ПОВЕДІНКА ТИПУ А ТА ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ СУБ’ЄКТИВНОЇ КАРТИНИ ЖИТТЄВОГО ШЛЯХУ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ

А. Большакова

Стаття присвячена проблемі вивчення факторів, що впливають на побудову суб’єктивної картини життєвого шляху. Показано, що одним із таких факторів є поведінка типу А (стрес-коронарна). Студенти-менеджери з домінуючою поведінкою типу А є орієнтованими на майбутнє, мають більш розроблені життєві перспективи та плани. Майбутніх менеджерів типу В (не схильних до стрес-коронарної поведінки) можна охарактеризувати як безтурботних, орієнтованих на пошук задоволень.

Ключові слова: суб’єктивна картина життєвого шляху, поведінка типу А.

Большакова А. Поведение типа А и особенности построения субъективной картины жизненного пути будущих менеджеров. Статья посвящена проблеме изучения факторов, влияющих на построение субъективной картины жизненного пути. Показано, что одним из таких факторов является поведение типа А (стресс-коронарное). Студенты-менеджеры с доминирующим поведением типа А более ориентированы на будущее, имеют разработанные жизненные планы и перспективы. Будущих менеджеров типа В (не склонных к стресс- коронарному поведению) можно охарактеризовать как беззаботных, ориентированных на поиск удовольствий.

Ключевые слова: субъективная картина жизненного пути, поведение типа А.

Bolshakova A. Type A Behavior Pattern and Construction Characteristics of Subjective Picture of Life Course. The problem of factors of subjective picture of life course is studying. It’s presented that type A behavior pattern is such a factor. Future managers with type A behavior pattern are more future oriented. Future managers with type B behavior pattern are more oriented for the actual pleasure.

Key words: subjective picture of life course, type A behavior pattern.

Теоретичний і практичний аспекти проблеми забезпечення фізичного та психічного здоров’я людини завжди цікавили людство. Колосальні зусилля вчених у цьому напрямі, а також видатні науково - технічні досягнення ХХ - початку ХХІ ст. дали змогу перемогти деякі смертельно небезпечні інфекційні хвороби, розробити ефективні технології лікування і забезпечення високої якості та тривалості життя людей, котрі страждають на тяжкі неінфекційні захворювання. У той же час сучасні умови існування, що пов’язані з інтенсифікацією темпів життя, зростанням інформаційних потоків, поглибленням економічної, політичної, соціальної нестабільності, руйнуванням звичайних цінностей і моделей поведінки, призвели до того, що одну з лідируючих позицій серед причин смертності населення більшості розвинених країн зайняли серцево-судинні захворювання. У цьому ракурсі розвиток концепції фізичного та психічного здоров’я найчастіше пов’язується з проблемою попередження виникнення ішемічної хвороби серця, особливо у фахівців, котрі працюють у постійному нервово-психічному й емоційному напруженні, таких, наприклад, як менеджери.

Дослідження багатьох учених показують, що такі захворювання, як атеросклероз та ішемічна хвороба серця (ІХС), є поліетіологіч - ними, тобто існує низка факторів, що сприяють їх виникненню. Зокрема, половину всіх причин розвитку ІХС складають психологічні (так звані поведінкові) фактори ризику, що повністю визначаються способом життя та особливостями емоційного реагування хворого на стресові ситуації. Під час описання психотипу хворого на ІХС використовують різні терміни, серед яких найбільш поширеним є поняття “поведінка типу А”, запропоновано кардіологами М. Фрідманом та Р. Рознеманом (Friedman M., Roseman R. Н., 1959) [1]. Ці дослідники в результаті встановлення кореляцій між ризиком виникнення серце - во-судинних захворювань та психологічними особливостями віднесли всі можливі форми поведінки людини до двох типів - А та В. З’ясувалося, що люди поведінкового типу А (стрес-коронарного), які в декілька разів частіше захворюють на інфаркт міокарда, характеризуються такими рисами, як нетерплячість, надмірне занурення в роботу, прагнення до досягнень, суперництво, перебільшене почуття недоліку часу, кваплива мова, напруженість м’язів обличчя і тіла. Основною рисою поведінки типу А є прагнення досягати якомога більшого за мінімальний проміжок часу, долаючи будь-який опір навколишніх, діяльність на “зношування”, намагання впоратися з декількома справами одночасно та контролювати дії інших людей, невміння знижувати активність, очікувати, нічого не робити, відпочивати й ін.

