МОТИВАЦІЯ ДОСЯГНЕННЯ ЯК ЧИННИК СТАНОВЛЕННЯ СТУДЕНТА - МАЙБУТНЬОГО СУБ’ЄКТА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
Периодика - Психолінгвістика

Владислава Борисова (Переяслав-Хмельницький, Україна)

У статті розглянуто основні умови формування професійної комунікації майбутніх учителів. Виділено комунікативні уміння вчителів, які в майбутньому стануть основою для розвитку професійної комунікації в університетах та школах. Проаналізовано вплив комунікації на розвиток мотивації досягнення у студентів, зроблений аналіз останніх публікацій із досліджуваної проблеми.

Ключові слова: мотивація досягнення, комунікація, професійно-педагогічна комунікація.

В статье рассмотрены основные условия формирования профессиональной коммуникации будущих учителей. Выделены коммуникативные умения учителей, которые в будущем станут базисом для развития профессиональной коммуникации в университетах и школах. Проанализировано влияние коммуникации на развитие мотивации достижения у студентов, произведен анализ последних публикаций по исследуемой проблеме.

Ключевые слова: мотивация достижения, коммуникация, профессионально-педагогическая

Коммуникация.

Basic terms of future teachers ’professional communication formation are considered in the article. Communicative abilities of teachers, which in the future will become a base for the development of professional communication in universities and schools are distinguished. The influence of communication on the development of motivation of achievement in studentsis is analyzed and the analysis of the last publications on the investigated issue is done.

Key words: motivation of achievement, communication, professional pedagogic communication.

Актуальність дослідження. Останнім часом проблема мотивації досягнення особистості все частіше привертає увагу науковців, а серед усіх актуальних аспектів вивчення професійної свідомості фахівців залишається аспект професійної комунікації особистості. Поясненням такої наукової ситуації дослідження проблеми слугує вміння студентів правильно використовувати професійно - комунікативні навички на етапах їхнього професійного становлення. Аналізуючи про професійну комунікацію, відразу зазначимо, що вона є невід’ємною частиною процесу входження студента у фахове середовище, активної реалізації набутого професійного досвіду, що активізує безперервний розвиток мотивації досягнення.

Комунікація при спілкуванні завжди значуща для його учасників, тому що обмін інформацією відбувається не «аби як», а заради досягнення певних цілей, задоволення якихось потреб. Комунікація в спілкуванні — це, передусім, вплив: у разі успіху комунікації відбувається зміна в уявленнях про світ того до кого вона адресована. Саме тому правильний розвиток комунікації студентів є основною складовою мотивації досягнення, яка є головним чинником становлення спеціаліста своєї галузі.

Постановка проблеми. Професійна комунікація передбачає здатність слухати, розуміти, розмовляти. Комунікація є метою та результатом навчання, але цей результат стає реальним лише при наявності сформованої лінгвістичної компетенції та високої вмотивованості студентів.

Педагогічне спілкування розглядається як складова педагогічної компетентності і педагогічної майстерності. Комунікативні здібності студента характеризують його професійні та особисті соціальні якості. Для забезпечення формуваннякомунікативногопотенціалувстудентівпотрібно розвивати мотивацію досягнення, що представлена трьома компонентами: навчально-професійним, професійним і комунікативним.

Питання педагогічної й людської комунікації взагалі мають, насамперед, загальноцивілізаційне значення, адже в них об’єктивовано природу психології людини. Комунікативна за О. М.Леонтьєвим, потреба може змінювати конкретні форми свого «опредмечення») [4, с.10], але бути актуальною, важливою і активною впродовж усього соціального життя людини. Комунікативна потреба втілюється як у формах, коли суб’єкт виступає ініціатором комунікативної взаємодії, так і в соціальних ролях, де він сам стає учасником такої взаємодії. Однак, діючи в першому чи в другому рольовому полі комунікації включається в актуальний вибір між прагненням виокремитися, захистити власну психологічну свободу, з одного боку, чи відмовитися від індивідуальної свободи через власну відповідальність за вибір, у підкоритися соціуму з його вимогами та настановами

- з іншого. А це, у свою чергу, вимагає вдосконалення знань, уявлень про професію, зміну рівня домагань, мотивації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у розвиток виокремленої проблеми зроблений дослідниками експериментально-психологічних теорій інтелекту (Г. Ф. Г арднером, М. С. Каганом). Вони виокремили комунікацію як особливе інтелектуальне обдарування, емоційний інтелект - як здатність розуміти, регулювати емоції, забезпечуючи в такий спосіб успіх в будь-якій діяльності, зокрема в комунікації у сфері освітнього простору [1].

