СЕМАНТИЧНА ПАРАДИГМА СЛУХОВИХ СЕНСОРИЗМІВ У КОМУНКАТИВНОМУ ПРОСТОРІ ЩОДЕННИКОВОГО ДИСКУРСУ
Периодика - Психолінгвістика

Світлана Ігнатьєва (Дніпропетровськ, Україна)

Проаналізовано й описано структуру, вибудувано систему синтагматичних зв’язків мікрополя „Звук”. Розглянуто особливості взаємодії слухової лексики з експлікаторами оцінки, встановлено її значення у створенні авторської ціннісної картини світу; виокремлено ключові слухові сенсоризми, визначено співвідношення основних оцінних стереотипів щоденникової картини світу з функціонуванням лексики слухового сприйняття. Встановлено аксіологічний статус слухового процесу й слухових ознак об’єктів через авторське світовідчуття. Інтерпретуючи особливості функціонування сенсорної лексики у щоденниковому дискурсі, доведено, що вона створює виразне тло для індивідуально-авторських уявлень про світ, визначає фундамент його ціннісної системи.

Ключові слова: комунікативний простір, ціннісна картина світу, сенсорна лексика, слухові сенсоризми, авторське мікрополе, лексична опозиція.

Проанализирована и описана структура, выстроена система синтагматических связей микрополя «Звук». Рассмотрены особенности взаимодействия слуховой
лексики с экспликаторамы оценки, установлено ее значение в создании авторской ценностной картины мира; выделены ключевые слуховые сенсоризмы, определено соотношение основных оценочных стереотипов дневниковой картины мира с функционированием лексики слухового восприятия. Определен аксиологический статус слухового процесса и слуховых признаков объектов через авторское мироощущение. Интерпретируя особенности функционирования сенсорной лексики в дневниковом дискурсе, доказано, что она создает выразительный фон для индивидуально-авторских представлений о мире, определяет фундамент его ценностной системы.

Ключевые слова: коммуникативное пространство, ценностная картина мира, сенсорная лексика, слуховые сенсоризмы, авторское микрополе, лексическая оппозиция.

The artickle analyzed and described the structure, built the system sintagma bonds of micro-field «Sound.» There were researched features of interaction with auditory vocabulary with the explicators of estimation, found out the importance of establishment of author’s acciological view of the world; depicted key acoustical sensorisms, pointed out ratio of major estimating stereotypes of the diary picture of the world with functioning of vocabulary auditory perception. There was researched an axiological status of the hearing process and acoustic features of the objects through authors self-estimating. There were interpreted some Sensor Features functioning of vocabulary in diary discourse proved, that it created expressive background for individual-representing of the world, determined the foundation of it’s evaluatinf system.

Key words: communication space, valuable picture of the world, the sensory vocabulary, hearing sensorizmy, author microfield lexical opposition

Постановка проблеми. Будь-яка комунікація становить культурний вимір, в основі якого є творчість. Творчий потенціал по-різному реалізується в комунікативних просторах щоденникового дискурсу (ЩД). У сучасному мовознавстві значно зростає зацікавленість антропоцентричними підходами до проблем мовної об’єктивації світосприймання в аксіологічному аспекті. Як зауважує О. Д. Огуй, „Людина існує у багатовимірному світі <...>, а відчуття через органи чуття локалізуються у свідомості двомірно як конструйовані відображення, що виявляються на мовному рівні як одновимірний сигнал” [7, с.21]. Проведений аналіз індивідуально - авторських ціннісних картин світу в щоденниковому дискурсі реконструюється у вигляді взаємопов’язаних оцінних суджень. Вживання оцінних суджень уможливлює виявлення широкого спектру найрізноманітніших засобів, які сприяють взаємодії аксіологічних категорій у межах єдиної мовної системи. Актуальною ця тема є для вчених філософів. „У філософській антропонімії та у філософії культури загалом культурна сенсорика (культура відчуттів) викликає все більший і більший інтерес”[1, с.3].

Іван Франко зауважує, що наша мова найбагатша на означення вражень зору, менше багата на означення слуху і дотику, а найбідніша на означення вражень смаку і запаху: “.Ся мова дає нам тисячі способів на означення далечини, світла в його нюансах, цілої скалі кольорів, цілої скалі тонів, шумів і шелестів, цілої безлічі тіл, але вона досить убога на означення різних смаків, але ще бідніша на означення запахів”, - писав поет [10, с. 37].

