ПСИХОЛОПЧШ ДЕТЕРМШАНТИ СЕКСУАЛЬНОЇ ПОВЕДШКИ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДI

А. Мелоян, О. Нудель

У статті досліджується проблема становлення особистісних якостей та сексуальної поведінки сучасної молоді. На матеріалі вивчення психологічної літератури автор проводить теоретичний аналіз й експериментальне дослідження особливостей впливу особистісних якостей та сімейних цінностей на формування стратегій сексуальної поведінки студентської молоді.

Ключові слова: сексуальна поведінка, студент, статевий потяг, особис- тісні якості, сімейні цінності.

Мелоян А., Нудель О. Психологические детерминанты сексуального поведения студенческой молодежи. В статье исследуется проблема становления личностных качеств и сексуального поведения современной молодежи. По материалам изучения психологической литературы автор проводит теоретический анализ и экспериментальное исследование особенностей влияния личностных качеств и семейных ценностей на формирование стратегий сексуального поведения студенческой молодежи.

Клячевые слова: сексуальное поведение, студент, половое влечение, личностные качества, семейные ценности.

Meloyan A., Nudel O. Psychological Terms of Sexual Behavior of Students.

In this article the problem of formation of personality traits and the sexual behavior of contemporary youth is researched. On the basis of studying the psychological literature the author performs theoretical analysis and experimental research of peculiarities оf influence of personality traits and family values on the formation of strategies of sexual behavior of young students.

Key words: sexual behavior, student, libido, personality qualities, domestic values.

Найважливішими завданнями навчальних закладів є підготовка дітей до самостійного життя, вироблення у них сталого вміння орієнтуватися в складних ситуаціях. Важливим складником такої підготовки є статеве виховання. Існуюча ситуація в країні наполегливо вимагає освіти сексології, передусім молоді. Психологи затверджують, що тільки в період юності людина по-справжньому готова до інтимних відносин з іншою людиною як у соціальному, так і в психосексуальному плані.

Одним з основних факторів, що спонукують людей до інтерпер - сональних контактів і зв’язків, є сексуальність.

Питаннями психології сексуальності займалися такі вітчизняні та зарубіжні автори, як О. І. Бєлкін, В. М. Бехтерев, Г. С. Васильченко,

В. О. Васютинський, Т. В. Говорун, В. Е. Джонсон, Х. Елліс, В. Є. Каган, А. Кінзі, І. С. Кон, В. М. Маслов, У. Х. Мастерс, В. Посвянський, А. М. Свядощ, З. Фрейд, М. Хиршфельд та інші. Вивченням психологічних проблем дитячої і юнацької сексуальності займалися Л. Я. Верб, В. Е. Каган, Д. Н. Ісаєв, Л. І. Мороз, С. І. Сельверова, Л. Я. Свядощ, А. Фрейд, Т. К. Юферевата й ін.

Поняття психосексуальної культури розкривається у дослідженнях Е. Берна, І. Блоха, К. Імелинського Є. Кащенка, І. С. Кона, В. Ро - зіна, В. Соловйова і З. Лев-Старовича, З. Фрейда, Е. Фукса та А. Фо- реля та ін.

Метою статті є дослідження прояву сексуальності в юнацькому віці, а також виявлення експериментальним шляхом особливостей впливу особистісних якостей і сімейних цінностей на сексуальну поведінку студентської молоді.

Психологічний аспект сексуальності проявляється в почуттях, емоціях, переживаннях, думках, фантазіях і визначається індивідуальним сприйняттям себе й партнера. Психологічний аспект відіграє чільну роль у становленні статевої самоідентифікації людини в процесі розвитку. Усвідомлення дитиною своєї приналежності до чоловічої або жіночої статі формується головним чином під впливом психосоціальних факторів [1].

Сексуальність - один з основних чинників, який спонукає людей до міжособових контактів. Виходячи з різних ціннісних категорій, розрізняють сексуальність вітальну (аспект здоров’я), культурну (історичні традиції), моральну (етико-правові аспекти), особову (значення різних форм сексуальної активності для конкретної людини).