Значне місце в працях сучасних педагогів, психологів, лінгвістів відводиться дослідженню засобів комунікації. Проблемі дослідження вербальних засобів комунікації присвячені наукові доробки філософів, психологів, педагогів (Л. В.Виготський, Б. Н.Головін, І. А.Зязюн, Б. Ф.Ломов, та ін.). Науковцями, крім того, визначені культурно-специфічні особливості, види, функції, індивідуальний характер зовнішнього писемного та внутрішнього мовлення, комунікації.

У центрі уваги сучасних науковців знаходяться питання модернізації підготовки майбутніх учителів до здійснення комунікативної діяльності: розроблено й теоретично обґрунтовано систему підготовки майбутніх педагогів до педагогічного спілкування (В. А. Кан - Калик, О. О. Леонтьєв); визначено глибинно-психологічні передумови активізації процесу спілкування (М. Н. Зажирко); сформовано моделі комунікативної підготовки майбутніх учителів (О. О. Грейліх).

Дослідження мотивації є одним з найважливіших напрямів у сучасній психології, що неодноразово підкреслювалося такими відомими вітчизняними і зарубіжними ученими, як А. Г.Маслоу, С. Л.Рубінштейн, О. М. Леонтьєв, В. І. Ковальов, Дж. Аткінсон, Д. Мак­Клелланд, Г Хекхаузен, Н. В. Афанасьєв, І. А. Батурін,

B. А. Бєлих, М. Ш. Магомед-Емінов, В. І. Степанський,

C. А. Шапкін та ін. [3, с.5].

Мотивація досягнення в студента проявляється в його прагненні докласти зусиль і домогтися найкращих результатів в усіх галузях. У якості діяльності, у якій розвивається мотивація досягнення в майбутніх психологів, використовується навчальна і професійна діяльність. Мотивація досягнення проявляється в активності, спрямованій на досягнення певного результату, що оцінюється відповідно до психологічно-предметних, індивідуальних, особистісних параметрів і соціальних норм. Сучасними дослідниками мотивація досягнення розглядається не тільки як необхідна умова, а і як рушійна сила, що сприяє досягненню професійного успіху.

На сьогодні найбільш дослідженою є мотивація досягнення в галузі вирішення інтелектуальних завдань, де респондентами є, головним чином, школярі чи дорослі особи. Інтенсивно вивчалася мотивація досягнення практично в усі періоди становлення особистості. у студентські роки, коли якраз і закладаються основи професійних компетенцій, мотивація досягнення наразі є малодослідженою. Разом з тим, саме в цей віковий період можливе повноцінне виховання у студентів інтересу до здобуття професійних знань, професійної майстерності, формування мотивів, які обумовлюють реалізацію творчого потенціалу, повне розкриття професійних та комунікативних здібностей. Саме тому стає значущим і своєчасним вивчення психологічних особливостей розвитку мотивації досягнень особистості в студентському середовищі.

Однією з останніх публікацій із цієї проблеми є робота науковця Волкової Наталії Павлівни, яка виділяла питання професійно-педагогічної комунікації через призму теорій, технологій та практики підготовки майбутніх учителів до професійно-педагогічної комунікації.

Мета статті полягає в розкритті сутності підготовки студента - майбутнього вчителя - до професійної комунікації у вищій школі через чинники мотивації досягнення.

Виклад основного матеріалу. Підготовка майбутніх учителів до професійної комунікації розглядається як невід’ ємна складова професійної освіти майбутніх учителів, що ґрунтується на глибоких знаннях фахових та психолого - педагогічних дисциплін.

Користуючись терміном «комунікація», автори (С. О.Мусатов, В. Л.Зливков, Н. Н.Хомутиннікова [4,ст.11]), насамперед, мають на увазі смисловий аспект будь-якої соціальної взаємодії. «Оскільки будь-яка індивідуальна дія здійснюється в умовах прямих чи опосередкованих взаємин з іншими людьми, вона включає (разом із фізичним) комунікативний аспект [4]». У психолого-методичній площині комунікативний аспект можна вважати провідним або таким, що означає духовне приєднання, взаємодію такого ґатунку, психологічне контактування, взаємопроникнення як уключення один до одного в контекст власних думок, намірів, ідей, мотивів вчинків, моральних дій тощо. Тому, це поняття можна тлумачити, передусім, як психологічне

Науковець Л. Баркер визначає комунікацію як «процес взаємопов’язаних елементів, що діють одночасно, аби досягти необхідного результату або мети [5, с.5]».

