Книги по психологии

ВПЛИВ ОСОБИСТІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК НА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЖУРНАЛІСТІВ
Периодика - Психологічні перспективи

О. В. Петрик

У статті розглядається поняття соціального інтелекту журналістів під впливом особистісних характеристик у контексті професійної діяльності. Розкриваються сутність соціального інтелекту та основні підходи щодо його вивчення. Аналіз результатів емпіричного дослідження свідчить про тісний узаємозв’язок особистісних характеристик і соціального інтелекту журналістів.

Ключові слова: особистісні характеристики, соціальний інтелект, профе­сійна діяльність журналістів.

Петрик Е. В. Влияние личностных характеристик на развитие соци­ального интеллекта журналистов. В статье рассматривается понятие социаль­ного интеллекта журналистов во взаимосвязи с их личностными характерис­тиками в контексте профессиональной деятельности. Раскрывается суть со­циального интеллекта и основные подходы к его изучению. Анализ результатов эмпирического исследования свидетельствует о взаимосвязи личностных харак­теристик и социального интеллекта журналистов.

Ключевые слова: личностные характеристики, социальный интеллект, профессиональная деятельность журналистов.

Petryk O. V. The Influence of the Individual Personality Characteristics at the Development of Social Intellect of Journalists. The article considers the notion of social intellect of journalists in the correlation with their individual personality characteristics. The author touches upon the essence of social intellect and genera­lizes about the main approaches to studing it. Analysis of the empiric investigation results shows that there is very close relationship between journalist’s personal characteristics and his social intellect.

Key words: personal characteristics, social intellect, professional activities of journalist.

Постановка наукової проблеми. Актуальність дослідження. У

Нашому суспільстві часто ігнорується питання про правильне засто­сування людиною своїх здібностей. Перебуваючи на роботі, специ­фіка якої не відповідає сильним сторонам характеру, людина ризикує отримати недооцінку її можливостей. Також слід зазначити, що виконання не своєї роботи, часто негативно відображається не лише на особистості, але й на результатах її роботи. Відтак, у науковому обігу не існує чіткого визначення особистісних характеристик журналістів та їх відношення до соціального інтелекту як важливої здібності в професійній діяльності.

Виходячи з цього, основні завдання нашого дослідження поля­гають у визначенні поняття особистісних характеристик, розгляді основних підходів щодо вивчення соціального інтелекту, емпірично­му вивченні особливостей функціонування особистісних характерис­тик та соціального інтелекту журналістів.

Визначаючи основну сферу діяльності, необхідно враховувати свої індивідуальні здібності та спрямовувати їх у потрібне русло. Разом із тим не потрібно перетворювати свої слабкі сторони в дже­рело помилок. Важливо брати до уваги те, що в професійній діяль­ності отримати бажане від себе та інших можна лише за умови, що людина буде перебувати на посаді, яка відповідає її особистісним здібностям та можливостям. Лише за такої умови людина може реалізуватись і як особистість, і як професіонал.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування результатів дослідження. Серед особистісних характеристик журналіста важливе місце посідають інтелектуальні здібності. У кризових ситуаціях, коли в суспільстві загострюється зіткнення економічних та політичних сил, особлива надія покладається на активність інтелектуальних здіб­ностей, оскільки вони внутрішньо не обмежені. Інтелект включає в себе увагу - своєрідний настрій людини на сприйняття інформації та виконання поставлених завдань; уяву - здібність створювати нові образи в процесі сприймання дійсності; пам’ять - вид психічного відображення дійсності, що передбачає закріплення, збереження та відтворення людиною свого досвіду; мислення - як узагальнений та опосередкований психічний процес відображення дійсності [3].

Складніша та багатокомплексна праця передбачає надання мен­шого значення індивідуальним властивостям особистості (таким як темперамент, психофізіологічні характеристики) та більшого значен­ня особистісним характеристикам (ієрархія цінностей, вольові риси, параметри інтелекту, моральні характеристики). Саме журналістика належить до багатокомплексної, транспрофесійної діяльності, відпо­відно, для її аналізу необхідно більшу увагу надавати особливостям особистості журналіста.

