Книги по психологии

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ У ФІЛОСОФСЬКИХ, ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
Периодика - Психологічні перспективи

УДК 37.015.3:378.17:016 Н. А. Швець

У статті проаналізовано наукову літературу з проблеми формування здорового способу життя студентської молоді. Розглянуто історію вітчизняної освіти стосовно проблеми здоров’я молодого покоління.

Ключові слова: молодь, здоров’я, валеологія, педагогіка, формування здо­рового способу життя, молоде покоління.

Швец Н. А. Библиографический анализ проблемы здорового образа жизни в философских, психолого-педагогических исследованиях. В статье дается анализ научной литературы по проблеме формирования здорового обра - за жизни студенческой молодежи. Рассматривается история отечественного образования по проблеме здоровья молодого поколения.

Ключевые слова: молодежь, здоровье, культура, педагогика, формиро­вания здорового образа жизни, молодое поколение.

Shvets N. A. Bibliographic Analysis of the Healthy Lifestyle Problems in the Philosophical, Psychological and Pedagogical Studies. An analysis of scientific literature on the problem of the students’ healthy lifestyle formation is given in the article. History of national education on the issue of the young generation health is considered.

Key words: youth, health, culture, education, formation of a healthy way of life, the young generation.

Постановка наукової проблеми та її значення. У процесі гло­балізації світове суспільство переживає важкі кризові випробування (економічні, політичні, соціальні та інші), які супроводжуються загос­тренням конфліктів, і між людьми, і між народами. У такий важкий період набуває особливої актуальності питання формування здоро­вого способу життя у молоді. Наявні деструктивні явища в суспіль­стві характеризують несформованість у різних людей, і в першу чергу в молоді, базових понять бережливого ставлення до життя, і в со­ціально-психологічному середовищі, в якому виховується молоде покоління, і в соціально-державній системі, де відсутня правова сві­домість, правове виховання та загалом правова культура як гарант самозбереження суспільства.

Одним із пріоритетних завдань сьогодення стає утвердження здорового способу життя населення, що часто пов’язана з умовами


Навколишнього середовища, дотриманням режиму праці та вільного часу, складними стосунками і з людьми, і з собою.

Непокоїть порушення екологічної рівноваги в природі, інтенсив­не забруднення довкілля, велика щільність населення в містах. Збіль - шення стресових ситуацій при зменшенні обсягу фізичної рухливості, віддалення людини від природи і ряд інших негативних факторів призвели до збільшення певних груп захворювань. Виявилися й такі явища, як помітне зниження рівня фізичної підготовленості і функ­ціональних можливостей організму здорової людини.

Особливо тривожить вплив шкідливих факторів на стан здоров’я людини, і, зокрема, наркоманії, розповсюдження якої викликає зане­покоєння за майбутнє молоді.

Безсумнівно, що у вирішенні цих проблем поряд, із медициною, все більшого значення набуває педагогічна наука.

У вихованні здорового способу життя особливе місце займає мо­лоде покоління, чий організм найбільш схильний до розвитку і разом з тим згубного впливу шкідливих звичок.

Учнівська і студентська молодь, як особлива група фізичного розвитку, потребує високого рівня прийняття інтелектуально-куль­турних і матеріальних потреб, прагне до досягнення психофізичних відчуттів. Специфіка їх провідної діяльності вимагає вироблення на­вичок участі у фізкультурно-оздоровчій діяльності, протистояння негативним впливам, що сприяє появі шкідливих звичок, істотно позначаються на стані здоров’я і морально-правовій поведінці.

Аналіз останніх досліджень із цієї проблеми. Проблема здоро­вого способу життя, фізичного розвитку постійно знаходиться в центрі уваги філософів, педагогів, психологів, медиків, соціологів.

Численні педагогічні джерела засвідчують глибокий інтерес до організації здорового способу життя. Через настанови, рекомендації, літературну творчість мислителі, філософи, просвітителі висловлю­валися на користь фізичних вправ, помірності у всьому, гігієни душі й тіла.

