригіналу, образ є гнучким індивідуально-варіативним цілісним утворенням, що існує в нашій свідомості та є результатом узаємодії оригіналу і його відображення.

Оскільки предметом нашого дослідження є Я-образ психолога - професіонала у майбутніх фахівців, то особливий інтерес становлять праці, які присвячені соціальній перцепції.

Пізнання людини людиною зумовлює знання особливостей формування й творення образу людини, поняття про неї як про особистість та звернення до проблеми залежності процесу перцепції від впливу діяльності того, хто сприймає іншу людину та умов цього сприймання.

Виходячи з розуміння нами “образу” як складного поліфункціо- нального цілісного утворення в психіці людини, що формується й змінюється під впливом певної діяльності та залежить від попереднього досвіду суб’єкта, ми не можемо погодитись з нівелюванням


Особистості до якогось середнього суб’єкта (за теорією ролей), чи віддати пріоритет тільки об’єктивним особливостям сприймаючої людини (за теорією ізоморфізму), чи залишити осторонь роль чуттєвих даних та живе споглядання (Г. Олпорт), а підтримуємо думку тих дослідників (О. Бодальова, А. Петровського, С. Смирнова), які розглядають образ іншого не ізольовано, поза соціумом, чи міжособис- тісними стосунками, а бачать його ще як реальність, що детермінована суб’єктивними й об’єктивними факторами, значущими для нього.

Через сприймання інших людей, а це “безпосереднє наочно - образне відображення однією людиною другої” [1, 193], ми вчимося типізувати та класифікувати їх, не усвідомлюючи це в собі, але це ми бачимо, коли даємо оцінку особистості іншого. Система окремих “ланцюжків” щодо пізнання інших людей складається нами самими, виходячи з досвіду пізнання людей, а також під впливом суспільства, членом якого ми є. Це все відбивається на формуванні неповторності особистості, яка розвивається й через практику спілкування, спільну працю та життя пізнає і себе. Адже знання кожного про себе виникає на основі багатьох порівнянь себе з іншими людьми, а це впливає на формування знань про інших людей, їх оцінку та ставлення до них.

Л. С. Виготський, Г. С. Костюк зазначали, що на зміст образу іншої людини впливає і культурне середовище, у якому людина вступає в контакт з іншими, і характер та зміст діяльності, яку вона виконує, і стосунки, які в ході цього виникають.

Узагальнюючи розглянуте вище, можна зробити такі висновки: найпотаємніші прояви психіки, здібність формувати “Я-образи”, переходити на точку зору цих образів і саме з цих позицій корегувати своє реальне Я та є передумовою самовиховання й саморозвитку культурної творчої особистості.

Виходячи з вищевказаного розуміння Я-образу людини, як складової частини її Я-концепції, ми включили в психологічний аналіз професійного становлення особистості майбутнього фахівця такі основні детермінанти та рівні формування цілісного Я-образу психо - лога-професіонала: об’єктивні фактори становлення, розвитку й функціонування особистості психолога, виокремлюючи особливо практичну професійну діяльність - це соціально-культурний рівень (із його трансформаціями); суб’єктивні структурні його компоненти, що проявляються в поведінці психолога та детерміновані його психофізіологічними особливостями й особистісними рисами - це особис- тісно-професійний рівень.

Пізнання образу власного “Я” - ключ не лише до становлення особистості, а й до успішної професійної діяльності. На відміну від професіограм, які “йдуть” від професії до людини (і передбачають пристосування до вимог конкретної професії), модель цілісного Я-образу психолога-професіонала є гнучкою й творчою у своїй реалізації та орієнтована на індивідуальність майбутнього фахівця. Я-образ завжди індивідуальний, інтегративний і специфічний, і ми виділяємо його основні складники.

Виходячи з того, що специфіка суспільних умов життя та способу діяльності людини визначає особливості її індивідуальних ознак і властивостей, у систему об’єктивних детермінант формування цілісного Я-образу психолога-професіонала (на соціально-культурному рівні) включаємо такі: атмосфера в суспільстві, рівень матеріального виробництва, державне замовлення, система освіти, конкретний колектив, індивідуальна практика психолога.

У ролі суб’єктивних детермінант формування цілісного Я-образу психолога-професіонала (на особистісно-професійному рівні), виходячи з поліфонічної (багатовимірної) організації особистості, ми визначаємо такі його структурні компоненти: стратегії особистості; домінуючі потребово-мотиваційні переживання; змістову спрямованість особистості (цінності); рівні професіоналізму (компетенції); форми реалізації діяльності особистості.