У педагогічному словнику С. У Гончаренка [2, с.125] поняття комунікації сформульоване як «риса особистості, здатність її до спілкування з іншими людьми, товариськість. Формується в процесі життя й діяльності людини в соціальній групі». На основіз таких визначень, через поняття комунікації можна розкрити сутність поняття «професійно-педагогічна комунікація», а саме: це система безпосередніх чи опосередкованих зв’язків і взаємодій педагога, що реалізуються за допомогою як вербальних, так і невербальних засобів, а також засобів комп’ ютерної комунікації з метою взаємообміну інформацією, моделювання та управління процесом комунікації, регуляції професійно-педагогічних відносин. Професійно-педагогічна комунікація розгортається у процесі спільної комунікативної діяльності вчителя та учня на уроках іноземної мови або в позаурочні години. Через таку співпрацю кожен з учасників засвоює загальнолюдський досвід, суспільні, педагогічні, комунікативні, моральні та інші цінності.

Реалізація процесу комунікації можлива за таких

Умов:

1) наявності спільного для суб’єктів комунікації комунікативного простору - соціально-психологічного середовища, яке впливає на суб’єктів комунікації інформацією (її змістом, цінністю, новизною), засобами комунікації (вербальними, невербальними, інформаційно - комунікаційними), прийнятими в конкретному освітньому середовищі (навчальному закладі, студентській групі, класі) правилами спілкування, моральними нормами, звичаями, мовленнєвими ритуалами тощо;

2) використання суб’ єктами комунікації єдиної системи кодифікації йдекодифікації інформації, знаків і їх значень (відображення найсуттєвіших й узагальнених особливостей предметів і явищ), смислів (суб’єктивний зміст, якого набуває вислів (слово) у контексті). Наявність єдиної знакової системи дає змогу педагогу й учневі належно орієнтуватися в певній галузі знань;

3) адекватного розуміння інформації, якою обмінюються учасники процесу комунікації. Розуміння

- осмислення конкретної інформації, що передається за допомогою слів, знаків, вчинків, дій; здатність людини осмислити, осягнути зміст, значення інформації;

Відображення тексту і його переоцінка в новому контексті. Ідеться про розуміння безпосереднього змісту окремих слів, фраз, вислову загалом; прямо не висловлених думок (розуміння підтексту); явно не визначених мотивів поведінки або окремих вчинків людини (співрозмовника) та ін. У кожній комунікативній ситуації механізми розуміння і його результати різняться за суттю й рівнями. Так, значення слова може бути зрозуміле лише в контексті речення як найменшої одиниці мовлення, що висловлює закінчену думку. Водночас смисл окремого речення можна зрозуміти лише в контексті певного уривка тексту (принцип взаємодії частин і цілого);

4) оптимального поєднання вербальних і невербальних засобів комунікації у процесі взаємообміну інформацією, що вимагає відповідних комунікативних знань, умінь і навичок, комунікативного досвіду;

5) попередження й подолання можливих комунікативних бар’єрів - абсолютної чи відносної, суб’ єктивно пережитої чи реально існуючої перешкоди ефективній комунікації. Комунікативні бар’єри мають соціальний чи психологічний характер. Вони зумовлені мотиваційно-операційними, індивідуально - психологічними, соціально-психологічними особливостями суб’ єктів комунікації, відмінностями в мовленні, культурно зумовлених нормах спілкування, у взаємодії представників різних культур, націй; нерозумінням іншою людиною, відсутністю інформації.

Така реалізація буде більш ефективною, якщо дотримуватися теорії німецького психолога Х. Хекхаузеном, згідно з якою мотивація досягнення - це спроба збільшити або зберегти максимально високими здібності людини до тих видів діяльності, до яких можуть застосовувати критерії успішності і виконання яких подібне до діяльності, що може призвести або до успіху, або до невдачі. Характерні такі ознаки мотивації досягнення:

• сама ідея досягнення передбачає дві можливості: досягти й потерпіти невдачу. В особи з високою мотивацією досягнення виражена орієнтація на досягнення успіху;

• мотивація досягнення проявляється тоді, коли діяльність створює можливості для вдосконалення, а завдання повинні бути середнього ступеня складності;

• мотивація досягнення орієнтована на певний кінцевий результат, на ціль;

• для людей з високою мотивацією досягнення характерне повернення до вже перерваних занять і доведення їх до кінця [6, с.52].

