ПРЕВЕНТИВНО-ПРОФІЛАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ НА ОСНОВІ БАГАТОВИМІРНОЇ ТЕОРІЇ ОСОБИСТОСТІ

УДК 159.923.2(477):371.26:373.047 В. Ф. Моргун

У статті висвітлено проблеми періодизації розвитку людини та психологічного супроводу його професійної орієнтації на основі багатовимірної концепції розвитку особистості.

Ключові слова: особистість, багатовимірна концепція особистості, професійна орієнтація, психологічний супровід.

Моргун В. Ф. Превентивно-профилактическое психологическое сопровождение профессиональной ориентации на основе многомерной теории личности. Статья посвящена проблемам периодизации развития человека и психологического сопровождения его профессиональной ориентации на основе многомерной концепции развития личности.

Ключевые слова: личность, многомерная концепція личности, профессиональная ориентация, психологическое сопровождение.

C V. F. Preventive-Prophylactic Psychological Accompaniment of Professional Orientation on the Basis of Multidimensional Theory of Personality. The article deals with the problems person’s development division into periods and psychological accompaniment of his professional orientation, based on multi - dimantional theory of personality.

Key words: personality, multidimensional концепція personalities, professional orientation, psychological accompaniment.

Постановка наукової проблеми та її значення. У процесі розбудови психологічної теорії особистості виділяють два діаметрально протилежні напрями - ідіографічний, тобто описовий, художній (В. Дільтей, К. Роджерс та ін.), і номотетичний, або нормативний, мірний, науковий (Г. Олпорт, В. Штерн, О. Ф. Лазурський та ін.). Крайнощі цих двох напрямів долає еклектичний підхід (З. Фрейд, К. Юнг, А. Адлер, Е. Фром й ін.).

Аналіз останніх досліджень із цієї проблеми. Утім, зняття суперечності між указаними напрямами можливе на основі діалектичного методу сходження від абстрактного до конкретного, який поступово складається в дослідженнях вітчизняних філософів - А. С. Арсеньє - ва [і], і. А. Зязюна, педагогів - А. О. Остапенка [38], психологів - Б. Г. Ананьєва, Л. І. Божович [2], Л. С. Виготського [3], С. Л. Рубін - штейна [48], О. М. Леонтьєва [І8], Г. С. Костюка [іі], С. Д. Макси - менка [20], Д. Б. Ельконіна [5і], Т. С. Яценко [54] та ін. [4; 5; 8; 11; 35; 43; 44; 47; 49; 52]. За цим методом, теорія особистості має виводитися з однієї категорії, з вихідної “засадово-межової” абстракції, або “клітинки” аналізу, яка під час її конкретизації допоможе дати розгорнуте психологічне уявлення про особистість, її сутнісний зміст, структуру зв’язків і розвиток [23, 20]. При цьому номотетичний та ідіографічний напрями стають полюсами єдиного наукового підходу у вивченні особистості. Характеристика останньої на шляху сходження від абстрактного номотетичного розуміння до конкретного ідіогра - фічного опису поступово “збагачується безліччю якостей, характеристик, параметрів (межово-безкінечного, тобто унікального)” [23, 28]. У моністичній теорії багатовимірного розвитку особистості, що запропонована автором [22-24; 31; 36], проаналізовано три етапи, або кроки, сходження від абстрактного до конкретного (позначимо їх як І, II, III).

I. На першому етапі такого сходження як вихідна “клітинка”, або засадово-межова абстрактна одиниця аналізу, обирається категорія “діяльна особистість” [23, 28]. При цьому діяльність особистості тлумачиться значно ширше, аніж індивідуальна предметно-практична діяльність суб’єкта, а саме - як система людської життєдіяльності.

II. За системного методологічного розуміння особистості наступний, другий, крок конкретизації на шляху сходження від обраної абстрактної одиниці аналізу до більш конкретної її характеристики має здійснюватися відповідно до трьох принципів: а) онтологізації структури особистості; б) становлення зв’язків (внутрішніх і зовнішніх) у цій структурі; в) детермінації розвитку особистості [23, 28]. Розглянемо ці принципи та їх утілення докладніше:

А. Онтологізація структури особистості передбачає визначення таких п’яти інваріантів, як: 1) просторово-часова орієнтація (на минуле, сучасне, майбутнє); 2) потребо-вольові естетичні емоційні переживання (негативні, амбівалентні, позитивні); 3) змістовна спрямованість діяльності особистості (на предмет - засіб - продукт: праця, на інших людей: спілкування, на процес: гра, на самого суб’єкта: самодіяльність); 4) рівні опанування особистістю діяльності (навчання, відтворення, пізнання (учіння), творчості); 5) форми реалізації діяльності (моторна, перцептивна, мовленнєва, розумова).

