ПРОФЕСІЙНА ГОТОВНІСТЬ ЯК ФАКТОР СОЦІАЛЬНОЇ УСПІШНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ

А. Губіна

Матеріал присвячено проблемі професійної готовності особистості. Визначено основні психологічні ознаки феномену в ракурсі соціальної успішності майбутнього фахівця. Емпірично вивчено взаємозалежність рівня соціально- психологічної адаптації та рівня професійної готовності студентів.

Ключові слова: адаптація, готовність, соціально-психологічна адаптація, професійна готовність.

Губина А. Профессиональная готовность как фактор социальной успешности будущего специалиста. Материал посвящается проблеме профессиональной готовности личности. Определены основные психологические признаки феномена в ракурсе социальной успешности будущего специалиста. Эмпирически изучена взаимозависимость уровня социально-психологической адаптации и уровня профессиональной готовности студентов.

Ключевые слова: адаптация, готовность, социально-психологическая адаптация, профессиональная готовность.

Hubina A. Professional Readiness as a Factor of Social Successfulness of a Future Specialist. Material is concerned the professional readiness of a personality. Main psychological features of the phenomenon in foreshortening of social successfulness of a future specialist are defined. Levels correlation of a social - psychological adaptation and professional readiness. is studied.

Key words: adaptation, readiness, social-psychological adaptation, professional readiness.

У час розвинених інформаційних технологій ставляться високі вимоги до професійної підготовки спеціалістів та наявності у молодих людей зацікавленості у своєму професійному зростанні й перспективному початку кар’єри. Питання формування у студентів готовності до професійної діяльності та майбутнього працевлаштування досить своєчасне з цього приводу.

Проблема готовності у контексті професійного становлення особистості розглядається як одна з найважливіших. Зазначене поняття набуло останнім часом у психології відносно самостійного й високого наукового статусу, хоча ще не існує однозначного розуміння його сутності та функцій.

У психології готовність до дії розглядають як стан мобілізації всіх психофізіологічних систем людини, які забезпечують ефективне виконання певних дій. Крім готовності як психологічного стану, обумовленого ще і як тимчасова готовність, виділяється готовність як стійна характеристика особистості. Цей вид готовності, будучи завчасно сформованим, є істотною передумовою успішної діяльності. Готовність як інтегральне утворення особистості, що полягає у вибірковій спрямованості на певну діяльність, виникає на ґрунті позитивного ставлення і скеровується відповідними потребами та мотивами до цієї діяльності. Про сформовану готовність можна говорити лише за умови розвиненості в суб’єкта емоційного ставлення, вміння адаптувати свою поведінку відповідно до ситуацій, що виникають, уміння будувати процес спілкування.

З огляду на існуючі наукові доробки, можна виділити основну думку про те, що центральною ланкою серед усіх видів готовності є психологічна готовність, яка виражається в єдності професійно важливих якостей та спрямованості студента на майбутню діяльність [2; 4; 6].

Саме психологічна готовність допомагає молодому спеціалісту успішно виконувати свої обов’язки, правильно використовувати знання, досвід, зберігати самоконтроль і перебудовуватися залежно від появи непередбачуваних ситуацій. Психологічна готовність - вирішальна умова швидкої адаптації до умов праці й подальшого професійного вдосконалення кваліфікації майбутнього спеціаліста.

Проста трансформація вироблених раніше якостей і станів у нову ситуацію не гарантувала б успіху нової діяльності без так званого процесу “входження” в цю ситуацію, який базується на набутій під час навчання професійній самостійності й адаптації до професійної діяльності. Тут очевидний зв’язок професійної готовності та проблеми адаптації людини, в якій виділяють три функціональних рівні: фізіологічний, психологічний та соціальний, а, крім того, припускається існування такої якості особистості, як здатність до адаптації [7, 43].

У цьому контексті варто провести аналіз визначення поняття “соціальної адаптації”, оскільки існує велике розмаїття думок із цього приводу.