Останнім часом дослідники все частіше звертають свою увагу на особливості функціонування в художніх текстах сенсорних лексичних одиниць [Житков 1999, Архипова 2002, Свинцицька 2004, Жаркова 2005]. Це не випадково, оскільки сприймання, як і оцінна діяльність, є невід’ємними складниками життя людини. Складність організації, аксіологічна значеннєвість почуттєвого фрагмента мовної картини світу, а також нагальна потреба у вивченні мовних засобів і механізмів втілення авторських унікальних ідей світобачення у щоденниковому дискурсі, визначення його ціннісних орієнтирів ще не були об’єктом дослідження у вітчизняному мовознавстві. Тому все це і визначає актуальність нашого дослідження.

Об’єктом нашого дослідження є ціннісна картина світу, яка знайшла своє втілення у ЩД. Безпосередній предмет становлять слухові сенсоризми, виявлені у щоденниковому дискурсі. Вони слугують засобом вираження авторської індивідуальної аксіологічної системи.

Наше завдання - проаналізувати і описати структуру, а також вибудувати систему синтагматичних зв’язків мікрополя “Звук”, яке становить складник авторського поля “Сприйняття”; розглянути особливості взаємодії слухової лексики з лексичними експлікаторами оцінки, встановити її значення у створенні авторської ціннісної картини світу; виокремити ключові слухові сенсоризми, визначити співвідношення основних оцінних стереотипів щоденникової картини світу з функціонуванням лексики слухового сприйняття. Встановити аксіологічний статус слухового процесу й слухових ознак об’єктів через авторське світовідчуття.

Сучасна лінгвістика визначається глибинним проникненням у текстову семантику, встановленням широкого спектру явищ і фактів, які визначають її природу. До таких текстових феноменів віднесемо різні образні структури, які значно впливають на створення текстової семантики щоденникового дискурсу. Вони створюють сенсорні або, зорові, слухові, тактильні, смакові образи, і є обов’язковими у щоденниковому тексті. Сенсорні процеси безпосередньо забезпечують тісний пізнавальний зв’язок з об’єктивним світом і слугують підґрунтям для подальшої ментальної обробки й позначення чуттєвої інформації.

Звичайно, способи репрезентації оцінних суджень різноманітні. Однією з важливих форм виявлення індивідуальності автора в щоденниковому дискурсі, на нашу думку, є вживання лексики, яка належить до різних тематичних груп і слугує засобом вираження ціннісної картини світу. Загальновідомо, що навколишню дійсність людина сприймає за допомогою зовнішніх почуттів: зору, слуху, дотику, нюху, смаку. Навколишній світ людини оцінений і відображений мовними засобами - світ прекрасний і дивний - повний фарб, звуків, пахощів, під їхнім впливом створюються образи, з’являються нові враження, змінюється настрій, формуються асоціації, народжуються нові тексти тощо. Існує й зворотна залежність. Звуки емоційно забарвлені, вони певною мірою впливають на хід думок. Звуки, властиві самій людині. Вони супроводжують природні явища, події особистого життя, окреслюючи ціннісну картину світу комуніканта- продуцента і комуніканта-реципієнта, створюють особливе виразне тло в українському щоденниковому дискурсі,

Структура авторського мікрополя “Процес слухового сприйняття” відповідає тернарній опозиції, запропонованій Ю. Д. Апресяном “сприймати - сприйматися

- уможливлювати сприйняття”. У ЩД активно реалізується ознака “зосередженість сприйняття” (пор. слухати, прислухатися, вслухатися), що переконує нас у особливій значеннєвості слухового сприйняття для суб’єкта, про його тісний зв’язок із зовнішнім світом. Особливою для репрезентації у ЩД процесу слухового сприйняття є активне вживання дієслова чути: „Бачу красу, чую голоси весни’’ [2 (1, с.35)]; „Чую відгуки від братії на цей виступ: стаття розумна, щира, але...” [Гончар 2008: 2, с.408]; „Звідусіль чую на нього скарги і скарги” [3(2, с.441)]; „Ось чую по радіо пісню з Києва, і вона вже душу тобі проймає до самих глибин...” [3(2, с. 452)]; „Читаючи, мовби чую живий, зовсім натуральний голос Льоні. Боже, яке коротке людське життя” [4(3, с.18)]; Між іншим, про Епіка я це чую не вперше” [6, с.175]; „Чути було, як пролітали над нами (о, той свердлячий, напівжалісний, напівглузливий, в’їдливий, зловісний звук, що якимсь щемітним струмом проймає всю істоту і невідомо, чи що хвильки може скінчитись!), але вони цього разу пролетіла далеко ” [6, с.440]; „ І коли я чую обвинувачення „ України в огні ” в націоналізмі, як же гірко, як тоскно мені робиться на душі” [5, с.309].