Ю. Шаповал уважає, що особистість журналіста становить єд­ність світоглядного, функціонально-рольового й характерологічного елементів. На думку вченого, світогляд забезпечує цінність у спри-


Йнятті, тлумаченні, відображенні навколишнього світу в діалектиці його зв’язків та ідеалів соціальної системи. Цінність функціонально- рольової сфери означає зумовленість поведінки світоглядними наста­новами й професійними параметрами, сутність яких - у єдності ідео­логічних, творчих і технічних елементів журналістики (володіння ме­тодами творчості й словесно-зображальними засобами відтворення життя). Цілісність характеру - це психологічна стійкість, урівноваже­ність, що забезпечена органічною єдністю раціонально-емоційних і вольових рис, фізичною витривалістю, пройнята ціннісними установ­ками [6].

Є. Прохоров як “ядро” світу особистості журналіста виокремлює світоглядні, соціально-політичні позиції, що межують і взаємодіють зі сферою професійних нахилів, реалізувати котрі можна за наявності певних здібностей. Успішну діяльність, що проявляється як реалі­зація позицій, нахилів, здібностей, забезпечують, на думку автора, сукупність особистісних рис, система засвоєних знань, здобуті під час практики навички й досвід. Зовнішній прошарок, який скріплює увесь світ особистості журналіста, становлять сфера відповідальності за професійно-творчу самореалізацію, за самовдосконалення та роз­виток особистості, самовіддача в служінні суспільству [5, 332].

Характеризуючи особливості особистісної сфери журналістів, слід відзначити, що входженню в професію інколи допомагають, а інколи заважають генетично зумовлені фактори (емоційна стійкість, екстраверсія, альтруїзм, сором’язливість, відчуженість, агресивність, прагнення до лідерства). Важливим аргументом є й те, що де б не працював журналіст, йому необхідна фізична витривалість, для по­долання перенавантаження, пройти всі випробування в екстремаль­них умовах.

Світ особистості журналіста складається відповідно до об’єктив­них вимог його професії. У мотиваційній сфері журналіста особливо важливими є такі стимули, як професійний обов’язок, патріотизм, безкомпромісність. У сфері професійних цілей та прийнятті рішень домінують такі завдання, як підбір актуальної теми, збір інформації, аналітична характеристика та консультування з фахівцями, творчий підхід до написання.

Майже завжди, набуваючи професійного досвіду, журналісти прагнуть досягнення максимальної компетентності в тій галузі, у якій вони працюють. Для набуття відповідних знань журналіст не повинен шкодувати ані сил, ані часу. Саме тут необхідно проявляти вольові характеристики особистості. Мислення журналіста, який володіє ком­петентністю, здатне не лише наводити факти, але й зіставляти їх з іншими, проводити паралелі, тобто працювати не в одній площині, а відразу в декількох. Саме такий хід мислення дає найбільш успішні результати, дає змогу бачити найскладніші ситуації об’ємно, цілісно.

До професійно важливих властивостей особистості журналістів, які відіграють особливу роль у їх професійній діяльності, слід від­нести: 1) особливості когнітивних процесів: аналітико-синтетичні особливості мислення, його теоретичність, логічність; високу куль­туру мовлення, лаконічність; 2) особливості регулятивних процесів: емоційні властивості (відповідальність, соціальну спрямованість емо­цій); вольові властивості (принциповість, лідерство, наполегливість, самоконтроль); 3) особливості комунікативних процесів: соціальну активність, екстравертність, вербальну активність, моторну стрима­ність міміки.

Таким чином, психологічна структура журналістської діяльності є не лише набором певних особистісних рис та навичок. Це цілісний специфічний спосіб життя, творча діяльність, що функціонує через відображення дійсності. Вивчені й охарактеризовані нами аспекти становлення професійної діяльності журналістів, її психологічна структура дають стійку основу для того, щоб говорити про вплив особистісних характеристик на розвиток соціального інтелекту.