Соціальна адаптація розглядається як процес активного пристосування індивіда або групи до певних матеріальних умов, норм і цінностей соціального середовища [9, 8], також як постійний процес активного пристосування індивіда до умов соціального середовища і результат цього процесу [8, 11]. Наголошується на важливості прийняття індивідом соціальної ролі, що обумовлює віднесення соціальної адаптації до одного з основних соціально-психологічних механізмів соціалізації особистості, як виду взаємодії особистості або соціальної групи із соціальним середовищем, у ході якого узгоджуються вимоги та очікування його учасників. Важливим компонентом адаптації є узгодження самооцінки та домагань суб’єкта з його можливостями та реальністю соціального середовища, що включає також тенденції розвитку середовища й суб’єкта [5].

Соціальна адаптація особистості уявляється як процес формування і розвитку її соціальної активності, прояву соціальних, соціально-психологічних, біопсихологічних механізмів регуляції життєдіяльності. Дії, спрямовані на досягнення змін у життєдіяльності, є суттю адаптованої діяльності особистості. Функціонування ж особистості в умовах, які не відповідають її індивідуальним потребам, ускладнюють життєдіяльність та загрожують можливою дезадаптацією. Реальне значення соціальної адаптації особистості полягає в усуненні невідповідності між вимогами умов, з одного боку, та очікуваннями і можливостями суб’єкта [11].

Для нашого дослідження важливим є розуміння соціальної адаптації як постійного процесу активного пристосування індивіда до умов соціального середовища, де найважливішим аспектом вважається прийняття індивідом певної професійної ролі. Спотворене або недостатньо розвинене уявлення про себе та інших призводить до порушення адаптації, що може супроводжуватися нерозумінням своєї професійної ролі, зниженням працездатності, підвищеною конфліктністю, погіршенням стану здоров’я. Глибоке ж порушення адаптації здатне призвести до зриву професійної діяльності, розвитку хвороб та ін. При цьому варто наголосити, що проблема соціальної адаптації, а в тому числі й проблема особливостей адаптації до професійної діяльності, тісно пов’язана з проблемою збереження здоров’я - одним із найважливіших завдань держави, оскільки розвиток науково - технічного прогресу вимагає підготовки все більшої кількості висококваліфікованих спеціалістів та залучення значних фінансів на їхнє навчання, які можуть окупитися лише у процесі їхньої подальшої багатолітньої професійної діяльності. Хоча в одних випадках ступінь соціалізованості особистості може сприяти адаптації, в інших - перешкоджати входженню у відносно нове для неї професійне середовище, через те, що соціальні установки, ціннісні орієнтації та соціальні стереотипи особистості не завжди збігаються з вимогами середовища її життєдіяльності. Все це висуває нові вимоги до професійної підготовки працівника, умов його професійної адаптації.

Професійна адаптація - це збіг вимог професії зі зростанням сукупності знань, умінь і навичок особистості, які формують у неї гнучку соціально-професійну позицію в системі формальних і неформальних відносин. Успішна професійна адаптація можлива лише тоді, коли професії здаються нам величними, якщо вони пустили у нашому серці глибокі корені, якщо ідеям, які панують у них, ми спроможні принести в жертву наше життя та всі наші сподівання. Вони можуть ощасливити того, хто має до них покликання, але вони прирікають на загибель того, хто взявся за них поспіхом, необдумано, піддавшись моментові” [1, 3]. Професійна підготовка та навчання у вузі повинні передбачити врахування не лише системи необхідних професійних знань і навичок, але й вимог, що висуваються професією до психофізіології особистості, рівня її соціально-психологічної мобільності. Відповідність соціальних, соціально-психологічних, психофізіологічних характеристик особистості вимогам, що висуваються професією, позитивно впливає на розвиток особистості, її успішну й оптимальну професійну адаптацію.

Таким чином, професійно виробнича та соціальна адаптація трактується як система заходів, що сприяють професійному становленню працівника, формуванню у нього відповідних соціальних і професійних якостей, установок та потреб до активної творчої праці, досягненню вищого рівня професіоналізму.