У ЩД трапляється вживання дієслова теперішнього часу “Чую” у значенні “відчуваю”: “Чую, як і мій дух міцніє в степах, набирається снаги душа” [4(3,с.10)]. Простежується активність дієслова чути, яке у ЩД поєднується з експлікаторами на позначення зорового сприймання, утворюючи особливий дихотомічний ланцюжок: чути - бачити: “Бачу красу, чую голоси весни” [2(1, с.35)]; „Такий красивий вечір сьогодні! Знов гроза, тільки лагідна якась, аж весела, і спалахи блискавиць по всьому обрію. Стоїмо з Валею і Лесею в темряві на балконі і надивитись не можемо на це тремтюче світло небес, слухаєм, як музику, це громохке, органне, потужне свято природи” [4 (3, с.20)]. Як бачимо, тут поєднується зорова й слухова модальність. Отже, у ЩД досить поширеним є одночасне вживання двох оцінок. Менш активним є дієслово слухати: „Стою, слухаю, і спазми перехоплюють горло - від краси, краси народної душі ” [4(3 , с. 43)].

Оскільки тематичний клас дієслів слухового сприйняття „тісно пов’язаний за асоціацією з полем звучання”, об’ єктивну позицію у конструкціях з цими дієсловами посідають, як правило, назви звуків чи їх джерел. У ЩД у ролі акустичного об’ єкта найчастіше виступають:

А) номінатори звуків, які відтворюються людиною, твариною (голос, рух, дихання, трудова діяльність): У сусіда, в Гриші, цілий день порипує (сито порипує) кабан в загорожі, порипує, як гармошка. А ще недавно там і справді зрання й до вечора гармошка порипувала” [2(1, с.299)]; „Потім треба було, щоб захрюкали свині. Вони не хрюкали. Потягли одного за хвіст. Порося заверещало. Це було передано по радіо для трьох країн’’ [2 (1, с.10)]; Чайка кигиче за вікном так жалібно, із зовсім людськими інтонаціями [4 (3, с.66)]; Вечір у Айвазовському. <...> Деренчать цикади [4(3,с.66)]; Вечір. Булькочуть арики... [2(1,с.222)]; „Чув мільйон весняних солов’їв, що шаленіють, витьохкуючи у вечірніх кончівських левадах” [4(3,с.275)];

Б) звуків, які відтворюють натурфакти: „Найкращі думки, образи приходять мені в путі, в дорозі, коли ось так, як зараз, вітер свистить за склом кабіни, а ми мчимо вперед” [2(1,с.299)]; Злегка пошумлює десь унизу прибій. З більярдної чути характерне клацання - там ганяють шари... Ліхтарі вихоплюють з ночі фрагменти кипарисів, алей, квітників. Спокій у природі, приморська серпневість [4(3,с.66)]; Асфальтовані алеї ведуть кудись, в глиб парку, в осінь шелестливу. . .” [2(1, с.222)]; „Нагаїсвистіли” [2(1, с.9)]; Увечорі о 7 У2 особливо чутна канонада в напрямі Салтова” [6, с. 158]; „І море шумить. Рівними, рівними ритмами відраховує час ” [2 (1, с.424)]; „Осінній ліс голим свистом свистить угорі’ [2(1, с.305)];

В) музичні звуки: „ А чарівна музика Яви ллється весь вечір” [2(1, с.332)]; “.є народ, є майбутність, якщо такою красою, такими щедрівками зустрічає Україна свій Новий рік... Ніби до всього світу співають ці чисті дитячі голосочки, що так натхненно славлять Божу Матір, вітають Різдво...” [4 (3, с.242)]; „І раптом - спів чую, співають молоді, сильні, численні голоси: біля Володимирського собору, хоя парадні двері й зачинено, зібралося повно народу і отам - співають! „Ой радуйся, земле, світ новий народився!.. ” [4 (3, с.242)];