Проблема здоров’я та шляхи його збереження є об’єктом вивчен­ня медиків (М. В. Антропова, 1974; І. І. Брехмана, 1990; Д. В. Коле­сова, 1983; Н. Т. Лебедєва, 1993; С. В. Попова, 1996; Б. Н. Чумакова,

1997) , педагогів і психологів (В. Д. Бальсевича, 1990; Р. П. Богданова, 1990; Е. П. Ільїна, 1994; М. Я. Віленського, 1994; Л. І. Лубишева, 1996 та ін.). Укладання та апробація освітніх програм з основами здоро­вого способу життя для учнів стали особливо актуальними в останнє десятиліття (М. М. Борисова, 1993; В. Хлистова, 1997; Н. А. Євстра - това, 1997; В. О. Морозова, 1998; Л. Р. Качана, 1998; 3. І. Чуканова, 1999 та ін.).

Однак, незважаючи на ґрунтовні дослідження, які сприяють фі - зичному розвитку людини, педагогічний аспект формування здоро­вого способу життя студентської молоді, розроблений недостатньо. Практично немає досліджень, які стосуються питань формування здорового способу життя студентської молоді в навчальному процесі, ні на теоретичному, ні на методичному рівні вивчення проблеми. Це й визначило мету статті.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре - зультатів дослідження. Здоровий спосіб життя - це соціально-педа­гогічне явище. Ефективність виховання і навчання підлітків та молоді залежить від здоров’я, що є важливим фактором працездатності та гармонійного розвитку людського організму.

Ряд філософів (Дж. Локк, А. Сміт, К. Гельвецій, М. В. Ломо­носов, К. Маркс і ін.), психологів (Л. С. Виготський, В. М. Бехтєрев та ін.), учених-медиків М. М Амосов, В. П. Казначеєв, Ю. П. Лиси - цин, М. М. Буянов, І. І. Брехман, Б. Н. Чумаков та ін.), педагогів (Л. Г. Татарникова, В. В. Колбанов, В. К. Зайцев, С. В. Попов та інші) намагалися з’ясувати проблему здоров’я, формування здорового спо­собу життя у молодого покоління.

Цікавою є думка видатного англійського філософа Дж. Локка, викладена в трактаті «Думки про виховання»: «Здоровий дух у здо­ровому тілі - ось короткий, але повний опис щасливої людини. Хто володіє і тим, й іншим, тому залишається бажати небагато, а хто по­збавлений хоча б одного, - тому певною мірою може компенсувати чимось іншим. Щастя чи нещастя людини в основному є справою його власних рук. Той, у кого тіло нездорове і слабке, ніколи не буде в змозі просуватися вперед на цьому шляху» [8].

За словами шотландського мислителя А. Сміта, «...Життя і здо­ров’я є головним складоником дбайливості, що навіюється кожній людині природою. Турбота про власне здоров’я, про власний добро­бут, про все, що стосується нашої безпеки і нашого щастя й скла­дають предмет чеснот, так званої розсудливості», «Вона не допускає нас ризикувати своїм здоров’ям, нашим добробутом, нашим добрим ім’ям», «Одним словом, розсудливість, спрямована для збереження здоров’я вважається шанованою якістю»[8]

Ми вважаємо правильним висловлювання французького філо­софа К. Гельвеція про позитивний вплив фізичного виховання на здо­ров’я людину: «Завдання цього виду виховання полягає в тому, щоб зробити людину більш сильною, більш міцною, більш здоровою, отже, більш щасливою, яка частіше буде приносити користь своїй вітчизні». «Досконалість фізичного виховання залежить від доско­налості уряду. При мудрому державному устрої прагнуть виховати сильних і міцних громадян. Такі люди й будуть щасливі, оскільки більш здатні виконувати різні функції, до яких їх закликає інтерес держави» [8]

Отже, філософи-мислителі стверджували, що лише сама людина головно повинна думати, піклуватися про своє здоров’я, про добро­бут і прагнення підтримати його. Від цього залежить людське щастя.

