ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ДІВЧАТОК-ПІДЛІТКІВ І РОЗЛАДИ ЇХНЬОЇ САМОАКЦЕПТАЦІЇ ТА МОРАЛЬНОЇ САМООЦІНКИ

Д. Гошовська

Розкрито психологічні особливості формування моральної самооцінки та самоакцептації в дівчаток підліткового віку. Окреслено типові соціально- психологічні й вікові бар’єри, проаналізовано основні проблеми становлення самосвідомості дівчаток-підлтіків та негативний вплив підліткових комплексів на функціонування їхнього психічного здоров’я.

Ключові слова: психічне здоров’я, підлітки, самоакцептація, моральна самооцінка, комплекси.

Гошовська Д. Психическое здоровье девочек-подростков и расстройства их самоакцепции и моральной самооценки. Раскрыты психологические особенности формирования моральной самооценки и самоакцепции у девочек подросткового возраста. Очерченно типические социально-психологические и возрастные баръеры, проанализированы основные проблемы становления самосознания девочек-подростков и негативное влияние подростковых комплексов на функционирование их психического здоровья.

Ключевые слова: психическое здоровье, подростки, самоакцептация, моральная самооценка, комплексы.

^shovska D. Psychical Health of Girls-teenagers and Disorders of their Acceptance and Moral Self-appraisal. The psychological features of forming of moral self-appraisal and acceptance for the girls of teens are exposed. Outlined socially psychological and age-old barriers and the basic problems of becoming of consciousness of girls-teenagers and negative influence of juvenile complexes are analyzed on functioning of their psychical health.

Key words: psychical health, teenagers, self acceptation, moral selfdetermination, complexes.

Трансформації нашого суспільства призводять до ускладненого впливу соціально-психологічних детермінант на процес формування самосвідомості особистості, зокрема самоакцептації та моральної самооцінки. Окремого наукового статусу набуває проблема формування складників психічного здоров’я в дівчаток підліткового віку, адже розлади у становленні системи самооцінювання й самоакцеп - тивної атрибуції зумовлюють численні перепади та бар’єри для їхнього гармонійного й повносправного розвитку.

Безперечно, перепонами до адекватного морального самооцінювання та самоакцептації особистості найчастіше можуть бути причини спадкової патології, розумової (інтелектуальної) відсталості, аномалії розвитку характерологічних особливостей, психопатії, акцентуації, наслідки сімейної та педагогічної занедбаності тощо. Проблема ускладнюється тим, що в підлітковому віці (найсензитив - нішому для формування самосвідомості) здебільшого можуть виникати транзисторні непсихотичні девіації поведінки - делінквентність, алкоголізація, токсикоманія, суїцидальність та ін. Самооцінку й самоприйняття дівчаток-підлітків можуть супроводжувати як власне вікові поведінкові реакції (емансипація, автономізація, групування з однолітками, наслідки пубертатних криз і сексуальних захоплень), так і загальні позавікові реакції (імітація, опозиція, компенсація, гіперкомпенсація, стереотипізація). Усе це може не лише гальмувати або спонукати активність самоакцептації та моральної самооцінки, але й бути однією з безпосередніх причин [1; 2; 3; 5; 7; 8].

Психічне здоров’я значною мірою залежить від налагодженості системи психосугестії, оскільки необережний і неадекватний вплив на психологію дівчинки-підлітка потрапляє в ендогенно підготовлений ґрунт, що може викликати невротичну реакцію-спалах, загострений вербальний самозахист і негативно вплинути на становлення самосвідомості дитини. Якщо ж до цього долучені неправильні батьківські (сімейні, родинні) настановлення, то розвиткові самоакцеп - тації та моральної самооцінки дівчинки-підлітка заважатиме багато видів так званого неконвенційного виховання. Це може бути гіперо - піка (гіперпротекція), гіпоопіка (гіпопротекція), емоційне знехтування, виховання в умовах надмірної моральної відповідальності, підвищене меркантильне стимулювання (“розвивайся і добре вчися за гроші, подарунки”) тощо. Звідси й з’являються різноманітні комплекси “Попелюшки”, “опальної принцеси”, “кумира сім’ї”, “Дюймовочки”, “гидкого каченяти” та ін.