Естетично значеннєвою особливістю реалізації процесу слухового сприйняття у ЩД є регулярність репрезентації об’єкта, який сприймається, через вживання підрядних речень. У цьому випадку об’єкт сприйняття усвідомлюється реципієнтом не як конкретний звук, а як ціла акустична ситуація або процес. Наприклад: „Та ще має значення оцей веселий голос синички, що озивається за вікном, віщує весну” [4(3, с.86)]; “І Леся схопилась, розсіяна, сміється, над луками лине її сміх, такий юний, такий сонячний, сріблястий'’” [4(3, с.73)].

Винятковою особливістю вирізняється сам процес слухового сприйняття у ЩД. Зокрема це нетрадиційне уявлення про орган слухового сприймання. Особливо важливим для сенсорного аналізатора, на нашу думку, є його моральний статус. Пор.: “Поговорив сьогодні з Крижанівським, політав думками понад бідною Україною, і так мені стало сумно, так тужно, що й сказати собі не можу. „Ми загинули, пропали ми ”, - оці слова тисяч наших бідних батьків і братів, що вже загинули чи загибають, лунають у моїй душі, мов похоронний дзвін’”[5, с.257]; “Цілу ніч над станцією пролітали і кружляли німецькі бомбардувальники. Правду кажучи, не один з нас чув носом запахи власних шкварок, поглядаючи на небо між двома ешелонами ересів” ”[5, с.277] тощо. Отже, органом слухового сприйняття виступає не традиційний орган - вухо, а душа, ніс тощо.

Процес слухового сприйняття репрезентується у ЩД менш диференційовано, ніж процес зорового сприйняття. Проте у цій естетичній системі він досить важливий, оскільки охоплює й фіксує комплексну акустичну ситуацію, а також уможливлює доступ до інформації метафізичної, глибинної, аксіологічно значеннєвої насамперед для комуніканта - реципієнта. Досліджуючи особливості авторського мікрополя „Звук” у ЩД розглянемо функціонування лексики, яка номінує звуки, їхні характеристики, джерела як засоби вираження глибинних ціннісних смислів. Категорія звучання у щоденниковій картині світу представлена чотирма головними сферами існування: людини, природи, часу й світовою гармонією, втіленням якої є насамперед музика. “Весна... Бринять, булькочуть струмки, і в чистоті їх звуків є щось пташине... [2(1,с.201)]; “Ранок прекрасний, справді новорічний. Морозець співа під ногами’” [2(1,с.340]; “Амальрик був вихований російською культурою, і російські струни, як він одного разу підкреслив, бринять йому в серці, бринять ностальгійно. На чужині це стало бриніти з особливою силою, — так сталося з Максимовим, Солженіциним...” [9, с.537].

Звучання природних явищ у цій естетичній системі усвідомлюється як необхідне благодатне тло, яке заповнює все істотне, що віддзеркалюється у частотному вживанні порівняльних конструкцій, за допомогою яких створюється естетичний ефект акустичної єдності у різноманітті. Наприклад: „Гуде, мов бандура, журлива сосна ” [2(1,с.48)]; „Він сам чутливий, як арфа” [2(1,с.150)]; „Геній - це той, хто здатен почути, як почув Гоголь, „грім українського солов’я ”” [3( 2, с.18)]; „.суворий, як Гомер, співає під дощем, оточений натовпом людей ” [3(2, с.388)]; „Пройшли рука в руку 30 літ, пройшли — як співаючи” [3(2, с.275)]. „Замість церков, замість їх пластичних, граціозних, невагомих, як музика, бань, кулаки водокачок в небо” [2(1, с.358)]. У ЩД особливо виразно простежується аксіологічна значеннєвість звучання природних та суспільних явищ. Автор вживає відповідні лексеми у спільному контексті з номінаторами найважливіших життєвих цінностей. Пор. „Ваші - їхні. Розшифрувати оце кляте - „ваше - їхнє ”. Оцю мою хату з краю. Це голос століть. Це голос історії, жіночої долі України” [5,с.270]; „Гени? Таж, мабуть, це таки вони голос подають!!” [3(2, с.422)]; ,Але яким світлим, яким багатонадійним і радісним душа моя бриніла, коли я „Тронку ” перечитував” [3(2,с.424)]; „Тим часом саме московська публіка - зашелестіла, - мовляв, не слід у такому тоні про них, Грушевський видатний учений, Винниченко - теж... ” [9, с. 553]; „Він творчо був нам близький. Та, здається, й „кров предківговорила. Бо дуже любив Шевченка” [3(2,с.429)]; „А поетична”, думка бурхає, виблискує, як і раніш” [3(2, с.455)].