Існують дані про те, що особи з поведінкою стрес-коронарного типу схильні до організації такого стилю життя та створення обставин, що підвищують вірогідність виникнення стресових життєвих подій. До того ж, поведінка типу А часто проявляється в них й поза ситуаціями, що її провокують [1].

Тип В характеризують більш позитивні уявлення про себе, спокій, задоволення життям, неквапливість, менша емоційна напруга.

У подальших дослідженнях тип А був розділений на три підкласи. У перший входять люди замкнуті, загальмовані, стримані в міміці та жестах. Вони рідко “виходять із себе”, проте, перебуваючи в роздратованому стані, довго не можуть заспокоїтися. Друга група - це люди, які дуже часто нервують, але добре вміють приховувати свої почуття. Третя група - особи, котрі звикли бурхливо виражати своє ставлення до всього, що відбувається. Вони часто зриваються, гніваються, вступають у конфлікти, поводяться вороже. Традиційно вважається, що саме вороже настроєні люди частіше хворіють на ІХС [7].

Таким чином, важливість вивчення стрес-коронарної поведінки визначається її значним негативним впливом на здоров’я та загрозою життю людини. У той же час досі проведено недостатньо досліджень, що розкривали б усі аспекти цієї проблеми. Так, можна констатувати нерозробленість проблеми визначення зв’язку поведінки типу А з особливостями побудови суб’єктивної картини життєвого шляху людини.

Аналіз досліджень і публікацій показує, що останнім часом вивчення особливостей презентації у свідомості людини власного життєвого шляху (минулого, теперішнього та майбутнього) стає все більш популярним і продуктивним напрямом досліджень.

Виникнення цього напряму й основи постановки та розробки проблеми суб’єктивної картини життєвого шляху (СКЖШ) людини пов’язують із роботами таких учених, як Б. Ананьєв (1968) та С. Рубінштейн (1935, 1946, 1973). На сучасному етапі розробка цієї категорії найбільш активно проводиться в рамках подійно-біографіч - ного підходу, що розробляється такими вченими, як Р. Ахмеров, Є. І. Головаха, О. Ю. Коржова, О. А. Кронік. У рамках цього підходу СКЖШ визначається як “образ, часові виміри якого порівняні з масштабами людського життя в цілому. В цьому образі відбито не тільки минуле особистості - історія її становлення, не тільки її теперішнє - переживання поточної життєвої ситуації, але й майбутнє

- плани, побоювання надії” [5, 43]. “Цей образ виконує функції довгострокової регуляції й узгодження життєвого шляху особистості із життям інших, насамперед, значущих для неї, людей” [6, 150]. У традиції психології часу СКЖШ розглядається як “часова транспек - тива” - “особлива психічна та особистісна здатність індивіда до зв’язування у свідомості та підсвідомості свого особистого минулого, теперішнього, майбутнього” [3, 3], що є “психологічним механізмом ефективної часової регуляції людського життя” [3, 24].

Значення багатогранної СКЖШ або, в іншій термінології, часової транспективи визначається функцією регуляції життєдіяльності, яку виконують образи власного минулого, теперішнього та майбутнього, що їх створює людина. У той же час вивчення впливу поведінки на особливості побудови уявлень про власний життєвий шлях досі проведено не було, що й зумовило актуальність цього дослідження.

Метою дослідження, що зумовила формулювання відповідних завдань, було вивчення зв’язку поведінки типу А з особливостями побудови суб’єктивної картини життєвого шляху студентів-менеджерів.

У дослідженні взяли участь 76 студентів-менеджерів другого курсу навчання у ВНЗ віком від 19 до 22 років. Об’єктом дослідження студентів-менеджерів було обрано з двох причин: по-перше, через те, що саме представники цієї професії зазнають досить значного нервово-психічного напруження під час виконання професійної діяльності [2]; по-друге, внаслідок того, що саме юнацький вік є найважливішим етапом становлення зрілої особистості, коли відбувається побудова життєвих планів та перспектив, зокрема, професійне самовизначення, формуються стійкі моделі поведінки в складних життєвих ситуаціях.

Усі психологічні характеристики вивчалися за допомогою психо- діагностичних методик, отримані результати підлягали статистичній обробці та якісному аналізу.

Для виявлення схильності досліджуваних до поведінки типу А (стрес-коронарної, відповідно до теорії Фрідмана та Розенмана) використовувався опитувальник Д. Дженкінса (Jenkins Activity Survey

- JAS).

СКЖШ досліджуваних вивчалася за допомогою низки відповідних методик: “Психологічна автобіографія” (О. Коржова), “Оцінка п’ятирічних інтервалів” (Є. Головаха, О. Кронік, Р. Ахмеров), “Опитувальник часової перспективи” (Zimbardo Time Perspective Inventory

- ZTPI, F. Zimbardo, в адаптації Г. Сирцової).

