РЕЛІГІЙНІ УЯВЛЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ФОРМУВАННЯ В СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

УДК 159.954-057.67:2:37:018.1 О. І. Крупська

У статті містяться результати теоретичного та емпіричного дослідження особливостей релігійних уявлень студентської молоді в контексті ставлення до батьків. Доведено, що особливості релігійних уявлень узаємозв’язані зі ставленням до батька й матері. Позитивне ставлення до них сприяє формуванню в хлопців та дівчат позитивного розуміння Абсолюту.

Ключові слова: релігійні уявлення, стосунки з батьками, студентська молодь.

Крупская О. И. Религиозные представления и особенности их формирования у студенческой молодежи. В статье содержатся результаты теоретического и эмпирического исследований особенностей религиозных представлений студенческой молодежи в контексте отношения к родителям. Доказано, что особенности религиозных представлений взаимосвязаны с отношением к отцу и матери. Позитивное отношение к ним способствует формированию у парней и девушек позитивного понимания Абсолюта.

Ключевые слова: религиозные представления, отношения с родителями, студенческая молодеж.

Krups’ka O. I. Religious Notions and Specific of Their Development in Student’s Youth. The article contains results of theoretical and empirical research peculiarities of religious notions student’s youth in the context of attitude towards parents. Discovered that religious notions may interconnected with attitude towards parents. Positive attitude towards parents encouraged forming positive treatment to Absolute in youngsters and girls.

Key words: religion notions, attitude towards parents, students young.

Постановка наукової проблеми. Психологічні аспекти релігійності загалом та релігійних уявлень (і їх особливостей зокрема) - це питання, що досі залишаються актуальними в психології.

Зважаючи на те, що первинним соціумом для дитини є сім’я, то, на думку більшості авторів, уявлення й розуміння Абсолюту, якими володіє людина, уперше закладаються саме в батьківській сім’ї ще змалечку. Формування релігійних уявлень відбувається двома шляхами: 1) цілеспрямованим впливом (пояснення, повчання, залучення до релігійних обрядів) [1, 44]; 2) неусвідомленим впливом (діти проектують на образ Бога риси батьків чи інших осіб з найближчого соціального оточення). Такий спосіб формування релігійних уявлень є особливо важливим, оскільки пояснює, чому в дуже релігійній сім’ї іноді зростає особа, яка заперечує релігійні ідеї, та, навпаки, чому в сім’ї, байдужій до релігії чи налаштованій атеїстично, зростає глибоко релігійна особистість, - таких поглядів дотримуються Г. Адамчак (говорить про перенесення рис батька на образ Бога [2, 43-47]); А.-М. Різутто (розглядає значення взаємин із батьком у формуванні образу Бога в хлопців [6, 126-134]), С. Кушковський [5, 84], Г. Гжи - мала-Мосчинська (стверджують, що існує можливість перенесення рис не лише батька, а й матері на уявлення про Абсолют [4, 134]). Виходячи з цього, розуміння Бога й ставлення до Нього може бути відмінним не тільки у віруючих різних релігій, а й віруючих одної релігії чи навіть конфесії.

Попри те, існує мало досліджень, які б розкривали значення взаємин із батьками у формуванні релігійних уявлень. В Україні досліджень такого характеру практично немає. Також не з’ясовано, із яких осіб із найближчого соціального оточення відбувається перенесення рис на розуміння образу Ісуса, Богородиці (дослідники, які торкаються цієї теми, звертають увагу або на Абсолют загалом, або лише на Бога Отця).

Формування релігійності й релігійних уявлень починається з раннього дитинства (якщо дитина зростає у віруючій сім’ї). В юнацькому віці образ Бога, уявлення та ставлення до Нього вже є визначеними й відносно стабільними. Бог розуміється як одухотворений, абстрактний, нематеріальний Абсолют, наділений ідеальними рисами. Також, як відомо, у юнацькому віці (а серед студентів переважають особи юнацького віку) відбувається активне формування власної ідентичності, зокрема автентичної релігійності. Норми моралі, цінності, ідеали стають для юнака/юнки власними, не нав’язаними батьками чи іншими авторитетними особами. В юнацькому віці хлопці/дівчата здатні розуміти символи релігійного змісту [3, 221], що дає підстави говорити про достатню сформованість релігійних уявлень, а звідси - й можливість вивчення чинників, які вплинули на їх становлення.

Отже, об’єкт дослідження - особливості релігійних уявлень студентської молоді.

Предмет - вплив ставлення до батьків та особливості релігійних уявлень осіб юнацького віку (студентів).