Такий стан справ призводить до того, що вражаються навіть глибинні рівні психоструктури дівчинки підліткового віку. Насамперед це проявляється в емоційно-оцінному й емоційно-ціннісному дисбалансі дитини. В її самосвідомості домінує механізм сенсорного відмежування, що лежить у першооснові утворення емоційних бар’єрів, які разом із регулятивними і смисловими, створюють значні труднощі для самоприйняття. Тому слід оберігати самосвідомість дівчинки-підлітка від емоційно-аксіологічних зрушень, посягань та зміщень. Адже, не набувши ще статусу стійких нормоутворень, емоційне відмежування дівчинки від ситуаційності не переросте в загальне самонеприйняття та самозаперечення. Нам видається, що лише неперервна актуалізація й підсилення емоцій позитивного суб’єктивного змісту приведе до латентного чи явного покращання самоакцептації, а отже й сформо - ваності адекватної просоціальної моральної самооцінки.

Модальність особистісного самоставлення в дівчаток-підлітків може бути як полярною (красива - некрасива; гарна - погана; приємна - відразлива), так і невизначено-інтерферентною (трохи гарна, трохи погана), що супроводжується певним спектром емоцій. Насамперед це проявляється в соціальній поведінці, хоча може зафіксуватися на рівні нонконформістських елементів зовнішності (похмуре обличчя, самовпевнена усмішка, зачіска з викликом, яскравий одяг, надмір прикрас, татуювання тощо). Зокрема, в дівчинки-підлітка не- сформованість самоакцептації часто призводить до афекту неадекватності, що проявляється як захисна реакція на невдачу, породжена зіткненням суперечливих внутрішніх тенденцій, одну з яких дитина не хоче визнати у себе. Найчастіше це проявляється за умови завищених самооцінки й рівня домагань і потреби будь-що зберегти їх. Оскільки трапляється, що потреба збереження настільки сильна, що змушує дівчинку-підлітка або ігнорувати свою невдачу, або, якщо вона очевидна й незаперечна, створює неправильне й неадекватне ставлення до причин власної невдачі. Невпевненість, що появляється внаслідок цього, активно не приймається і відкидається. На перший план висуваються підвищена образливість, негативізм, упертість, конфліктність, тобто порушуються нормальні взаємини з довколишніми людьми та із самою собою. З’являється відчуття знехтуваності, самотності, виникає велика ймовірність появи різних психогенних комплексів, що можуть призвести до значних особистісних деформацій і психоемоційних розладів.

У зв’язку з розбалансуванням параметрів самооцінки й самоак - цептації в дівчаток-підлітків може проявитися згадуваний нами так званий “комплекс Попелюшки”. Він межує з “комплексом неповноцінності”, однак його симптоми точніше і влучніше розкривають суть проблеми. Річ у тім, що, наприклад, оцінюючи свою зовнішність, дівчатка, навіть визнаючи відверто свою “неповноцінність”, у глибині душі її не сприймають і не поділяють, потай надіючись на краще і відчуваючи себе красунею. Про подібне йдеться в дослідженні К. Обуховського, де констатується, що дитина з “комплексом Попелюшки”, погодившись зовні з тим, що вона гірша чи некрасивіша, може легко довести свою віру в якесь чудо, добру фею, зовнішню потойбічну силу, які все в один прекрасний день змінять на краще [6].

Символізація образу Попелюшки спонукає дівчинку-підлітка (особливо з негармонійної сім’ї, часто зі школи-інтернату) відігравати своєрідку соціально-статеву роль. Це пов’язує діяльність її самосвідомості з функціонуванням й умовами певної соціальної системи, зокрема найближчого мікросередовища. Дівчинка не може визначити себе безвідносно до системи своїх соціальних і статевих ролей. Як стверджує І. С. Кон, особистість може зливатися, ідентифікуватися зі своїми ролями або відмежовуватися, дистанціюватися від них, але в усіх випадках під час визначення свого “Я” вони нібито слугують для особистості відправним пунктом [5]. Тому в моральному самооцінюванні таких дівчаток важливе місце посідають особливості, зумовлені “комплексом Попелюшки”. Закріпившись на рівні механізмів самоусвідомлення, це складне утворення може проявлятись і на наступних щаблях онтогенезу.

