ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ПРОЦЕСУ САМООРГАНІЗАЦІЇ У НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

І. Толстунова

Психологічне здоров’я студента - це певний рівень розвитку й досконалості форм і способів його взаємодії із зовнішнім середовищем; певний рівень психічного та особистісного розвитку, що дає змогу успішно реалізовувати цю взаємодію; це процес і результат розвитку суб’єкта. Він тісно взаємодіє з поняттям самоорганізації у навчальній діяльності студента, оскільки і самоорганізація, і психологічне здоров’я мають єдину психологічну основу (самостійність і схильність до саморозвитку), оптимізація якої сприяє динаміці мотиваційної сфери, підвищенню сенситивності до психологічної інформації, стимулює саморозвиток та самоактуалізацію студента.

Ключові слова: здоров’я, здоровий спосіб життя, психологічне здоров’я, самоорганізація.

Толстунова И. Психологическое здоровье как составная процесса самоорганизации в учебной деятельности студентов. Психологическое здоровье студента - это определенный уровень развития и совершенства форм и способов его взаимодействия с внешней средой; определенный уровень психического и личностного развития, позволяющий успешно реализовывать это взаимодействие; это процесс и результат развития субъекта. Он тесно взаимодействует с понятием самоорганизации в учебной деятельности студента, поскольку оба этих понятия базируются на единой психологической основе (самостоятельность и предрасположенность к саморазвитию), оптимизация которой способствует изменению динами мотивационной сферы, повышению сенситивности к психологической информации, стимуляции саморазвития и самоактуализации.

Ключевые слова: здоровье, здоровый образ жизни, психологическое здоровье, самоорганизация.

Tolstunova I. Psychological Health as an Integral Part of Self-organization of Students’ Educational Activity. Student’s psychological health represents his certain development level and perfection of forms and ways while interacting with the environment; it either denotes a definite psychic and individual maturity level, which enables to realize the said interaction successfully; it also constitutes the procedure and outcome of the subject’s growth. The procedure is closely connected with the notion of student’s self-organization educational activity, so far as selforganization itself and psychological health possess unified psychological ground, while its optimization helps motivate dynamism, and thus stimulate student’s selfdevelopment and self-actualization.

Key words: health, healthy way of life, psychological health, selforganization.

Погіршення економічних і соціальних умов життя на сучасному етапі, загострення екологічних проблем, недоступність у деяких випадках медичної допомоги і низка інших складних факторів призвели як до збільшення рівня захворюваності, так і до порушення основ здорового способу життя й розуміння якості життя в молодіжному середовищі.

Цей негативний процес не міг не позначитися на такій дуже важливій соціальній групі нашого суспільства, як студентство. Погіршення здоров’я студентської молоді також відбувається за рахунок комплексу несприятливих факторів, якими супроводжується процес навчання. Інтенсифікація розумової діяльності, що проявляється в збільшенні обсягу навчального навантаження при фактичному дефіциті навчального часу, обумовлює особливості навчальної діяльності студентів.

Аналіз наукової літератури й досліджень, тематично пов’язаних із нашим дослідженням, показує, що навчальна діяльність студентів протікає в досить напружених умовах психоемоційних перевантажень. Особливо це проявляється в періоди сесій. Загальне робоче навантаження (аудиторне й самостійне) у деяких студентів протягом семестру може періодично доходити до 12 годин на добу, а під час сесій - до 15-16 годин. Тому праця студентів за важкістю належить до 1-ї категорії (легка), а за ступенем напруженості - до 4-ї (дуже напружена) (Н. А. Агаджанян та ін., 1995).

Дані дослідників показують, що більше 50 % студентів зазнають труднощів, пов’язаних із навчальною діяльністю. При цьому 24,6 % виявляють розбіжність між уявленням про студентське життя і реальністю й оцінюють його як дуже напружене. Значна кількість студентів - 80 % - указують на недолік знань й умінь, про методи самозахисту від стресів, перевтоми, зняття напруженості, підвищеної тривожності. 48 % студентів відзначають, що легко піддаються чужому впливу, а близько 25 % мають труднощі у встановленні соціальних контактів. Більшість студентів часто почувають себе самотніми, перебувають у песимістичному настрої, а 28 % відзначили такі негативні стани, як підвищена тривожність, невмотивована агресивність. При цьому такі стани значно частіше відзначають у себе іногородні студенти. Виявлені особистісні особливості вказують на сильну соціально-психологічну дезадаптацію, що саме по собі, а найчастіше в сполученні з надмірною завантаженістю, призводить до депресій, неврозів. Ці проблеми можна розглядати як фактори ризику, здатні провокувати девіантну поведінку, у тому числі споживання наркотичних і психотропних речовин (Ю. І. Нестеров і співавт., 2006.;

Н. І. Бєлова й співавт., 2006; Н. П. Гребняк і співавт., 2007; Г. А. Івах - ненко, 2007; Л. Г. Розенфельд, С. А. Батримбетова, 2008).