Соціальний інтелект - це здібність правильно розуміти поведінку людей. Ця здібність необхідна для ефективної міжособистісної взаємодії та успішної соціальної адаптації.

У вітчизняній психології, поняття соціального інтелекту, однією з перших описувала М. І. Бобнєва. Дослідниця визначала це поняття в системі соціального розвитку особистості [1].

Механізмом формування особистості слугує процес самореалі - зації. Як зазначає автор, існує як мінімум два пояснення цього по­няття. У широкому розумінні термін соціалізація використовується для позначення процесу, в ході якого індивід із певними біологічни­ми задатками набуває властивостей, необхідних йому для життєдіяль­ності в суспільстві.

Теорія соціалізації покликана встановити, під впливом яких со­ціальних факторів утворюються ті або інші особливості особистості, механізми цього процесу та його наслідки для суспільства. Із такого


Трактування випливає, що індивідуальність - не передумова соціалі­зації, а її результат.

З іншої точки зору, соціалізація - це процес, що забезпечує включення людини в ту або іншу соціальну групу або спільноту. Формування людини як представника певної групи, тобто носія її цінностей, норм, установок, орієнтацій передбачає вироблення в неї необхідних властивостей та здібностей.

Аналізуючи дослідження М. І. Бобнєвої, помічаємо, що авторка визначає наявність особливої потреби формуючої особистості - потреби в соціальному досвіді. Ця потреба може шукати вихід у стихійному потоці у вигляді неорганізованих, некерованих поступків та дій, але може бути реалізована в спеціально створених умовах. Тобто існують необхідні для повноцінного розвитку особистості дві форми набуття соціального досвіду - організоване соціальне научіння й стихійна практика соціальних узаємодій, що забезпечують спонтан­ний та активний розвиток особистості.

Соціально-психологічний розвиток особистості передбачає фор­мування здібностей та властивостей, що забезпечують її соціальну адекватність (на практиці виділяють адекватну поведінку людини в умовах макро- й мікросоціального середовища). Такими важливими здібностями виступають соціальна уява та соціальний інтелект. Під першим розуміється здібність людини поміщати себе в реальний соціальний контекст та спрямовувати свою лінію поведінки відпо­відно до таких уявлень. Соціальний інтелект - це здібність убачати й виокремлювати складні відносини в соціальному середовищі.

М. І. Бобнєва вважає, що соціальний інтелект слід розцінювати як особливу здібність людини, яка формується в процесі її діяльності в соціальному середовищі, у сфері спілкування та соціальних узаємо- дій. Також автор звертає свою увагу, що рівень загального інтелекту­ального розвитку не пов’язаний одночасно з рівнем соціального інтелекту. Високий інтелектуальний рівень є лише необхідною, але не обов’язковою умовою соціального розвитку особистості. Він може сприяти соціальному розвитку, але не заміняти його. Також високий інтелект може повністю знецінюватися соціальною неадекватністю поведінки та установок людини [1].

Вивчення соціального інтелекту як зарубіжними дослідниками Дж. Гілфордом, І. Л. Торндайком [8; 9], так і вітчизняними Ю. М. Ємельяновим, А. Л. Южаніновою [2; 7], дають змогу окреслити поняття соціального інтелекту в контексті професійної діяльності журналістів.

Отже, соціальний інтелект - інтегральна інтелектуальна здібність, яка визначає успішність спілкування й соціальної адаптації. Соціаль­ний інтелект об’єднує та регулює пізнавальні процеси, які пов’язані з відображенням соціальних об’єктів (людини як партнера зі спілкуван­ня, групи людей). До процесів, що його утворюють, відносять соціаль­ну перцепцію, соціальне мислення, соціальну пам’ять, соціальну уяву.

Соціальний інтелект забезпечує розуміння вчинків та дій людей, розуміння мовленнєвої продукції людини, а також її невербальних реакцій. Він є когнітивним складовим комунікативних здібностей особистості й професійно важливою характеристикою в професіях “людина-людина”, що прогнозує успішність у журналістській діяль­ності.