Під час обговорення питань сексуальності людини досить часто вживають термін “сексуальний потяг”. Згідно з Гізі (1959), сексуальний потяг - це виборчий стан готовності прийняти партнера з обліком

•• • т • • • 44 \j>

Його статевої приналежності. У цілому ж під терміном статевий потяг” розуміють мотиваційні фактори, обумовлені біологічною структурою організму та які забезпечують такі форми поведінки, ціль яких - задоволення певних потреб організму [1].

Статева потреба - (лат. libido - страсне бажання) - багатозначний термін, що визначає і сексуальне бажання взагалі, і прагнення до тілесного зближення з певною людиною, і мотиваційний аспект сексуальності.

Людина народжується з визначеним фізіологічним сексуальним потенціалом, що формується вже в рамках життєвого досвіду; у цілому ж сексуальність обумовлена інтегрованою взаємодією біологічних, психічних і соціокультурних факторів.

Сексуальність стала головним стрижнем психоаналітичної теорії З. Фрейда. Була висунута визначна думка про те, що сексуальність не може розумітись окремо від особистості. Згідно з цим положенням,

З. Фрейд розробив психосексуальні стадії розвитку особистості. Наукова діяльність З. Фрейда еволюціонізувала сексологічні знання і стала основою вчення, яке привернуло увагу багатьох дослідників. Запропонований З. Фрейдом підхід до сексуальності зняв жорсткий біологічний детермінізм та сконцентрував увагу на особливостях індивідуального розвитку. З. Фрейд розглядає сексуальність як основу людського життя. У той час, як фрейдівські сучасники бачили в сексуальності частину особистості, то сексуальність З. Фрейда - це і є сама особистість [5].

Розглядати сексуальну поведінку тільки як реалізацію сили статевого потягу було б помилковим. На думку І. С. Кона, сексуальна поведінка залежить не тільки від темпу статевого дозрівання, а ще й від соціальних факторів [4].

Вивчення юнацької сексуальності має три головних предмети: статеву поведінку, тобто вчинки, у яких проявляється й реалізується статевий потяг; психосексуальні установки й орієнтації, тобто ставлення людей до питань статі, норм статевої моралі. Ці установки розрізняються за ступенем усвідомленості й існують як на рівні культури, так і на рівні індивідуальної свідомості, еротичних фантазій і переживань, які часто бувають неусвідомленими та вивчаються головним чином клінічними методами [4].

Важливо відзначити дві особливості юнацької сексуальності: перша - це експериментальний характер їх сексуальної поведінки; друга

- те, що еротичні потреби й інтереси випереджають розвиток емоційної сфери й навичок спілкування, від яких багато в чому залежить можливість комбінації фізичної близькості з психологічною (духовною) близькістю і взаєморозумінням.

Е. Еріксон, так само як і З. Фрейд, утверджує, що тільки в період юності людина по-справжньому готова до інтимних відносин з іншою людиною як у соціальному, так і в психосексуальному плані.

Багатомірність сексуальної поведінки чоловіків та жінок була предметом дослідження А. Кінзі [2]. Завдяки Кінзі сексологія вперше отримала кількісний фундамент, відкрила великий діапазон індивідуальних і соціальних варіацій сексуальної поведінки.

Одним із завдань нашого дослідження було вивчення установок щодо сексуальних відносин хлопців та дівчат у юнацькому віці. Отримані дані засвідчують, що студенти ставляться серйозно до статевих зв’язків, поважають шлюб, для них важливо, щоб партнер був близькою і цікавою для них людиною (66 %).

Не задоволені своїм сексуальним життям 34 % студентів; вони відчувають серйозне розчарування цією сферою відносин, постійно стурбовані якимись проблемами, пов’язаними із сексуальними відносинами. Деякі проявляють цнотливість (14 %), утримуються навіть від незначних проявів сексуальної пристрасті, не люблять думати на цю тему.