Зауважимо, що ефективність професійної діяльності забезпечується не тільки набуттям спеціальних знань, умінь і навичок, але й цілим рядом особистих якостей. Володіння професійно необхідними та достатньо розвиненими якостями сприяє процесу соціально-психологічної і професійної адаптації, у протилежному випадку процес адаптації проходить дуже складно, іноді завершуючись зміною професії. Задля запобігання зміні отриманої у вузі спеціальності або незадоволення професійною діяльністю слід розпочинати процес соціально-психологічної і професійної адаптації не з першого робочого дня, коли дипломований спеціаліст приходить на місце своєї роботи, а значно раніше, з перших занять у вузі. Студент повинен мати у своєму розпорядженні достатньо соціально-психологічних і професійних знань, навичок, умінь, якостей, аби, будучи на виробництві, творчо, без особливих перешкод реалізувати свої можливості.

Обидва конструкти - “професійна готовність” і “соціально - психологічна адаптація” - розроблені в науці достатньо, однак нам цікавий їх взаємозв’язок і/або взаємовплив. В основу дослідження покладено припущення, що існує залежність між рівнем соціально - психологічної адаптації та рівнем професійної готовності студентів.

Організація дослідження. Вибірка формувалася відповідно до норм і правил формування вибірки для проведення досліджень. Вона склала 103 особи, студенти І—ІІ курсів Луцького національного технічного університету та Волинського національного університету імені Лесі Українки спеціальностей “автомобільний транспорт”, “промислове та цивільне будівництво”, “менеджмент організацій”, “облік та аудит”, “фінанси”, “психологія”.

Професійна готовність як суб’єктивний стан особистості, який указує на бажання та здатність займатися певним видом професійної діяльності, визначалася за методикою Л. Н. Кабардової (Опитуваль - ник професійної готовності) [3, 449]. Опитувальник базується на самооцінці людиною своїх нахилів та можливостей. Для вимірювання характеристики соціально-психологічної адаптації використовувався опитувальник соціально-психологічної адаптованості (СПА) К. Роджерса і Р. Даймонда [10].

Згідно з класифікацією професій, запропонованою Є. О. Климо-

________ • сс СС

Вим, студентів спеціальностей психологія та менеджмент організацій” віднесемо до професій типу “людина-людина”; студентів спеціальностей “облік та аудит” і “фінанси” — до професій типу “людина-знакова система”; “автомобільний транспорт” і “промислове та цивільне будівництво” — до професій типу “людина-техніка”.

Аналіз результатів відповідей за даними методики Л. Н. Кабар - дової показав, що серед студентів, сфера навчальної діяльності котрих стосується професій типу “людина-людина” (51 особа), більшість за показниками уміння (40 осіб із 51 особи, що становить

78.4 % від загальної кількості) та бажання (37 осіб із 51 особи -

72.5 %) виявляють професійну готовність до діяльності у цій сфері. Середньогруповий показник адаптації цих, що визначався за опиту - вальником К. Роджерса і Р. Даймонда, складає 72,5 %.

Серед студентів спеціальностей, які стосуються сфери професій “людина-знакова система” (27 осіб), лише чотири особи за показни - ком уміння (14 %) або ж п’ять осіб — за показником бажання (18,5 %) мають схильність до праці в цій сфері. Середньогрупова адаптивність таких студентів становить 54,16 %. Набагато більше осіб спеціальностей “облік та аудит” і “фінанси” хотіли б займатися діяльністю у професійній сфері “людина-людина”. А саме за показником уміння — 20 осіб, що становить 74 %, та 18 осіб (66,6 %) — за показником бажання. Показник їхньої середньогрупової адаптації становить 61 %.

Із 25 студентів спеціальностей “автомобільний транспорт” та “промислове й цивільне будівництво” схиляються до професійної сфери “людина-техніка” 10 осіб (40 %) — за показником уміння та

12 осіб (48 %) - за показником бажання. Середньостатистичний показник адаптованості цих студентів - 62,6 %. Але майже така ж кількість студентів цих спеціальностей виявляють бажання працювати у сфері “людина-людина”: за показником уміння - 13 осіб (52 %), за показником бажання - 12 осіб (48 %). Показник їхньої адаптованості становить 61 %.