Б. П’ять зазначених інваріантів діяльності взаємопов’язані між собою й утворюють жмуток векторів, що перетинаються в одній точці, “вузлі” (за О. М. Леонтьєвим), або “хронотопі” (за М. М. Бахтіним). Структура особистості за цих умов може бути представлена у вигляді схеми (див. рис. 1).


В. Детермінація розвитку індивіда в особистість здійснюється, за цією теорією, на основі вирішення “головної рушійної суперечності між обмеженістю людини як природно-біологічної істоти та універсальністю людини як «родової» (суспільної) істоти)” [23, 29]. З іншого боку, через свою певну обмеженість людина не в змозі стати тотожною всій сукупності суспільних відносин і реалізувати відповідну до масштабу цієї сукупності суспільну сутність. Тому виникає необхідність відобразити цей бік особистості в понятті


Індивідуальності, тобто унікальності особистості конкретної людини як у природному, так і в суспільно-особистісному аспектах [23, 29].

III. Третій етап (крок) сходження від абстрактного до конкретного відбувається через “психологічну концептуалізацію структури зв’язків”, розвитку п’яти виокремлених на другому (II) кроці п’яти інваріантів онтологізації структури діяльної особистості.

На основі конкретно-психологічного аналізу п’яти розглянутих інваріантів формулюється таке визначення: особистість - це людина, яка активно опановує та свідомо перетворює природу, суспільство й власну індивідуальність, яка має унікальне динамічне співвідношення просторово-часових орієнтацій, потребо-вольових переживань, змістовних спрямувань, рівнів опанування й форм реалізації діяльності. Цим співвідношенням визначається свобода суб’єктного самовизначення особистості в її вчинках і міра відповідальності за їхні (включаючи й непередбачені) наслідки перед природою, суспільством та своїм сумлінням [23, 33].

Завданнями цієї статті, виходячи з багатовимірної теорії особистості, є побудова періодизації її розвитку та короткий опис засобів психологічного супроводу професійного шляху людини в системі профорієнтації.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування результатів дослідження. У логіці запропонованої теорії знаходять своє відображення й інші психологічні поняття, зокрема психологічної й соціальної зрілості особистості [39], а також психологічна модель періодизації розвитку особистості людини впродовж усього життя. У ній узагальнені погляди Л. С. Виготського [3], Л. І. Божович [2], Г. С. Кос - тюка [11], Д. Б. Ельконіна [51] на періодизацію психічного розвитку дитини та Е. Еріксона [50], Ш. Бюлер, Б. Г. Ананьєва й інших - дорослої людини.

Виходячи із гіпотези, бачимо, що в дитячому віці головними критеріями періодизації та становлення особистості може вважатися динаміка соціальної ситуації розвитку, динаміка провідних діяльностей і динаміка власних особистісних новоутворень у зазначеному порядку значущості. У дорослому віці ця послідовність суттєво змінюється. Особистісні новоутворення дорослого стають вирішальними - завдяки їм він сам стає суб’єктом вибору: що робити, тобто провідної діяльності, і з ким мати стосунки, тобто соціальної ситуації [24, 136].

У контексті багатовимірного розвитку особистості розроблена нова схема періодизації, яка базується на п’яти інваріантах структури особистості. При цьому недоцільно відмовлятися від класичних критеріїв періодизації, але їх слід опосередковувати через структуру особистості. Тоді соціальні ситуації розвитку й провідні діяльності доцільно розглядати не як зовнішні відносно особистості, а як змістовні спрямованості діяльності особистості. Таким чином можна уникнути підміни періодизації розвитку самої особистості “періодизацією соціальних інститутів і зовнішніх процесів”, що часто й відбувається [24, 136].

Відповідно до вищезазначених вихідних положень, усе життя людини розподіляється на три основні періоди.