Аналіз та інтерпретація даних, що були отримані в результаті застосування психодіагностичних методик, здійснювалися за двома основними напрямами. Перший - визначення рівня сформованості в досліджуваних студентів-менеджерів схильності демонструвати стрес-коронарну поведінку (типу А); другий - вивчення зв’язку між оцінками поведінкового фактору виникнення ІХС та особливостями побудови суб’єктивної картини життєвого шляху (СКЖШ).

На першому етапі аналізу даних установлено, що переважна більшість досліджуваних виявила схильність демонструвати поведінку типу А (28 осіб 36,84 %), або, принаймні, поведінку змішаного типу АБ (19 осіб - 25 %). Отримані дані дають підстави дійти висновку, що досить високий відсоток (36,84 %) досліджуваних студентів-ме- неджерів демонструють високий рівень прояву стрес-коронарної поведінки, тобто їм притаманні такі “проблемні” риси, як честолюбство, імпульсивність, нетерплячість, нездатність понизити рівень активності, прагнення все встигнути, емоційність, дратівливість, ворожість. З іншого боку, вони демонструють і певні характеристики успішної особистості: висока мотивація досягнення, дух боротьби, наполегливість, конкурентоспроможність та ін. Названі психологічні особливості також притаманні 25 % досліджуваних, але меншою мірою або лише в деяких ситуаціях.

Таким чином, аналіз результатів, отриманих за методикою Д. Джен - кінса, показує, що вже під час навчання у ВНЗ велика кількість майбутніх менеджерів демонструє або сформовану поведінку типу А, або тенденції до її розвитку (змішаний тип АБ). З одного боку, це може свідчити про наявність у таких студентів задатків ефективних управлінців, оскільки в сучасних економічних умовах саме поведінка типу А приводить до досягнення гарних результатів у професійній діяльності. З іншого боку, названі особливості негативно впливають на здоров’я та значно підвищують рівень ризику виникнення серцево - судинних захворювань.

Другий напрям аналізу експериментальних даних передбачав вивчення зв’язку між схильністю до стрес-коронарної поведінки й особливостями СКЖШ. Для вирішення цього завдання досліджуваних розподілено на дві групи. У першу потрапили студенти (28 осіб), котрі продемонстрували явно виражену поведінку типу А (поведінко - вий фактор розвитку ІХС), у другу (29 осіб) - ті, які продемонстрували поведінку типу В (що знижує ризик розвитку ІХС). Інтерпретація даних, отриманих під час використання методик діагностики СКЖШ, здійснювалася за допомогою проведення порівняльного аналізу показників досліджуваних двох груп.

На першому кроці в рамках другого напряму аналізу експериментальних даних установлено, що існують певні розбіжності в показниках досліджуваних двох груп за методиками “Психологічна автобіографія” та “Оцінювання п’ятирічних інтервалів” (ОПІ). Дані про статистично значущі розбіжності наведені в табл. 1.

Відповідно до процедурних особливостей методики, кількість подій життя, які вказує досліджуваний, є показником продуктивності побудови картини життєвого шляху, багатства психологічного часу, розробленості образів минулого та майбутнього.

Таблиця 1

Середні показники методик “Психологічна автобіографія”

Та “ОПІ”

Кількість подій майбутнього, названих досліджуваними, що демонструють стрес-коронарну поведінку (типу А), виявилася значно вищою, ніж у студентів із поведінкою типу В (1=3,504; р<0,01). До того ж, у них визначається значно вищий середній час антиципації (що вказує на віддаленість запланованих подій у майбутнє) (1=2,271; р<0,05).

Отже, хоча 36,84 % досліджуваних студентів-менеджерів демонструють високий рівень прояву стрес-коронарної поведінки, тобто їм притаманні “проблемні” психологічні риси, їх можна охарактеризувати як людей, які більш серйозно замислюються над своїм майбутнім та активніше займаються розробкою життєвих планів і перспектив. На відміну від цього, юнаки, що демонструють поведінку типу В, мають більш розроблені та деталізовані образи минулого (t=3,431; р<0,01), при тому що їх показник кількості очікуваних подій майбутнього значно відстає від нормативних даних (3,42 при нормативних 4,52±0,41 [4]).