Збереженню й зміцненню фізичного та психічного здоров’я соціальних груп (у тому числі й студентських) у цей час приділяється особлива увага фахівців різних сфер: медичної, соціальної, педагогічної. Особливе місце в цьому ланцюгу приділяється психологічній сфері, оскільки ми говоримо не про фізичне лікування від певних хвороб, а скоріше про максимально повноцінну життєдіяльність людини, про особистісну самореалізацію сучасного студента, а в майбутньому професіонала.

В умовах економічної й демографічної кризи стан психологічного здоров’я студентської молоді набуває для нашого суспільства характер першочергових завдань, оскільки визначає основні тенденції формування культури здоров’я всього населення України і його освітній, науковий та трудовий потенціали у найближчому майбутньому.

Нерозв’язаність вищевідзначених питань, пов’язаних із професійним здоров’ям майбутніх фахівців, породила певну кількість проблем. Очевидним є протиріччя між потребою суспільства в професійно здорових фахівцях і відсутністю механізмів актуалізації сприйняття студентами свого професійного здоров’я як професійно- особистісної цінності. Прагнення знайти шляхи дозволу зазначених протиріч і визначило проблематику цього дослідження.

Нами виділено й визначено такі поняття: “здоров’я”, “психологічне здоров’я”, “культура здоров’я”, “спосіб життя”.

Хочеться підкреслити, що сучасна наука встановлює залежність здоров’я не тільки від низки об’єктивних (антропологічних, клінічних, фізіологічних і біологічних) показників, але й від певних характеристик внутрішнього світу суб’єкта (Б. С. Братусь, А. Маслоу, С. Рифф, Р. Скіннер, А. Елліс й ін.). У ролі таких називаються позитивність, з одного боку, самосприйняття (адекватність самооцінки, самоприйняття, самодостатність, оптимізм, задоволеність життям, психоемоційна врівноваженість і т. д.), з іншого - сприйняття навколишнього світу (відкритість світу, адекватність емоційного реагування на те, що відбувається навколо, усвідомлення й слідування своїм головним інтересам і найкращому вибору в певній ситуації, готовність до змін, воля, незалежність, активність особистості в різних ситуаціях, прагнення до перетворень середовища й т. д.).

Академік В. П. Скарбніков (1997) пояснює поняття “здоров’я індивіда” через процес збереження й розвитку психічних, фізіологічних, біологічних здатностей людини, його оптимальної працездатності, соціальної активності при максимальній тривалості життя. У разі подібного розуміння категорії здоров’я воно пов’язується зі здатністю особистості розвиватися на всіх рівнях своєї внутрішньої (психічному, фізіологічному, біологічному) і зовнішньої (найбільш оптимально проявляти себе в контактах із навколишнім світом через трудову й соціальну активність) організації. Тобто враховується досягнення особистістю певного етапу розвитку, що припускає його особистісну зрілість (Г. Олпорт, Е. Еріксон), здатність до інтеграції (асиміляції) життєвого досвіду (К. Роджерс) [8].

Ми дотримуємося точки зору про необхідність дослідження сутності комплексного феномену здоров’я в єдності фізичного, психічного й психологічного здоров’я (М. М. Амосов, А. Г. Бусигін, І. В. Ні - колаєва, В. П. Петленко та ін.). Необхідно уточнити, що поняття “психологічне здоров’я”, введене в наукову термінологію І. В. Дубро - віною (1995) [3], відзначає розрізнення понять “психічного здоров’я”, що має відношення до окремих психічних процесів і механізмів, та “психологічного здоров’я”, яке характеризує особистість у цілому, перебуває в тісному зв’язку з вищими проявами людського духу і що дає змогу виділити властиво психологічний аспект проблеми психічного здоров’я, на відміну від медичного, соціологічного, філософського й інших аспектів.