На підставі аналізу результатів дослідження можна стверджувати, що більшість студентів спеціальностей “психологія” та “менеджмент організацій”, які стосуються професій типу “людина - людина”, демонструють високий показник професійної готовності за критеріями уміння та бажання - отже, правильно обрали сферу діяльності. Разом із тим високий середньогруповий показник їхньої адаптивності (72,5 %) вказує, що процес активного узгодження індивідуальних особливостей з умовами зовнішнього середовища (вимогами робочого місця, особливостями партнерів, організаційної культури тощо) забезпечить успішність їхньої професійної діяльності та повноцінну особистісну самореалізацію у всіх сферах життєдіяльності.

Мала кількість студентів, що згідно з аналізом результатів виявляє готовність працювати у професійній сфері обраної спеціальності, як-от у сфері “людина-знак” (18,5 %) та у сфері “людина - техніка” (48 %), указують на недостатній рівень професійної готовності до майбутньої діяльності. Відповідно, і середньогруповий показник адаптації студентів теж нижчий, що виявляє взаємозалежність професійної готовності та соціально-психологічної адаптації.

Отже, аналіз даних дає підстави стверджувати, що наявність належного рівня соціально-психологічної адаптації сприяє професійній готовності студента та ці два показники перебувають у взаємозалежності. Студентам, які вступили до вузу без чіткої установки на оволодіння певною професією, повинна надаватися допомога для формування професійної готовності. У професіях типу “людина - техніка” та “людина-знак” можливості адаптації суб’єкта значно розширилися на сьогодні, завдяки вузькій спеціалізації в рамках професії. Студентам певних спеціальностей, які за діагностикою виявили готовність до іншої професійної сфери, ніж обрали для опанування у вузі, для успішної професійної готовності й адаптації слід вийти за рамки однієї та іншої сфер професій у проміжне положення між цими сферами. При цьому виникає необхідність розрізнення підтипів у професіях усіх класифікаційних типів. Готовність до професійної діяльності та можливої професійної переорієнтації таких студентів в умовах стрімкого розвитку технічного й соціального прогресу перебуває у прямій залежності від їхнього рівня соціально-психологічної адаптації.

Література

1. Александровский Ю. А. О психологической дезадаптации в условиях стресса // Психиатрическая эндокринология.- М.: Здоровье, 1988.- С. 10—11.

2. Дьяченко М. И. Кандибович Л. А. Психологическая проблема готовности к деятельности.— Минск: БГУ, 1976.- 383 с.

3. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы.- СПб.: Питер, 2004.— 509 с.

4. Моляко В. О. Психологічна готовність до творчої праці.— К.: Т-во “Знання”, 1989.- 48 с.

5. Ольшанский Д. В. Адаптация социальная // Философский энциклопедический словарь / Ред. кол.: С. С. Аверинцев и др.— М., 1989.- С. 12.

6. Платонов К. К. Краткий словарь системы психологических понятий: Учеб. пособ. для учеб. заведений профтехобразования.- 2-е изд. перераб. и доп.— М.: Высш. шк., 1984.— 174 с.

7. Психология профессионального здоровья: Учеб. пособ. / Под ред. Г. С. Никифорова.- СПб.: Речь, 2006.- 480 с.

8. Психология. Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровського, М. Г. Ярошев- ского.- 2-е изд. испр. и доп.— М.: Политиздат, 1990.

9. Социологический энциклопедический словарь (на русском, английском, немецком, французском и чешском языках) / Ред. коорд. акад. РАН Г. В. Осипов.— М.: Изд. группа ИНФРА. М-нОрМА, 1998.— 488 с.

10.Хвостов А. А. Диагностика индивидуальной морали: проблемы и перспективы // Развитие личности.- 1998.— № 3—4.— С. 62—82.

11.Чаплигін А. Соціальна реадаптація у життєвій перспективі // Соціальна психологія.— 2004.- № 5.- С. 20—24.