ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ПСИХІЧНОГО, ПСИХОЛОГІЧНОГО Й СОЦІАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я

Л. А. Байкова

Стаття присвячена актуальній психологічній проблемі - дослідженню аспектів психології здоров’я, взаємозв’язку психічного, психологічного й соціального здоров’я в контексті метасистемного підходу. Представлено результати вивчення особливостей соціального здоров’я дітей і молоді: подано його визначення, розкрито суть, обґрунтовано теоретичні критерії, а також показники соціального здоров’я трьох вікових груп - підліткової, ранньої юності та молодості.

Ключові слова: психічне здоров’я, соціальне здоров’я, адаптація, соціалізація, самоактуалізація, метасистемний підхід.

Байкова Л. А. Теоретико-методологические основы исследования взаимосвязи психического, психологического и социального здоровья.

Статья посвящена актуальной психологической проблеме - исследованию аспектов психологии здоровья, взаимосвязи психического, психологического и социального здоровья в контексте метасистемного подхода. В статье представлены результаты изучения особенностей социального здоровья детей и молодежи: дано его определение, раскрыта сущность, обоснованы теоретические критерии, а также показатели социального здоровья трех возрастных групп: подростков, ранней юности и молодости.

Ключевые слова: психическое здоровье, социальное здоровье, адаптация, социализация, самоактуализация, метасистемный подход.

Baikova L. A. The Teoretical-Methodological Basis of Investigation of Psyhic, Psychological and Social Health Interelations. The article is devoted to the actual problem of psychology - the investigation of the aspects of the human health. The investigation has been done according to metasystematical approach. The main science significance of the research is the definition of social health as a state of harmony between human sense of life and his activity that stimulates his selfactualization and humanlike development of the community and the society. The criterions of this phenomenon are: the social-psychological adaptivity, the social trend; the self-actualization. It’s stated that each youngster has social health, if the diagnostic results show balanced combination of the indexes named in this article.

Key words: human health, social health, adaptivity, social trend, selfactualization, metasystematical approach.

Постановка науковї проблеми. Визначення суті психічного, психологічного й соціального здоров’я, їх критеріїв та показників у різні вікові періоди є одним із дослідницьких завдань, рішення якого допоможе здійснити моніторинг ефективності державних заходів, що спрямовані на забезпечення підвищення рівня добробуту людей, динаміку розвитку суспільства в цілому, а також ефективність будь - яких освітніх систем.

Ця проблема знаходить своє однозначне рішення в контексті навчального напряму “Психологія здоров’я”, що інтенсивно розвивається за кордоном і в Росії (Б. С. Братусь, О. С. Васильєва, І. В. Дуб- ровіна, О. І. Даниленко, Г. С. Нікіфоров, Л. В. Куликов, О. В. Хухла - єва, Ф. Р. Філатов та ін.). Навчання передбачає використання понять “психічне здоров’я” й “психологічне здоров’я”, пояснення подібності понять та їх відмінності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Якщо звернутися до інтерпретації психічного здоров’я, то відомий дослідник у цій галузі Б. С. Братусь виділяє три його рівні:

- рівень психофізіологічного здоров’я, який визначається особливостями нейрофізіологічної організації психічних процесів;

- рівень індивідуально-психологічного здоров’я, який характеризується здатністю людини використовувати адекватні способи реалізації смислової спрямованості;

- найвищий рівень - рівень особистісного здоров’я, який визначається якістю смислових відносин людини [1].

У дослідженнях І. В. Дубровіної, О. В. Хухлаєвої використовується поняття “психологічне здоров’я”, яке розглядається як динамічна сукупність психічних рис, що забезпечують внутрішню гармонію особистості, гармонію людини й суспільства, можливість повноцінного функціонування людини в процесі життєдіяльності. Критеріями психологічного здоров’я визначені: здатність до саморегуляції (зовнішньої та внутрішньої); наявність позитивного образу “Я” та “Іншого”; володіння рефлексією; потреба в саморозвитку [8; 12].

Поняття “соціального здоров’я особистості” використовується не так часто й вивчене та розроблене набагато менше. Так, у монографії “Психологія здоров’я” соціальне здоров’я розглядається лише як здоров’я суспільства [9].

Використання терміна “соціальне здоров’я людини” дає змогу діагностувати ефективність виховання й соціалізації, процес соціального розвитку дитини, підлітка, хлопця та дівчини, “присвоєння суспільної сутності людини” [10; 11].

У нашій концепції метасистемнии підхід є методологічною основою для пояснення феномену “соціального здоров’я” й розробки теоретичної моделі взаємозв’язку психічного, психологічного та соціального здоров’я. А. В. Карпов виділяє метасистемний рівень в організації психіки, який є вищим рівнем, водночас відкритим, тобто через нього система взаємодіє з іншими системами й розвивається в такій взаємодії [3].