Методика “Оцінювання п’ятирічних інтервалів” дає змогу виявити усвідомлювані оцінки насиченості життя. За даними, наведеними в табл. 1, для студентів-менеджерів, схильних демонструвати поведінкові прояви типу А, більшою мірою притаманне сприйняття свого теперішнього, майбутнього та життя в цілому як сповнених важливими, значущими подіями. Подібні показники є результатом прояву таких особистісних якостей людей коронарного типу, як честолюбство, висока мотивація досягнення, прагнення встигнути виконати якнайбільше справ, неможливість понизити власну активність.

Відповідно до процедурних особливостей методики ОПІ, показник реалізованості визначається через співвідношення насиченості важливими подіями прожитих років та сумарною насиченістю життя в цілому, що її очікує людина [4]. Чим більшою є відносна вага минулого у картині життя, тим вища реалізованість, тим більше значущих подій у житті людини вже відбулося. Суб’єктивна оцінка реалізованості визначається особисто досліджуваними як власне уявлення про відсоткову частину реалізації змісту всього життя на сьогодні.

Середні оцінки показника реалізованості та суб’єктивної оцінки реалізованості виявляються на статистично значущому рівні (t=2,193; р<0,05 та t=3,605; р<0,01 відповідно) нижчими у групі студентів, схильних демонструвати поведінку типу А. Такі дані свідчать про те, що для юнаків коронарного психологічного типу більшою мірою властиве переживання нереалізованості, уявлення про те, що основні події відбудуться в майбутньому, та саме тоді здійсниться реалізація особистісного потенціалу.

Психологічний вік (ПВ) як показник методики ОПІ, вираховується за формулою ПВ=Р (реалізованість) х ОТЖ (очікувана тривалість життя)/100 % [4]. Оптимальним є збіг психологічного віку з хронологічним, або його заниження, що засвідчує наявність значних життєвих очікувань та нереалізованого творчого потенціалу. Завищений психологічний вік указує на збіднені та песимістичні життєві перспективи, занижений - на нереалізованість, відсутність значущих досягнень. Коефіцієнт дорослості є співвідношенням психологічного та хронологічного віку, що дає змогу конкретизувати попередній показник методики ОПІ. За даними табл. 1, середні показники майбутніх менеджерів, схильних демонструвати стрес-коронарну поведінку, за психологічним віком і коефіцієнтом дорослості на статистично значущому рівні є нижчими, ніж у їх однолітків із В-поведін - кою (1=3,305; р<0,01 та 1=2,135; р<0,05 відповідно). Отже, честолюбні, імпульсивні, нетерплячі, надактивні, емоційні, дратівливі, мотивовані на досягнення, наполегливі, конкурентоспроможні юнаки відчувають себе дещо молодшими, їх очікування та сподівання стосовно майбутнього є інтенсивнішими, орієнтація на майбутнє - більш вираженою.

Наступний етап статистичної обробки та якісної інтерпретації даних, отриманих у процесі дослідження, був присвячений вивченню розбіжностей у часових перспективах досліджуваних (за методикою ZTPI). Дані про статистично значущі розбіжності наведені в табл. 2.

За даними табл. 2, досліджувані з поведінкою типу В виявляють більш високі на статистично значущому рівні оцінки за такими шкалами методики ZTPI, як “гедоністичне теперішнє” та “позитивне минуле” (1=2,136; р<0,05 та 1=2,831; р<0,01 відповідно). Тобто майбутніх менеджерів, котрі не схильні до стрес-коронарної поведінки, можна охарактеризувати як таких, що більш безтурботно сприймають своє теперішнє і життя в цілому, у своїй діяльності орієнтуються на пошук задоволень та насолоди; тепло, з відтінком сентиментальності ставляться до минулого, позитивно реконструюють пройдешні події і ситуації.

У групі студентів-менеджерів зі сформованою поведінкою типу А на статистично значущому рівні виявляється більш вираженою

Орієнтація на “майбутнє” за методикою ZTPI (t=2,976; р<0,05). Ця орієнтація передбачає поведінку, що більшою мірою визначається прагненням до цілей, досягнень і винагород у майбутньому, що дає додаткові підстави характеризувати коронарний тип особистості як амбітний та мотивований на досягнення.

Отже, результати аналізу даних, отриманих у процесі експериментального дослідження зв’язку між схильністю до стрес-коронар - ної поведінки, й особливості побудови суб’єктивної картини життєвого шляху в юнацькому віці, дають змогу встановити:

1. Вже під час навчання у ВНЗ досить велика кількість майбутніх менеджерів демонструють або сформовану поведінку типу А, або тенденції до її розвитку (змішаний тип А Б). З одного боку, це може свідчити про наявність у таких студентів задатків ефективних управлінців, оскільки в сучасних економічних умовах саме поведінка типу А приводить до досягнення гарних результатів у професійній діяльності. З іншого боку, названі особливості негативно впливають на здоров’я та значно підвищують рівень ризику виникнення серцево - судинних захворювань.