Великий російський вчений М. В. Ломоносов ще XVIII ст. напи­сав фактично перше в Росії демографічне дослідження-трактат «Про збереження і розмноження російського народу», в якому пропонував заходи щодо збереження і збільшення населення для господарського та політичного життя країни, представив соціально-економічну програму. Він пише: «Начало сего полагаю самым главным делом: сохранением и размножением народа, в чем состоит величество, могущество и богатство всего государства» [9]. У праці він визначив за мету поліпшення побуту народу через поширення культури, науко­вих і медичних знань. «Кроме сего впадает великое множество людей в разные болезни, о излечении коих весьма еще мало порядочных

Есть учреждений....... » [9]. М. В. Ломоносов пропонує: «требуется по

Всем городам довольное число докторов, лекарей и аптек, для изучения докторства послать российских студентов в иностранные университеты и внутри государства дать производить достойных в доктора» [9].

Великого значення М. В. Ломоносов надавав аналізу факторів розвитку і формування особистості молодої людини, зокрема спад­ковості у появі численного здорового покоління російських людей. Також розкрив вплив середовища, оточення на особистість і звер - нувся до проблеми морального, статевого виховання молодого та дорослого населення, для створення міцної, щасливої родини засно­ваної на любові й повазі: «Где любви нет, не належно и плодородие», наголошував на залученні молодих людей у трудову діяльність [9].

М. В. Ломоносов вивчав проблеми людини з позиції психології, фізіології, педагогіки в їх сукупності. Саме такий підхід, на його думку, дозволяв отримувати об’єктивні дані про людину, які необ­хідно знати педагогам. Трактат «Про збереження і розмноженні ро­сійського народу», наукові праці з проблем виховання юнацтва дозво­ляють вважати М. Ломоносова першим російським валеологом, що вивчав проблеми людини в медико-педагогічній сукупності [3].

Учені С. П. Боткін, П. Ф. Лесгафт заклали основи сучасної валео - логії. С. П. Боткін бачив здоров’я людини передусім як функцію при­стосування та еволюції, функцію відтворення, продовження роду і гарантію здоров’я потомства. Порушення, недостатність цієї функції він розглядає як найважливішу основу патології [5].

В. М. Бехтєрев багато уваги приділяв оздоровленю суспільства. Із охороною здоров’я населення, поліпшенням умов його життя, підви­щенням добробуту, зростанням культури він пов’язував перспективи розвитку особистості та суспільства. Особливого значення він надає збереженню й зміцненню дитячого здоров’я. Стаття «Охорона дитя­чого здоров’я» відображає комплексну програму вирішення зазна - ченого завдання, що включає систему гігієнічних, медико-біологіч - них, соціальних і психологічних заходів [5].

Проблеми фізичного і психічного здоров’я людини розглядалися

В. М. Бехтєревим у контексті здійснюваної ним антиалкогольної кам­панії.

Проблема здоров’я цікавила багатьох педагогів, зокрема В. А. Су - хомлинського, який стверджував, що «Турбота про здоров’я дитини - це комплекс санітарно-гігієнічних норм і правил..., не зведення вимог до режиму харчування, праці і відпочинку. Це насамперед турбота в гармонійній повноті всіх фізичних і духовних сил, і вінцем цієї гармонії є радість творчості» [4]