У першому періоді життя людини переважає ділова спрямованість юної особи на предметно-знаряддєво-продуктивне пізнання та перетворення довкілля. Це підтверджується тією обставиною, що вже немовля починає з предметно-маніпулятивної діяльності в співпраці з дорослим, у дошкільному віці провідними діяльностями стають ділові, рольові ігри, у шкільному - навчання предметним діяльностям, вибір професії.

У другому періоді розвитку особистості переважає спілкування, наприклад, у підлітковому віці - у вигляді товаришування й дружби, в отроцтві - у формі емоційно забарвленого кохання, а в молодості - створення сім’ї та народження й виховання дітей.

Третій період, або “третій вік”, пов’язується із самодіяльністю, що виявляється в самореалізації, самоактуалізації зрілої особистості.

У межах трьох основних періодів виділено дев’ять вікових етапів періодизації багатовимірного розвитку особистості протягом життя (див. табл. 1 [24, 138]).

У табл. 1 кожен із трьох періодів має властиву для нього просторово-часову орієнтацію й емоційну забарвленість. Так, для співпраці дитини з дорослим властива амбівалентна, зі швидкою зміною настроїв, орієнтація на сьогодення, для спілкування юнаків притаманна “оптимістична орієнтація” на майбутнє, а для самодіяльності дорослого - ностальгічна орієнтація на минуле. Кожний період складається із трьох стадій - навчання, відтворення, творчості, а кожна стадія - із трьох фаз: моторної, перцептивної й мовленнєво-розумової. Переходи між періодами та фазами відзначаються кризами розвитку особистості, серед яких найвідповідальнішими визнаються три кризи між періодами - криза новонародженості, криза дитинства, що пов’язана з переходом до шкільництва, і криза молодості, що визначає перехід до самостійного дорослого життя. Під час долання кризових переходів здійснюється зміна провідних діяльностей і соціальних ситуацій розвитку, завдяки чому особистість переростає попередні й уростає в


Наступні провідні діяльності й спільноти, набуваючи важливих особистісних новоутворень [24, 139].

Таблиця 1

Дев’ять вікових етапів періодизації багатовимірного розвитку особистості протягом життя (за В. Ф. Моргуном [24; 34; 46])



Стадії (за рівнями й формами діяльності)

Навчання (у руховій, наочній і мовленнєво - розумовій фазах

Відтворення (у руховій, наочній і мовленнєво - розумовій фазах)

Творчість (у руховій, наочній і мовленнєво - розумовій фазах)



подпись: періоди (за орієнта-ціями, пере-живаннямиimage022

Кризи адаптації - дезадаптації

Кризи

Самоактуалізації-

Конформізму


Сьогодні до криз вікового розвитку додалися ще й глобальні геополітичні кризи. Вони охопили не лише економіку й фінанси. Найстрашніша - це криза культури. Ф. Т. Моргун у праці “Куди

Йдеш, Україно?” із сумом пише, зокрема, про розбещення нашої

\-ß

Молоді. Йде тотальна підміна праці - на дармовщину, справи - на гульбу, кохання - на насилля, секс і порнографію, здоров’я - на паління, пиятику, наркотики і казино. Діти навіть на уроках технологій (замість - праці!?) не формують жодної трудової навички, вже починають вмирати на уроках фізичної культури, вбивати один одного на шкільних подвір’ях... І це відбувається в країні, що дала світу видатного освітянина - Антона Макаренка, який, спираючись на трудову народну педагогіку у своїх сільських і міських закладах Полтавщини й Харкова добився безрецидивного перевиховання колишніх убивць, бандитів, грабіжників і ґвалтівників. Воно й не дивно, якщо громадськість України допустила вилучення зі шкільних програм світового бестселера “Педагогічна поема” Антона Макаренка й “Собор” Олеся Гончара (!?).

Утім, навіть за сприятливих умов, не всі люди успішно долають кризові періоди розвитку особистості. Можна навести цікавий історичні приклади неподолання та, навпаки, успіхи долання вікових криз. Так, звертаючись до давньогрецького філософа Емпедокла, один із його співвітчизників констатував: “П’ятдесят років живу я на світі, літ тридцять шукаю всюди розумних людей і ніде не знаходжу їх!” На що мислитель відповів: “Мій друже, розумних знаходять тільки розумні!” Цей приклад свідчить про неуспішне проходження кризи третього віку співрозмовником Емпедокла. Наш славетний філософ і просвітитель Г. С. Сковорода успішно подолав останню кризу свого життя - пошуку сенсу життя й смерті, коли попросив залишити на своїй могильній плиті відомий тепер надпис: “Світ ловив мене, та не спіймав” [24, 139].