Таким чином, на підставі здійсненого теоретичного аналізу сучасного науково-психологічного розуміння феномену соціального інтелекту та особистісних характеристик журналістів маємо змогу перейти до емпіричного дослідження цієї проблеми.

1. Дослідження соціального інтелекту здійснювали за допомогою тесту Дж. Гілфорда. Його суть полягає у визначенні рівня соціального інтелекту за допомогою чотирьох запропонованих субтестів. Субтест № 1 - “Історії із завершенням” - спрямований на дослідження вміння передбачати наслідки поведінки. За допомогою субтесту № 2 - “Г ру - пи експресії” - визначаємо правильність оцінювати стани, почуття, наміри людей за їх невербальними проявами - мімікою, жестами. Субтест № 3 - “Вербальна експресія” - спрямований на визначення чутливості до характеру та окремих людських узаємовідносин. Роз­пізнання структури міжособистісних ситуацій досліджуємо за допо­могою субтесту № 4 - “Історії із доповненням”. У нашому випадку ми визначали рівень соціального інтелекту за допомогою компо­зитної оцінки.

2. Для дослідження особистісних характеристик ми використову­вали багатофакторний особистісний опитувальник FPI [4]. Тестовий матеріал містить 114 тверджень. Перед досліджуваними було постав­лено завдання: на кожне із тверджень відповідати “так” або “ні”. Ця методика містить 12 шкал: невротичність, спонтанну агресивність, депресивність, дратівливість, товариськість, урівноваженість, реак­тивну агресивність, сором’язливість, відкритість, екстраверсію-інтро - версію, емоційну лабільність, маскулінізм-фемінізм. Кожну з відпо-


Відей, що збігається з ключем, сумуємо та встановлюємо рівень прояву особистісної характеристики.

3. Методика багатофакторного особистісного опитувальника “Адап - тивність” (МЛО-АМ) А. Г. Маклакова і С. В. Чермяніна. Тест містить

1б5 тверджень і такі шкали: достовірність, адаптивні здібності, нерво­во-психічну стійкість, комунікативні здібності, моральну норматив­ність. Процедура проведення аналогічна до попередньої методики.

У дослідженні брало участь 115 журналістів м. Луцька, чоловічої та жіночої статі віком від 23 до 55 років. Статистична обробка даних здійснювалася процедурою кореляційного аналізу програми SPSS.

Отримані результати та їх обговорення. Нижче наводиться таблиця, у якій представлені основні статистичні показники кореля­ційного аналізу рівня соціального інтелекту й особистісних характе­ристик журналістів і рівні їх значущості.

Таблиця 1

Узаємозв’язок соціального інтелекту та особистісних характеристик журналістів

№ з/п

Особистісні характеристики

R

1

Моральна нормативність

0,454**

2

Комунікативні здібності

0,343**

3

Нервово-психічна стійкість

0,283*

4

Адаптивні здібності

0,25б*

5

Маскулінізм-фемінізм

-0,113

Б

Емоційна лабільність

-0,277

Примітка: * - значущі при р > 0,05; ** - значущі при р > 0,01.

Таким чином, соціально інтелектуальна діяльність та її ефектив­ність, що вимірюється тестом Дж. Гілфорда, зіставляється з такими особистісними характеристиками: ефективністю правил норми, яка виявляється в моральній нормативності; гнучкій узаємодії з оточую­чим світом, що виражається в комунікативних здібностях; позитив­ним емоційним супроводом у соціумі, який виражається нервово - психічною стійкістю; ефективністю гендерних особливостей, яка ви­являється в домінуванні фемінності; від’ємним зв’язком з емоційною лабільністю.

Розглядаючи моральну нормативність як частину психічної структури особистості, яка забезпечує ціннісну оцінку явищ, що виробляється внаслідок тривалої дії страху соціального осуду, та неусвідомлюваних механізмів психічного захисту, слід зазначити її важливий вплив на розвиток соціального інтелекту, про що й свідчить присутність кореляційного зв’язку. Моральна нормативність формується під впливом усього життєвого шляху людини, всіх умов, обставин її розвитку та професійної діяльності, високі показники прояву свідчать про успішну взаємодію з оточуючим світом.