На думку фахівців, котрі працюють під керівництвом професора В. І. Слободчикова [7], психологічне здоров’я - це стан, що характеризує процес і результат нормального розвитку суб’єктивної реальності в межах індивідуального життя. Психологічне здоров’я, у свою чергу, - це певний рівень розвитку й досконалості форм і способів взаємодії індивіда із зовнішнім середовищем; певний рівень психічного й особистісного розвитку, що дає змогу успішно реалізовувати цю взаємодію; це процес і результат розвитку суб’єкта в його суб’єктивній реальності в межах одного індивідуального життя.

Особистість, суб’єкт власного життя, діяльності, особистісний, людський, суб’єктне й розвиток, саморозвиток, саморегуляція, адаптація, формування, проживання, проходження життєвого шляху - ось основні категорії, навколо яких зосереджене розуміння психологічного здоров’я.

Вихідною точкою аналізу стану здоров’я в цей час усе частіше виступає так званий спосіб життя людини. Д. У. Ністрян [5, 47], узагальнюючи дослідницькі дані, указує, що здоров’я людини життя залежить на 60 % від його способу, на 20 % - від навколишнього середовища і лише на 8 % - від медицини. За даними Всесвітньої організації здоров’я, здоров’я людини на 50-55 % визначається умовами й способом життя, на 25 % - екологічними умовами, на 15-20 % воно обумовлено генетичними факторами й лише на 10-15 % - діяльністю системи охорони здоров’я.

Виходячи з того, що проблематика здоров’я невіддільна від проблеми самої людини, виникає й видозмінюється разом із ним (І. Н. Смирнов), розгляд сутності здоров’я як основи розвитку людини, виявлення факторів, що впливають на стан його здоров’я, пошук закономірностей збереження здоров’я, розробка методів і засобів збереження й розвитку здоров’я і т. п. є важливими завданнями, які вимагають рішення в контексті впровадження гуманістичного підходу в освітню систему й побудови концепції педагогічного проектування культури здоров’я.

“Культура здоров’я, за визначенням В. А. Магіна, - це інтегративне особистісне утворення, що є вираженням гармонійності, багатства й цілісності особистості, універсальності її зв’язків із навколишнім світом і людьми, а також здатності до творчої й активної життєдіяльності” [4, 274].

Підводячи підсумок теоретичного осмислення поняття психологічного здоров’я майбутніх професіоналів, хочеться акцентувати увагу на необхідності формування у студентів уявлень про своє психологічне здоров’я, яке напряму пов’язане з професійним здоров’ям.

А. Маслоу називав психологічно здоровими людьми тих, хто на достатньому рівні задовольнив свої основні потреби в безпеці, любові, повазі й самоповазі й тому може керуватися насамперед прагненням до самоактуалізації (що розуміється як безперервна реалізація потенційних можливостей, здібностей і талантів, як здійснення своєї місії, або покликання, долі й т. п., як більш повне пізнання, а отже й прийняття своєї власної споконвічної природи, як безупинне прагнення до єдності, інтеграції, або внутрішньої синергії особистості). Учений визначав такі показники, що характеризують психологічно здорову людину:

1. Вищий ступінь сприйняття реальності.

2. Більш розвинена здатність сприймати себе, інших і світ у цілому такими, якими вони є насправді.

3. Підвищена спонтанність.

4. Більш розвинена здатність зосереджуватися на проблемі.

5. Більш виражена відчуженість і явне прагнення до самоти.

6. Більш виражена автономність і протистояння приналежності до однієї з культур.

1 і с* •

. 1 острота сприйняття і багатство емоційних реакцій.

8. Більш часті прориви на пік переживання.

9. Більш сильне ототожнення себе з усім родом людським.

10. Зміни у міжособистісних відносинах.

11. Більш демократична структура характеру.

12. Високі творчі здібності.

13. Певні зміни в системі цінностей.

Дослідивши поняття психологічного здоров’я та процес самоорганізації, який ми досліджували в попередніх роботах, робимо висновок, що поняття психологічного здоров’я студентів тісно взаємодіє з поняттям самоорганізації в навчальній діяльності, оскільки ці поняття мають єдину психологічну основу (самостійність і схильність до саморозвитку), оптимізація якої сприяє динаміці мотиваційної сфери, підвищенню сенситивності до психологічної інформації, стимулює саморозвиток та самоактуалізацію студента. Виходячи із цього, проблема психологічного здоров’я в структурі самоорганізації студента в процесі навчальної діяльності є актуальною на цьому етапі й вимагає досконалого вивчення.