Музичне звучання в комунікативному просторі щоденникового дискурсу виконує медіальну функцію

- зображення інтенсифікації звукового процесу. Вона сприяє об’ єднанню сфери звучання природи, а також зовнішній, фізичний світ і внутрішній, ментальний світ людини. Медіальні формули, на зразок: „дивитися в рот (уважно слухати)”, „заглядати в рот ”, „ловити слова з рота”, „наставляти вуха”, „насторошувати вуха”, „насторчувати вуха”, „розвішувати вуха”, „розпускати вуха”, „слухати впіввуха”, „слухати й не чути”, „слухати краєчком вуха”, „слухати одним вухом”, „пускати мимо вух” активно вживаються нараторами у щоденниковому тексті й становлять схематичну основу для розвитку подій у ньому. Отже, у свідомості адресата формується уявлення про змістове наповнення природного звучання, його вищої, справжньої гармонійності. Особливий емоційний підйом, трепет і хвилювання, які передаються через музичні образи, усвідомлюється як частина всесвітньої гармонії. У щоденниковій картині світу музика пронизує все істотне: Пор.: „Іван Семенович говорив зворушливо й співав „Чуєш, брате мій...” Від його голосу я, чоловік, який вважав себе і загартованим і не сентиментальним, розчулився...” [9, с.553].

Глибинні ціннісні смисли аксіологічної системи, створеної в ЩД є лексична опозиція „звук - тиша”. У


Щоденниковій картині світу окрема чи повна відсутність звуків усвідомлюється як:

А) беззвучні дії: І яке все тут прекрасне: ця тиша (дерева стоять у тиші, як у воді), і це повітря, і птахи, що перелетіли зграйками над огородами, і бур’яни.. .[3 (2, с.155)];

Б) беззвучність як ознака об’єкту: Тихий негучний голос? А читач вчуває в його правдивому слові поетичну силу. „Справжня сила не потребує лементу [4 (3, с. 69)]; Звичайно, бувають і тихі зоряні ночі, а тут така грізність, сувора велич...” [4( 3, с.19)]; Але треба було б бачити самого Людкевича (в свої 84 роки він спеціально приїхав на цей вечір зі Львова). Сидів перед нами. Тихий, сумирний, висохлий старенький. [2 (1, с.323)]; У дорозі зупинились біля колодязя, село тихе, в садках, із хвіртки дівча визирає... [4 (3, с.26)];

В) беззвучність як субстанція: Сонячна тиха осінь пливе над Україною. Листя кончівських левад приємно шелестить під ногами [4(3, с.34)]; Тиша-тиша... Таємничість світу.. [4 (3, с. 28)]; Тиша — це шум верховіть у лісі. Рівний, високий.. .[2(1, с.319)];. Чарівна тиша, дорогий червневий холодок, любе шелестіння сторінок... [2(1, с.8)];

Г) беззвучність як стан: „Біля св. Софії. Як тут тихо, як одразу входиш у світ високого, - сама молиться душа... ” [3(2, с.228)];

Ґ) беззвучність як особливий стан ментального світу: „Тиша, повна тиша... не гнітюча, не стояча, а якась специфічно степова, дзюркотлива, жайворонкова...”[2(1, с.156)]; „Вночі - насолода - тиша, поруч сопе пес, а я клацаю - або щось до вистави, або ці свої нотатки ” [9, с.413].

У цьому випадкові беззвучність, як стабільний стан, співвідноситься з найважливішими аксіологічними категоріями, що знаходить безпосереднє відображення у вживанні сполучень лексем, які домінують відсутність звуку, з лексемами, які відзначені позитивною оцінкою і які мають в структурі значення багаті комплекси культурних асоціацій. Ці різноманітні механізми уможливлюють реалізацію аксіологічного потенціалу лексики авторського мікрополя „звук”, властивої для УЩД. Це сприяє осмислити „звучання й тишу” як досить значеннєві категорії, співвіднесені з фундаментальними цінностями (добро, життя). Вони становлять особливі взаємообумовлені субстанції, що наповнюють собою зовнішній, фізичний світ, і внутрішній, а також виконують об’єднувальну функцію, яка пов’язує ці світи. Комунікація в щоденниковому дискурсі певною мірою формалізована.