Метасистемний означає, що така сутність належить і системі, і лежить поза нею. Поняттям метасистеми позначається сам факт уключення тієї чи іншої системи в інші системи більш високих порядків, а також її взаємодії з ними. Таким чином, “соціальне здоров’я людини” можна розглядати як метасистемний рівень у структурі її здоров’я. Соціальне здоров’я в контексті метасистемного підходу відображає зовнішньосистемне ставлення особистості до середовища. Воно як компонент належить системі соціального середовища - як її наслідок і причина. У розробленій нами теоретичній моделі здорової особистості ядром є психічне здоров’я, яке є основою для психологічного здоров’я, що, у свою чергу, детермінує соціальне здоров’я людини. Взаємозв’язок цих рівнів обумовлений характеристиками інших рівнів.

Ієрархічна структура рівнів здоров’я особистості вибудована нами відповідно до ідей А. В. Петровського про особистість, що визначається безпосередньо через зміну побуту інших людей, із якими людина вступає в спілкування та в спільну діяльність [4-7]. Трирівне - ва структура особистості включає інтраіндивідуальну, інтеріндивіду - альну, метаіндивідуальну підсистеми.

На інтраіндивідуальному рівні особистість розглядається в аспекті її окремої індивідуальності, особистісне виявляється зануреним у безпосередній простір побуту індивіда, а він сам виступає перед ним як єдиний носій своєї особистості. Інтраіндивідуальні риси: структура характеру, особливості темпераменту, здібності, психічні процеси. Стан гармонії рис інтраіндивідуального рівня ми визначаємо як психологічне здоров’я.

Інтеріндивідуальна особистісна підсистема полягає в інтерпретації особистості в системі взаємовідносин людей, у просторі міжінди - відуальних зв’язків. Стан гармонії елементів цієї підсистеми характеризується нами поняттям “психологічне здоров’я”.

Метаіндивідуальна особистісна підсистема проявляється в ідеальному представленні індивіда в інших людях як його інобуття в них, а


Також у собі самому як в “іншому”. Відбувається “внесок” одного індивіда в іншого як ефект дії, зміни поведінки та свідомості іншого, які важливі для самовизначення іншого. Ідеться про активний процес, про своєрідне “продовження себе в іншому”. “Відображаючись в індивіді, інша людина виступає як діюче джерело, що змінює погляд цього індивіда на речі, які формують у ньому нові спонуки, що ставлять перед ним нові цілі...”. На цьому рівні відбувається персоналізація, “процес, у результаті якого суб’єкт отримує ідеальне уявлення в життєдіяльності інших людей і може виступати в суспільному житті як особистість” [4; 5]. Стан гармонії взаємозв’язку компонентів структури метаіндивідуальної особистісної підсистеми може бути визначений як соціальне здоров’я.

Нашій концепції соціальне здоров я визначається як стан гармонії особистісних смислів людини, її взаємовідносин з іншими людьми та діяльністю, яка спонукає не тільки до самоактуалізації особистості, але й до позитивного розвитку інших людей, гуманізації соціуму, суспільства та культури в цілому. Соціальне здоров’я розглядається нами як оптимальне співвідношення гармонії - гармонії особистісних смислів, діяльності, спілкування й гармонії людини із соціумом, що сприяє позитивному розвитку особистості та суспільства.

Отже, зробивши аналіз теорії й виклавши власний підхід, ми можемо зробити висновок, що психічне здоров’я особистості є базою для психологічного здоров’я, яке, у свою чергу, виступає основою для соціального здоров’я людини.

Гіпотетично основними критеріями соціального здоров’я є соціально-психологічна адаптація; самоактуалізація; соціальна спрямованість, в основі якої лежать загальнолюдські цінності.

Ці критерії виступають основою для визначення показників соціального здоров’я різних вікових груп. У своїй сукупності показники дають дослідженню можливість виявити тенденції в розвитку особистості, передбачити й попередити девіантну поведінку, виявляти пси- холого-педагогічні проблеми в здоров’ї особистості дітей та молоді, що навчається.

Якщо звернутися до показників соціального здоров’я підлітків (12-14 років), показниками критерію “соціально-психологічна адаптація” будуть ціннісні орієнтації, адекватні загальнолюдським цінностям; уміння співпрацювати, вести діалог; уміння вирішувати конфлікти на основі співпраці.


Показниками критерію “самоактуалізація” є готовність до самопізнання й саморозвитку; суб’єктна позиція в спілкуванні та сумісної соціально значимої діяльності (уміння планування, самоконтролю й саморегуляції); креативність. Показниками критерію “соціальна спрямованість” є соціальна мотивація; соціальна активність; моральна самооцінка.