Запропонована модель періодизації розвитку особистості збагачує психологічне розуміння природи циклічного зростання особистості, що має неабияке значення для організації навчально-виховного процесу в сім’ї, у системі освіти та самовихованні дорослої людини, професіонала.

Потенційні можливості сучасної психології взагалі та психології праці зокрема (Н. О. Гончарова, Є. В. Єгорова, І. А. Зязюн, В. П. Зін - ченко, Ю. І. Калюжна, Є. О. Климов, В. В. Колінько, Г. С. Костюк,

Н. І. Літвінова, П. А. М’ясоїд, Н. Г. Ничкало, Т. М. Пазюченко, В. Г. Панок, Л. Г. Перетятько, Н. А. Побірченко, Н. С. Пряжніков, В. В. Рибалка, В. В. Синявський, Ю. А. Трофімов, Б. О. Федоришин, С. Фукуяма, Н. О. Чайкіна, С. Н. Чистякова й ін.) дають змогу забезпечити психологічний супровід профорієнтації не тільки оптанта (людини, яка обирає професію), а й особистості протягом усього її життєвого шляху. Укажемо, виходячи з концепції періодизації розвитку особис-


Тості в онтогенезі [23; 36; 46], на основні етапи трудового становлення людини в системі вікової профорієнтації (за В. Ф. Моргуном [21; 22; 30]): розвиток різнобічних задатків і здібностей дитини; самообслуговування й ігрова профорієнтація в дошкільному віці; суспільно - корисна праця, профінформація і трудове навчання дітей молодшого шкільного віку; політехнічно-технологічне навчання, виробнича праця й профпропаганда в підлітковому віці; профконсультація (разом з експрес-формувальною діагностикою здібностей), профпідбір і проф - кваліфікація старшокласників; професійне навчання, профадаптація юнацтва; підвищення кваліфікації, перекваліфікація (зміна професії) та реорієнтація (повернення в професію) у зрілих віках.

Серед основних психодіагностичних і психокорекційних засобів психологічного супроводу профорієнтації можна вказати такі.

Потужною життєвою методикою визначення основних ціннісних орієнтацій, що визначають характер людини як майбутнього професіонала, є вивчення її спрямованостей і бюджету часу (Л. Сев,

С. Я. Рубінштейн та ін.) [1; 28; 29].

Для запобігання розчаруванню в професії, швидкому емоційному вигоранню та професійним захворюванням украй необхідно враховувати темперамент людини та його конгруентність (відповідність) виду трудової діяльності (Б. Й. Цуканов, В. В. Рибалка та ін.) [45].

Особистісне зростання пов’язане з професійними нахилами (“унікальним у структурі досвіду особистості” - за О. М. Лактіоно - вим [16; 17]), тому своєчасний вибір професійного покликання на основі його кваліфікованої психодіагностики та підтвердження в ха- рактеристиці-рекомендації випускника школи й у подальшій професійній кар’єрі мають велике значення (Є. О. Климов, Г. С. Костюк [11],

О. С. Кочарян, І. О. Кочарян [13], Н. П. Крейдун [14], В. Г. Панок [40], Б. О. Федоришин, С. Фукуяма та ін.) [12; 15; 25; 26; 35; 42].

Особисте життя, пошук коханої людини, яка може стати супутником усього життя й повинна любити не лише свого обранця, а і його професію, також потребують психологічної допомоги (К. В. Се- дих [34], О. А. Донченко, Т. М. Титаренко [5], О. С. Кочарян та ін.) [33].

Необхідність опори на лідерів колективу вимагає регулярно вивчати соціометричний статус членів трудового колективу та його динаміку (Дж. Морено й ін.) [37].

Великі трудові навантаження та відповідальність потребують релаксації (зняття психічної напруги) за допомогою аутогенного тренінгу або, навпаки, психологічної мобілізації на кращий результат (К. Кермані й ін.) [10; 19; 54].