Висновки та перспективи подальших розвідок. Отже, сенсоризми становлять вагомий компонент мовних картин світу, оскільки на основі чуттєвої інформації про світ відбувається концептуалізація дійсності на площині мови. Сенсорна лексика на позначення слухового сприйняття є одним із найважливіших складників в українському ЩД. Вона виконує естетичну функцію і має особливе аксіологічне навантаження. Аналіз цього прошарку лексики уможливлює вихід на новий своєрідний рівень унікальних ідей авторської картини світу. Особлива значеннєвість процесу почуттєвого сприйняття у мовній картині світу автора ЩД свідчить про тісний зв’язок суб’єкта з навколишньою дійсністю, їхню гармонійну взаємодію. У ЩД простежується естетична нейтралізація оцінних бінарних опозицій „звук - тиша” на підставі спільності позитивної оцінки, оскільки світ у щоденниковому дискурсі - це справжній простір добра, істинності, краси. Сенсорна лексика на позначення слухового сприйняття є засобом вираження як емпіричних, так і трансцендентальних цінностей, оскільки у картині світу категорії почуттєвого і духовного сприймаються не через протиставлення, а взаємо обумовлення.

У подальших дослідженнях плануємо виокремити одоративну лексику в українському щоденниковому дискурсі, розглянути особливості її взаємодії з лексичними експлікаторами оцінки, встановити її значення у створенні авторської ціннісної картини світу; виокремити ключові одоративні аксіологеми.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гайдаєнко І. В. Лексико-семантичні групи слів на позначення смаку як джерело дослідження семантичної системи мови // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. праць. - Вип. VH. - Херсон: ХДПУ - Айлант, 2000. - С.2-5.

2. Гончар О. Т. Щоденники: У 3-х т.: Т.1(1943-19б7) / (упоряд., підгот. текстів, ілюстр. матеріалу В. Д.Гончар; [худож. оформ. М. С.Пшінки]. - 2-ге вид., вир. і доп. - К.: Веселка, 2008. - 455 с.: іл.

3. Гончар О. Т. Щоденники: У 3-х т.: Т.2 (19б8-1983) / (упоряд., підгот. текстів, ілюстр. матеріалу В. Д.Гончар; [худож. оформ. М. С.Пшінки]. - 2-ге вид., вир. і доп. - К.: Веселка, 2008. - б07 с.: іл.

4. Гончар О. Т. Щоденники: У 3-х т.: Т.3 (1984-1995) (упоряд., підгот. текстів, ілюстр. матеріалу В. Д.Гончар; [худож. оформ. М. С.Пшінки]. - 2-ге вид., вир. і доп. - К.: Веселка, 2008. - б4б с. іл.

5. Довженко О. П. Україна в огні: Кіноповість, щоденник /Упоряд. і автор передм. О. М.Підсуха. - К.: Рад. письменник, 1990. - 41бс.

6. Любченко А. П. Вертеп (повість). Оповідання. Щоденник / Упоряд., авт. післямов. В. А.Любченко; авт. передм., комент., приміт. І. Л.Михайлин. - Х.: Основа, 2005. - 4б4с.

7. Огуй О. Д. Полісемія в синхронії, діахронії та панхронії. Системно-квантитативні аспекти полісемії в німецькій

Мові та мовах Європи. - Чернівці: Золоті литаври, 1998.

- 370 с.

8. Пермінова А. В. Функція слухових сенсоризмів у створенні образів чуттєвого сприйняття // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. Германська філологія: Збірник наукових праць. - Чернівці: ЧДУ, 1998. - Вип. 41(6).- С.199-202.

9. Танюк Л. С. Лінія життя (З щоденників): У 2 т.: Т.2: 1971-1980 / Худож. - оформлювач І. В. Осипов. - Харків: Фоліо, 2004. - 558с.

10. Франко І. Я. Із секретів поетичної творчості // Зібр. творів: У 50 т. - К., 1980. - Т.