Для визначення існуючих угруповань психологічних перемінних, що детермінують стан психологічного здоров’я студентів-переклада - чів нами була вибрана методика “Діагностика самоактуалізації особистості (А. В. Лазукін в адаптації Н. Ф. Каліна)”, оскільки про рівень психологічного здоров’я студента можна судити через його потребу в саморозвитку та самоактуалізації. Репрезентативну вибірку дослідження склали студенти-філологи філологічного факультету ВІЕМ (м. Луцьк) у кількості 113 осіб і студенти-філологи факультету прикладної лінгвістики ВНУ ім. Лесі Українки (м. Луцьк) (78 осіб).

Методика “Діагностика самоактуалізації особистості (А. В. Лазу - кін в адаптації Н. Ф. Каліна)” дає нам можливість визначити психологічне здоров’я студентів-філологів за одинадцятьма шкалами: орієнтація у часі; цінності; погляд на природу людини; потреба в пізнанні; креативність; автономність; спонтанність; саморозуміння; аутосимпатія; контактність; гнучкість у спілкуванні.

Кількісно-якісний аналіз підтверджує такі висновки: близько 2б % студентів мають низькі результати показників самоактуалізації (від 25 до 4Q балів). Це, як правило, люди невротично спрямовані на минулі переживання, у них розмиті моральні цінності, погляд на природу людини негативний, характеризуються конформізмом, тривожні, невпевнені в собі, що призводить до труднощів у адаптації до нового середовища, ускладнює міжособистісне спілкування і т. д.

Б1 % студентів мають середні показники за шкалами самоактуалізації (від 41 до 75 балів). Студенти такої групи проявляють потребу в спілкуванні, бачать світ таким, яким він є, жадають пізнавати нове, мають сталі моральні й етичні цінності (за А. Маслоу - істина, добро, краса, життєздатність, самодостатність), гнучкі у вирішенні певних проблем, у них добре усвідомлювана позитивна “Я-концепція”.

Студентів із високими результатами за показниками самоактуалізації значно менше, лише 13 % (до S5 балів), але це студенти, які характеризуються розумінням екзистенціальної цінності життя “тут і зараз”, здатні насолоджуватись актуальним моментом, розділяють такі цінності, як цілісність, унікальність, звершення, легкість без зусиль, відсутність роздвоєності. У цих студентів творче ставлення до життя, вони автономні, незалежні й вільні, що, на думку більшості гуманістичних психологів, є головним критерієм психологічного здоров’я людини, її цільності й наповненості. Це проявляється також у високих результатах навчальної діяльності.

Кількісно-якісний аналіз показників самоактуалізації дав нам змогу зробити такі висновки: за період навчання в навчальному закладі майбутній фахівець зобов’язаний опанувати не тільки систему професійних компетенцій, які розуміються як інтегральна характеристика особистості фахівця, що виражає не лише ступінь засвоєння знань, умінь і навичок у тій або іншій області професійної діяльності, а й сформованість особистісних якостей, що відображаються в умінні людини активно жити, вести здоровий спосіб життя й завдяки цьому ефективно діяти в суспільстві. Цього можна досягти лише завдяки процесу самоорганізації навчальної діяльності студентів.


1. Давиденко Д. Н. Здоровье и образ жизни // Психология здоровья / Под ред. Г. С. Никифорова.- СПб.: Питер, 2003.- С. 181-198.

2. Божович Л. И. Избранные психологические труды: проблемы формирования личности.- М.: Междунар. пед. акад., 1995.- 212 с.

3. Дубровина И. В. Руководство практического психолога.- М.: Академия, 1995.

4. Магин В. А. Психолого-педагогический аспект культуры здоровья личности будущего специалиста по физической культуре и спорту / В. А. Магин. Современный олимпийский спорт и спорт для всех: 7 Междунар. науч. конгр.: Материалы конф., 24-27 мая 2003 г.- М., 2003.- Т. 1.- С. 274-275.

5. Нистрян Д. У. Некоторые вопросы здоровья человека в условиях научнотехнического прогресса // Здоровый образ жизни. Социально-философские и медико-биологические проблемы.- Кишинев, 1991.- С. 40-63.

6. Казначеев В. П. Проблемы человековедения.- М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 1997.- 352 с.

7. Слободчиков В. И. Проблемы становления и развития инновационного образования // Инновации в образовании.- 2003.- № 2.- С. 4-18.

8. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека.- М., 1994.

9. Яковлева И. А. Формирование культуры здоровья студента в образовательном процессе // Актуальные проблемы обеспечения безопасности образовательного пространства: Материалы Междунар. науч.-практ. конф.- Новосибирск: Изд-во НГПУ, 2007.- С. 176-177.