Психологічно важливою передумовою розвитку цілісного Я-образу психолога-професіонала є значущі особистісні риси, що формуються як у професійній діяльності, так і протягом усього життя фахівця, і постійними не залишаються. Особистісно-творчі характеристики виступають найважливішими детермінантами формування професіоналізму особистості. Особистісні риси психолога-професіо - нала гармонізують та якісно визначають, зміцнюють сам зміст професійної діяльності. Психофізіологічні особливості визначають стиль чи форми реалізації діяльності як психолога-практика, так і дослідника, теоретика. У силу розвитку особистості психолога відбувається постійне уточнення змістових та структурних компонентів “Я-образу” психолога-професіонала. Саме ці складники виступають, на нашу думку, найважливішими детермінантами формування професіоналізму особистості. Як і ряд авторів (М. Ю. Варбан, Л. М. Мітіна), ми вважаємо, що усвідомлення особистістю об’єктивних умов, представленість у самосвідомості психолога професійно важливих та


Особистісних рис стає внутрішнім джерелом професійної самотвор - чості особистості.

“Я-образ” - це динамічне інтегративне утворення у свідомості людини, що формується під впливом культури, виховання, життєвого досвіду, діяльності й спілкування з іншими. Із позицій якої б методології ми не розглядали “Я образ” людини, у самій її природі є тенденція до суспільного способу існування, необхідності “власного Я”, наближення і взаємодії з іншою людиною. Виникнення протиріч в особистісній і професійній самосвідомості призводить до порушення особистісної та професійної ідентичності психолога. Тому для сприйняття себе як майбутнього спеціаліста й професіонала, студенту важливо не лише набути компетентності (мати фундаментальну теоретичну та методологічну базу), але й сформувати суб’єктивну готовність до її застосування в конкретному колективі та досягти адекватної професійної ідентичності, що формує в цілому Я-концеп - цію фахівця. Пізнання власного “Я” - ключ не тільки до становлення особистості, а й до успішної поліфункціональної професійної діяльності.

Сьогодні масовість психологічної освіти знижує її якість, при цьому соціальні вимоги до професійно-кваліфікаційного рівня досить високі, тому, на нашу думку, для студентів-психологів із перших років навчання важливо розуміти основні компоненти образу професіонала й детермінанти його формування.

Із метою вивчення проблеми формування образу професіонала в майбутніх психологів ми протягом 2008-2009 рр. вивчали особис - тісні, професійні та соціально-психологічні орієнтації майбутніх психологів, переважаючі тенденції спрямованості особистості майбутніх фахівців, а також полімотиваційні тенденції в “Я-концепції” особистості. Для проведення емпіричного дослідження сформовано дві групи респондентів (50 першокурсників і 50 випускників), із них 95 дівчат і п’ять хлопців віком від 17 до 23 років.

У результаті аналізу полімотиваційних тенденцій у Я-концепції особистості (Методика “Діагностика полімотиваційних тенденцій в «Я-концепції» особистості С. М. Петрова ”) можна відзначити, що в 95 % майбутніх психологів яскраво виражені матеріальні, песимістичні й індивідуалістичні тенденції; у 93 % - тенденція уникнення невдач; по 92 % - аскетична, пізнавальна, егоцентрична тенденції; по 82 % - комунікативна, трудова, ненормативна, інпугнічна; у 70 % - орієнтація на досягнення успіху; у 68 % - тенденція позитивного ставлення до людей; у 65 % - моральна. Що стосується нечітко виражених мотивацій, то до таких слід віднести по 5 % - духовної, оптимістичної й колективістської; 7 % - фаталістичної, по 8 % - гедоністичної, емоційної, філантропічної, альтруїстичної; по 18 % - некомунікативної, бездіяльної, нормативної, пугнічної; 30 % - орієнтацію на процес, 32 % - тенденцію негативного ставлення до людей і 35 % - аморальної.

Таким чином, можна зробити висновок, що сучасні студенти - психологи зосереджуються більшою мірою на проблемах і негараздах, ніж на розвагах та безтурботному проведенні часу. Незважаючи на це, потреби в спілкуванні та дружніх стосунках у них залишаються на високому рівні. Окрім того, формуючи образ професіонала в майбутній професійній діяльності, психологи розуміють його як важливу передумову самовиховання особистості й джерело саморозвитку.

Дослідження мотиваційних особливостей формування образу професіонала ми підкріпили діагностикою соціальних цінностей особистості (Методика Н. П. Фітіскина) та виявили, що питома вага соціальних цінностей у першокурсників в ієрархії цінностей така: 30 % займає сім’я й родинні стосунки (перше місце), 20 % - професійна діяльність (друге місце), по 16,7 % - фінансове благополуччя та взаємовідносини в соціумі (третє місце); 10 % - фізична культура і по 3,3 % - інтелектуальні та духовні цінності.

У випускників розміщення соціальних цінностей має інші акценти: 26,7 % - професійні цінності, 23,3 % - фінансова стабільність, 20 % - сімейні, 10 % - соціальні, по 6,7 % - суспільні, духовні, інтелектуальні і 0 % - фізична культура.