Він зазначав, що в юності загострюється боротьба думок про хороше і погане. На практиці це проявляється в такій цікавій зако­номірності: що з більшими зусиллями доведена істина, то більше ві­рить у неї вихованець. Тому у формуванні здорового способу життя, за В. А. Сухомлинським, особливе місце відводиться особистому при­кладу дорослих людей, які в повсякденному житті оточують дитину. Коли він бачить відчутну користь від здорового способу життя, тоді й сам прагне відтворити цей досвід. Отже, потрібно показувати саме такі приклади молодим людям, надаючи їм свободу вибору, проте важливо обмежити їх позитивними стратегіями досягнення здоров’я. Педагогіка має дати студентству таку можливість за умови всебіч­ного контролю й діагностики його мотивації при веденні здорового способу життя. Від життєрадісності, бадьорості молоді залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили. В. А. Сухомлинський вважає, що більше уваги потрібно приділити турботі про їхнє здоров’я. Він підтримує погляди Л. М. Тол­стого і К. Н. Вентцеля про значення правильного режиму дня, повно­цінного харчування, фізичного загартування та ін. Це захищає люди - ну від захворювань, дає їй щастя насолоди красою навколишнього світу.

Розглянемо, що таке здоров’я. У Статуті Всесвітньої організації охорони здоров’я визначено поняття здоров’я як «...стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки від­сутність хвороб і фізичних дефектів».

На думку С. В. Попова, «якщо вдуматися в це визначення, то можна зробити висновок, що абсолютне здоров’я є абстракцією і, крім того, це визначення спочатку виключає людей, які мають які- небудь (вроджені або набуті) фізичні дефекти, навіть у стадії компенсації». [2]

Б. Н. Чумаков характеризує здоровий спосіб життя як «активну діяльність, спрямовану насамперед на збереження і поліпшення здо­ров’я. Разом з тим потрібно враховувати, що спосіб життя людини і сім’ї не складається мимовільно залежно від обставин, а формується протягом життя цілеспрямовано і постійно. Формування здорового способу життя є головним важелем первинної профілактики у зміц­ненні здоров’я населення через зміни стилю та устрою життя, його оздоровлення з використанням гігієнічних знань у боротьбі зі шкід­ливими звичками, подоланням несприятливих умов, пов’язаних із життєвими ситуаціями» [6]

Отже, під здоровим способом життя, на думку Б. Н. Чумакова, слід розуміти типові форми й способи повсякденної життєдіяльності людини, які зміцнюють і вдосконалюють резервні можливості орга­нізму, забезпечуючи у такий спосіб успішне виконання своїх соціаль - них і професійних функцій незалежно від політичних, економічних і соціально-психологічних ситуацій, виражаючи орієнтованість діяль­ності особистості щодо формування, збереження та зміцнення як індивідуального, так і громадського здоров’я.

Звідси зрозуміло, наскільки важливо, починаючи з раннього віку, виховувати в дітей активне ставлення до власного здоров’я, розу­міння того, що здоров’я - найбільша цінність, дарована людині при­родою.

20-ті роки XX ст. ознаменувалися вивченням адаптаційних меха­нізмів людського організму у зв’язку зі змінами біосфери. (В. Р. Ек - корд, B. Саркізов-Серазіні, П. Г. Мезерницький). Розробляються й впроваджуються в практику питання сімейного виховання, його впливу на формування потреби у здоровому способі життя. З’явля­ються роботи, які розглядають залежність процесу формування здо­рового способу життя молоді від рівня особистісного розвитку їх сві­домості, волі й «установки домінанти вольового посилання» (І. Т. На­заров, Е. А. Андріанова)

Наприкінці 40-х - початку 50-х років знову стає актуальною проблема формування здоров’я. Нова установка на гігієнічний аспект здорового способу життя була викликана необхідністю післявоєнного часу. Основоположником радянської системи гігієнічного виховання молоді визнаний І. І. Мільман. Ще в 20 - ті роки він розробив систему уроків здоров’я, а його послідовники - серію навчальних посібників з особистої та соціальної гігієни, профілактики, збереження дієздат­ності. У багатьох публікаціях післявоєнного періоду підкреслювалася особлива роль сім’ї у прищепленні дітям навичок здорового способу життя (М. В. Антропова, А. А. Гжанський, В. К. Шурухіна, В. В. Вол­ков). Автори не пропонували механізмів формування здорового спо­собу життя людини й акцентували увагу лише на потребі створення оздоровчої атмосфери в установах освіти. Для свого часу їх реко­мендації були новим словом в організації гігієнічного режиму на­вчального закладу й підвищення його санітарної культури.