2. Студентам-менеджерам зі сформованою поведінкою типу А притаманна більша розробленість образів майбутнього та значно вищий середній час антиципації (віддаленість запланованих подій у майбутнє), тобто їх можна охарактеризувати як людей, які більш серйозно замислюються над своїм майбутнім й активніше займаються розробкою життєвих планів та перспектив.

3. Майбутні менеджерам із поведінкою типу В мають більш деталізовані образи минулого, при тому, що їх показник розробленості образу майбутнього (кількості очікуваних подій) значно відстає від нормативних даних.

4. Для студентів-менеджерів, схильних демонструвати поведінко - ві прояви типу А, більшою мірою притаманне сприйняття свого теперішнього, майбутнього та життя в цілому як сповнених важливими, значущими подіями, що є результатом прояву таких особистісних якостей людей коронарного типу, як честолюбство, висока мотивація досягнення, прагнення встигнути виконати якнайбільше справ, неможливість понизити власну активність.

5. Для юнаків коронарного типу більшою мірою властиве переживання нереалізованості, уявлення про те, що основні події відбудуться в майбутньому, та саме тоді здійсниться реалізація особис - тісного потенціалу.

6. Майбутні менеджери, схильні демонструвати стрес-коронарну поведінку, є психологічно молодшими та менш реалізованими, їх очікування і сподівання стосовно майбутнього є інтенсивнішими, орієнтація на майбутнє - більш вираженою.

7. У групі студентів-менеджерів зі сформованою поведінкою типу А виявляється більш виражена орієнтація на майбутнє, що передбачає прагнення до цілей, досягнень і винагород у майбутньому, амбітність та мотивованість на досягнення.

8. Майбутніх менеджерів типу В (не схильних до стрес-коронар - ної поведінки), можна охарактеризувати як безтурботних, орієнтованих на отримання насолоди й задоволення від життя.

9. З одного боку, поведінкові особливості типу А значно підвищують рівень ризику виникнення серцево-судинних захворювань. Із другого - високі оцінки майбутніх менеджерів за цією поведінкою пов’язані з такими особливостями суб’єктивної картини життєвого шляху, що забезпечують спрямованість у майбутнє, мотивацію досягнення, прагнення до успіху. Отже, однозначно стверджувати, що треба обов’язково коригувати стиль поводження за типом А, було б недоцільним спрощенням проблеми.

Перспективи подальших досліджень із цієї проблеми мають полягати у вивченні зв’язку особливостей побудови суб’єктивної картини життєвого шляху з різними складниками стрес-коронарної поведінки, такими як: амбіційність, нетерплячість, енергійність, ворожість, дефіцит часу, специфічність поведінки, стримування емоцій, прихильність до суперництва, занурення в роботу та ін.

Література

1. Бурлачук Л. Ф. Психология жизненных ситуаций [Текст]: Учеб. пособ. / Л. Ф. Бурлачук, Е. Ю. Коржова.- М.: Рос. пед. агентство, 1998.- 263 с.

2. Гусева А. С. Служебная карьера [Текст] / А. С. Гусєва, Е. В. Охотский.- М.: Экономика, 1998.- 304 с.

3. Ковалев В. И. Психологические особенности личностной организации времени жизни: Автореф. дисс. ... канд. психол. наук.: спец. 19.00.01 “Общая

Психология и методология психологии” / В. И. Ковалев.- АН СССР; Ин-т психологии.- М., 1979.- 25 с.

4. Коржова Е. Ю. Методика “Психологическая биография” в психодиагностике жизненных ситуаций [Текст]: Метод. пособ. / Е. Ю. Коржова; под ред. Л. Ф. Бурлачука.- К.: МАУП, 1994.- 109 с

5. Кроник А. А. Каузометрия [Текст]: Методы самопознания, психодиагностики и психотерапии в психологии жизненного пути / А. А. Кроник, Р. А. Ахмеров.- М.: Смысл, 2003.- 258 с.

6. Кроник А. А. Субъективная картина жизненного пути как предмет психологического исследования [Текст] / А. А. Кроник // Психология личности и образ жизни: Сборник.- М.: Наука, 1987.- С. 149-152.

7. Малкина-Пых И. Г. Психосоматика [Текст]: Справочник практического психолога / И. Г. Малкина-Пых.- М.: Эксмо, 2004.- 992 с.