Величезною перепоною на шляху становлення самоакцептації підлітків, зокрема дівчаток, є нав’язливий страх із приводу нібито існуючих тілесних потворностей, недоліків, невідповідностей і дефектів, що класифікується як пубертатна дисморфофобія. На думку багатьох учених, цей страх за своє тіло, сором за нього властивий чи

__ • • * СС 99 * ___ *

Не кожному підліткові завдяки гормональним і конституційним змінам, що відбуваються в організмі [1; 2; 4; 5; 7; 8].

Виникнення синдрому дисморфофобії як тривоги за свій тілесний вигляд пов’язується насамперед зі статевими ознаками або невідповідністю свого тіла стереотипному й завищеному образу маскулін- ності/фемінінності. Супроводжуючись невротичними і стресовими реакціями, страх та переживання підлітка за повноцінність свого фенотипу перешкоджають позитивному самооцінюванню і самоприйняттю.

Не менш суттєвою гальмівною перепоною для розвитку самоакцептації дівчаток підліткового віку виступає нервово-психічна ано - рексія як психосоматична реакція на невдоволеність зі свого образу “Я” та самооцінки. Особлива небезпека виникнення цього стану полягає в серйозній загрозі не лише для зовнішності чи фізичних параметрів дитини (інколи втрачається до 15 % ваги тіла), але й для її здоров’я в цілому. Порушується рівновага самосприймання, а складові частини самоакцептації моделюються з негативним забарвленням або як самозаперечення.

Гальмом розвитку самоакцептації дівчинки-підлітка може бути перфекціонізм, що пояснюється значною мірою проявами полярного мислення (все або нічого). Перфекціоністка ставить до себе надто високі вимоги й суворо критикує себе в тих випадках, коли не відповідає цим вимогам. Відбувається постійне картання і самокартання, що може призвести до заперечення себе та своїх реально існуючих позитивних якостей і вчинків. Часто трапляється, що самі вимоги не є власними стандартами, а належать реальній або видуманій іншій людині. Сприймання себе через створені перепони, “під диктування” іншої людини дуже сповільнює або й унеможливлює процес само- прийняття дівчинки-підлітка. Поведінка стає конформною, з’являються ознаки пристосовництва, соціальної мімікрії та депресії.

Розлади моральної самооцінки й самоакцептації в дівчаток підліткового віку можуть призвести до того, що втрачається віра в себе, проявляючись у знеціненні власного “Я”, зневірі в майбутнє, нерішучості, інфантилізмі, безперспективності, відмові в самопізнанні. Виникають численні самозвинувачення, що супроводжуються нищівною самокритикою, самодокорами і самокартанням. Девальвується самооцінка особистісно значущих якостей, фіксуючись у пригніченості, надломленості, самоприниженні та зневірі у власних силах і якостях. Тому і самооцінювання, і самоприйняття дівчаток- підлітків може розвиватися за принципом депресивності. До того ж депресія супроводжується такими афективними факторами, як погане фізичне самопочуття, підвищена втомлюваність, сексуальні проблеми, які є часто не лише вихідними продуктами депресії, але й мотиваційними якостями для її розвитку.

Суттєві перепони викликаються загальновідомим неврозом очікування, що так часто властивий дівчаткам у підлітковому віці. Щоправда, треба відзначити: ідеться не про власне негативний образ тіла, а про психічну напругу дівчинки-підлітка, яка боїться його негативних оцінок. За нашими спостереженнями у дівчаток-підлітків досить часто суттєво і стрибкоподібно підвищується фон загальної тривожності (самооцінної, міжособистісної, шкільної), унаслідок чого активізуються не лише такі фундаментальні емоції, як горе, гнів, сором, провина, але й виникають перепади в спілкуванні та само - прийнятті.