До “знеособленого сексу” схильні 28 % молоді. Вони розглядають сексуального партнера тільки як об’єкт для одержання почуттєвого задоволення, не враховуючи його особистості, індивідуальних особливостей характеру й темпераменту, і не намагаються увійти з партнером у скільки-небудь значимий особистісний зв’язок.

Наступним кроком у нашому дослідженні було вивчення уявлень про сімейні цінності. Важливою умовою подружнього щастя, на думку студентської молоді, є особистісна ідентифікація з партнером (58 %) і батьківство (60 %). Роль сексуальних відносин студенти недооцінюють (56 %). Для них більш значними виступають емоційно - психотерапевтичні функції, функції взаємної моральної та емоційної підтримки членів родини (76 %). Для стабільності відносин важлива зовнішня соціальна активність (74 %), а також зовнішність партнера, його відповідність стандартам сучасної моди (74 %).

Адекватно оцінюють себе 66 % випробуваних. Але в 34 % студентів завищена самооцінка, що вказує на певні відхилення у формуванні особистості. Рівень домагання в нормі тільки в 36 % випробуваних, що підтверджує оптимальне уявлення про свої можливості, а також є важливим чинником особистісного розвитку. У 64 % студентів установлено некритичне ставлення до власних можливостей.

За допомогою лінійної кореляції Пірсона встановлено взаємозв’язок між досліджуваними параметрами.

Для юнаків більш важливими є саме сексуальні відносини з партнером, ніж моральна й емоційна підтримка (гху=-0,46, при р<0,01). Вони розглядають партнера тільки як об’єкт для одержання почуттєвого задоволення й при цьому їм байдужа особистість партнера, його індивідуальні особливості (гху=-0,54, при р<0,01). Вони не намагаються ввійти з партнером у будь-який значущий особистісний зв’язок і виявляти взаємну емоційну підтримку. Чим вище прояв адекватної самооцінки, тим вище сприйняття маскулінності й фемінності в юнаків (гху=0,47, при р<0,01). Виходячи із цього, дівчата з адекватною самооцінкою будуть більш схильні бачити, оцінювати й демонструвати фемінні якості. Аналогічні висновки можна зробити із приводу прояву маскулінних якостей у хлопчиків.

Високий рівень домагань обумовлює більш серйозне ставлення до статевих зв’язків (гху=-0,39, при р<0,01). Люди, котрі відчувають проблеми в сексуальних відносинах, не прагнуть заводити дітей або брати на себе обов’язки щодо їхнього виховання. Люди зі збоченими формами сексуальних відносин мало звертають увагу на зовнішню привабливість партнера (гху=-0,42, при р<0,01). Люди, котрі вважають батьківство основною із цінностей, не проявляють агресію в сексуальних відносинах проти свого партнера (гху=-0,41, при р<0,01). Також знижує прояв агресивності високий прояв соціальної активності (гху=-0,32, при р<0,01). Задоволеність психосексуальними відносинами зумовлюється спільними інтересами, потребами, цінностями, способами проводження часу (гху=0,46, при р<0,01).

Проведено теоретичний аналіз та експериментальне дослідження проблеми, на підставі якого можна зробити висновок, що для формування психосексуальної культури у студентської молоді необхідний цілеспрямований вплив на поведінку з метою формування потрібніс - но-мотиваційної, когнітивно-вольової та емоційно-почуттєвої сфери.

Література

1. Акімова Л. Н. Психологія сексуальності.- О.: СМИЛ, 2005.- 198 с.

2. Берн Э. Секс в человеческой любви.- М.: Изд-во АСТ-ЛТД, Ин-т общегуманитарных исследований, 1998.

3. Кащенко Е. А. Основы социокультурной сексологии. Курс лекций: Учеб. по- соб. для вузов.- М.: ЮНИТИ ДАНА, 2002.- 351с.

4. Кон И. С. Психология старшеклассника: Пособ. для учителей.- М.: Просвещение, 1980.- 192 с.

5. Фрейд З. Психология сексуальности.- Минск: Прамеб, 1993.