Наприкінці 60-х і початку 70-х років йде опрацювання проблеми охорони здоров’я дітей (Н. А. Бернштейн, Н. П. Дубінін, Д. М. Дуб - ровський, А. І. Ніколов). Деякі санітарно-гігієнічні матеріали пред­ставлені в цікавій формі у А. М. Сергієвського.

У 70-80-ті рр. досліджують питання гігієнічного виховання (Н. А. Бернштейн, В. А. Воскресенський, В. І. Загвязинський), охо­рони здоров’я молоді й дітей, дотримання гігієнічних вимог до орга­нізації навчальних предметів (Д. А. Ізуткін). Як відзначає Л. Г. Татар - никова, ці дослідження не давали моделі гігієнічно здорової установи навчального типу, не передбачалися механізми впровадження, не обґрунтовувалася система заходів (на рівні інтеграції медицини, пе­дагогіки та психології) всіх навчально-освітніх систем.

У 80-90-ті роки з’являється велика кількість наукових робіт і практичних рекомендацій, які розкривають серйозні проблеми і вказують шляхи їх вирішень:

- антиалкогольна й антинаркотична освіта;

- статеве виховання й психогігієна статі як важливий аспект формування уявлень про здоровий спосіб життя;

- збереження психічного здоров’я, методи корекції психофізич­них відхилень, резерви підвищення резистентності організму та стій­кості психіки і нервової системи молоді.

У 1981-1983 рр. І. П. Березіним і Ю. В. Дергачовим було ство­рено «Школу наукових основ здоров’я», де апробували цілісну систе­му комплексної індивідуальної профілактики, спрямовану на мобілі­зацію внутрішніх резервів організму людини й боротьбу з факторами ризику.

Виділено й абсолютно нові напрями в науці - діанетика (Р. Хаббард), інформаційно-енергетична медицина (К. А. Макаров, Д. А. Дубровін, Д. А. Момот).

У 1980 році І. І. Брехманом запропоновано термін «валеологія», який визначив напрям у науці, пов’язаний із вивченням і форму­ванням здоров’я, виявленням методів активного його формування.

На стику наук про людину розвивається новий напрям у педаго­гічній науці - педагогічна валеологія як наука про залучення людини до процесу формування власного здоров’я (Г. К. Зайцев, В. В. Кол - банов, Л. Г. Татарнікова). Цікаву концепцію педагогічної валеології розроблено Л. Г. Татарниковою, яка вважає, що новий курс «Валео - логія» у навчальному закладі повинен спрямовуватися не тільки на забезпечення фізичного й психічного здоров’я школярів, але бути важливим компонентом філософсько-гуманістичної освіти, покли­каної вирішувати завдання осмислення життя кожної людини в загальній системі світобудови.

Аналіз основних етапів розвитку проблеми, що стосується фор­мування здорового способу життя студентської молоді, системати­зація найбільш значущих досліджень цієї проблеми свідчать, що на певних історичних етапах серед учених і практиків існували різні думки щодо визначення основних елементів здорового способу життя в юнацькому віці і потреби формування основ здорового способу життя молоді. Однак педагогіка та психологія протягом багатьох ро­ків розглядали питання здорового способу життя здебільшого в рам­ках фізичного розвитку дитини, його рухової діяльності.