Мета роботи - з’ясувати, яким чином ставлення до батьків здатні визначати особливості релігійних уявлень у хлопців та дівчат юнацького віку.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що ставлення осіб юнацького віку до своїх батьків впливає на їхні релігійні уявлення хлопців/дівчат, а також на наявний у їхній свідомості образ Бога Отця, Ісуса Христа, Богородиці.

Мета дослідження та гіпотеза зумовили такі завдання:

1) з ясувати суть поняття релігійні уявлення та їх місце в структурі релігійності людини;

2) проаналізувати психологічні особливості релігійності та релігійних уявлень у юнацькому віці, з’ясувати значення ставлення до батьків у формуванні релігійних уявлень хлопців та дівчат;

3) виявити можливі відмінності чи подібності в змісті релігійних уявлень: серед осіб із різними ставленнями до батьків, між хлопцями й дівчатами;

4) дослідити взаємозв’язки між особливостями релігійних уявлень осіб юнацького віку та їхніми ставленнями до батьків;

5) визначити ті аспекти ставлення осіб юнацького віку до батьків, які найбільше взаємозв’язані з основними особливостями їхніх релігійних уявлень.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для реалізації мети, виконання поставлених завдань та перевірки гіпотези проведено теоретичне та емпіричне дослідження.

У межах теоретичного аналізу поставленої проблеми з’ясовано зміст основного поняття, довкола якого й зосереджуватиметься дослідження - поняття “релігійні уявлення”, яке не можливо пояснити без тлумачення більш ширших понять. Так, релігія (найширше поняття) - це складне соціальне й духовне явище, сукупність вірувань та духовних практик (як індивідуальних, так і колективних), які відображають і регулюють зв’язок людини з трансцендентною дійсністю.

Релігійна свідомість - знання релігійних ідей, правил, догм, практик, їх усвідомлення і прийняття.

Релігійність - знання релігійних ідей, правил, догм, практик, їх усвідомлення та прийняття, а також свідоме їх виконання й утілення в повсякденне життя за власним бажанням.

Релігійна віра - це впевненість у реальному існуванні Бога, надприродного трансцендентного світу.

Релігійні уявлення - певні особливі ставлення, переживання, образи, символи, у яких відображено суб’єктивне розуміння людиною трансцендентної реальності. Релігійні уявлення обов’язково властиві віруючим, релігійним людям, проте можуть бути притаманними й тим особам, які дотримуються атеїстичних позицій. Релігійні уявлення існують у свідомості людини у вигляді окремих образів, ставлень, переживань і містять велику частку емоційного компонента. Вони різняться не лише в представників різних релігій, а й у віруючих, які зараховують себе до однієї релігії чи конфесії, оскільки важливе значення в їх формуванні має власний досвід, особливості інтеріоризації, психологічні особливості самої особистості, яка володіє такими уявленнями [3].

У проведенні емпіричного дослідження використано вісім методик: перший блок - методики, спрямовані на вивчення містико-релі - гійних уявлень молоді. До нього належать: 1) методика визначення релігійних уявлень Н. Вааденбурга; 2) методика Є. Шимолона (“Шкала страху та захоплення”); 3) методика визначення особливостей релігійної віри Д. Хутсебаута; 4) методика визначення вірувань в аномальне Д. Тобайка. Другий блок - це методики, ціллю яких є діагностика ставлення у сфері батьки-діти. Він включає такі методики:

1) методика визначення дитячо-батьківських узаємин А. Рое та М. Сі - гельмана; 2) методика ДБВ (дитячо-батьківські відносини в підлітково-юнацькому віці); 3) методика “Незавершені речення” Д. Сакса та Е. Леві; 4) методика визначення міжособистісних відносин Т. Лірі.

П’ять методик, використаних у дослідженні, попередньо були нами адаптовані.

У дослідженні взяли участь 422 особи, із яких 305 - опитано в основному дослідженні, 117 - під час проведення адаптації методик. Вік досліджуваних - 16-19 років. Усі вони - студенти ВНЗ України, уважають себе християнами (конфесійність не враховувалася), а також були неодруженими й проживали разом із батьками та походили з повних сімей.

Для аналізу даних використано кореляційний, порівняльний і факторний види математико-статистичного аналізу.

Для інтерпретації даних досліджуваних поділено на групи за певними критеріями.

Поділивши досліджуваних за критерієм прийняття батьком на “прийнятих” та “не прийнятих батьком” (розподіл на вказані групи здійснювався за шкалою “прийняття батьком” методики ДБВ) та здійснивши порівняльний аналіз, з’ясовано, що “прийняті батьком” частіше уявляють Бога Отця як абсолют любові (1=3,054 при р=0,002), як порадника (1=3,56 при р=0,0004), як психотерапевта (1=2,499 при р=0,013), на відміну від “не прийнятих батьком”. “Не прийняті батьком” більше вірять у дієвість чаклунства й магії як способу допомоги людині (1=2,102 при р=0,036), надмірно критикують релігійні догми (1=2,515 при р=0,012), порівняні з “прийнятими батьком”.