Різноманітні психотравмуючі ситуації породжують кризові явища в житті людини, тому “швидка допомога” кризової психотерапії також буде в нагоді (П. В. Лушин [19], В. М. Павленко, С. О. Таг - лін [39], Н. М. Пилипенко [41], В. В. Рибалка, Г. Шихі) [27; 32; 53; 54]. Таким чином, можна зробити такі висновки:

1) на основі багатовимірної концепції особистості розроблено періодизацію розвитку особистості, що будується, зокрема, на трансформаціях новоутворень людини як професіонала: “професійні наміри”, “покликання”, “визнання”, “наставництво”, “мудрість”;

2) психологія має досить потужний арсенал підтримки людини на трудовому життєвому шляху. В моменти найвідповідальніших екзи - стенційних виборів особистості (до яких належить і вибір професії) превентивно-профілактичне психологічне обстеження кожного оптанта повинно стати обов’язком національної психологічної служби України, як сьогодні обов’язковими є екзамени для випускників загальноосвітньої або незалежне тестування для абітурієнтів вищої школи.

Перспективним завданням є подолання уяви про “бізнес” як грошовий прибуток від ринкової торгівлі, що є дуже вузько й помилково. Бізнес - це не стільки ринок, скільки - виробництво товарів і послуг. Психологія покликана зробити все можливе, щоб людина отримувала від своєї праці максимальне задоволення та, разом із суспільством, - користь.

Література

1. Арсеньев А. С. Подросток глазами философа : философский очерк / Анатолий Сергеевич Арсеньев. - Алматы : Рауан, 1996. - 72 с.

2. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте / Лидия Ильинична Божович. - М. : Просвещение, 1968. - 464 с.

3. Выготский Л. С. Проблемы возрастной периодизации детского развития / Лев Семенович Выготский // Вопр. психологии. - 1972. - № 2. - С. 114-123.

4. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения / Василий Васильевич Давыдов. - М. : Педагогика, 1986. - 287 с.

5. Донченко Е. А. Личность : конфлікт, гармонія / Е. А. Донченко, Т. М. Тита - ренко. - К. : Политиздат Украины, 1989. - 176 с.

6. Дузенко В. Н. Психодиагностика личности студента методом многомерного анализа свободных словесных ассоциаций / В. Н. Дузенко, В. Ф. Моргун // Методология и методы современных педагогических исследований / под ред. И. А. Зязюна. - Ч. ІІ. - М., 1989. - С. 114-116.


7. Дусавицкий А. К. Развитие личности в учебной деятельности / Александр Константинович Дусавицкий. - М. : Дом педагогики, 1996. - 208 с.

8. Гамезо М. В. Атлас по психологии / М. В. Гамезо, И. А. Домашенко. - М. : Просвещение, 1986. - 248 с.

9. Иванова Е. Ф. Психология мышления и памяти / Е. Ф. Иванова. - Харьков : ХГУ, 1990. -79 с.

10.Кермани К. Аутогенная тренировка / Кермани К. ; [пер. с англ.]. - М. : Эксмо, 2002. - 448 с.

11.Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Григорій Силович Костюк. - К. : Радян. шк., 1989. - 608 с.

12.Колинько В. В. Методические рекомендации по профконсультации школьников : консультативный тренинг / Виктор Владимирович Колинько. - Полтава : [б. и.], 1988. - 168 с.

13.Кочарян А. С. Структура и типологические особенности личностного симп - томокомплекса ответственности / А. С. Кочарян, И. А. Кочарян // Зб. наук. пр. “Вісник Харківського національного університету”. - № 702. - Сер. : Психологія / за ред. О. Ф. Іванової. - Х. : ХНУ, 2005. - Вип. 34. - С. 77-80.

14.Крейдун Н. П. Некоторые особенности жизненной перспективы в подростковом и юношеском возрасте / Надежда Петровна Крейдун // Зб. наук. пр. “Вісник Харківського національного університету”. - № 702. - Сер. : Психологія / за ред. О. Ф. Іванової. - Х. : ХНУ, 2005. - Вип. 34. - С. 80-82.

15.Кроки до самопізнання. Журнал для визначення профілю навчання / автор - упорядник Н. О. Лук’яненко ; за ред. О. О. Новака. - Полтава, 2008. - 40 с.