Початок XXI ст. можна відзначити як період пошуку змісту та шляхів формування основ здорового способу життя студентської молоді не тільки в рамках їх фізичного розвитку. Поява цієї тенденції може бути пов’язана з тим, що дослідження 90-х років минулого століття показали: у цьому віці в молодої людини з’являється стійкий інтерес до свого здоров’я, усвідомлені уявлення про свій організм, уміння реалізувати знання про основи здорового способу життя (В. Г. Алямовська, М. Л. Лазарєв, С. А. Козлова, О. А. Князєва,

С. Є. Шукшина).

Одним із напрямів освіти на сучасному етапі його розвитку є валеологізація навчально-виховного процесу. Йде вироблення кон­цептуальних основ і моделей шкіл здоров’я, діяльності валеологічних служб і центрів, аналізується потенціал змісту навчальних предметів у процесі формування культури здоров’я молоді. Головним стає завдання виховати у підлітків та молоді потребу в здоров’ї як життєво важливій цінності, свідомого прагнення до ведення здорового спо­собу життя, до «самозбереження» і творення навколо себе здорового середовища проживання - формування валеологічної культури осо­бистості як частини її загальної культури.

Висновки. Аналізуючи науково-педагогічні аспекти формування здорового способу життя студентської молоді, можна зробити висно­вок, що формування здорового способу життя - складний, багато­гранний процес, який потребує спільних зусиль якомога більшої кількості людей, різних організацій і, передовсім, - відповідної державної політики. Знання та практичні навички потрібно якомога ширше поширювати в суспільстві, ними потрібно керуватися при розробленні та прийнятті управлінських рішень на всіх рівнях гілок влади, усіх галузей державного та приватного сектору та громадських

Організацій щодо моніторингу, контролю, сприяння і спрямування • • \ діяльності на користь здоров я населення.

У результаті теоретичного дослідження встановлено, що затре - буваність нових підходів до оздоровчої роботи обумовлена багато­функціональним характером сучасної освіти, що викликає потребу комплексного здійснення виховних, оздоровчо зберігальних, розви - вальних і культуротворчих завдань, які забезпечують гуманістичну спрямованість педагогічного процесу щодо формування культури здорового способу життя студентської молоді.

Список використаної літератури

1. Амосов Н. М. Раздумья о здоровье/ Н. М. Амосов. - Кемерово : [б. и.], 1981. - 198 с.

2. Зайцев Н. К. Стратегия понимания здорового образа жизни у учителей /

Н. К. Зайцев, В. В. Колбанов // Валеология: Диагностика, средства и практика обеспечения здоровья. - Владивосток : Дальнаука, 1996. - Вып. 3. -

С.230-238.

3. Трещева О. Л. Формирование культуры здоровья в условиях современного образования : монография / О. Л. Трещева, И. В. Новоселова и др. - Омск : [б. и.], 2002. - 268 с.

4. Сухомлинський В. О. Вибрані твори : у 5 томах / В. О. Сухомлинський. - К. : Рад. школа, 1989. - 148 с

5. Брехман И. И. Валеология - наука о здоровье / И. И. Брехман. - 2-е изд., перераб. - М. : Физкультура и спорт, 1990. - 208 с.

6. Лисицын Ю. П. Медицина и гуманизм / Ю. П. Лисицын, А. И. Шуткин, И. Ф. Матюшин. - М. : Медицина, 1984. - С. 6-9.

7. Новокатикян А. О. Возрастная работоспособность лиц умственного труда / А. О. Новокатикян, В. В. Крыжановская. - К. : Рад. школа, 1979.

8. Амосова Ю. Е. Формирование ценностей здорового образа жизни у студен - тов педагогического колледжа в процессе профессиональной подготовки / Ю. Е. Амосова // Вестник государственного педагогического университета ГОУ ВПО ЧГПУ - Челябинск, 2009. - № 9. - С. 16-28.

9. Ломоносов М. В. О сохранении и размножении российского народа / М. В. Ломоносов // Ломоносов М. В. Избранные произведения : в 2 - х т. - М. : Наука, 1986. - Т. 2. История. Филология. Поэзия. - С. 130-144.