Аналогічно, здійснивши розподіл досліджуваних за критерієм прийняття матір’ю (за шкалою “прийняття матір’ю” методики ДБВ), ми виявили, що “прийняті матір’ю” частіше вважають Богородицю абсолютом любові (1=3,307 при р=0,001), еталоном справедливості (1=1,977 при р=0,05); частіше розуміють Бога Отця як абсолют любові (1=2,144 при р=0,32) та порадника (1=2,151 при р=0,032); Ісуса Христа частіше схильні вважати порадником (1=2,029 при р=0,04) й абсолютом любові (1=2,136 при р=0,03) порівняно із “не прийнятими матір’ю”.

“Не прийняті матір’ю” більш критично ставляться до релігійних вимог (1=2,029 при р=0,04), вірять у дієвість спіритуалізму (1=3,019 при р=0,003), аніж особи, “прийняті матір’ю” (припускаємо, що причиною цього є те, що в хлопців/дівчат відбувається втеча в поза- релігійну містику й пошук емоційності саме там, якщо бракує емоційності та підтримки від матері).

Порівнявши результати, отримані серед хлопців та дівчат (використавши для цього 1-критерій), ми виявили, що дівчата більше відчувають захоплення перед Богом (1=2,313 при р=0,003), частіше схильні вважати Богородицю порадницею (1=2,511 при р=0,001), абсолютом любові (1=2,004 при р=0,05) (тобто, для дівчат Діва Марія є більш зрозумілою. Причина - в образі Богородиці за християнськими уявленнями синтезовані риси ідеальної жінки, матері, що є більш актуальним для дівчат, аніж для юнаків).

Водночас хлопці більш критично ставляться до релігії, ніж дівчата (1=2,175 при р=0,03), незважаючи на те, що всі досліджувані вважають себе християнами.

Здійснивши кореляційний аналіз отриманих емпіричних даних, ми виявили тісні кореляційні зв’язки між переживанням власного синівства перед Богом та емпатійністю батька (г=0,55 при p<0,01), емпатійністю матері (г=0,47 при p<0,01).

Переживання себе невільником перед Богом у хлопців і дівчат пов’язане із надмірною авторитарністю матері (г=0,49 при p<0,01), вимогливістю матері (г=0,31 при p<0,01), непослідовністю батька (г=0,38 при p<0,01).

Ставлення до Ісуса Христа частково визначається перенесенням рис як батька, так і матері на уявлення про Нього. Так, Ісус Христос уявляється як заступник, помічник (шкала розуміння Ісуса Христа як “психотерапевта”) у випадку доброзичливих відносин хлопців та дівчат із їх матір’ю (г=0,35 при p<0,01). Розуміння Ісуса Христа як судді зумовлене авторитарністю батька в ставленні до сина/доньки (г=0,36 при p<0,01), а також покаранням, яке здійснює батько (г=0,55 при p<0,01).

Уявлення про Діву Марію як порадницю пов’язане з емпатійністю матері (г=0,58 при p<0,01), доброзичливістю матері (г=0,58 при p<0,01), тоді як уявлення про Богородицю як про суддю (при тому, що Богородиця за релігійними канонами не є суддею) взаємозв’язано оберненим кореляційним зв’язком із забороною автономності для хлопця/дівчини з боку матері (г=-0,4 при p<0,01) - тобто, чим автори - тарнішою є матір, тим частіше хлопці й дівчата приписуватимуть Богородиці функції суддівства.