Серед показників соціального здоров’я старших підлітків (15-17) виділяємо такі показники критерію “соціально-психологічна адаптація”: ціннісні орієнтації, адекватні загальнолюдським цінностям, наявність досить широкого спектра особистісно значущих позитивних цінностей; адекватна моральна самооцінка, позитивне сприйняття себе й інших, почуття особистого достоїнства; моральний ідеал, рефлексивні вміння.

Показниками критерію “самоактуалізація” є готовність до саморозвитку; успішність здійснення самовизначення, яке характеризується такими ознаками: переживання осмисленості свого життя; міркування про суть життя, наявність інтересу до цієї проблеми та її обговорення; креативність; бачення себе в майбутньому, довгострокове планування; приваблива емоційна картина майбутнього.

Показниками критерію “соціальна спрямованість” є соціальна мотивація й соціальна активність; опора на свої особисті сили, а не на зовнішні обставини; професійне самовизначення на основі трудових ціннісних орієнтацій, пріоритетними з яких є праця на благо суспільства, професії як засіб самореалізації; проектування на майбутнє визначену моральну позицію; наявність уявлень про шляхи досягнення цих цілей (організованість тимчасового майбутнього).

Показники соціального здоров’я хлопців і дівчат 18-24 років - гармонізація показників соціально-психологічної адаптованості, соціальної спрямованості й самоактуалізації, що проявляється; адаптація особистості як погодження особистісних тенденцій із вимогами оточуючого середовища; реальна оцінка себе та оточуючої дійсності, позитивне прийняття себе (позитивна Я-концепція) у співвідношенні з позитивним прийняттям інших, розуміння своїх проблем і прагнення справитись із ними; особистісна активність, саморозвиток і само - реалізація в соціальних сферах у співвідношенні зі сприйняттям свого життя як цікавого емоційного насиченого процесу; соціальна компетентність і громадська позиція; креативність у саморозвитку й самореалізації; наявність смисложиттєвих орієнтацій, пов’язаних із


Позитивним розвитком соціуму та суспільства в цілому; сприйняття себе як соціальної особистості, що володіє свободою вибору й відповідальністю за свої дії та вчинки; персоналізація, позитивний духовний “внесок” в інших і тим самим у соціум; обрана професія виступає як засіб саморозвитку й самореалізації через унесення свого внеску в розвиток суспільства.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Критерії та показники соціального здоров’я стали основними для розробки пакетів методик діагностики соціального здоров’я дітей різних вікових груп, які пройшли успішну апробацію в школах Рязані й Рязанської області. Таким чином, результати дослідження дають змогу дійти висновку про важливість комплексного вивчення здоров’я в їх тріаді - психічного, психологічного й соціального - як на теоретичному, так на експериментально-діагностичному рівнях.

Література

1. Братусь Б. С. К изучению смысловой сферы личности / Б. С. Братусь // Вестн. Моск. ун-та. - Сер. 14 : Психология. - 1981. - № 2. - С. 46-56.

2. Байкова Л. А. Теоретико-методологические основы гуманизации педагогической системы образовательного учреждения : [монография] / Л. А. Байкова. - Рязань : РГПУ, 2004. - 287 с.

3. Карпов А. В. Метасистемная организация уровневых структур психики /

A. В. Карпов. - М. : ИП РАН, 2004.- 504 с.

4. Петровский А. В. Личность. Деятельность. Коллектив / А. В. Петровский. - М. : Политиздат, 1982. - 255 с.

5. Петровский В. А. Психология неадаптивной активности / В. А. Петровский. - М. : Политиздат, 1992. - 184 с.

6. Петровский В. А. Личностно-развивающее взаимодействие / В. А. Петровский. - Ростов н/Д. : Фенікс, 1995. - 88 с.

7. Петровский В. А. Личность в психологии: парадигма субъективности /

B. А. Петровский. - Ростов н/Д. : Феникс, 1996. - 512 с.

8. Практическая психология образования / под ред. И. В. Дубровиной. - М. : Высш. шк., 1998. - 175 с.

9. Психология здоровья / под ред. Г. С. Никифорова. - СПб. : Питер, 2003. - 607 с.

10. Фельдштейн Д. И. Психология становления личности / Д. И. Фельдштейн. - М. : Междунар. пед. акад., 1994. - 192 с.

11. Фельдштейн Д. И. Психология развития личности в онтогенезе / Д. И. Фельдштейн. - М. : Междунар. пед. акад., 1989. - 208 с.

12. Хухлаева О. В. Коррекция нарушений психологического здоровья дошкольников и младших школьников / О. В. Хухлаева. - М. : Академия, 2003. - 184 с.