Взаємозв’язок соціального інтелекту та комунікативних здібнос­тей у професійній діяльності журналістів дає змогу говорити про їх узаємодоповнення, що проявляється у сфері спілкування та сприяє правильному вирішенню завдань.

Як видно з табл. 1, наступний кореляційний зв’язок спостері­гаємо між соціальним інтелектом та нервово-психічною стійкістю. Високий показник нервово-психічної стійкості особистості характе­ризує її адекватну поведінку в суспільстві, стійкість до непередба - чуваних життєвих, професійних ситуацій, що, у свою чергу, сприяє підвищенню соціальних здібностей.

Адаптивні здібності в професійній діяльності журналістів слід розглядати як успішне та ефективне входження особистості в колек­тив, соціальне середовище, що дає змогу говорити про їх гармоній­ний вплив на розвиток соціального інтелекту.

Наявність від’ємного кореляційного зв’язку між соціальним інте­лектом та особистісною характеристикою маскулінізму-фемінізму свідчить про домінування жіночого типу особистості. Жінки, воло­діючи більшою емоційною чутливістю, інтуїтивністю здатні гнучкіше взаємодіяти з оточуючим середовищем та проявляти соціальні здіб­ності.

Надмірно виражена емоційна лабільність особистості може нега­тивно позначатися на ефективності її діяльності, ускладнювати від­носини з оточенням, оскільки особистість стає імпульсивною, реак­тивною. Саме тому спостерігаємо наявність від’ємного кореляційного між соціальним інтелектом та емоційною лабільністю.

Аналіз результатів дослідження свідчить про те, що в професій­ній соціально-інтелектуальній діяльності журналістів активізуються особистісні характеристики, проте існує тенденція до переважання окремих. Найбільш значущим кореляційним зв’язком є зіставлення соціального інтелекту та моральної нормативності.

Таким чином, аналіз результатів емпіричного дослідження дає змогу говорити про тісну взаємодію всіх зазначених особистісних ха­рактеристик. Важливим висновком цього дослідження є підтвер-


Дження впливу особистісних характеристик на розвиток соціально - інтелектуальних здібностей журналістів у цілому. Відтак, соціальний інтелект можна розглядати як важливу особистісну характеристику, яка активізується під час виконання професійних завдань.

Література

1. Бобнева М. И. Социальные нормы и регуляция поведения / Бобнева М. И. - М. : Наука, 197S. - 312 с.

2. Емельянов Ю. Н. Обучение паритетному диалогу / Емельянов Ю. Н. - Л. : ЛГУ, 19S5. - 1G6 с.

3. Основы творческой деятельности журналиста : учебник / ред.-сост. С. Г. Кор - коносенко. - СПб. : Знание, 2GGG. - 272с.

4. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии : учеб. пособ. / [В. Д. Балин, В. К. Гайда, В. К. Гербачевский и др.] ; под общ. ред.

А. А. Крылова, С. А. Маничева. - [2-е изд.]. - СПб. : Питер, 2GG1. - 56G с.

5. Прохоров Е. П. Введение в теорию журналистики : учебник / Прохоров Е. П.

- М. : Аспект Пресс, 2GG3. - 3б7 с.

6. Шаповал Ю. Г. Феномен журналістики: проблеми теорії / Шаповал Ю. Г. - Рівне : Роса, 2GG5. - 24S с.

7. Южанинова А. Л. К проблеме диагностики социального интеллекта / Южанинова А. Л. // Проблемы оценивания в психологии. - Саратов, 19S4. -

С. б3-б7.

S. Guilford J. P. Cognitive psychology’s ambiguities : Some suggested remedies / Guilford J. P. // Psychological Review. - 19S2. - № S9. - P. 4S-59.

9. Thorndike E. L. Intelligence and its use / Thorndike E. L. // Harper’s Magazine. - 192G. - № 14G. - P. 227-235.