Проведений факторний аналіз продемонстрував, що досліджуваних студентів, які увійшли в групу “прийнятих” батьком, ставлення до матері та батька як до осіб, які здійснюють опіку над сином/донькою, впливає і на формування хороших узаємин із батьками, і на утворення довірливого ставлення до Бога Отця, Богородиці й Ісуса Христа. У випадку відносин із батьками, у яких частими є конфлікти, а також якщо простежується ворожість між батьком і матір’ю (що, неодмінно, не залишається поза увагою дітей, які зростають у цих сім’ях), Діва Марія та Ісус Христос розуміються частіше як Такі, основними “повноваженнями” Яких є суддівство й карання за гріхи: тобто простежується проекція і рис батька/матері на Богородицю й Ісуса, і відносин у сім’ї та ставлення до стосунків між батьками (між матір’ю і батьком) на образи Бога Отця, Діви Марії та Ісуса Христа у свідомості хлопців/дівчат. Розцінювання відносин між батьками як ворожих, спричиняє незадоволеність власною сім’єю, а це знижує ефективність психотерапевтичної функції сім’ї. Не від найшовши необхідної емоційної підтримки в сім’ї, хлопець/дівчина намагаються відшукати їх поза межами родини, можливо в релігії, проте, як уже з’ясовано в процесі дослідження, у випадку негативних узаємин із батьками на образ Бога Отця, Ісуса Христа та Богородиці переноситимуться частіше негативні риси батьків, а це формує переконання, що до Них недоцільно звертатися (у думках, молитвах). Відповідно, молоді люди намагаються знайти підтримку й шукають її в різний спосіб, одним із яких є звернення до позарелігійної містики (спіритуалізму, чаклунства, магії, астрології), що суперечить традиційному християнству (до якого належать усі досліджувані).

Показники позитивного ставлення до Бога Отця, Діви Марії та Ісуса Христа перебувають на тому ж полюсі єдиного фактора, поруч із показниками віри в магію, чаклунство, забобони, спіритуалізм. Це свідчить про те, що традиційні християнські вірування (віра й позитивне ставлення до Бога Отця, Ісуса Христа і Богородиці) та віра в позарелігійну містику (магію, астрології, забобони) з точки зору психологічної природи цих явищ, мають спільну основу. Такою причиною, на нашу думку, є бажання пізнання нового, невідомого, таємничого, а Бог та позарелігійні містичні явища цілком характеризуються такою таємничістю.

У студентської молоді (хлопці/дівчата юнацького віку) виявлено спільну тенденцію: при надмірній ліберальності батьків (як матері, так і батька) у ставленні до синів/доньок, останні звертаються до позарелігійних містичних практик. Пояснюємо це тим, що батьки розуміються юнаками/дівчатами як такі, які зовсім не накладають обмежень та правил, а це, зі свого боку, спроектовується на уявлення про Бога (як неодноразово було засвідчено, перенесення рис батьків на уявлення про Абсолют є властиве під час формування релігійних уявлень). Тобто Бог розуміється як Такий, Чиї вимоги та правила (викладені в конкретній релігії) хоча й існують, проте не особливо стосуються самих юнаків і дівчат. Якщо ж хлопець/дівчина не має жодних правил та обмежень, то намагається віднайти їх у інших сферах, у яких сам/сама може здійснювати вплив на своє життя (із точки зору психологічної науки, основна відмінність між релігією й магією - у релігії людина повинна підкоритись Абсолюту, а в магії - може сама підкорити собі вищі сили й керувати ними).

Отже, підсумовуючи отримані в дослідженні результати, можемо зробити такі висновки:

1. Не лише повчання, розповіді на релігійну тематику, а й ставлення до батьків є одним із важливих чинників формування особливостей релігійних уявлень.

2. Як ставлення до батька, так і ставлення до матері впливають на зміст релігійних уявлень та розуміння Абсолюту в молоді.

3. Позитивне ставлення до батьків формує позитивний зміст релігійних уявлень і розуміння Бога. Негативне ставлення до батьків сприяє формуванню негативно забарвлених релігійних уявлень.

4. На Образ Бога Отця та Ісуса проектуються як риси батька, так і риси матері, на образ Богородиці - лише матері.

Основна гіпотеза дослідження, у якій припускалося, що ставлення осіб юнацького віку до своїх батьків впливає на релігійні уявлення хлопців та дівчат, а також на існуючі у їхній свідомості образи Бога Отця, Ісуса Христа та Діви Марії, підтвердилася повністю.

Література

1. Журавский И. П. О внутреннем христианстве / Журавский Иоанн. - Мн. : Лучи Софии, 2002. - 224 с

2. Adamczak G. Pojecie Boga Ojca w swiadomosci dzieci / G. Adamczak. - Krakow : TN PAT, 2001. - 72 s.

3. Chaim W. Koncepcje rozwoju religijnego / W. Chaim // Studia z psychologii rozwoju. - Krakow : TN PAT, 2004. - S. 213-254

4. Grzymala-Moszczynska H. Religia a kultura : wybrane zagadnienia z kulturowej psychologii religii / Halina Grzymala-Moszczynska. - Krakow : Wydawnictwo Universytetu Jagiellonskiego, 2004. - 247 s.

5. Kuczkowski S. Psychologia ksztaltowania si

6. Rizutto A.-M. The birth of the Living God / A.-M. Rizutto. - Chicago : University of Chicago Press, 2003. - 421 p.