Отже, отримані дані свідчать про те, що серед представлених соціальних цінностей у майбутніх психологів домінуючими цінностями є наступні: сімейні - 25 %; професійні - 23,3 %; фінансові - 20 %; соціальні - 13,3 %. Найменш значущими як для студентів - першокурсників, так і для студентів-випускників виявилися суспільні цінності - 3,3 %. Таким чином, порівняльний аналіз відсоткового співвідношення домінуючих цінностей у першокурсників і випускників факультету психології дає змогу зробити такий висновок: уявлення про домінуючі цінності, що характеризують суб’єктивні детермінанти образу професіонала, у майбутніх психологів віком 17-18 років відрізняється від уявлення цінностей притаманних професіоналу у випускників 20-23 років, що свідчить про переоцінку цінностей, яка


Пов’язана, як із віковими особливостями майбутніх фахівців, так і набуттям життєвого й практичного досвіду в професійній діяльності.

У результаті аналізу спрямованості особистості (Опитувальник Б. Басса), можна відзначити, що першокурсники більше спрямовані на процес виконання певних завдань (50 %), ніж на його результативність (30 %) чи особисту значущість (спрямованість на себе - 20 %). Однак у випускників найбільш вираженою є спрямованість на інших (53,3 %), що свідчить про розвиток рефлексивного ставлення до майбутньої професії, прагнення надати допомогу та підтримку тим, хто цього потребує, спрямованість на справу - 30 %, спрямованість на себе тільки - 16,7 %.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Результати дослідження показують, що найважливішими для майбутніх психологів є благополуччя та комфорт соціуму загалом і кожного індивіда зокрема, оскільки тенденція спрямованості на інших становить найбільший відсоток від загальної характеристики - 41,7 %, а тенденція спрямованості на себе - лише 18,3 %. Крім того, це є ознакою того, що студенти прагнуть за будь-яких обставин підтримувати теплі стосунки з людьми, зорієнтовані на взаємодію, хоча часто мають здатність орієнтуватися на соціальне схвалення. У студентів першого курсу в ієрархії цінностей пріоритетними є сім’я та родинні стосунки, а у випускників - професійна діяльність і фінансова стабільність.

Порівняльний аналіз відсоткового співвідношення результатів діагностики спрямованості особистості майбутніх фахівців показав, що першокурсники більшою мірою зорієнтовані на процесуальний аспект професійної діяльності, а випускники - на її вплив, результативність й особисту значущість для інших.

За результатами кореляційного аналізу можна зробити висновок, що між тенденціями спрямованості особистості у першокурсників і випускників факультету психології існує негативний (обернений) узаємозв’язок. Низький показник спрямованості особистості на інших в першокурсників відповідає високому показнику у випускників; високий показник спрямованості на справу в першокурсників - низькому у випускників і середній показник спрямованості на себе в першокурсників - середньому показнику у випускників. Отже, коефіцієнт кореляції становить між тенденцією спрямованості особистості на інших =0,32 (р<0,01); між тенденцією спрямованості особистості на справу - =0,31 (р<0,01); між тенденцією спрямованості на себе - =0,27 (р<0,05). Таким чином, ми бачимо, що всі параметри спрямованості особистості (на себе, на інших, на справу) у першокурсників і випускників факультету психології корелюють між собою.

Узагальнюючи особливості досліджень щодо професійної діяльності, ми вважаємо, що формування образу професіонала в майбутніх психологів відбувається як на особистісно-професійному рівні, так і на соціально-культурному, у тому числі, у різних видах діяльності, зокрема діагностичній, консультативній, корекційно-роз - вивальній, прогностичній, організаторській та інших. Особистісно - професійний рівень значною мірою визначається направленістю особистості, її полімотиваційними тенденціями, соціальними цінностями й особистісними рисами фахівця. Тому обґрунтованим та актуальним є емпіричне дослідження образу психолога-професіонала в майбутньому.

Образ професії - це узагальнене бачення як своєї професійної групи, так і себе в ній у перспективі, із певними стійкими характеристиками й особистісними рисами, а становлення професіонала - це рух у просторі здібностей і можливостей людини. Від рівня сформо - ваності Я-образу професіонала у вузі значною мірою буде залежати й ефективність успішної професійної діяльності майбутнього психолога фахівця.

Література

1. Бодалев А. А. Восприятие и понимание человека человеком / Бодалев А. А. - М. : МГУ, 1982. - 199 с.

2. Смирнов С. Д. Психология образа : проблема активного психического отражения / Смирнов С. Д. - М. : МГУ, 1985. - 231 с.

3. Horowits M. Image formation and cognition / Horowits M. - New York, 1970. - 190 p.