Слід відзначити, що на формування моральної самооцінки і самоакцептації дівчаток старшого підліткового віку значний вплив може мати гіперсексуальність. Надмірне підвищення статевого потягу й збудливості, проявляючись у напруженні сексуальних бажань, спричиняє психічну фіксацію на сексуально-еротичних переживаннях і перешкоджає об’єктивному самоприйняттю. Можливе засвоєння девіантних зразків як об’єктів (суб’єктів) для власних експектацій, самооцінок, образу “Я” тощо. Загалом самоакцептація таких дівчаток характеризується значно меншою та біднішою диференційованістю, чіткістю й визначеністю. Їм властива певна амбівалентність, що проявляється у підвищеному незадоволенні собою, яке поєднується з активним бажанням і намаганням ігнорувати всю або хоча б частину негативної інформації про свою особистість. Невдоволеність своїм актуальним станом, спробами й результатами самооцінювання гальмує в них мотивації самовизначення, самовиховання та саморозвитку. Детермінована здебільшого соціальним становищем неадекватна моральна самооцінка і самоакцептація несприятливо впливає на статево - рольовий розвиток і життєве самоствердження дівчаток-підлітків.

Корекція труднощів у процесі морального самооцінювання та самоакцептації, опираючись на основні положення сучасної психокорекції, повинна відбуватись з урахуванням взаємозв’язку і взаємозалежності самооцінки індивіда, “Я”-концепції, образу “Я”, рівня домагань, психологічної захищеності та комунікативно-пізнавальної компетентності. Адже негативне самосприймання за неадекватної самооцінки й, відповідно, неадекватного рівня домагань фіксується в розбалансованій “Я”-концепції, хисткому образі “Я” та супроводжується значним рівнем загальної особистісної тривожності й диском- фортності. Суб’єкт, намагаючись зберегти самооцінку й самоакцеп - тацію на потрібному йому рівні, відмежовує сферу свідомості від травмуючих переживань шляхом увімкнення механізмів психологічного захисту, що може інколи змусити хибувати об’єктивність самоусвідомлення. Загалом корекційні зусилля з метою покращання глобального самоприйняття дівчаток-підлітків слід зосередити в напрямі переструктурування самосвідомості, картини світу й себе в ній відповідно до принципу реальності.

Усе викладене вище дає підстави зробити висновок про те, що дівчаткам підліткового віку притаманна ціла низка найрізноманітніших психологічних особливостей, які зумовлюють становлення їхньої моральної самооцінки, самоакцептації та самосвідомості загалом і суттєво впливають на гармонійність функціонування психічного й соціального здоров’я.

Література

1. Алексєєва М. І., Насонова О. Б. Внутрішньосімейна взаємодія та самоакцеп - тація підлітків // Психологія : Наук.-метод. зб.- К.: Освіта, 1993.- Вип. 40.- С. бЗ-7З.

2. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Пер. с англ.; общ. ред. В. Я. Пилиповского.- М.: Прогресс, 198б.— 422 с.

3. Гошовська Д. Соціально-психологічна специфіка системи морального само - оцінювання особистості // Професійна психологія: реалії та перспективи розвитку: Зб. матеріалів конф. / За заг. ред. Ж. П. Вірної.- Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008.- С. 24-27.

4. Запорожец Л. А. Психологические особенности развития у подростков объективного отношения к себе и другим как компонента нравственного поведения: Автореф. дисс. ... канд. психол. наук.- М., 1989.- 24 с.

З. Кон И. С. Открытие Я.- М.: Политиздат, 1978.- Зб7 с.

6. Обуховский К. Психология влечений человека / Пер. с польск.- М., 1971.- 2З0 с.

7. Соколова Е. Т. Самосознание и самооценка при аномалиях личности.- М.: Изд-во МГУ, 1989.- 214 с.

8. Greenwald A. Samowiedza i samooszukanie // Przeglad Psychologiczny.- 198б.- T. 29.- № 2.- S. 291-303

[1] Справедливости ради отметим, что имеются данные, что при шизоидном типе акцентуации у подростков мужского пола отмечен выраженный сдвиг в сторону феминизации личностных отношений. “Подобный сдвиг у шизоидов оказался неожиданным” [4, 96].

[2] * - рівень значимості p>0,05; ** - рівень значимості p>0,01.