16.Лактионов А. Н. Координаты индивидуального опыта / Александр Николаевич Лактионов. - Харьков : Бизнес Информ, 1998. - 492 с.

17.Лактіонов О. М. Унікальне в структурі досвіду особистості / О. М.Лактіонов //

Зб. наук. пр. “Вісник Харківського національного університету”. - № 702. - Сер. : Психологія / за ред. О. Ф. Іванової. - Х. : ХНУ, 2005. - Вип. 34. - С. 95-100.

18.Леонтьев А. Н. Материалы о сознании / Алексей Николаевич Леонтьев // Вестн. Моск. ун-та. Психология. - 1988. - № 3. - С. 21-34.

19.Лушин П. В. О психологии человека в переходный период : Как выживать, когда все рушится / Павел Владимирович Лушин. - Кировоград : [б. и.], 1999. - 208 с.

20.Максименко С. Д. Психологія особистості : підручник / С. Д. Максименко, К. С. Максименко, М. В. Папуча ; за ред. С. Д. Максименка. - К. : ТОВ “КММ”, 2007. - 296 с.

21.Моргун В. Ф. Многопараметрическая концепция личности и возрастная профориентация / В. Ф. Моргун // Теоретические проблемы профессиональной ориентации молодёжи / под ред. С. Н. Чистяковой, Н. Н. Захарова. - Пермь : [б. и.], 1985. - С. 17-19.

22.Монистическая концепция многомерного развития личности : аннотированный библиографический указатель с 1984 по 1988 годы / [сост. В. Ф. Моргун]. - Полтава : [б. и.], 1989. - 56 с.

23. Моргун В. Ф. Концепція багатовимірного розвитку особистості та її застосування / В. Ф. Моргун // Філософська і соціологічна думка : [респ. наук.- теорет. часоп.]. - 1992. - № 2. - С. 27-40.

24. Моргун В. Ф. Кризові та еволюційні періоди розвитку особистості від народження до смерті : психологія людської долі / В. Ф. Моргун // Єдність педагогіки і психології у цілісному навчально-виховному процесі : [матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (4-5 квіт. 1995 р.) / за ред. А. М. Бойко. - Полтава : [б. в.], 1995. - С. 135-139.

25. Моргун В. Ф. Методика складання та аналізу багатовимірної характеристики-рекомендації випускника школи: довільний і алгоритмізований варіанти / В. Ф. Моргун // Методи психодіагностики підлітків : [навч. посіб.] / за ред. О. Д. Кравченко, В. Ф. Моргуна. - Полтава : [б. в.], 1995. - С. 105-122.

26. Моргун В. Ф. Методика багатовимірного аналізу досягнень учня з метою профілювання та профорієнтації / В. Ф. Моргун. - Полтава : [б. в.], 1997. - 16 с.

27. Моргун В. Ф. “Психозойська ера” В. І. Вернадського : кінець світу чи гармонія людини і довкілля? / В. Ф. Моргун // Постметодика. - 2001. - № 5-6. - С. 16-19.

28. Моргун В. Ф. Наші плани - утопія чи наука? / В. Ф. Моргун // Директор школи. Україна. - 2002. - № 7. - С. 71-82.

29. Моргун В. Ф. Опитувальник реального, бажаного і фантастичного бюджетів часу людини / В. Ф. Моргун. - Полтава : Оріяна, 2002. - 24 с.

30. Моргун В. Ф. Психологія особистості в педагогіці А. С. Макаренка : факсимільний зб. пр. 1988-2001 рр. / В. Ф. Моргун. - Полтава : [б. в.], 2002. - 84 с.

31. Моргун В. Ф. Становлення громадянськості особистості в контексті її психологічної та соціальної зрілості / В. Ф. Моргун // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2004. - Т. ІУ. - Вип. 2. - С. 203-215.

32. Моргун В. Ф. Психохірургія наклепів / В. Ф. Моргун. - Полтава : Полтавський літератор, 2005. - 284 с.

33. Моргун В. Ф. “Багатовимірний опитувальник мотивації кохання” як крите - ріально-орієнтована методика психодіагностики / В. Ф. Моргун // Наукові студії із соціальної та політичної психології : зб. ст. / за ред. С. Д. Максименка, М. М. Слюсаревського. - Вип. 16. - К., 2007. - С. 268-277.