Також велике значення має навчальна мотивація, на яку, в основному, розраховує викладач, її найважче викликати, розвинути і зберегти через індивідуальні особливості студентів та інші об’ єктивні умови.

Для подолання цих труднощів слід ураховувати основні чинники, що забезпечують високу навчальну мотивацію:

1) відбір тем занять і ситуацій, які відповідають комунікативним потребам студентів;

2) багатий мовленнєвий матеріал, що забезпечує комунікативні потреби, вироблення й перенесення навичок;

3) усвідомлення студентом соціальної значущості й особистісної цінності матеріалу, що вивчається, а звідси

- прагнення до усвідомлення форми вираження, системи мови, до аналізу й вивчення граматики;

4) забезпечення індивідуальних стратегій засвоєння матеріалу студентами;

5) високий інтелектуальний рівень матеріалу, що активізує розумову діяльність;

6) зняття емоційної напруги в процесі навчальної діяльності.

Проаналізовані чинники, що забезпечують мотивацію досягнення в навчальному процесі, являють собою певну систему, про що свідчить взаємозв’ язок, а також взаємозалежність наслідків їх реалізації. Так, чинник 1 (вибір тем і ситуацій, що відповідають комунікативним потребам студентів) і чинник 6 (зняття емоційної напруги) є необхідними умовами дієвості всіх інших чинників. Їх можна назвати первинними чинниками забезпечення мотивації досягнення. У свою чергу, є взаємозалежність

І всередині вторинних чинників (2-5). Так, реалізація чинника 2 (багатство мовленнєвого матеріалу) можлива лише в разі дотримання всіх інших умов. При цьому усвідомлення студентами соціальної значущості й особистісної цінності вивченого матеріалу стає можливим завдяки багатству мовленнєвого матеріалу (чинник 2), його високому інтелектуальному рівню, що активує розумову діяльність (чинник 5), і забезпеченню індивідуальних стратегій студентів (чинник 4). У той же час високий інтелектуальний рівень матеріалу досягається тільки за умови його досконалості.

У науково-методичній літературі можна знайти різні класифікації чинників, що справляють вплив на мотивацію. Перспективним видається дослідження, яке допомогло б установити, який мінімум названих чинників і в якому їх поєднанні домагається максимальний ефект навчання залежно від його конкретних цілей і умов.

Висновки. Процес підготовки майбутніх учителів до професійно-педагогічної комунікації має бути спрямований не лише на озброєння їх глибокими комунікативними знаннями, прищеплення комунікативних умінь і навичок, але й на формування їхнього ставлення до професійної здатності передбачити і врахувати її важливість та наслідки в навчальному процесі. Отже, аналізуючи досліджений матеріал та результати багатогранної роботи науковців із цієї проблеми, можемо зробити висновок, що одним з найважливіших чинників комунікації є мотив. Розглядаючи поняття мотиву, можемо зазначити, що це спонукальна причина дій і вчинків особистості. У його основі лежать різноманітні потреби. Унаслідок цього індивід потребує досягнення мотивів. Вивчення навчальної мотивації необхідне для виявлення реального рівня й можливих перспектив, а також зони її оптимального впливу на розвиток кожного студента.

ЛІТЕРАТУРА

1. Васильєва М. П. Формування комунікативних умінь як компонента педагогічної культури майбутнього вчителя : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. : 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти / М. П. Васильєва.

- Харків, 1997. - 23с.

2. Український педагогічний словник / С. У Гончаренко. - К.: Либідь, 1997. - 376с.

3. Гордеева Т. О. Психология мотивации достижения: учебное пособие / Т. О.Гордеева. - М.:Смысл, 2006. - 336 с.

4. Мусатов С. О. Гуманістичний потенціал педагогічної комунікації: Книга для вчителя: науково-методичний посібник / С. О.Мусатов.

- К. Ледагогічна думка, 2008. - 96 с.

5. Общая теория социальной коммуникаци : учеб. пос. / А. В. Соколов

- С. Пб.: Изд-во Михайлова В. А., 2002. - 461с.

6. Хекхаузен Х. Психология мотивации достижения / Х. Хекхаузен - СПб.: Речь, 2001. - 240 с.