34. Моргун В. Ф. Делинквентный подросток : учеб. пособие / В. Ф. Моргун, К. В. Седых. - Полтава : [б. и.], 1995. - 161 с.

35. Моргун В. Ф. Основи психологічної діагностики : навч. посіб. / В. Ф. Моргун, І. Г. Тітов. - К. : ВД “Слово”, 2009. - 462 с.

36. Моргун В. Ф. Проблема периодизации развития личности в психологии : учеб. пособие / В. Ф. Моргун, Н. Ю. Ткачева. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1981. - 84 с.

37. Морено Дж. Социометрия / Джекоб Морено ; [пер. с англ. Е. А. Дружининой] // Лучшие психологические тесты. - Харьков : [б. и.] 1994. - С. 177-185.


38. Остапенко А. А. Моделирование многомерной педагогической реальности : теория и технологии / Андрей Александрович Остапенко. - М. : Народ. образование ; НИИ шк. технологий, 2005. - 384 с.

39. Павленко В. Н. Общая и прикладная этнопсихология : учеб. пособие /

B. Н. Павленко, С. А. Таглин. - М. : Тов-во науч. изд. КМК, 2005. - 483 с.

40. Панок В. Г. Основи практичної психології / [В. Г. Панок та ін.]. - К. : Либідь, 1999. - 536 с.

41. Пилипенко Н. М. Експериментальне дослідження особливостей перебігу професійної кризи в осіб з різними мотиваційними установками / Н. М. Пилипенко // Зб. наук. пр. “Вісник Харківського національного університету”. - № 702. - Сер. : Психологія / за ред. О. Ф. Іванової. - Х. : ХНУ, 2005. - Вип. 34. - С. 154-158.

42. Психодіагностика особистості підлітка : навч.-метод. посіб. / за ред. О. Д. Кравченко, В. Ф. Моргуна. - К. : ВД “Слово”, 2009. - 136 с.

43. Психологія : підручник. - 5-те вид. / [Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін.] ; за ред. Ю. Л. Трофімова. - К. : Либідь, 2005. - 560 с.

44. Психология развивающейся личности / [наук. ред. А. В. Петровский]. - М. : Педагогика, 1987. - 240 с.

45. Рибалка В. В. Особистісно центроване консультування клієнтів із патогенною психодинамічною неконгруентністю / В. В. Рибалка. - К. : Ін-т педагогіки ім. Г. С. Костюка АПН України, 2005. - 58 с.

46. Рибалка В. В. Теорії особистості у вітчизняній психології та педагогіці : навч. посіб. / Валентин Васильович Рибалка. - О. : Букаєв В. В., 2009. - 575 с.

47. Роменець В. А. Історія психології ХХ століття : навч. посіб. / В. А. Роме - нець, І. П. Маноха. - К. : Либідь, 1998. - 992 с.

48. Рубинштейн С. Л. Принцип творческой самодеятельности (К философским основам современной педагогики) / Сергей Леонидович Рубинштейн // Вопр. психологии. - 1986. - № 4. - С. 101-108.

49. Татенко В. А. Психология в субъектном измерении : монография / Виталий Александрович Татенко. - К. : Просвіта, 1996. - 404 с.

50. Эриксон Э. Г. Детство и общество. - 2-е изд., перераб. и доп. / Эрик Гомбургер Эриксон [пер. с англ., науч. ред., примеч. - А. А. Алексеев]. - СПб. : Ленато ; АСТ ; Фонд “Университ. кн.”, 1996. - 592 с.

51. Эльконин Д. Б. К проблеме периодизации психического развития в детском воздасте / Даниил Борисович Эльконин // Вопр. психологии. - 1971. - № 4. -

C. 6-20.

52. Фридман Л. М. Психологический справочник учителя / Л. М. Фридман, И. Ю. Кулагина. - М. : Просвещение, 1991. - 288 с.

53. Шихи Г. Возрастные кризисы. Ступени личностного роста / Шихи Г. ; [пер. с англ.]. - СПб. : Ювента, 1999. - 436 с.

54. Яценко Т. С. Інтеграція і дезінтеграція як механізми психокорекції / Тамара Семенівна Яценко // Педагогіка і психологія. - 1996. - № 1. - С. 3-9.